Головна |
« Попередня | Наступна » | |
8.4. Економіка застою |
||
На початку 70-х рр.. наростання кризи різних сторін радянського суспільства прийняло характер постійно посилюється процесу. Все більше радянська економіка відставала від економіки розвинених країн з технічного та технологічного рівня, показниками ефективності, структурними характеристиками. Стали падати темпи зростання виробництва, починалася його стагнація, тому період 70-сер. 80-х рр.. увійшов в історію як економіка застою. Його відмінною рисою є виникнення особливого механізму гальмування соціально-економічного розвитку країни. Механізм гальмування - це сукупність застарілих, консервативних, зжили себе інститутів, поглядів, стереотипів практичної дії, укорінених в самих різних сферах суспільного буття і свідомості. Механізм гальмування був закономірним наслідком розвитку адміністративно-командної системи. З точки ж зору організації виробництва його поява була реакцією народного господарства на протиріччя, що склалося на основі фабричного рівня, між витратною за своєю суттю радянською економікою і антізатратнимі методами НТП. Особливу роль у механізмі гальмування зіграла радянська економічна культура, що сприяла формуванню застійних цінностей. Основні ознаки радянської економічної культури: 1) вихід проблеми життєвих досягнень особистості під залежності «прогодуватися» або «зберегти сім'ю»; 2) продаж партійно-господарської бюрократією своїх владних можливостей; 3) розширення тіньової економіки та її смичка з державною бюрократією і злочинністю; 4) встановлення системи «подвійного рахунки» - планових показників, економічних інтересів і т. д. Період застою створив сприятливі умови для тіньової економіки. Тіньова економіка в СРСР - недержавний сектор (ринкова економіка), нелегально розповсюджуваний всередині державного господарства. Вигідність тіньової економіки для її учасників визначалася насамперед тим, що прибуток діставалася майже без власних капітальних вкладень, продукція ж реалізовувалася за цінами «чорного ринку». Крім того, вона утилізувала частина величезних втрат, фіксуються офіційною статистикою. Відомо, наприклад, що в народному господарстві до 1/3 сільськогосподарської продукції, 45-50% скла, 20-25% металу, 20% цементу втрачалося. Таким чином, в 70-і рр.. в країні цілком легально відбувалися процеси, які сприяли виникненню нового виду тіньової економіки - фіктивної, пов'язаної з системою приписок, штурмівщини і випуску браку. В якості універсального засобу вирішення всіх соціально-економічних питань проголошувалися підвищення керівної ролі комуністичної партії, поширення партійного контролю на всі сфери життя суспільства. І хоча десята п'ятирічка (1976-1980) була проголошена «п'ятирічкою ефективності і якості», результати роботи виявилися досить скромними. Як і раніше структура економіки характеризувалася переважанням важкої, фондомісткість промисловості. Однак дія системи компенсацій, заснованої в цей період переважно на експорті газу і нафти, мало сприятливі зовнішні умови. А.Н. Косигіна провести реформу. Надаючи особливого значення необхідності інтенсифікації радянської економіки, ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про поліпшення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва та якості». Особливості економічної реформи 1979: | зміни в системі управління на макро-і мікрорівнях; | оцінка випуску продукції в натуральному вираженні; | числення продуктивності праці по чистої (нормативної) продукції; | введення вимірювання економічного зростання (нормативної) продукції; | визначення фонду зарплати за нормативами на рубль продукції за показниками продуктивності праці. Для усунення панування принципу «планування від досягнутого» передбачалося розробляти п'ятирічні і річні плани об'єднань і підприємств на основі економічних та інженерних розрахунків. З цією метою міністерствам і відомствам було запропоновано в 1979-1980 рр.. скласти паспорт на кожне об'єднання (підприємство) із зазначенням наявності та використання виробничих потужностей, коефіцієнта змінності, організаційно-технічного рівня і спеціалізації виробництва. Важливе значення надавалося забезпеченню стабільності затверджених планів, відходу від практики їх коригування та підгонки під фактичне виконання. З метою поліпшення зв'язків між виробниками і замовниками продукції передбачалося, що за відсутності коштів на оплату продукції, що надійшла згідно з договором, за неї платять Держбанк або Будбанку з віднесенням 5-процентного кредиту за рахунок покупця, який він зобов'язаний погасити в 60-денний термін. Після закінчення цього терміну кредитування продовжується з підвищеним відсотком. Прийняття постанови про нову реформу в 1979 р. не було випадковим. Після підготовчої реформи, на яку відводилося 2 роки, з 11-ї п'ятирічки все народне господарство повинно було працювати по-новому. Але ця реформа виявилася нереалізованою. У 1982 р. з приходом до влади Ю.В. Андропова був узятий курс на посилення командних методів управління шляхом проведення заходів з наведення порядку і дисципліни. Однак адміністративні методи допомагали досягненню тільки тимчасового успіху, але не сприяли стійкому економічному зростанню. У 1982 р. з ініціативи секретаря ЦК КПРС по сільському господарству М.С. Горбачова була прийнята чергова амбіційна «Продовольча програма». Намічалося, що середньорічний збір зерна зросте в 1981-1985 рр.. до 238-243 млн. т, але насправді він склав всього 180 млн. т, що виявилося на 25% нижче, ніж у середньому за роки десятої п'ятирічки. Нездатність сільського господарства прогодувати населення своєї країни вказувала не лише на внутрішні вади радянської системи, а й на загальну соціально-економічну відсталість. Так, в 70 рр.. в сільському господарстві США було зайнято 2,5-3% самодіяльного населення, а в СРСР - 25%. При цьому продуктивність праці в аграрному секторі США була в 4-5 разів вище, ніж в СРСР. У жовтні 1984 р. запропонована грандіозна програма меліорації: зрошення і осушення мільйонів гектарів землі, будівництво каналів, перекидання річок. Однак і ця програма виявилася невиконаною. Країна і існуюча в ній командно-адміністративна система вступили в період глибокої кризи. Характерно, що, відчуваючи повну неефективність і безперспективність планової, розподільної економіки, керівництво Радянського Союзу ставило питання лише про часткове, дозованому і під його невсипущим контролем введення деяких елементів ринкової економіки. Так, в першій половині 80-х рр.. були прийняті нові правила в практиці господарського розвитку. Вони включали посилення банківського контролю над фінансами, більш реалістичну процентну ставку, акцент на використання банківського кредиту замість бюджетних субсидій, розширення прав місцевих органів влади щодо використання землі, захисту навколишнього середовища, будівельних робіт, трудових ресурсів, виробництва споживчих товарів. Але економічний зміст цих реформ носило не тільки половинчастий, а скоріше косметичний характер. Весь апарат адміністративно-командної системи був збережений, і він активно чинив опір навіть слабким спробам руйнування системи «державного соціалізму». Таким чином, історія економічного розвитку СРСР свідчить про збереження вирішальної ролі держави. Характер К-циклів XX залишається екзогенним, а циклічні коливання мають позаекономічні причини.
Тести по темі
Тести по темі |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "8.4. Економіка застою" |
||
|