| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1.4. COTта регулювання міжнародної торгівлі |
||
|
ГАТТ було створено на тимчасовій основі після II світової війни в період виникнення різноманітних багатосторонніх організацій у галузі міжнародного співробітництва, зокрема Бреттонвудських закладів, відомих зараз як МВФ і Світовий банк. Спочатку планувалося створити міжнародну торгову організацію (МТО), яка повинна була стати спеціалізованим закладом ООН. Всі країни-учасниці ГАТТ входили в ті 50 країн, які брали участь у створенні проекту статуту, що мав визначити не тільки положення, регулюючі світову торгівлю, а й правила, які стосувалися б законності, угод про сировинні товари, обмеженої ділової практики, міжнародних інвестицій і послуг. Робота ГАТТ здійснювалася представниками урядів - Договірними Сторонами (найвищий орган ГАТТ - сесія Договірних Сторін скликається раз на рік). У період між сесіями питання вирішувалися Радою Представників, засідання якої здійснювалися дев'ять разів у рік. В основу правового механізму ГАТТ були покладені такі принципи: - недискримінація в торгівлі; - використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку, а не кількісних обмежень (чи аналогічних заходів); - прогресивне зниження митних тарифів за допомогою проведення раундів багатосторонніх торгових переговорів; - взаємність у наданні торгово-політичних уступок; - вирішення торгових суперечок шляхом проведення консультаційі переговорів, а в разі неможливості досягнення угоди - розгляд у спеціально створених третейських групах, рішення яких є обов'язковимидля договірних сторін ГАТТ. Торгово-політична відкритість національно: економіки визначається ступенем лібералізації транскордонних переміщень товарів, послуг, капіталів і робочої сили. Промислово розвинуті країни через певні причини на ранніх етапах своєї індустріалізації притримувалися політики закритих дверей. Але з часом переходили на ліберальніші позиції: спочатку в своєму ставленні до товарних ринків, потім - ринків послуг, національних фінансових ринків, далі - ринків робочої сили. З початку діяльності ГАТТ (1948 р.) і по 1990 р. середній рівень тарифного захисту національних ринків індустріальних країн знизився в 6,4 рази (з 40 до 6,3 %); одночасно наростала регламентація нетариф-них бар'єрів. З середини 80-х років на шлях лібералізації своїх торгово-політичних режимів вступали країни, що розвиваються. Найбільші досягнення в галузі лібералізації міжнародної торгівлі були здобуті внаслідок проведення серії багатосторонніх торгових переговорів чи торгових раундів під егідою ГАТТ. У1948 р. угоду про ГАТТ підписали лише 23 країни, а угоди раунду Діллона (1960 -1961 pp.) - 39 країн, раунду Кеннеді(1964- 1967 рр.) - 74, Токійського раунду (1- 1979 pp.) - 99, Уругвайського раунду (вересень 1986р. - грудень 1993 р.) - 125 країн. Більшість ранніх торгових раундів стосувалися, в основному, скорочення тарифів, але на останніх раундах розпочався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої Генеральної угоди. Так, раунд Кеннеді закінчився досягненням згоди про нові антидемпінгові угоди ГАТТ; при завершенні переговорів на Токійському раунді в листопаді 1979р. прийнято крупний пакет тарифних пільг і укладено нові угоди з нетарифних заходів та вдосконалення правових рамок ГАТТ (у результаті такого скорочення митні збори зменшилися на 34). Уругвайський раунд (восьмий раунд торгових переговорів) відкрився у вересні 1986 року в П унта-дел ь-Есте (Уругвай) після довгих і важких переговорів. Трьома основними органами цього раунду є: - Комітет з торгових переговорів; - Переговорна група з товарів; - Переговорна група з послуг. Основні питання Уругвайського раунду, які обговорювались у ході засідань, такі: - подальше скорочення тарифів; - сільське господарство, текстиль і одяг; - статті ГАТТ; - субсидії і компенсаційні заходи; - врегулювання суперечок; - права на інтелектуальну власність; - торгівля послугами. Особливо важкими були переговори про зобов'язання із скорочення державної фінансової допомоги і обмежень на доступ до ринків у галузі сільського господарства. їх головна мета - обмеження протекціонізму в торгівлі сільськогосподарською продукцією, ліквідація митних зборів у багатьох галузях промисловості, надання відкритішого характеру деяким галузям сфери послуг, включаючи банківську справу і страхування. Перед Уругвайським раундом багатосторонніх переговорів, що тривали майже сім років, були поставлені особливі завдання, які полягали в спробі поширити компетенцію ГАТТ на нові галузі - торгівлю послугами (банківська справа, страхування, туризм, телекомунікації), торгові аспекти прав інтелектуальної власності й інвестиційні заходи в галузі торгівлі. Переговори відбувалися на основі проекту завершального акту Уругвайського раунду, який містив положення подальшого обговорення деяких аспектів, включаючи певні обмеження на сільськогосподарські субсидії, переговори з питань доступу на ринки товарів і послуг. Кінцеві результати Уругвайського раунду зведені в документ, який складається з двох частин: Заключного акта і документів-графіків поступового зниження бар'єрів на шляху доступу на ринки. Міжнародна торгівля в останні десятиліття була кардинально лібералізована, але не стихійно, а узгоджено, в рамках багатосторонніх угод, спочатку під егідою Секретаріату ГАТТ, а з 1995 року - Світової організації торгівлі. Ці угоди - не просто декларації про наміри, а система досить жорстких взаємних зобов'язаньдержав-членів, порушення яких небезпечне через можливість відповідних заходів з боку решти учасників і великі матеріальні втрати. При цьому ГАТТ/COTодночасно ви- конує роль вищої арбітражної інстанції в суперечках між державами-членами. Такий інституційний на міжнародному рівні підхід дозволяє знизити середній рівень тарифного захисту ринків індустріальних країн-учасниць ГАТТ/COTз 40% у 1948 році до 6,3% у 1990 році і очікуваних 3,8% у 2000 році. Отже, створення Світової організації торгівлі (СОТ), прийняття пакета угод з подальшої лібералізації торгівлі промисловими товарами, приведення в порядок правил торгівлі продуктами сільського господарства і послугами, захист зв"язаних з міжнародним товарооборотом прав на інтелектуальну власність свідчить про історичний прорив у напрямку нового, ліберального порядку на світовому ринку. Система СОТ та її основні принципи. Світова організація торгівлі (СОТ) створена 1 січня 1995 р. для обслуговування і реалізації багатосторонніх торгових угод та угод з обмеженою кількістю учасників, а також як форум для організації міжнародних торгових переговорів. СОТ займається регулюванням міжнародних правил при здійсненні торгових відносин між країнами та забезпечує умови для проведення переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. Метою організації є: узгодження позицій різних країн, спрямованих на ліквідацію митних та інших бар'єрів у міжнародній торгівлі; розробка та застосування правил, які виключають дискримінацію; запровадженні режимів найбільшого сприяння в торгівлі. До функцій організації відносяться: сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль за національною торговою політикою країн-членів, співробітництво з іншими міжнародними установами, які беруть участь у формуванні глобальної економічної політики. Існують невирішені проблеми, які дістались СОТ від ГАТТ, а саме: можливий негативний вплив на країни, що розвиваються, протекціоністських заходів відносно інтелектуальної власності; обмежена лібералізація правил торгівлі сільськогосподарською продукцією; міжнародна торгівля й охорона навколишнього середовища; торгівля та трудове законодавство. Основними принципами торгової системи ГАТТ/COTє: ¦ торгівля без дискримінації (надання режиму найбільшого сприяння та використання "національного режиму"); - передбачуваний і поширений доступ до ринків; - розвиток справедливої конкуренції; - заохочення економічного розвитку і реформ; ¦ відкрита торгівля. Інтеграція в міжнародну торгову систему потребує членства у Світовій організації торгівлі. Багато країн з перехідною економікою вже є членами COT: Болгарія, Чехія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія. Всі інші країни знаходяться на різних стадіях процесу вступу до цієї організації. Членство в COTдля країн з перехідною економікою має позитивні моменти: створення доступу до ринку, захист режиму вільної торгівлі, забезпечення чесного вирішення торгових суперечок. Нині країнам з перехідною економікою їхні торгові партнери добровільно створюють режим найбільшого сприяння. Так, експорт у США при відсутності такого режиму може піддаватись високим тарифам (в середньому - 30%), тоді як при його наявності середній тариф складає всього 5%. Навіть мала країна з невеликим потенціалом у міжнародній торгівлі, яка входить до СОТ, може розраховувати на вирішення торгових суперечок з крупними торговими партнерами. Процес вступу в СОТ триває до двох років. Після написання країною листа у СОТ з вираженням інтересу до членства в цій організації СОТ організовує робочу групу для розгляду такої заявки. Члени групи вивчають зовнішню торгівлю цієї країни (як політику, так і практику) у відношенні товарів, послуг і прав інтелектуальної власності. Після визнання того, що торгова політика і практика країни відповідають вимогам СОТ, робоча група розглядає конкретні рівні максимального тарифного захисту, які будуть застосовуватись країною. Заявник теж обіцяє прийняти відповідні певні зобов'язання на певний період часу. Чим ліберальнішим і прозорішим є режим торгової політики краї-ни-кандидата, тим легше відбуваються переговори про вступ. СОТ сьогодні керує такими міжнародними угодами: - Генеральна асоціація з послуг (ГАП), яка стосується міжнародної торгівлі послугами як угода, досягнута на Уругвайському раунді; - Договір про міжнародну власність (ДМВ), який виробленийУругвайським раундом і встановлює правила захисту прав інтелектуальної власності; - Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка базується навзаєморозумінні, досягнутому в 1947р., доповненому і розвинутому в1994р. на Уругвайському раунді переговорів, і керує товарною торгівлею. Кожна з угод містить певну кількість фундаментальних принципів, згідно до яких приєднані до організації уряди повинні керувати торговими відносинами і під якими мають підписуватись нові члени. Най-відомішими з них є принцип режиму сприяння, який лежить в основі всіх трьох договорів і потребує застосування до всіх країн при умові відсутності будь-якої дискримінації в тарифах та інших обмеженнях у торгівлі. Другий принцип - взаємність - передбачає, що зобов'язання із лібералізації торгівлі, взяті на себе однією країною, будуть підтримані рештою країн. Користуючись цим принципом під час переговорів, країни можуть пропонувати зменшити свої торгові бар'єри замість скорочення торгових бар'єрів іншими країнами. Практично цей принцип вигідний великим державам, оскільки їх ринки є вкрай важливими для інших країн. Щодо товарної торгівлі, то важливим принципом є те, що протекція власної промисловості може здійснюватись тільки на тарифній основі, без застосування ліцензій та інших кількісних обмежень торгівлі. У сфері послуг фундаментальним принципом є національний режим, який вимагає від урядів застосування до іноземних виробників послуг режиму, як мінімум не менш сприятливого, ніж наданий національним компаніям. У своїх переговорах про вступ у СОТ країни повинні дотримуватись таких стратегій: - обіцяти лібералізацію, мінімально необхідну для вступу. Підтримуючи суттєвий рівень протекціонізму, ці країни залишають певний простір для переговорів. Базуючись на принципах взаємності, вони можуть використовувати цей простір для поліпшення доступу до ринків членів СОТ у майбутніх раундах переговорів. Але існують значні ризики цієї стратегії: окремі країни, зокрема малі, з перехідною економікою, мають невеликий потенціал у переговорах про доступ до ринків, отже, вигоди, які вони можуть отримати за допомогою даної стратегії незначні. У той же час, виключаючи переваги режиму вільної торгівлі, підтримуючи відносно високі тарифи і протекціонізм у сфері послуг, вони накладають додаткові витрати на власні економіки; - обмежити тарифи рівнями, вищими ніж ті, які застосовуютьсяна даний час, підтримувати відносно вільну торгівлю в сфері послуг,але без офіційних угод про обмеження (ці дві політики можливі за правилами СОТ). При даному підході країни ризикують тим, що внутрішні інтереси впливатимуть на посилення протекціонізму; - обмежити тарифи на мінімально можливому рівні і погодитись з режимом вільної торгівлі в сфері послуг. Прийняття режиму вільної торгівлі шляхом приєднання до офіційних угод СОТ полегшить вступ країни до організації, забезпечить урядам політичне прикриття від внутрішніх протекціоністських інтересів, інвестори - як внутрішні, так і зовнішні - матимуть більшу довіру до стабільності торгового режиму. У травні 1998 року відбулась друга міністерська Конференція СОТ, яка є вищим органом. Ділова частина Конференції була присвячена аналізу виконання раніше укладених угод і розробці програми роботи над новими угодами. За час, що пройшов після Сінгапурської конференції СОТ (грудень 1996 p.), у межах COTбуло укладено три угоди: про лібералізацію торгівлі глобальними телекомунікаційними послугами (її підписали 69 країн), про відміну до 2000 року імпортних мит на продукцію інформаційних технологій (43 країн), про відкриття ринку фінансових послуг для іноземної конкуренції (102 країни). Ці угоди охоплюють міжнародні торгові операції, щорічно перевищуючи 1 трлн дол. Країни, що розвиваються, вважають за необхідне сконцентруватися на аналізі виконання діючих угод. Ці країни незадоволені формальним підходом промислово розвинутих країн до виконання досягнутих домовленостей про розширення доступу іноземних товарів до своїх ринків. Країни, що розвиваються вважають, що експорт продукції сільськогосподарської, риболовецької, легкої, електронної промисловості в західні країни продовжує зустрічатися там із серйозними труднощами. До таких перешкод відносяться: субсидії національним виробникам сільськогосподарської продукції, тарифні і нетарифні бар'єри, антидемпінгові заходи. Не виключено, що нові експортери вимагатимуть від СОТ перегляду самої концепції антидемпінгових заходів. У свою чергу промислово розвинуті країни хочуть включити до порядку денного переговорів питання торгівлі й інвестицій, торгівлі і політики в забезпеченні конкуренції, прозорості в урядових закупках. Рада СОТ з торгівлі товарами розглядає можливості подальшого полегшення торгівлі за рахунок спрощення митних процедур. Україна також прагне стати повноправним членом цієї авторитетної міжнародної організації. Приєднання до СОТ - об'єктивний процес, обумовлений високою динамікою інтеграції країни в систему світогосподарських зв'язків, необхідністю "відкриття" західних ринків для вітчизняної продукції і підвищення її конкурентоздатності. За відносно короткий термін було вжито заходи щодо суттєвої лібералізації зовнішньоторгівельного режиму України в напрямку максимальної його гармонізації з вимогами СОТ. У 1996-2000 pp. чимало зроблено для прискорення гармонізації зовнішньоторговельного режиму з міжнародно визнаними нормами та принципами системи COTу контексті приєднання України до цієї системи, зокрема для завершення формування концепції трансформації митного тарифу України в 1996-2005 роках відповідно до вимог COTз метою проведення переговорів стосовно взаємного доступу до товарних ринків з країнами-членами COT. Розроблено проекти законодавчих актів з питань, що відносяться до юрисдикції системи COT, переглянуто існуючі закони, нормативні акти з огляду на їх сумісність з вимогами системи СОТ, у т.ч. уніфіковано акцизні ставки на вітчизняні та імпортні товари. Внаслідок цього, в державі будуть створені якісно нові: - система митних зборів; - система митного оформлення багажів; - система ліцензування експорту та імпорту; - система сертифікації та стандартів; - система визначення походження товарів. Постійне вдосконалення законодавчих актів сприяє стимулюванню внутрішнього виробника, захисту національного виробника від податків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій - поповненню державного бюджету, створенню оптимальних умов для конкуренції зарубіжних та вітчизняних виробників. Поліпшення умов торгівлі між Україною та країнами Західної Європи - один із значних пріоритетів зовнішньоторговельної політики нашої держави. Важливим для України є забезпечення розвитку багатосторонніх відносин з країнами-членами СНД, зокрема в плані зміцнення економічного співробітництва, а також розширення і поглиблення стосунків з провідними західноєвропейськими країнами, США, Канадою. Конкретизуючи трактування про вигідність членства України в СОТ, варто виділити такі основні моменти: 1. Ставши членом однієї з впливових міжнародних економічнихорганізацій, Україна матиме змогу брати участь не тільки в нових формах зовнішньоторговельних зв'язків, але й в їх розвитку з врахуваннямсвоїх національних інтересів. 2. Українські експортери та імпортери одержать доступ до уніфікованого правового простору, який спирається на такі угоди, як ГАТТ,ГАТС, ТРІПС, у тому числі вони матимуть право на гарантований принципами і заходами ГАТТ міжнародно-правовий захист в інших державах (включаючи користування режимом найбільшого сприяння вторгівлі з ними).Тобто Україна буде юридично захищеною від: застосування іноземними державами дискримінаційних внутрішніх податків, акцизів і мита; обмеження транзиту вітчизняних товарів; дискримінаційних форм використання, так званих, технічних бар'єрів уторгівлі (технічних та інших норм і стандартів, правил сертифікації і т.д.); недобросовісного використання інших торгово-політичних засобіву відношенні експортних та імпортних операцій українських учасниківзовнішньоторгівельної діяльності. 3. Послаблення негативного впливу на український експорт тарифних і нетарифних бар'єрів у торгівлі із зарубіжними партнерами. 4. З'являться сприятливі передумови залучення України до міжнародної виробничої кооперації та до інших форм міжнародного ділового співробітництва. Привабливим для України є створення дослідницьких організацій і промислових підприємств, розташованих на українській території, які забезпечують робочі місця і подальший розвиток економіки. 5. Розширяться можливості імпорту сучасних технологій виробництва і управління, посилиться приток в Україну іноземного капіталу в формі прямого інвестування, приватного кредитування інвестиційних проектів, придбання акцій вітчизняних промисловихпідприємств. 6. Поліпшаться умови вирішення на реальній правовій основі суперечок і конфліктів у зовнішній торгівлі, надійнішими стануть гарантіїзапобігання торговим війнам. Механізм консультацій і пошуку компромісних виходів із конфліктних ситуацій розвивався в рамках ГАТТпонад 40 років. Цей механізм дозволяє, зокрема, знаходити вихід із таких ситуацій як неправомірне застосування торгових заходів, несправедливе використання антидемпінгових інструментів і т. д. Водночас існують негативні фактори, пов'язані із вступом України в СОТ. Це: - пригнічення господарської активності вітчизняних підприємств,пов'язаних із згортанням і ліквідацією виробництв у результаті конкурентного тиску експортерів; - переорієнтація попиту на імпортну продукцію і скорочення попиту на вітчизняні аналоги; - скорочення податкових надходжень у бюджет внаслідок спаду ікраху багатьох вітчизняних виробництв під впливом конкуренції з бокуімпорту і загального зниження рівня тарифного захисту; - зростання соціальних й інвестиційних витрат, посилення конкуренції на внутрішньому ринку, в т.ч. через необхідність перепрофі-лювання неконкурентноздатних виробництв, стримування безробіття і збільшення виплат відповідних допомог; - скорочення інвестиційних можливостей країни, в т.ч. по лініїцентралізованого інвестування. Протягом 2000-2003 p.p. Україна суттєво активізувала переговорний процес зі вступу до СОТ. За станом на 18 лютого 2004 р. Україна підписала 23 двосторонніх протоколи з доступу до ринків товарів та послуг: з Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Південною Кореєю, Словенією, Латвією, Грузією, Індією, Угорщиною, ЄС, Чехією, Словаччиною, Болгарією, Кубою, Ізраїлем, Естонією, Польщею, Таїландом, Бразилією, Швейцарією, Парагваєм, Малайзією. У рамках двосторонніх переговорів погоджено понад 95 % тарифних позицій. Формування зобов'язань з доступу до ринку послуг України перебуває на заключній стадії. У контексті забезпечення правової складової вступу України до COTпродовжується спільна робота уряду та Верховної Ради України щодо приведення національного законодавства у відповідність до норм і правил СОТ. На найвищому державному рівні України висувається основним завданням повне завершення процесу набуття Україною членства в COT, зокрема завершення проведення всіх двосторонніх переговорів та розроблення звіту Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ та проекту Протоколу про вступ України до COT. Пропонується постійно здійснювати аналіз та визначати шляхи підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах членства в COTчерез приведення національної системи стандартизації у повну відповідність до міжнародних та європейських стандартів і норм, створення привабливого та безпечного інвестиційного середовища. Крім цього, необхідно забезпечити ухвалення законопроектів, спрямованих на наближення законодавства України до законодавства ЄС та відповідних міжнародних норм і стандартів COT, зокрема у сфері санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю, технічних бар'єрів у торгівлі, торговельних аспектів прав інтелектуальної власності. Приєднання України до системи COTсприятиме: здійсненню антидемпінгової і антисубсидійної політики з метою захисту національного ринку; застосуванню до українських товарів режиму найбільшого сприяння або національного режиму; розвитку справедливої конкуренції і зменшенню внутрішнього податкового пресу на національне виробництво; гармонізації національного законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність з основними принципами сучасної міжнародної торгівлі. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Информация, релевантная "2.1.4. COTта регулювання міжнародної торгівлі" |
||
|
||