| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Економічний розвиток Росії в докапіталістичних епоху Економічний розвиток Київської Русі (IX - XII ст) |
||
|
Ранньофеодальна держава в Росії з центром у Києві утворилося в IХ столітті. Предше-ствующие сторіччя були періодом розкладання родоплемінного ладу, розвитку приватної власності, існування патріархального рабства, утворення класів феодального загально-ства. Паралельно відбувалося формування військово-політичних союзів, які на початку носили племінний, а потім територіальний характер. Такі союзи поступово перетворювалися на державні утворення, наприклад, Київське та Новгородське князівства. Поступово ці державні утворення об'єдналися навколо «матері міст руських» - Києва. До кінця Х століття Київська Русь досягла високого рівня економічного і політичного розвитку. Ця держава поширювало свої володіння від Прибалтики до Волги і навіть Ура-ла і від басейну Печори і берегів Льодовитого океану до Чорного і Азовського морів. Воно було дуже строкатим в економічному і етнографічному відношенні. Ще з II тисячоліття до нашої ери мешканці Північного Причорномор'я та Середнього Придніпров'я перейшли від примітивного землеробства мотижного типу до польового типу. Систе-ма землеробства була перелоговою, тобто були величезні ділянки пустуючої, відпочиває зем-чи. При перелоговою системі на порожніх землях влаштовувалися пасовища, або ці землі ис-користувалися для заготівлі сіна. У лісостеповій смузі Дніпра, Бугу, Дністра і Дунаю велася двухпольная і трипільна система землеробства. При двухпольной системі землеробства одна земля заорюється, інша - відпочиває. При трипільної - на одному полі сіялись ярові, на іншому - озимі, треті поля відпочивали. Основну роль у господарстві грали землеробство і скотарство; полювання і рибальство є-лись побічними промислами. Поряд з сільським господарством важливу роль в економіці Росії грало ремесло. Особливо була розвинена вироблення заліза з озерних і болотних руд. Ще бо-леї розвиненим було ковальство. Ковальська справа поділялося на ряд самостійних видів ремесла: зброярі, щитники, замочники і гвоздичники. Великого розвитку досягли гон-Чарні, шкіряне, прядильно-ткацьке, ювелірна справа, будівельне ремесло, художній-ве ремесло (іконопис, мозаїка, златопісь), обробка каменю і кістки, зодчество. Ремесло існувало у вигляді общинного і у вигляді вотчинного. Ремісниче виробництво в міських посадах і слобідках було організовано в ремісничі об'єднання. Ремесленни-ки з певної спеціальності були на одній вулиці або в одному місці. Ще задовго до утворення держави у східних слов'ян обмін став буденним явле-ням. Особливого розвитку торгівля досягла в містах, які стоять на річках і торгових шляхах. Великими торговими центрами були Київ, Новгород, Смоленськ, Псков, Чернігів. У сільських районах існували періодичні торги, вони приурочувалися до народних і церковним ярмаркам. Пізніше торги перетворилися на ярмарки. З розширенням торгівлі вона все більше регламентується. Робляться спроби впливів-вать на рівень складаються на ринку цін. Створюються купецькі корпорації. У VI - VII в.в. Русь встановлює торговельні відносини з країнами Сходу. Зі Сходу на Русь прийшла велика кількість грошових монет. Перші золоті та срібні монети були викарбувані при Володимира Святославовича. Власні монети чеканилися при Ярославі Мудрому та інших князів аж до XII століття. Основною грошовою одиницею була гривня. Класова структура Київської Русі була різноманітною. Основне населення Київської Русі - дрібні виробники, селяни - смерди. Смерди розпадалися на дві великі групи: вільні і вже потрапили у феодальну залежність. Ступінь такої залежності була дуже широка: від простого «підданства» великому князю з періодичним платежем данини до стану холопів, положення яких нічим не відрізнялася від становища рабів. Київська Русь була добре знайома з явищами рабства. Однак у східних і західних слов'ян цей уклад не перейшов у суспільно-економічну формацію, він послужив лише підставою для утворення первинних форм феодальної вотчини. У Київській Русі рабство все більше перетворювалося на важку форму кріпосної залежно-сті. Селяни могли знаходитися в тій чи іншій формі залежності. Наприклад, холоп - в стародавній Русі людина, що знаходиться в залежності, близький до рабства; в кріпосницької Ріс-ці - кріпак, слуга. Смердами в Стародавній Русі були вільні селяни, хлібороби. Закупами були селяни, що знаходяться у феодальній залежності зі своїми знаряддями виробництва. Кількість холопів знижувалося, вони перетворювалися на дворову челядь. Зростала кількість закупів, тобто тих, кого поневолювали за борги. Вільні смерди все більше закабалял. Смерди були об'єднані в громади. Члени громади володіли власними грошима. Платіжні зобов'язання перед князем громади виконували через виборного представника. Другим основним класом давньоруського суспільства були феодали. У їх складі виділяється-ються бояри і князі - великі землевласники. Боярство складалося з двох шарів: по-перше, кращі, найстаріші люди, виділилися в результаті еволюції родоплемінної знаті, по-друге, вищі члени княжого двору. Разом з феодалами і селянами існував також шар ремісників в місті. У Древній Русі існувала князівська, боярська, церковна власність. Князівська власність виникла в результаті узурпації першими князями власності родоплемен-них слов'янських союзів в V - VIII століттях. Боярська власність виникла в VIII - X століттях у результаті пожалування князями земельних угідь своїм наближеним. Церковна собст-венность виникла в X - XII століттях в результаті пожалування князями землі церкви. Велика економічна роль у Київській Русі належала класу купців. Однак на со-ціальної сходах вони стояли після класу феодалів. Селянин платив феодалу дві форми ренти: панщина і оброк. Панщина - відробіткова рента. Оброк - рента продуктами. Також населення платило податі державної та цін-тральні влади. Данина сплачувалася грошима і натурою. Одиницею оподаткування було житлову будову. Натуральне господарство з його замкнутістю і відособленістю зумовило слабкість еконо-вів зв'язків між окремими районами країни. Посилення феодальної аристократії в Новгороді, Ростові, Рязані та інших землях вело до боротьби за самостійність. Князі і бою-ре намагалися стати у себе, у своєму князівстві повновладними господарями. Прагнучи до збагачення нию і посиленню політичного впливу феодальна знати окремих центрів вступила в боротьбу, як один з одним, так і з київським Великим князем. У середині XI століття в Стародавній Русі стали все виразніше виявлятися ознаки дроблення держави, а до кінця століття почався його розпад. У середині XII в. відбувся остаточний розпад Давньоруської держави і настав період феодальної роздробленості. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Економічний розвиток Росії в докапіталістичних епоху Економічний розвиток Київської Русі (IX - XII ст) " |
||
|
||