Головна |
« Попередня | Наступна » | |
17.1. Тарифна система: сутність, основні положення, функції |
||
Визначальну роль в організації заробітної плати на підприємствах (організаціях) грала і в подальшому може грати тарифна система. Затвердження певних економістів, що тарифна система є пережитком планової централізованої економіки, безпідставно. «Не вписується» в ринкову економіку лише занижений, зрівняльний характер визначення її параметрів і централізований порядок затвердження і перегляду цієї системи. Важливість тарифної системи для визначення індивідуальної заробітної плати працівників зумовлюється наступним: Рівень заробітної плати конкретних виконавців формується під впливом таких факторів: | складність роботи (кваліфікація, відповідальність); | умови праці (шкідливість, важкість, інтенсивність, привабливість); | кількість праці (відпрацьований час у межах норми, надурочний час); | результати праці (виконання нормованих завдань, норм виробітку, якісних показників). При такій самій кількості відпрацьованого часу і за приблизно однакові результати праці різницю в рівнях заробітної плати - це наслідок різниці в складності робіт і умов праці. Саме ці фактори і враховуються під час визначення індивідуальної заробітної плати з допомогою тарифної системи. Отже, тарифна система - це інструмент диференціації заробітної плати залежно від складності роботи та її умов. За змістовної характеристиці тарифна система - це сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких визначається рівень заробітної плати працівників залежно від складності роботи (кваліфікації, відповідальності) та умов праці. До основних елементів тарифної системи відносять тарифні сітки, тарифні ставки, посадові оклади, довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, надбавки і доплати до заробітної плати. Тарифна сітка - сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації. Тарифний коефіцієнт як елемент тарифної сітки характеризує співвідношення між тарифною ставкою першого розряду і наступними. Він визначає, у скільки разів тарифна ставка конкретного розряду більше ніж тарифна ставка першого розряду, який беруть за одиницю. Діапазон тарифної сітки характеризує співвідношення тарифних коефіцієнтів найбільшого і першого тарифного розряду. Кількість кваліфікаційних розрядів і коефіцієнтів визначається складністю виробництва і робіт, що виконуються. Абсолютне і відносне зростання тарифних коефіцієнтів - основа диференціації заробітної плати працівників залежно від тарифних розрядів. Величина абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів має велике значення для забезпечення правильної диференціації оплати праці робітників залежно від тарифно-кваліфікаційного розряду виконуваних ними робіт. Ступінь зростання тарифних коефіцієнтів повинна відповідати ступеню підвищення кваліфікаційного рівня робітників, віднесених до вищестоящого розряду. Необгрунтоване заниження величини зростання тарифних коефіцієнтів призводить до виникнення елементів уравнительности в оплаті праці і знижує особисту матеріальну зацікавленість робітників у підвищенні своєї кваліфікації. І навпаки, штучне завищення величини зростання тарифних коефіцієнтів невиправдано збільшує розрив у рівні оплати робітників вищих і нижчих розрядів. Середній тарифний коефіцієнт групи робітників обчислюється як середньоарифметична величина тарифних коефіцієнтів, зважена за кількістю робітників у кожному розряді: (17.1)
де - середній тарифний коефіцієнт робітника; - тарифний коефіцієнт i-го розряду робітників; - чисельність робітників i-го розряду, чоловік; п - число розрядів робітників. Приклад. На верстатних роботах з нормальними умовами праці зайнято 60 робітників-відрядників, з них 18 осіб - II розряду, 25 - III і 17 - V. =(1,08? 18 +1,2? 25 +1,53? 17) / 60=1,2575. Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається як середня арифметична величина тарифних коефіцієнтів, зважена за обсягом робіт у нормо-годинах: (17.2)
де - середній тарифний коефіцієнт робіт; - тарифні коефіцієнти відповідних розрядів виконуваних робіт; - обсяг робіт за відповідними розрядами, нормо-години; п - число тарифних розрядів робіт. Приклад. За планом за місяць належить виконати роботи наступних обсягів: за II розряду - 200 нормо-год, по III - 220, по IV - 550, по V - 620, по VI - 410 нормо-год. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт робіт.
Середній розряд робітників і робіт може розраховуватися за однаковими формулами з використанням відповідних коефіцієнтів:
або
(17.3) де Рср - середній розряд робіт або робітників; Рб - більший тарифний розряд в діапазоні, в якому визначається середній тарифний коефіцієнт; Рм - менший тарифний розряд в цьому ж діапазоні; Кб - більший тарифний коефіцієнт у діапазоні, в якому визначається середній тарифний коефіцієнт; Км - менший тарифний коефіцієнт в цьому ж діапазоні. Так, якщо обчислений вище середній тарифний коефіцієнт для групи робітників, оплачуваних за тарифними сіток з діапазоном 1:2,0, дорівнює 1,2575 (він більше тарифного коефіцієнта 1,204, якому відповідає III розряд, і менше коефіцієнта 1,35, якому відповідає IV розряд), то наш середній розряд знаходиться в інтервалі між III і IV розрядами і дорівнює: РСР=3 + (1,2575-1,204) / (1 ,35-1, 204)=3,383. Середній розряд робіт для розрахованого середнього тарифного коефіцієнта робіт рівного 1,45 і наведених вище виконаних обсягах робіт (у нормо-годинах) за розрядами буде дорівнює 4,6 [4 + (1,45-1 , 35) / (1,531-1,35)]. Параметри побудови тарифної сітки визначаються колективним договором. Тарифна ставка - виражений у грошовій формі абсолютний розмір заробітної плати за одиницю робочого часу (годину, день, місяць). На основі тарифної сітки і тарифної ставки робітника першого розряду розраховуються тарифні ставки кожного наступного разряда20. На підставі середнього тарифного коефіцієнта і тарифної ставки 1-го розряду (Тс1) встановлюють середню тарифну ставку: Тс.ср=Тс1? Кт.ср (17.4) де Тс.ср - середня тарифна ставка; Тс1 - тарифна ставка 1-го розряду. Середня тарифна ставка робітників може бути визначена і як середньоарифметична величина тарифних ставок, зважена за кількістю робітників, оплачуваних за однаковими тарифними ставками: (17.5)
де ТСI - середня тарифна ставка, коп.; ЧРi - число робочих i-го розряду. Для оплати праці керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців використовуються посадові оклади. Їх розміри встановлюються залежно від посад, зазначених категорій працівників, їх кваліфікації, умов праці, масштабів і складності виробництва, обсягів і складності робіт. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників - це систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій, які включені в діючий класифікатор професій. За своєю сутністю зазначений довідник є нормативним документом, за допомогою якого встановлюються розряди робіт і робітників, здійснюється визначення кваліфікаційного статусу всіх категорій працівників. Чинний нині довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників затверджено Міністерством праці та соціальної політики України. Він складається з окремих випусків і розділів у цих випусках, згрупованих за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт. Кожен випуск або розділ випуску містить обов'язкові частини, співвіднесені з розділами класифікації професій за класифікатором професій (ДК 003-95), а саме: «Керівники», «Професіонали», «Фахівці», «Технічні службовці», «Робітники». У вітчизняній і зарубіжній практиці застосовуються різноманітні підходи до проектування тарифної системи. Найбільш поширеними є такі: ? окреме формування тарифних ставок для оплати праці робітників і посадових окладів для оплати роботи керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців; ? застосування єдиної тарифної системи оплати праці, яка передбачає впровадження уніфікованого підходу до оцінки складності робіт і диференціації тарифних умов оплати праці всіх категорій персоналу на основі використання єдиної тарифної сітки; ? впровадження безтарифної (пайовий) системи оплати праці; ? використання єдиної гнучкої тарифної сістеми21. Які функції заробітної плати реалізуються через тарифну її частину? Відповідь на це питання є принциповим, оскільки різні автори дотримуються неоднакових, а часто цілком полярних поглядів щодо цього. Так, багато фахівців стверджують, що тарифна частина заробітної плати стосується лише її відтворювальної функції. О. Турецька в книзі, виданої вже в перехідний до ринку період, пише: «Функція заробітної плати як засобу до життя, як необхідного продукту реалізується за допомогою тарифної системи, яка служить основою механізмів організації заробітної плати ... Друга частина заробітної плати - надтарифная. Її основне функціональне призначення полягає в забезпеченні на практиці високої мотивації трудової діяльності, в досягненні високих кінцевих результатів праці »22. Наявність тісного зв'язку між тарифом і відтворювальної функцією заробітної плати є безсумнівною, оскільки, по-перше, тарифна частина має стабільний характер і більшої мірою, ніж надтарифная, спрямована на виконання відтворювальної функції, по-друге, рівень тарифу орієнтований на певний стандарт життя і, безумовно, перш за все може забезпечувати відновлення здатності до праці. Проте є вагомі підстави стверджувати, що всі складові заробітної плати «працюють» на виконання заробітною платою її відтворювальної функції, а також, що тарифна частина має пряме відношення до виконання мотиваційної функції. У цьому можна переконатися хоча б з того, що, по-перше, рівень і структура заробітної плати мають досить стабільний характер. За таких умов усі складові заробітної плати виконують відтворювальну функцію. По-друге, тарифна частина має провідне місце в структурі заробітної плати і здатна відігравати значну роль мотиваційного характеру, оскільки стимулює виконання робіт більшої складності, відповідальності, інтенсивності. По-третє, стимулюючу функцію заробітної плати можна реалізувати і за 90-100%-го тарифу в середній заробітній платі, якщо умовою отримання тарифу буде досягнення певних кількісних і якісних показників. На думку автора23, правомірним є твердження, що тарифна система має пряме відношення до виконання заробітною платою притаманних їй функцій і насамперед відтворювальної, мотиваційної, соціальної. Один з центральних питань удосконалення заробітної плати на сучасному етапі - це питання про долю тарифної системи, про те, якою їй бути. Чи виконала тарифна система свою історичну місію і в процесі переходу до ринкової економіки вона зникне, або вона й надалі буде об'єктивно необхідною? Ці питання сьогодні активно обговорюється в економічній літературі. Існує думка, що при ринкових відносинах необхідність у тарифній системі зникає. Проте світовий досвід переконує, що і в ринкових умовах потрібен універсальний регулятор, за допомогою якого можна об'єктивно виміряти, а й так, справедливо відшкодувати суспільно необхідні витрати праці у вигляді оплати. Цю роль може і повинна ефективно виконувати тарифна система, яка забезпечує реалізацію принципу однакової оплати за однакову працю, всебічну диференціацію основної частини заробітної плати залежно від складності, якості, відповідальності праці та рівня кваліфікації працівників. Тому цілком очевидно, що без тарифної системи ні найближчим часом, ні в перспективі не обійтися. Разом з тим очевидним є і те, що колишня, занижено--вирівнююча державна тарифна система, за допомогою якої здійснювалося державне «призначення» заробітної плати, і яка не відповідала вартості робочої сили, свою історичну роль виконала. У нових економічних умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генеральної, галузевої і регіональної угод, які передбачені чинним законодавством. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "17.1. Тарифна система: сутність, основні положення, функції" |
||
|