| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.1.5. Платіжний баланс |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Статті платіжного балансу фіксують всі операції, що мають місце між резидентами країни (включаючи споживачів, підприємців і державні установи) та резидентами зарубіжних країн. Багатосторонній комплекс міжнародних відносин країни знаходить відображення в балансовому рахунку ЇЇ міжнародних операцій, які за традицією називаються платіжним балансом. Під платіжним балансом розуміють систематизоване співвідношення економічних угод, здійснених за певний проміжок часу державними і закордонними господарськими підприємствами. Найчастіше беруть річний, піврічний і квартальний платіжні баланси. Інколи визначається також платіжний баланс для окремих територій, інтеграційних угрупувань або навіть для обороту з однією країною, якщо він має важливе значення. Платіжний баланс виражає безпосередньо рівень і структуру платіжних оборотів із закордоном. Це означає, що він виражає господарські зв'язки даної країни із світовим господарством. Рівень господарського обороту із закордоном показує ступінь відкритості господарства для світового ринку. Структура оборотів (платіж по торгі- вельному обороту, кредитних і грошових операціях) вказує на вид зв'язків даної країни із світовим господарством. Сальдо платіжного балансу показує кінцевий ефект діяльності країни в її стосунках із закордоном. На платіжний баланс країни впливає ступінь втручання держави в господарство і сферу господарських зв'язків. Платіжний баланс характеризує результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період. Цей баланс є найпоширенішим видом балансу міжнародних розрахунків. За визначенням МВФ, платіжний баланс - це статистичний звіт за певний період, який показує операції з товарами, послугами і доходами, здійснені будь-якою країною з рештою світу; зміну власності та інші зміни в монетарному золоті, СПЗ, які належать країні, а також фінансових вимогах і зобов'язань у відношенні до решти світу; односторонні перекази і компенсуючі записи, що необхідні для балансування тих операцій і змін, які взаємно не покриваються. Платіжний баланс як документ зазнав помітних змін за час свого існування. Перші підрахунки масштабів зовнішньоекономічної діяльності країни відносяться ще до середньовіччя, а сам термін "платіжний баланс" був введений шотландським економістом XVIII століття Джеймсом Стюартом. На початку XX століття методи складання платіжного балансу були детальніше розроблені в Англії і США. На базі англійських і американських розробок Ліга Націй, а потім МВФ стандартизували методики складання платіжного балансу для всіх країн. Щоправда, в багатьох країнах баланс складається з великих відхиленням від стандартної системи МВФ, що заважає співставляти платіжні баланси різних країн. Для полегшення співставлення МВФ публікує платіжні баланси всіх країн-членів цієї організації, складені (перераховані) за стандартною схемою і в єдиній валюті - доларах. Основним виданням МВФ у цій галузі є двотомний щорічник. У першому томі публікуються баланси всіх країн-членів МВФ, у другому - ці баланси зведені в загальній таблиці за укрупненими статтями. Відомості для щорічника беруться із національної статистики. Платіжний баланс країни представляє собою співвідношення всіх і іадходжень валютних коштів у цю країну та платежів за кордон за певний проміжок часу, як правило, за рік. Національний платіжний баланс, з одного боку, включає кілька категорій надходжень і платежів - по зовнішній торгівлі, різного роду платежах і послугах (фрахт, страхування), міжнародному туризму, перерахунках прибутків від вкладень капіталу чи коштів за кордон. З іншого боку, він відображає грошові виплати за кордон за імпорт товарів і дорогоцінних металів, а також за послуги, інвестиції, одержані кредити. На відміну від національного платіжного балансу, світовий платіжний баланс відображає або лише надходження, або лише виплати, оскільки те, що для однієї країни є надходженням, для іншої буде виплатою. Отже, світовий платіжний баланс відображає грошові надходження за надані послуги одними країнами іншим. Він характеризує зовнішньоекономічні зв'язки однієї країни з усіма іншими країнами світу. Платіжний баланс відображає міжнародні операції та акції. До платіжного балансу, крім зовнішньоторговельного, включають баланс іноземних інвестицій, баланс економічної допомоги і т.д. Як складова частина міжнародної системи, національний платіжний баланс має таку схему (див. табл.2.2): Таблиця 2.2 Схема національного платіжного балансу У міжнародній фінансовій стат
истиці застосовують інший вид платіжного балансу. В ньому відображаються джерела утворення й основні напрямки використання коштів певної країни в системі світової економіки. Цей баланс розробляє МВФ у двох варіантах - за загальним обігом і сальдо зовнішньоекономічних операцій. Стандартна схема платіжного балансу, що рекомендована МВФ, така (див. табл. 2.3): Таблиця 2.3 Схема платіжного балансу, рекомендована МВФ
(продовження табл. 2.3) Показники платіжного балансу
обчислюються на певну дату, а також за певний період. Платіжний баланс на певну дату називається ще розрахунковим і його неможливо сформувати у формі статистичних показників; він існує у вигляді змінного з дня на день співвідношення платежів і надходжень. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти в даний момент. Платіжний баланс за певний період (місяць, квартал, рік) називається ще звітним і складається на основі статистичних показників про проведені на цей період операції і дає змогу аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштабах і характері її участі у світовому господарстві. У структурному відношенні платіжний баланс має такі розділи: - торговельний баланс (співвідношення між ввозом і вивозом товарів); - баланс послуг і некомерційних платежів (баланс "невидимих" операцій); - баланс руху капіталів і кредитів. Торговельний баланс визначається як співвідношення вартості експорту та імпорту товарів. Від становища країни в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики залежить економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу стосовно кожної конкретної країни. Наприклад, для "бідних" країн, в яких обмежені офіційні резерви і панує неефективне відстале виробництво, активний торговий баланс необхідний як джерело валютних засобів для сплати міжнародних зобов 'язань за іншими статтями платіжного балансу, а для промислово розвинутих країн - як джерело створення "другої" економіки за кордоном. Пасивний торговий баланс оцінюється як ознака слабкості світо-господарських позицій країни. До балансу послуг входять платежі і надходження від транспортних перевезень, страхування, електронного, телеграфного, телефонного, поштового та інших видів зв'язку, міжнародного туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертних послуг, утримання дипломатичних, торгових та інших представництв за кордоном, передачі інформації, культурних і наукових обмінів і т. ін. Крім цього, в розділ "Послуги" входять виплати доходів від інвестицій за кордоном і відсотків за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони ближче до руху капіталів і кредитів. У платіжному балансі виділяються такі статті: - надання військової допомоги іноземним державам; - військові видатки за кордоном. Варто зазначити, що в платіжному балансі, за методикою МВФ, виділяють односторонні перекази, зокрема: - державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічноїдопомоги, державні пенсії, внески в міжнародні організації; - приватні операції - перекази на батьківщину іноземних робітників, спеціалістів, родичів. Баланс руху капіталів і кредитів- співвідношення між вивезенням -ввозом державних і приватних капіталів, наданими і отриманими міжнародними кредитами. За економічним змістом ці операції діляться на дві категорії: міжнародний рух підприємницького і позичкового капіталу. Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання та будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів іноземних компаній). Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довгострокового капіталу та впливають на платіжний баланс. Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознаками часу: 1. Довгострокові і середньострокові операції включають державні іприватні позики та кредити, терміном понад 1 рік. 2. Короткострокові операції включають міжнародні кредити тер^\міном до 1 року, поточні рахунки національних банків в іноземних банках, переміщення грошового капіталу між банками. Незважаючи на вдосконалення методики збору та обробки статистичних показників платіжного балансу, похибки залишаються значними, тому виділено статтю "помилки і пропуски", в яку включаються ці статистичні похибки і невраховані операції. Найважче піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в кризові періоди. Тому стаття "помилки і пропуски" відноситься до розділу платіжного балансу, що відображає рух капіталів і кредитів; їх показники різко зростають при кризових ситуаціях. Заключні статті платіжного балансу відображають операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні організації, в результаті чого відбуваються зміни у величинах і складі централізованих офіційних золотовалютних резервів. Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ А. Поточні операції Товари. Послуги. Доходи від інвестицій. Інші послуги і доходи. Приватні й односторонні перекази. Офіційні односторонні перекази. Підсумок А. Баланс поточних операцій. В.Прямі інвестиції й інший довгостроковий капітал. Прямі інвестиції. Портфельні інвестиції. Інший довгостроковий капітал. Підсумок: А+В відповідає концепції базисного балансу США. C. Короткостроковий капітал. D. Помилки і пропуски. Підсумок: А+В+С+ Dвідповідає концепції ліквідності в США. E. Компенсуючі статті. Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ). F. Надзвичайне фінансування. G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів. Підсумок: А +В+С+ D+E+ F+ Gвідповідає концепції офіційних розрахунків у США. Н. Підсумкова зміна резервів. СДР (СПЗ). Резервна позиція в МВФ. Інші вимоги. Кредити МВФ. Фактори впливу на платіжний баланс.У платіжному балансі відображаються: структурні диспропорції економіки, які визначають різноманітні можливості експорту та потреби імпорту товарів, капіталів і послуг; кон'юнктурні фактори (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу та ін.); зміни у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки. На стан платіжного балансу впливають такі фактори: 1. Нерівномірність економічного та політичного розвитку країни,міжнародна конкуренція. 2. Циклічні коливання економіки. 3. Зростання закордонних державних видатків. 4. Мілітаризація економіки і військові видатки. 5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. 6. Зміни в міжнародній торгівлі. 7. Валютно-фінансові. 8. Інфляція. 9. Надзвичайні обставини - неврожаї, стихійні лиха, катастрофи і т.д. Регулювання платіжного балансу.Відомо, що держава регулює платіжний баланс країни і спирається на теорії платіжного балансу. Ці теорії пройшли довгий шлях. Класична теорія автоматичної рівноваги шотландця Д. Юма (1711-1776 pp.) панувала в XIXі на початку XXстоліть в умовах золотого стандарту і відійшла в минуле разом з ним. Але в останні два десятиліття інтерес до цієї теорії зріс. В умовах плаваючих курсів автоматичним регулятором частково стає плаваючий обмінний курс національної валюти, який падає при погіршенні стану платіжного балансу і зростає при його покращенні, що автоматично призводить до змін у багатьох поточних операціях. Пізніше сформувався неокласичний еластиційний підхід, розроблений А. Лернером, Л. Мецлером, в якому серцевиною платіжного балансу є зовнішня торгівля, а сальдо торгового балансу визначається, перш за все, відношенням рівня цін на експортовані товари (Ре) до рівня цін на імпортовані товари (Рі), що помножене на валютний курс (г) стосовно валютного курсу (г), тобто: Монетаристеький підхід до платіжного балансу був закладений у працях багатьох авторів, особливо X. Джонсона, Дж. Поллака. Головна увага тут приділяється грошовим факторам, особливо сальдо підсумкового платіжного балансу на грошовий обіг у країні. Монетариста вважають , що саме нерівновага на грошовому ринку країни визначає нерівновагу платіжного балансу в цілому. Звідси й головна рекомендація уряду: не втручатись радикально не тільки в грошовий обіг, а й у міжнародні розрахунки країни. Якщо в обігу знаходиться більше грошей ніж потрібно, то від них намагаються позбавитись, у тому числі й шляхом купівлі більшої кількості іноземних товарів, послуг, майна та інших активів. Щоб ліквідувати дефіцит платіжного балансу, потрібний жорсткий контроль над грошовою масою. Платіжний баланс є одним з об'єктів державного регулювання, що обумовлено такими причинами: 1. Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється при тривалому і великому дефіциті пасивного сальдо в однихкраїнах і активного - в інших. 2. Після відміни золотого стандарту в 30-х роках XXстоліття стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом ціновогорегулювання діє вкрай слабо. З.В умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків зросло значення платіжних балансів у системі державного регулювання економіки. Існує декілька основних методів державного регулювання платіжного балансу: 1. Прямий контроль, включаючи регламентацію імпорту, наприклад, через кількісні обмеження, митні та інші збори, стимулюванняекспорту, залучення іноземних капіталів, обмеження вивозу капіталів. 2. Дефляційна політика. Ця політика спрямована на скороченнявнутрішнього попиту, вона включає обмеження бюджетних видатківпереважно на заморожування цін і заробітної плати. Одним із основних її інструментів служать фінансові і грошово-кредитні заходи: зменшення бюджетного дефіциту; зміни облікової ставки центрального банку (дисконтна політика); кредитні обмеження; встановлення межзбільшення грошової маси. 3. Девальвація. Це-зниження курсу національної валюти, яке спрямоване на стимулювання експорту і стримування імпорту товарів. Але,роблячи дорожчим імпорт, девальвація може призвести до зростання втрат виробництва вітчизняних товарів, до підвищення цін у країні і втрати отриманих з її допомогою конкурентних переваг на зовнішніх ринках. 4. Валютні обмеження. Блокування валютної виручки експортерів,ліцензування продажу іноземної валюти імпортером, концентраціявалютних операцій в уповноважених банках спрямовані на усуненнядефіциту платіжного балансу шляхом обмеження експорту капіталу істимулювання його припливу, стримування імпорту товарів. 5. Фінансова і грошово-кредитна політика. Для зменшення дефіциту платіжного балансу використовуються: бюджетні субсидії експортерам; протекціоністське підвищення імпортного мита; відміна податків з відсотків, що виплачуються іноземним власникам цінних паперів з метою припливу капіталу в країну. 6.Спеціальні заходи державної взаємодії на платіжний баланс в ході формування його основних статей: торгового балансу; "невидимих" операцій; руху капіталу. Важливим об'єктом регулювання є торговий баланс. Стимулюючими факторами для експортерів у вивезенні товарів та освоєнні зовнішніх ринків виступають: цільові експортні кредити; страхування їх від економічних і політичних ризиків; введення пільгового режиму амортизації основного капіталу. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Информация, релевантная "2.1.5. Платіжний баланс" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||