8.4. Економіка застою: На початку 70-х рр.. наростання кризи різних сторін радянського (сторінка 209)

Головна

Економіка

Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз

Головна → Економіка → Загальні роботи →

« Попередня		Наступна »

Л.А.Ніколаева, І.П.Черная. Історія економіки, 2006 - перейти до змісту підручника
8.4. Економіка застою
На початку 70-х рр.. наростання кризи різних сторін радянського суспільства прийняло характер постійно посилюється процесу. Все більше радянська економіка відставала від економіки розвинених країн з технічного та технологічного рівня, показниками ефективності, структурними характеристиками. Стали падати темпи зростання виробництва, починалася його стагнація, тому період 70-сер. 80-х рр.. увійшов в істо-рію як економіка застою. Його відмінною рисою є виник-новение особливого механізму гальмування соціально-економічного розвитку країни. Механізм гальмування - це сукупність застарілих, консерва-тивних, зжили себе інститутів, поглядів, стереотипів практично-го дії, укорінених в самих різних сферах суспільного буття і свідомості. Механізм гальмування був закономірним наслідком розвитку ад-міністратівного-командної системи. З точки ж зору організації виробництва його поява була реакцією народного господарства на протиріччя, що склалося на основі фабричного рівня, між за-тратной за своєю суттю радянською економікою і антізатратнимі методу-ми НТП. Особливу роль у механізмі гальмування зіграла радянська еко-номічного культура, що сприяла формуванню застійних цін-ностей. Основні ознаки радянської економічної культури: вихід проблеми життєвих досягнень особистості з-під залеж-ності «прогодуватися» або "зберегти сім'ю"; продаж партійно-господарської бюрократією своїх владних можливостей; розширення тіньової економіки та її смичка з державною бюрократією і злочинністю; встановлення системи "подвійного рахунку" - планових показників лий, економічних інтересів і т.д. Період застою створив сприятливі умови для тіньової економі-ки. Тіньова економіка в СРСР - недержавний сектор (ринкова економіка), нелегально розповсюджуваний всередині державного господарства. Вигідність тіньової економіки для її учасників визначалася насамперед тим, що прибуток діставалася майже без власних ка-льних вкладень, продукція ж реалізовувалася за цінами "чорного ринку". Крім того, вона утилізувала частина величезних втрат, фикси-руемих офіційною статистикою. Відомо, наприклад, що в народному господарстві до 1/3 сільськогосподарської продукції, 45-50% скла, 20-25% металу, 20% цементу втрачалося. Таким чином, в 70-і рр.. в країні цілком легально відбувалися процеси, які сприяли виникненню нового виду тіньової економіки - фіктивної, пов'язаної з системою приписок, штурмівщини і випуску браку. В якості універсального засобу вирішення всіх соціально-економічних питань проголошувалися підвищення керівної ролі комуністичної партії, поширення партійного контролю на всі сфери життя суспільства. І хоча десята п'ятирічка (1976-1980) була проголошена "п'ятирічкою ефективності і якості", результа-ти роботи виявилися досить скромними. Як і раніше структура еко-номіки характеризувалася переважанням важкої, фондомісткість про-мисловості. Однак дія системи компенсацій, заснованої в цей період переважно на експорті газу і нафти, мало благо-приємні зовнішні умови. На початку 70-х рр.. в результаті світової сировинного та енергетичного кризи ціни на західних ринках на енер-гоносітелі зросли в середньому в 20 разів. Як наслідок збільшився обо-рот зовнішньої торгівлі, обсяг якого до середини 80-х рр.. досяг 25% в національному доході, або 12-15% ВНП, що було порівняно з аналогічних показниками для великих індустріальних країн. Частка СРСР у світовій торгівлі підвищилася з 4% в 1970 р. до 5% до середини 80-х рр.. Разом з тим зовнішня торгівля країни набувала яскраво виражений-ний "колоніальний" характер. Доходи від реалізації нафти і нафто-продуктів в ці роки за найскромнішими підрахунками склали 176 млрд. інвалютних рублів. Але ці кошти вкладалися в дорогостоя-щие, безперспективні і екологічно шкідливі довгобуди (Астрахан-ський газоконденсатний комбінат, газохімічний комплекс "Тенгізпо-Лімер", канал Волга-Чограй та ін.), витрачалися на закупівлю імпортного обладнання, яке практично не використовувалося, величезні сум-ми йшли на утримання бюрократичного апарату і підтримку комуністичних партій і прорадянських режимів у різних країнах світу. У 1979 р. була зроблена ще одна спроба уряду О.М. Косигіна провести реформу. Надаючи особливого значення необхід-мости інтенсифікації радянської економіки, ЦК КПРС і Рада Міні-стрів СРСР прийняли постанову "Про поліпшення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефек-тивності виробництва та якості". Особливості економічної реформи 1979: * зміни в системі управління на макро-і мікроуров-нях; * оцінка випуску продукції в натуральному вираженні; * числення продуктивності праці по чистої (нормативної) продукції; * введення вимірювання економічного зростання (нормативної) про-дукції; * визначення фонду зарплати за нормативами на рубль продук-ції за показниками продуктивності праці. Для усунення панування принципу "планування від досягнуто-го" передбачалося розробляти п'ятирічні і річні плани об'єк-єднань і підприємств на основі економічних та інженерних розра-тов. З цією метою міністерствам і відомствам було запропоновано в 1979-1980 рр.. скласти паспорт на кожне об'єднання (підприємство) із зазначенням наявності та використання виробничих потужностей, коефіцієнта змінності, організаційно-технічного рівня і спе-ціалізації виробництва. Важливе значення надавалося забезпеченню стабільності затверджених планів, відходу від практики їх коригування і підгонки під фактичне виконання. З метою поліпшення зв'язків між виробниками і замовниками продукції предусматри-валось, що за відсутності коштів на оплату продукції, що надійшла згідно з договором, за неї платять Держбанк або Будбанку з віднесенням 5-процентного кредиту за рахунок покупця, який він зобов'язаний погасити в 60-денний термін . Після закінчення цього терміну кредитування продовжується з підвищеним відсотком. Прийняття постанови про нову реформу в 1979 р. не було слу-чайним. Після підготовчої реформи, на яку відводилося 2 роки, з 11-ї п'ятирічки все народне господарство повинно було працювати по-новому. Але ця реформа виявилася нереалізованою. Панування витратної системи управління тривало, що призводило до подальшого погіршення і загострення соціально-економічної ситуації. Середньорічний обсяг виробленої продукції в країні (в натураль-ному вираженні) за 1979-1982 рр.. виявився на 40% нижче в порівнянні з 1978 р. Додаткові поставки на експорт енергоносіїв і сировини не дозволяли вже погашати "чорні діри" бюджету. У 1982 р. з приходом до влади Ю.В. Андропова був узятий курс на посилення командних методів управління шляхом проведення мероприя-тий з наведення порядку і дисципліни. Однак адміністративні методи допомагали досягненню тільки тимчасового успіху, але не спосіб-ствовали сталому економічному зростанню. У 1982 р. з ініціативи секретаря ЦК КПРС по сільському госпо-ству М.С. Горбачова була прийнята чергова амбіційна "продовол-ственная програма". Намічалося, що середньорічний збір зерна віз-росте в 1981-1985 рр.. до 238-243 млн. т, але насправді він со-ставив всього 180 млн. т, що виявилося на 25% нижче, ніж у середньому за роки десятої п'ятирічки. Нездатність сільського господарства прогодувати населення своєї країни вказувала не лише на внутрішні вади радянської системи, а й на загальну соціально-економічну відсталість. Так, в 70 рр.. в сільському господарстві США було зайнято 2,5-3% самодіяльного населення, а в СРСР - 25%. При цьому продуктивність праці в аграрному секторі США була в 4-5 разів вище, ніж в СРСР. У жовтні 1984 р. запропонована грандіозна програма меліорації: зрошення і осушення мільйонів гектарів землі, будівництво каналів, перекидання річок. Однак і ця програма виявилася невиконаною. Країна і існуюча в ній командно-адміністративна система вступили в період глибокої кризи. Характерно, що, відчуваючи пів-ную неефективність і безперспективність планової, розподільник-ної економіки, керівництво Радянського Союзу ставило питання лише про часткове, дозованому і під його невсипущим контролем введення деяких елементів ринкової економіки. Так, в першій половині 80-х рр.. були прийняті нові правила в практиці господарського розвитку. Вони включали посилення банківського контролю над фінансами, більш реалістичну процентну ставку, акцент на використання банківського кредиту замість бюджетних субсидій, розширення прав місцевих орга-нів влади щодо використання землі, захисту навколишнього середовища, будівельних робіт, трудових ресурсів, виробництва споживчих товарів. Але економічний зміст цих реформ носило не тільки половинчастий, а скоріше косметичний характер. Весь апарат адміністративно-командної системи був збережений, і він активно со-противляться навіть слабким спробам руйнування системи "державного-венного соціалізму". Таким чином, історія економічного розвитку СРСР свідчить про збереження вирішальної ролі держави. Характер К-циклів XX залишається екзогенним, а циклічні коливання мають поза-економічні причини.
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна " 8.4. Економіка застою "
Тема 8. Економіка "державного соціалізму-ма" економіки "державного соціалізму". Методи організації та етапи розвитку країни в роки Великої Оте-чественной війни. Основні напрями і тенденції відновлення. Суперечності методів управління. Господарсько-політична концепція народно-господарських планів 50-60 рр.. НТП і роль СРСР у світовому виробництві до 1970 Структурні зміни в економіці. Роль РЕВ в економічному 3. Теми контрольних робіт для студентів дистанційної форми навчання економіки стародавнього світу. 2. Основні риси розвитку первісної економіки. Значення не-олітіческой революції. 3. Загальна характеристика і етапи розвитку економіки средневеко-ров'я. 4. Господарські реформи в Росії XV - пер. підлог. XVII в. 5. Особливості первісного нагромадження капіталу і мануфак-турне виробництва (на прикладі однієї з країн за вибором студен-та). 6. Економічні 3. Конфіскаційному оподаткування економіки. У кращому випадку її можна розглядати як засіб, що веде до соціалізму. Озираючись на еволюцію ставок прибуткового податку від появи федерального прибуткового податку в 1913 р. і до наших днів, важко звільнитися від відчуття, що незабаром він поглине всі 100% будь-якого перевищення розміру заробітної плати звичайної людини. Економіста цікавлять не помилкові метафізичні доктрини, КОНСТИТУЦІЙНІ НОРМИ економікою Колишня точка зору, народжена в муках багатовікової історії панування одних людей над іншими, полягала в тому, що необмежена влада людей з обмеженими розумовими здібностями і зайвим зарозумілістю неминуче призводить до деспотизму, застою і корупції, а умовою прогресу є обмеження влади до меж компетенції і чеснот правителів ... Згідно Лекція 10-я Нова історична школа економіці Німеччини дли-тельное час зберігалися і особливо в сільському господарстві феодальні риси у вигляді численних форм відробітків. Це надовго зберегло пануючу роль землевладель-ців як в економічній, так і в політичному житті країни. Ідеологічним відображенням цих особливостей прусського шляху розвитку капіталізму в політичній економії і був 133 метод, 4. Циклічні коливання економічного зростання. Теорії економічних циклів економіці стан равновесности періодично порушується. Спостерігається певна циклічність, повторюваність у функціонуванні національного господарства, коли періоди підйому економіки змінюються періодами спаду і застою. Циклічність можна визначити як рух національної економіки від однієї макроекономічної рівноваги до іншого. Економічний цикл включає ряд послідовно змінюють 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають розбалансованість економіки, можна відзначити новий виток науково-го прогресу, вичерпання можливостей екстенсивного типу економіч-ського зростання, а також обмеженість традиційних заходів державно-го регулювання економічних § 50. Причини і механізм циклічних коливань економіки. Для суспільства характерно в цілому поступальний економічний розвиток. Економічне зростання забезпечується за рахунок приросту робочої сили, основного капіталу і освоєння досягнень НТП. Однак детальний статистичний аналіз, що проводиться багатьма дослідниками, показує, що на тлі загального тренду спостерігаються досить істотні, періодично повторювані відхилення в ту і іншу § 63. Міжнародна економічна інтеграція економіки підвищаться на 4,5-7%; на 1,85 - 7 млн збільшиться кількість робочих місць. Для вирішення цих проблем вже зараз формується єдиний наднаціональний бюджет у сумі близько 100 млрд екю. Поряд з економічною в ЄС проводиться єдина соціальна політика, спрямована, як підкреслюється в офіційних документах, на забезпечення більш високого рівня соціальної єдності, виключення 2.3. ЕКОНОМІЧНИЙ ЦИКЛ. ПРИЧИНИ І ФАЗИ ЦИКЛУ економіки відбувається нерівномірно. Безперервні ко-лебанія, що виражаються в зміні періодів швидкого зростання періодами застою, є невід'ємною рисою економічного розвитку інду-стріальних країн. Оскільки ці коливання всякий раз програваннямдил дятся і носять регулярний, періодичний характер, існує поня-буття економічного циклу, що означає рух економіки від однієї кризи до іншої.

© 2014-2022 epi.cc.ua