7.7. Економіка СРСР наприкінці 20-сер. 30-рр.
Кінець 20-початок 30-х рр.. ознаменувалися корінним поворотом в економічній політиці. Було взято курс на структурну перебудову економіки шляхом індустріалізації промисловості і коллектівіза-ції сільського господарства.
Реорганізація господарського механізму в промисловості свя-зана з реформами 1929-1932 рр.., Які продовжили і завершили про-цес обмеження сфери товарно-грошових відносин і розширення організаційно-розподільчих відносин, який намітився з середини 20 - х років (табл. 16).
Таблиця 16
Система економічних реформ 1929-1932 рр..
Найважливіша відмінна риса реформ 1929-1932 рр.. - Расхожде-ня між формою і змістом. Формально вони були спрямовані на демократизацію управління, поглиблення економічних методів, охоплення госпрозрахунковими відносинами різних рівнів господарювання: обсягів по-діненій - підприємств-цехів, дільниць, бригад. Реально ж привели до утворення адміністративно-командної системи управління про-мисловості, а потім і сільського господарства. Механізм управління аграрним сектором мав свої особливості, пов'язані з використанням-му позаекономічних методів господарювання.
Основні риси механізму управління колгоспами:
* встановлення "зверху" всіх виробничих завдань;
* ліквідація системи сільськогосподарської кооперації;
* особисте підсобне господарство як основне джерело доходів колгоспників;
* "прикріплення" до колгоспів його членів за допомогою паспортної системи;
* зосередження машинної техніки в державній собст-ності (МТС);
* натуральна оплата за використовувану державну техніку на нееквівалентній основі;
* обов'язкові поставки колгоспної продукції державі, що мали силу і характер податку.
У радгоспах практично застосовувалися ті ж методи господарювання, що і на промислових державних підприємствах.
На початку 30-х рр.. відбувається майже повне витіснення приватного капіталу з різних секторів економіки. Так, якщо в 1928 р. частка приватних підприємств у промисловості становила 18%, то в 1933 р. - всього 0,5%. У сільському господарстві цей процес мав таку динаміку: з 97% в 1928 р.
Складовою частиною процесу одержавлення економіки стало планування, яке прийняло з 1927 р. форму державного диктату. Держплан став розробляти директивні вказівки, що містили більш-менш точно певні кількісні обсяги виробництва кожного виду продукції і якісні контури плану, які у вигляді завдань розгорталися за плановими комісіям наркоматів і еконо-вів районів, а ті готували свої пропозиції, потім наступав етап балансової ув'язки отриманих матеріалів у рамках єдиного державного-венного господарського плану. При даній схемі було неминуче пла-нирование від досягнутого, перетворення планової установки в дирек-тіву, яку потрібно виконувати будь-яку ціну. Мірою успіху станови-лись достроковість виконання завдань, щорічне підвищення рівня виробництва. Перехід до переважно адміністративних методів господарювання практично збігся з включенням в систему управління економікою перспективних п'ятирічних планів.
Перший п'ятирічний план (1928/29-1932/33 рр..) Складався до во-люнтарістского прискорення індустріалізації країни і колективізації господарства та орієнтувався на використання "непівської" методів господарювання. Пріоритет важкої індустрії в ньому поєднувався з дотриманням певної рівноваги, збалансованості накопичення і споживання, розвитку промисловості і сільського господарства, про-виробництва засобів виробництва і предметів споживання. Однак полі-тичні керівництвом країни була зроблена спроба шляхом фаль-сификации дійсного становища в економіці стимулювати економічне зростання, нав'язавши нереальні темпи індустріалізації. Цілеспрямовану політику на встановлення небувало високих темпів зростання важкої промисловості на шкоду іншим секторам економіки прийнято називати політикою "Великого стрибка". Так, на 1929-1930 р. різко збільшили темп розвитку великої промисловості в порівнянні з контрольними цифрами п'ятирічки - на 32%. Те ж відбувалося в сільському господарстві. Щоб вирішити проблему накопичення, були випу-щени великі позики для розміщення серед населення, розширилася продаж горілки, збільшився експорт хліба, нафтопродуктів і лісу.
Перший п'ятирічний план був зірваний, хоча офіційно оголошено-лось, що він був виконаний за 4 роки і 3 місяці. Насправді план було перевиконано тільки по капітальних вкладеннях (на 1/3) та з виробництва продукції важкої промисловості (на 8%), причому у вартісних, а не натуральних показниках. Важливе значення мала структурна перебудова промисловості: з'явилися нові галузі (авіаційна і автомобільна промисловість, тракторо-, комбайно-, танко-, електростроеніе, виробництво (синтетичного каучуку,, неф-техімія та ін.), а старі галузі стали випускати нову продукцію. Однак національний дохід за 1929-1933 рр.. виріс тільки на 59% замість запланованих 103%, продукція промисловості - на 102% замість 130%, а продукція сільського господарства скоротилася на 14% замість запланованого зростання на 55%. Крім того, форсована індустріалізація поєднувалася з різким зниженням темпів економіч-ського зростання. Так, щорічні темпи приросту національного доходу за передвоєнний період знизилися з 18 до 3-4%. Створення великої про-мисловості рекордно високими темпами відбулося не завдяки адміністративно-командній системі, а всупереч їй, в умовах сніже -ня життєвого рівня населення і загальних темпів розвитку всього на-родного господарства. Протягом декількох років СРСР перетворився на стра-ну зскорочується населенням, що показала перепис 1937 Причин цьому було багато: зниження народжуваності, а також голод, репресії, тяготи індустріалізації.
Таким чином, народногосподарське планування початок при-приймати деформовані форми, що стали гальмом економічного розвитку. Але без них склалася адміністративно-командна система не могла добитися поставлених цілей.
Інформація, релевантна "7.7. Економіка СРСР наприкінці 20 - сер. 30-рр. "
- Коментарі
економіки, особливо Коперником. Маклеод сформулював його таким чином: найгірша форма валюти в обігу регулює цінність всієї валюти і витісняє з звернення всі інші форми валюти. Закон Грешема діє там, де існує одночасне звернення неполновесних монет з повновагими монетами цього ж металу; там, де обертаються два метали, і один недооцінений в порівнянні з - КИТАЙ
економіку, то він і сам повинен швидко перебудуватися. Надаючи належне значення тому факту, що в Китаї живе п'ята частина людства, розглянемо це питання більш докладно (8). Навряд чи хто-небудь більш оптимістично ставиться до Китаю, ніж я, але зважаючи надоптимістичний оцінок, що з'являються в діловій пресі, слід почати з певної дози реалізму. Минулі відсотки зростання не такі хороші, як - ПЛИТА П'ЯТА: багатополярний світ БЕЗ домінуючої держави
економіка була світовою економікою. Всі повинні були продавати американцям або купувати в американців, оскільки це був єдиний народ, який мав гроші, щоб їх витрачати, і мав у своєму розпорядженні майже двома третинами світових виробничих потужностей (1). Оскільки Сполучені Штати розробили атомне зброю і були єдиною некомуністичної країною, економічно здатної утримувати великі - РАСПАД СРСР
економіку, здатну підтримувати велику сучасну армію, і ще десятиліття, щоб відродити повністю розклалася військову силу. Російський військовий ведмідь, може бути, не цілком ще вивівся, але ясно, що він близький до зникнення, і буде потрібно дуже багато часу, щоб він знову став страшною силою. На Далекому Сході бюджети оборони дуже швидко ростуть. Північна Корея чітко ілюструє - КІНЕЦЬ АМЕРИКАНСЬКОГО інтернаціоналізм?
економіка світу, є кандидатом на глобальне лідерство, але у Японії немає стратегічних збройних сил і, що більш важливо, немає політичного інтересу до багато чого, що відбувається в світі. Вона не збирається битися над проблемою Боснії, проблемою Руанди або навіть над такими проблемами, як Північна Корея, які перебувають від неї в безпосередній близькості. Але якби й не було всіх цих проблем, вона все - ПІДТРИМАННЯ СИСТЕМИ БЕЗ ЛІДЕРА
економіку, інші не вірили. Деякі були багаті, інші бідні. Спільне між ними було те, що вони хотіли залишитися поза орбітою комунізму. Але без об'єднуючої ідеології єдність швидко зникає, як тільки йде зовнішня загроза. Щоб соціальна система існувала дуже довго, їй потрібна підтримка сильної інтегрує ідеології. Римляни будували «велику» імперію; єгиптяни прагнули до вічної - ВЗГЛЯД ВПЕРЕД
економіки, але у них були чудові системи освіти. СРСР був суспільством високої науки, де було більше інженерів і вчених, ніж у будь-якій країні, крім Сполучених Штатів. Китай здатний швидко зробити сотні мільйонів робітників середньої кваліфікації. Кінець комунізму і успіхи «маленьких тигрів» в Азіатсько -Тихоокеанському регіоні спонукали країни третього світу виробляти другосортні - ЕТНІЧНИЙ СЕПАРАТИЗМ
економіка узаконює такі почуття. Всі розуміють тепер, що для успіху не треба бути великою економічною державою з великим внутрішнім ринком. Міста-держави на зразок Гонконгу або Сінгапуру можуть процвітати. Колись прийнято було думати, що якщо країна розколеться на менші шматки, то це буде означати зниження рівня життя; тепер всі знають, що це невірно. Таким чином, тепер нема чого - спадну спіраль
економіки, які може породити тільки мрія про краще майбутнє. Але якщо такої мрії немає, що може статися? Наскільки може розширитися нерівність, як сильно можуть впасти реальні заробітки , перш ніж в демократії відбудеться який-небудь обвал? Цього ніхто не знає, оскільки цього ніколи не було. Експеримент ще не був поставлений. Обвали в громадських системах, звичайно, бувають. Нещодавно - Система національних рахунків
економіки, робилися в різних країнах ще в роки Першої світової війни; тоді це робилося з метою оцінки військового та економічного потенціалу воюючих держав. Подальший розвиток ці прагнення отримали в середині 1920-х рр.. в період бурхливого підйому економіки розвинених країн (так званий період процвітання). Їх метою було прогнозування тенденцій економічного розвитку. Причому