| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.1.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Міжнародна торгівля - процес купівлі-продажу, який здійснюється між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах світу; вона включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називаються торговим балансом. Зовнішня торгівля є важливим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва. Грунтуючись на міжнародному поділі праці, вона дає можливість раціональніше використовувати капіталовкладення, з меншими витратами впроваджувати досягнення НТП, повніше задовольняти попит населення на товари народного споживання. Система показників міжнародної торгівлі складається з таких елементів: загальний імпорт (експорт), прямий транзит, непрямий транзит, спеціальний імпорт, реекспорт, чистий експорт, чистий імпорт. Загальний імпорт визначається сумою обсягів товарів, які ввозяться в країну за звітний період, а загальний експорт - сумою обсягів товарів, які вивозяться з країни за звітний період. Якщо ці товари потім вивозяться в іншу країну, то їх називають транзитними, а торгівлю ними - транзитною. Прямий транзит здійснюється національним транспортом без зупинки у цій країні. Він не враховується в імпорті цієї країни і його називають неоплаченим транзитом. Непрямий (оплачений) транзит здійснюється через митні склади цієї країни, а потім вивозиться за кордон без будь-якої переробки. Ці товари не призначені для продажу на внутрішньому ринку. Спеціальний імпорт розраховують відніманням від загального імпорту непрямого транзиту. Його визначають, як правило, в момент відвантаження товарів з митних складів для реалізації на внутрішньому ринку. У зв'язку з тим, що товари, які надходять на внутрішній ринок, не завжди реалізуються і не переробляються, а експортуються, у статистиці міжнародної торгівлі їх називають націоналізованими товарами. Ці товари включаються до спеціального експорту, але, по суті, вони є непрямим імпортом. Загальний експорт поділяється на експорт національних товарів і реекспорт. Реекспорт - сума націоналізованих та інших імпортованих товарів, які потім були продані за кордон протягом звітного періоду. Це непрямий імпорт, тобто перепродаж товарів, які імпортуються іншій країні. Отже, реекспорт дорівнює непрямому імпорту тоді, коли в його складі є націоналізовані товари. Чистий експорт маємо тоді, коли різниця між експортом та імпортом у натуральному вираженні має позитивне значення. Чистий імпорт - це позитивна різниця між імпортом та експортом у натуральному вираженні. Чистий експорт та імпорт, які вимірюються у вартісному вираженні називаються сальдо зовнішньої торгівлі. Якщо експорт переважає над імпортом, то сальдо балансу позитивне і такий баланс називають активним, а якщо імпорт перевищує експорт, то сальдо балансу негативне і баланс - пасивний. Рівність експорту та імпорту зумовлює нульове сальдо балансу, який у таких випадках називають чистим чи нетто-балансом. У міжнародній торгово-економічній політиці довгі роки зберігаються дві взаємопов'язані тенденції: лібералізація міжнародної торгівлі та знищення торгових бар'єрів; одночасне посилення протекціонізму та обмеження проникнення "чужого" капіталу і товарів у "свою" країну. Ці дві тенденції в торговій політиці індустріальних країн мають конкретні прояви: зменшення частки митних зборів як традиційних заходів захисту внутрішнього ринку; встановлення захисних бар'єрів проти експорту готових виробів із країн, що розвиваються; аграрний протекціонізм; розширення засобів захисту внутрішнього ринку від зовнішніх конкурентів за рахунок відмови від застосування прийнятих раніше правил і процедур. Реальні інтеграційні процеси вимагають послаблення протекціонізму, але кризові явища змушують учасника відходити від загального курсу. Міжнародна торгівля має великий ступінь залежності від динаміки світових показників ВВП. Причому, загальне економічне зростання позитивно впливає й на показники світової торгівлі та навпаки. Про це свідчать показники, наведені в таблиці 2.1. Таблиця 2.Темпи зростання світової торгівлі та світового ВВП (у %, порівняно з попереднім роком), за розрахунками Світового банку * ВВП у доларових цінах 1995 року; ціни й об
мінні курси 1995 року За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), світова економіка вийшла зі стагнації у 2001-2002 роках і тепер прискорюється. За даними ОЕСР, у 2003 році основними локомотивами світової економіки були США (зростання ВВП - 2,9 %) і Китай (8,4 %), на які припадає 45 % приросту глобальної економіки в перерахунку за паритетом купівельної спроможності. ОЕСР прогнозує прискорення темпів росту в США (до 4,2 % у 2004 році) і ЄС (до 2,5 % у 2005 році). середньому по країнах - членах ОЕСР темпи економічного зростання прискоряться з 2 % у 2003 році до 3,1 % у 2005-му. У той же час у Китаї і Росії, згідно з наведеним прогнозом, темпи росту дещо сповільняться. На думку авторів прогнозу, однією з головних загроз економічному одужанню сьогодні є дефіцит платіжного балансу США й послаблення долара. Ці фактори можуть викликати нестабільність валютних курсів, що створить дисбаланс у зовнішній торгівлі ключових економічних центрів - США, Єврозони, Японії і Китаю. Так, несподіване падіння курсу долара може похитнути економічне одужання, що розпочалося в Європі, оскільки це тільки ускладнить і без того хитке зростання, але і не буде сприяти скороченню дефіциту поточного бюджету і зниженню напруженості у світовій торговельній політиці. За розрахунками для колишніх соціалістичних країн, стосовно Росії, прогноз ОЕСР у найближчі роки обіцяє досить високі темпи зростання, щоправда, нижчі, ніж у 2003 році. ВВП країни буде зростати на 5 % щорічно, інфляція до кінця 2005 року знизиться до 9 %, збережуться профіцити бюджету, платіжного і торговельного балансів. За аналітичними матеріалами СОТ, обсяги світової торгівлі зростуть у 2004 р. на 7,5 % після зростання на 4,5 % у 2003 р. У грошовому вираженні обсяг торгівлі зріс на 16 % і склав 7,3 трлн дол. (обсяг наданих комерційних послуг -1,8 трлн дол.). За оцінкою СОТ, поліпшення економічної ситуації в Азії і США надало значний поштовх світовій торгівлі. В 2004 р. зростання світового ВВП може скласти 3,7 %, а обсяги світової торгівлі - 7,5 %. Однак, якщо подивитися на світову картину, то темпи росту торгівлі залишаються нерівномірними і на шляху світової торгівлі зберігається багато бар'єрів. У 2003 р. обсяги світової торгівлі виросли на 4,5 % за рахунок поліпшення економічної ситуації в Азії і США, а також зростання світового виробництва на 2,5 %. Хоча ці дані виявилися вище прогнозів, у реальному вирахуванні вони залишаються нижчими від середніх показників, зафіксованих з 1995 р. - дві третини вартісного росту в торгівлі, за оцінкою СОТ, зв'язані зі зміною валютних курсів. Німеччина вирвалася в лідери світової торгівлі за обсягом експорту. Німецькі експортери збільшили обсяг угод до 748,4 млрд дол., потіснивши США з 724 млрд дол. Утім, це лідерство експерти СОТ пояснюють лише зростанням вартості товарів через зміцнення євро. Третє місце традиційно дісталося Японії (471,9 млрд дол.), а Китай (438,4 млрд дол.) обійшов Францію (384,7 млрд дол.) і зайняв четверте місце в рейтингу. Російські експортери другий рік підряд займають 17-е місце, хоча частка країни у світовій торгівлі збільшилася з 1,7 % до 1,8 %, а загальна вартість експорту - з 106,9 млрд дол. до 135,2 млрд дол. Найбільшим імпортером торік, як і раніше, залишалися США (1,305 трлн дол.), друге місце традиційно зайняла Німеччина (601,7 млрд дол.). Свою позицію в списку основних імпортерів змінив лише Китай, що піднявся із шостого місця на третє (412,8 млр. дол.). На думку економістів СОТ, основними ризиками для зростання обсягів світової торгівлі залишаються можливе уповільнення попиту в країнах Західної Європи і темпів зростання імпорту в США. Нині переважаючою є тенденція лібералізації міжнародної торгівлі індустріальних країн. Але це не виключає практику "селективного протекціонізму", коли країни досить твердо оберігають ті чи інші галузі від загрози переходу їх під контроль іноземного конкурента, або не допускають у країну товари їхніх конкурентів. Нині в міжнародній торгівлі спостерігається зростання питомої ваги продукції обробної промисловості і скорочення частки сировинних товарів. Майже 40 % вартості світового експорту припадає на технічно складну і диференційовану продукцію - на машини і транспортне обладнання. Зростає міжнародна торгівля компонентами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами, що свідчить про вплив міжнародної виробничої кооперації на інтенсифікацію зовнішньоторгових зв'язків. У міжнародній торгівлі намітилася тенденція до підвищення питомої ваги наукомістких, технічно складних виробів. Найбільшими імпортерами хімічних товарів є країни ЄС, США, Японія, країни Азії, що розвиваються, і Латинської Америки. Індустріальні країни на світовому ринку є нетто-експортерами хімічних товарів. Міжнародна торгівля сировиною і мінеральним паливом у післявоєнний період характеризується скороченням питомої ваги у сукупній вартості світового експорту, в основному, за рахунок частки сировини. Серед світових імпортерів сировини виділяють країни ЄС, Японію, і США. Незважаючи на помітне підвищення ролі індустріальних країн як експортерів сировини, вони залишаються нетто-імпортерами, їхня частка становить більше половини всього світового імпорту сировини. Провідними експортерами палива залишаються країни ОПЕК, Близького Сходу, Африки і Латинської Америки. В останні роки об'єм міжнародної торгівлі нафтою був майже рівний об'єму торгівлі всіма базовими ресурсами, разом узятими. У цілому промислово розвинуті країни є нетто-імпортерами палива. Найбільшими імпортерами палива є країни ЄС, США, Японія. Зростає імпорт палива в азіатські країни, в той самий час, як частка країн Латинської Америки, Африки в світовому імпорті палива залишається незначною. Новим явищем є перетворення в крупних експортерів нафти таких промислово розвинутих країн, як Великобританія, Норвегія і Канада. Дві останніх держави разом з Нідерландами виділяються серед експортерів природного газу. Загалом зберігається значна залежність промислово розвинутих країн від постачання сировини і палива (у першу чергу - нафти) з країн, що розвиваються. Провідним світовим експортером продовольчих товарів є США, які займають особливо стійкі позиції в торгівлі пшеницею, кормовим зерном, рисом. До найбільших експортерів продовольства входять Франція, Нідерланди, Німеччина, Великобританія, Канада, Бельгія, Люксембург, Італія, Данія, а з країн, що розвиваються, - Бразилія. Зниження питомої ваги продовольства у світовому експорті зумовлене такими факторами: падінням цін на світовому ринку; періодичним погіршенням платоспроможності і збільшенням зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються (деякі з них повинні скорочувати закупки на світовому ринку, незважаючи на зростаючі потреби в сільськогосподарському виробництві і загострення продовольчої проблеми). Ситуація на ринку текстилю в середині 90-х років характеризується зближенням^ позицій індустріальних і розвиваючих країн. Швидке нарощування його виробництва і вивозу із країн, що розвиваються, призвело до того, що питома вага останніх у світовому експорті майже зрівнялася з часткою промислово розвинутих країн. Світовими експортерами текстилю стали країни Азії, Латинської Америки, Африки, країни перехідної економіки. Таким чином, країни, що розвиваються, перетворюються в нетто-експортерів текстилю. В останні роки в економіці багатьох країн, що розвиваються, відбулися якісні зрушення, які дозволяють припустити, що міжнародний обмін товарами і послугами набуває все спокійні- шого характеру і стає менш вразливим з боку цінових та інших шоків нециклічного характеру. Тому особливого значення набувають зрушення у товарній структурі світового товарообороту - зміщення центру тяжіння на обмін готовими виробами, який відрізняється більшою стабільністю. У цьому напрямку в останні десятиліття прямують не тільки індустріально розвинуті країни, а й країни, що розвиваються та постсоціалістичні країни Центрально-Східної Азії. Помітно відстають у структурі світового експорту країни СНД. У цілому світова торгівля вже на 4/5 складається із готових виробів, і їх питома вага буде збільшуватися. Це дозволяє прогнозувати подальше досить-таки стійке зростання світового товарообороту приблизно такими ж темпами, що і в останні два десятиліття, тобто на рівні 5-6 % у рік. Очікується, щодо 2005 р. об'єм світового експорту (удол. 1998 р.) складе від 7,4 до 7,9 трлн, у 2010 p. - від 9,5 до 10,6 трлн, а в 2015 p. - від 12 до 14 трлн. Водночас, міжнародна торгівля - це не тільки рух товарів між країнами, але і система певних економічних відносин. Тому важливо виділити учасників міжнародних торгових відносин. На сьогодні основними суб'єктами міжнародної торгівлі є ТНК. Збереглась тенденція до підвищення ролі внутрішньофірменної торгівлі ТНК у системі міжнародних торгових відносин, особливо внутрішньокорпораційних поставок у міжнародній торгівлі високотехнологічною продукцією, технічно складними виробами (в електромашинобудуванні, транспортному машинобудуванні, хімічній промисловості). Особливістю внутрікорпораційних операцій є застосування трансфертних цін у торгівлі між виробничими одиницями в рамках ТНК. Під трансфертними цінами розуміють внутрішні умовно-розрахункові ціни, які застосовуються у внутрікорпораційній торгівлі міжнародних монополій. Трансфертні ціни мають штучний характер, що відрізняє їх від цін світового ринку. Формуються вони не стихійно (під впливом попиту і пропозиції на світовому ринку), а на основі рішень фірм, спрямованих на забезпечення максимального прибутку ТНК у глобальному масштабі і мінімального ризику при проведенні внутрішньофірмо-вих операцій. Тому трансфертні ціни можуть відхилятись від рівня світових цін як угору, так і вниз - залежно від мети застосування в конкурентних умовах. Основною метою застосування трансфертних цін у внутрішньофірменній торгівлі ТНК є: підтримання монопольної позиції на ринку, завоювання нових ринків збуту та мінімізація зборів і митних зборів; ухилення від валютного контролю, валютна спекуляція, переведення прибутку із "слабкої" валюти в "сильну"; послаблення дії контролю за цінами, використання відмінностей у темпах інфляції, вплив на фінансовий стан зарубіжного філіалу шляхом переказу прибутку тощо. У загальному ТНК контролює не менше 2/3 світової торгівлі. Високим ступенем монополізації характеризується міжнародна торгівля сировинними товарами: більша їх частина (особливо торгівля сільськогосподарською сировиною) перебуває в руках приблизно 50 крупних торгових конгломератів промислово розвинутих країн. Зберігається значення державно-торгових операцій. Важливою складовою міжнародної торгівлі є державна торгівля, в т.ч. і з участю промислово розвинутих країн. Конкурентоздатність країн у світовій торгівлі. Протягом останніх двох десятиліть посилення конкурентоздатності нових індустріальних країн (НІК) Південно-Східної Азії викликає все більше занепокоєння промислово розвинутих держав Заходу. Розширюється кількість країн, які відносяться до категорії азіатських НІК. В останні роки прискореними темпами нарощує промисловий експорт Китай, гігантський потенціал якого набагато посилює значення зрушень у світовій торгівлі, надаючи їй нового геополітичного виміру. Головна перевага НІК Південно-Східної Азії - помірні ціни при допустимій якості продукції. В основі низьких цін на їхні товари лежать невисокі витрати виробництва, пов'язані в першу чергу з нижчим, у порівнянні із країнами Заходу, рівнем оплати праці. Хоча протягом кількох років оплата підвищується, але одночасно росте і продуктивність праці, дозволяючи експортерам цих країн зберігати свої конкурентні переваги. При цьому країни Південно-Східної Азії послідовно переходять до випуску технічно складніших виробів. Особливо сильні їхні позиції на ринках електроніки, автомобілів і морських суден, виробів легкої промисловості (Корея, Малайзія, Сінгапур, Тайвань). У боротьбі за місце на світовому ринку азіатським НІК доводиться долати не тільки конкуренцію з боку традиційних виробників, але й торгово-політичні бар'єри з боку країн Заходу. Суттєві зрушення відбулися в структурі міжнародної торгівлі: збільшилася частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства та сировини, крім палива. Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється такими причинами: розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості (синтетичний каучук, пластмаси тощо), значним використанням вітчизняної сировини і переходом на ресурсозберігаючі технології. Водночас різко зросла торгівля мінеральним паливом - нафтою і природним газом внаслідок розвитку хімічної промисловості і змін у структурі паливно-енергетичного балансу. Виникнення потужного виробничого апарату ТНК за кордоном, налагодження між окремими міжнародними ланками технологічних ланцюгів стійких коопераційних зв'язків призвело до того, що близько 1/3 всього імпорту і до 3/5 торгівлі машинами та обладнанням припадає на проміжну продукцію (комплектуючі вироби). Має місце інтелектуалізація світової торгівлі. В експорті промислово розвинутих країн збільшується частка високотехнологічної продукції, зокрема виробів електроніки. Важливого значення в міжнародній торгівлі набуває експорт та імпорт послуг (так званий "невидимий експорт"). Сюди відносять усі види міжнародного та транзитного транспорту, іноземний туризм, послуги банківських і страхових компаній, платежі за патенти та ліцензії, авторські гонорари і права, доходи від реклами, навчання, послуги охорони закладів здоров'я, торгове посередництво, програмне забезпечення обчислювальної техніки, художні роботи. Разом із законною торговою практикою набирають силу (особливо це стосується багатьох країн Південно-Східної Азії) кримінальні форми торгівлі (контрабанда, торгівля товарами із фальсифікованими торговими знаками тощо). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Информация, релевантная "2.1.1. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||