| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Агрегирование |
||
|
Агрегирование, засноване на виявленні найбільш типових рис поведінки макроекономічних агентів, дає можливість виділити чотири макроекономічні агента: домогосподарства, фірми, держава, іноземний сектор. Домогосподарства - самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація корисності. Цей агент є власником економічних ресурсів (праці, землі, капіталу і підприємницьких здібностей). Продаючи економічні ресурси, домогосподарства отримують доходи, більшу частину яких вони витрачають на споживання (споживчі витрати), а частину, що залишилася зберігають і тому виступають, по-перше, основним покупцем товарів і послуг, а по-друге, основним Сберегатель, або кредитором, т . тобто забезпечують пропозицію кредитних коштів в економіці. Фірми - самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, метою економічної діяльності якого виступає максимізація прибутку. Цей агент є основним виробником товарів і послуг в економіці, а також покупцем економічних ресурсів. Для розширення виробництва, забезпечення приросту запасу капіталу та відшкодування зносу капіталу фірмам необхідні інвестиційні товари (у першу чергу обладнання), тому вони виступають, з одного боку, інвесторами, тобто покупцями інвестиційних товарів і послуг; а оскільки, як правило, для фінансування своїх інвестиційних витрат фірми використовують позикові кошти, то, з іншого боку, вони є і основним позичальником в економіці, тобто пред'являють попит на кредитні кошти. Домогосподарства і фірми утворюють приватний сектор економіки. Держава - це сукупність державних установ та організацій, які володіють політичним і юридичним правом впливати на хід економічних процесів, регулювати економіку. Держава - самостійний, раціонально діючий макроекономічний агент, основне завдання якого полягає в ліквідації «провалів» ринку (market failures) і підвищенні суспільного добробуту. Тому держава виступає, по-перше, виробником суспільних благ, по-друге, покупцем товарів і послуг для забезпечення функціонування державного сектора, по-третє, перераспределітель національного доходу (через систему податків і трансфертів) і, нарешті, в залежності від стану державного бюджету - кредитором або позичальником на фінансовому ринку. Крім того, держава регулює і організовує функціонування ринкової економіки, тобто створює і забезпечує інституційні основи (законодавча база, система безпеки, система страхування, податкова система тощо) для її функціонування, інакше кажучи, розробляє «правила гри»; забезпечує і контролює пропозицію грошей у країні, оскільки володіє монопольним правом їх емісії; проводить макроекономічну (стабілізаційну) політику, основними видами якої є: а) фіскальна (або бюджетно-податкова) політика; б) монетарна (або грошово-кредитна) політика; в) зовнішньоторговельна політика; г) політика доходів, тобто здійснює регулювання економіки з метою забезпечення стабільного економічного зростання, рівня повної зайнятості ресурсів і стабільного рівня цін. Приватний і державний сектори утворюють закриту економіку. Іноземний сектор об'єднує всі інші країни світу і є самостійним, раціонально чинним макроекономічним агентом, що здійснює взаємодію з даною країною за допомогою, по-перше, міжнародної торгівлі, тобто купівлі та продажу товарів і послуг (експорт та імпорт товарів і послуг), по-друге, переміщення капіталів, тобто купівлі та продажу фінансових активів - цінних паперів (експорт та імпорт капіталу). З урахуванням іноземного сектора мова вже йде про відкриту економіці. Агрегирование ринків проводиться з метою виявлення закономірностей функціонування кожного з них: дослідження особливостей формування попиту та пропозиції і умов їхньої рівноваги на кожному з ринків; визначення рівноважної ціни і рівноважного обсягу на основі співвідношення попиту та пропозиції; аналізу наслідків зміни рівноваги на кожному з ринків. Агрегирование ринків дає можливість виділити чотири макроекономічні ринку: 1) ринок товарів і послуг, або реальний ринок; 2) фінансовий ринок, або ринок фінансових активів; 3) ринок економічних ресурсів; 4) валютний ринок. Для отримання агрегованого ринку товарів і послуг ми повинні абстрагуватися (відволіктися) від усього розмаїття вироблених економікою товарів і виділити найбільш важливі закономірності функціонування цього ринку, тобто формування попиту та пропозиції товарів і послуг. Співвідношення попиту і пропозиції дозволяє отримати величину рівноважного рівня цін на товари і послуги і рівноважного обсягу їх виробництва. Ринок товарів і послуг називають також реальним ринком, оскільки там продаються і купуються реальні активи (реальні цінності). Фінансовий ринок - це ринок, де продаються і купуються фінансові активи (боргові зобов'язання). Він ділиться на два сегменти: 1) грошовий ринок, або ринок грошових фінансових активів; 2) ринок цінних паперів, або ринок негрошових фінансових активів. На грошовому ринку не відбуваються процеси купівлі та продажу (купувати гроші за гроші безглуздо), проте дослідження закономірностей функціонування грошового ринку, формування попиту на гроші і пропозиції грошей дуже важливо для макроекономічного аналізу. Вивчення грошового ринку, умов його рівноваги дозволяє отримати рівноважну ставку відсотка, виступаючу «ціною грошей» (ціною кредиту), і рівноважну величину грошової маси, а також розглянути наслідки зміни рівноваги на цьому ринку і його впливу на ринок товарів і послуг. Основними посередниками на грошовому ринку є банки, які приймають грошові вклади і видають кредити. Банки часто визначають філософію ведення бізнесу. На ринку цінних паперів продаються і купуються акції та облігації. Покупцями цінних паперів в першу чергу є домогосподарства, які витрачають свої заощадження з метою отримання доходу (дивіденду по акціях і відсотки по облігаціях). Продавцями (емітентами) акцій виступають фірми, а облігацій - фірми і держава. Фірми випускають акції та облігації з метою отримання коштів для фінансування своїх інвестиційних витрат і розширення обсягу виробництва, а держава випускає облігації для фінансування дефіциту державного бюджету. Ринок ресурсів в макроекономічних моделях представлений ринком праці, оскільки закономірності його функціонування (формування попиту на працю і пропозицію праці) дозволяють пояснити макроекономічні процеси, особливо в короткостроковому періоді. При вивченні ринку праці ми повинні відвернутися (абстрагуватися) від усіх різноманітних видів праці, відмінностей у рівнях кваліфікації і професійної підготовки. Рівновага на даному ринку дозволяє визначити рівноважний кількість праці в економіці і рівноважну «ціну праці» - ставку заробітної плати. Аналіз нерівноваги на ринку праці дозволяє виявити причини і форми безробіття. У довгострокових макроекономічних моделях досліджується також і ринок капіталу. Ринок валюти - це ринок, на якому обмінюються один на одного національні грошові одиниці (валюти) різних країн (долари на ієни, марки на франки і т. д.). У результаті обміну однієї національної валюти на іншу формується обмінний (валютний) курс. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Агрегирование " |
||
|
||