загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

Висновки


1. Ранньофеодальна держава в Росії з центром у Києві утворилося в IХ столітті. До кон-цу Х століття Київська Русь досягла високого рівня економічного і політичного розвитку.
2. Основну роль у господарстві грали землеробство і скотарство; полювання і рибальство яв-лялісь побічними промислами. Поряд з сільським господарством важливу роль в економіці Рос-ці грало ремесло.
3. Натуральне господарство з його замкнутістю і відособленістю зумовило слабкість еко-номічного зв'язків між окремими районами країни. Прагнучи до збагачення і посилення політичного впливу феодальна знати окремих центрів вступила в боротьбу як один з дру-гом, так і з київським Великим князем. У середині XII в. відбувся остаточний розпад Давньоруської держави і настав період феодальної роздробленості. Феодальне дроблення руських земель тривало близько чотирьох століть.
4. У другій половині XV - середині XVI в. завершується об'єднання російських земель в єдину державу, до складу якого увійшли майже всі землі, населені росіянами, і чистячі-но території з неросійським населенням. Об'єднання російських земель в єдину державу б-ло обумовлено поступовим, повільно протікає процесом подолання економічної відособленості окремих земель внаслідок зростання продуктивних сил, поглиблення загально-жавного поділу праці та що почалася господарської спеціалізації окремих районів країни. У 1480 р. ліквідовано татарське іго.
5. Ліквідація феодальної роздробленості зробила сприятливий вплив на економіч-ське розвиток країни: по-перше, із зникненням міжусобних воєн торгові шляхи стали менш небезпечними, по-друге, стала можливою уніфікація монети, по-третє, московські кня-Зья починають будувати нові міста, особливо в прикордонних районах, по-четверте, уперед-чилось феодальне законодавство, по-п'яте, виросли територіальні володіння Рос-ці.
6. Перша половина XVIIIв. характеризувалася повним пануванням кріпацтва в соціально-економічному розвитку Росії. Разом з тим значне зростання продуктивних сил, поява великих промислових підприємств готували грунт
для принципово нових явищ. Приблизно з 60-х, 70-х років з'являються перші ознаки розкладання феодально-кріпосницької системи, формується капіталістичний спосіб виробництва: з'являється наймана робоча сила у промисловості, подальший розвиток отримує дрібнотоварне виробництво, поглиблюється процес формування всеросійського ринку. Разом з тим всі ці процеси деформувалися і гальмувалися пануванням кріпацтва.
7. На початку ХYШ століття Петра 1 провів реформи, які зводилися до наступного: військова реформа; зміни в положенні дворянства, спрямовані до підтримання його службової придатності; заходи щодо збільшення державних доходів за допомогою поліпшення якості праці; фінансові нововведення; перетворення управління і пристрій навчальних закладів.
8. Реформи Петра I залишили великий слід в історії Росії. Петро створив регулярну ар-мию, флот, промисловість. Для промисловості були потрібні освічені кадри - він за-водить у столиці академії, училища, в губерніях - школи. Те, що зроблено Петром, при мед-ленном розвитку могло б бути досягнуто лише через 100 років. У старій Русі народ почитав государя, Петро наказав почитати державу. Петро зблизився з Європою тільки для того, що-б вчитися у неї, але не раболіпствувати перед нею. За допомогою іноземців Петро заснував но-ше центральне управління. Петро ввів в господарський оборот величезна кількість продуктивної праці. Але всі плоди цієї праці пішли не так на збагачення народу, а, на жаль, на війну. Результати реформ були звернені до майбутнього.
9. Перша половина XIX століття характеризується певним розвитком продуктивних сил. Під впливом розвитку зовнішнього та внутрішнього ринку зростає попит на сільськогосподарську продукцію. У цей період почалася соціальна диференціація селянства, з'являється наймана праця в землеробстві, тобто в сільському господарстві розвиваються капіталістичні відносини. Відомий прогрес спостерігається в промисловості, капіталістична мануфактура витісняє кріпосницькі підприємства. Але розвиток продуктивних сил гальмувалося кріпацтвом. Кріпацтво накладало відбиток на всі сторони життя країни: чи не формувалася необхідна резервна армія праці, був вкрай вузький ринок збуту промислових виробів.
10. 19 лютого 1861 в Росії було скасовано кріпосне право. Основні положення акту від 19 лютого 1861 зводилися до наступного: селяни оголошувалися особисто свобод-ними; вони наділялися землею в постійне користування; селяни платили землевласнику оброк, або несли панщину; селяни могли викуповувати у землевласника свої садиби або по-ліві угіддя, для цього треба було користуватися позикою; після викупу всі відносини крестья-нина і поміщика припинялися; виходячи з кріпосної залежності, селяни влаштовувалися в сільські товариства.

11. Особливістю капіталістичного розвитку Росії було короткочасність періоду панування капіталізму вільної конкуренції. Економіка Росії в кінці XIX - початку ХХ століття відрізнялася многоукладностью, існували патріархальне, напівкріпацьких поміщицьке, дрібнотоварне господарство, державне господарство (промислові підприємства, залізниці, банки, величезна площа державних земель з лісами, водами, надрами) і приватний капіталізм.
12. На початку ХХ століття сільське господарство залишалося головною галуззю господарства Росії. Відсталість землеволодіння, наявність безлічі пережитків кріпацтва в російському селі послужили найважливішими причинами загострення класової боротьби між поміщиками і кре-стьяне, між заможними селянами і біднотою. Зростання сільськогосподарського виробниц-ства відбувався повільно і екстенсивним шляхом. Аграрний питання було одним з центральних питань економічного розвитку Росії. З 1905 р. в політиці царського уряду посилюється увага до аграрного сектору господарства. 9 листопада 1906 г починається реформа, розробником і виконавцем якої був голова Ради Міністрів Росії П.А. Столипін, Аграрна реформа складалася з ряду послідовно проведених і взаємозалежних заходів. Основний напрямок реформ полягала у наступному: руйнування общини і розвиток приватної власності, створення селянського банку, переселення селян, кооперативний рух, Агрокультурні заходи.
13. Аграрна реформа хоча і дозволила зробити крок вперед до капіталістичних відносин, проте реформа не змінила і не могла змінити докорінно напівфеодальний і напівпатріархальні аграрний лад Росії початку ХХ століття. Вона залишила в недоторканності напівкріпосницького поміщицькі господарства, відсунувши, правда, їх на другі ролі. Але вона не змогла зруйнувати здорове ядро ??селянської громади, як, втім, вона не змогла поліпшити в цілому умови її розвитку.
14. У 1914 році Росія вступає в Першу світову війну. В силу ряду причин царська Росія виявилася непідготовленою до війни, як в економічному, так і у військово-стратегічному відношенні. Країна володіла колосальними природними та людськими ресурсами, але її частка у світовому виробництві була невелика. Ще більше відставала Росія у виробництві продукції на душу населення. Виробнича база для розгортання військової економіки в Росії була дуже слабка. Військових заводів не вистачало, вони були технічно відсталими, малопродуктивними і в малому ступені спеціалізовані на випуску окремих видів озброєнь. Багато видів озброєнь взагалі не вироблялися (наприклад, міномети, зенітні знаряддя).
15. У 1917 році Лютнева буржуазно-демократична революція покінчила з режимом самодержавства і всевладдя кріпосників-поміщиків. У ніч з 25 на 26 жовтня другому Все-російський з'їзд рад робітничих і солдатських депутатів проголосив перехід всієї повноти влади в країні в руки Рад.
16. З 1918 року в Росії проводилася політика військового комунізму, що означало повну націоналізацію, централізацію управління і позаекономічні методи госпо-дарювання. Ця політика була спрямована на мобілізацію всіх ресурсів на потреби оборони.
17. Нова економічна політика (неп, початок в 1921 р.) - політика відновлення това-рооборота між містом і селом, а, отже, політика відновлення товарно-грошових відносин взагалі. А відновлення товарно-грошових, тобто економічних відношень, вимагало, в свою чергу, переходу від адміністративних до економічних методів господарювання. До 1926 р. в країні не тільки було відновлено господарство після страшної розрухи, але і склалися сприятливі умови для подальшого розвитку. Діяли ри-нічні відносини, що стимулювали розвиток виробництва. Поряд з державними підприємствами, цілком успішно пристосуватися до умов ринку, в господарській жит-ні брали участь капіталістичні підприємства, кооперативи, а селянство все більш вовле-калось в кооперативні об'єднання.
18. У 1926-1928 рр.. існувало два можливих шляхи індустріалізації та розвитку госпо-дарства. Перший полягав у тому, щоб використати європейський і американський досвід (конеч-але, з поправками на соціалістичний спосіб виробництва), продовжувати розвиток сільського господарства та легкої промисловості, накопичувати в цих галузях кошти, а потім вико-ти ці кошти для розвитку нових галузей важкої промисловості. Цей шлях означав використання різних форм власності, товарно-грошових відносин, підприємливості заради отримання прибутку. Цей шлях означав продовження непу. Другий шлях, административ-ний, який став проводитися з 1929 р.
, означав концентрацію всього господарства в руках дер-жави і використання адміністративних, позаекономічних методів мобілізації ресурсів для індустріалізації. Індустріалізація і в цьому випадку повинна була проводитися за рахунок сільського господарства та легкої промисловості, але не за рахунок їх розвитку, а шляхом адміністративного вилучення коштів з цих галузей.
19. 22 червня 1941 гітлерівська Німеччина розв'язала війну проти СРСР. У ході війни промисловість була перебудована на військовий лад, основна частина заводів перекинута на Схід, на першому плані стояла задача розвитку важкої промисловості, сільське господарство та легка промисловість були відсунуті на другий план. Героїзм радянського народу на фронті і в тилу забезпечив перемогу Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні.
20. У післявоєнний період, коли було потрібно відновлення промисловості та сільського господарства, адміністративно-командна система показала високу ефективність. У ці роки було зроблено суттєвий крок до підвищення рівня життя населення. Особливих успіхів вдалося досягти у вирішенні житлової проблеми. Підвищився рівень народної освіти. Істотний розвиток отримав морський транспорт. Високими темпами розвивалася електроенергетика - будувалися найбільші гідростанції, теплові елек-тростанціі; почалося будівництво атомних. У розвитку економіки Союзу РСР 1950-1970 рр.. істотну роль грали фактори інтенсивного зростання, коли приріст національного доходу і валового суспільного продукту забезпечувався головним чином збільшенням продуктивності праці і впровадженням досягнень науково-технічного прогресу. Розвиток забезпечувалося систематичним зростанням капітальних вкладень, в структурі яких підвищилася частка, що спрямовується на розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств.
21. У 60-ті роки в Радянському Союзі проводиться ряд реформ. Однак, що проводяться в той пе-ріод реформи не змогли забезпечити перехід до інтенсивного типу економічного розвитку. Адміністративно-командна система гальмувала перехід на рейки науково-технічної рево-Люції. З середини 70-х років стали проявлятися симптоми кризових явищ в економіці. Спостерігалися уповільнення розвитку науково-технічного прогресу; моральний знос обладнання-вання в провідних галузях промисловості; посилення відставання інфраструктурних галузей від основного виробництва; намітився ресурсний криза, що виражався у переміщенні видобутку природних ресурсів у важкодоступні райони, в подорожчанні видобувається сировини для промисловості. Все це негативно відбивалося на основні економічні показники народного господарства країни. З кожною п'ятирічкою середньорічні темпи їх зростання знижувалися.
22. Наприкінці 80-х - початку 90-х років вибухнула економічна, а потім і політична криза, що був обумовлений багаторічної неефективної економічної політикою, про-водимо керівництвом країни, його амбітністю в міжнародних відносинах. Це призвело до економічного виснаження держави, до дискредитації соціалістичного способу виробництва і всієї світової соціалістичної системи.
23. З обранням в 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС М. С. Горбачова в СРСР на-ступає період перебудови і зміни соціально-економічної системи (1985 - 1990-ті роки). 8 грудня в Біловезькій Пущі в Білорусі президенти Росії, України і Білорусії Б.Н. Єльцин, Л.М. Кравчук і С.С. Шушкевич підписали угоду, в якій констатувалося, що «Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». Таким чином, на основі колишніх союзних республік були утворені самостійні незалежні держави.
24. Наслідком цього стали руйнування єдиного економічного простору і госпо-ських зв'язків, втрата економічних переваг від міжрегіональної інтеграції, занепад економіки, зниження життєвого рівня населення, ідеологічний розбрат, нестійке внутрішньополітичне становище, психологічний дискомфорт у суспільстві. З геополітич-ських позицій розпад СРСР призвів до ліквідації балансу двох наддержав в світі і гегемонії США. У третє тисячоліття нової ери Росія увійшла економічно ослабленій, з важким вантажем невирішених соціальних проблем, з величезним потенціалом невдоволення населення існуючим становищем у країні.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Висновки"
  1.  2. Передумови людської дії
      висновки дійсні для будь-якого виду діяльності, незважаючи на переслідувані при цьому цілі. Це наука про засоби, а не про цілі. Вона використовує поняття щастя чисто у формальному сенсі. У термінах праксиологии твердження Єдина мета людини досягнення щастя тавтологічні. У ньому не сформульовано положення справ, щодо якого людина очікує щастя. Ідея про те, що мотивом
  2.  6. Інша Я
      висновків сучасних природничих наук. Враховуючи, що наука не може запропонувати нам остаточної істини та й хто знає, що таке насправді істина, щонайменше виразно можна сказати, що її результати ведуть нас до успіху. Але саме коли ми стаємо на цю прагматичну точку зору, порожнеча догм панфізікалізма стає особливо очевидною. Як вказувалося вище, науці не вдалося
  3.  1. Праксиология та історія
      виводу, що продемонструвала практичні докази своєї доцільності, хоча її задовільна епістемологична характеристика залишається поки невирішеною проблемою. Досвід, з яким мають справу науки про людську діяльність, завжди являє собою складні явища. Відносно людської діяльності не можна ставити лабораторних експериментів. Ми не маємо можливості
  4.  2. Формальний і апріорний характер праксиологии
      виводиться з досвіду. Цю позицію легко можна пояснити як перебільшену реакцію на крайнощі теології і помилкової філософії історії та природи. Метафізики прагнули інтуїтивно відкрити моральні заповіді, сенс історичної еволюції, властивості духу і матерії і закони, що керують фізичними, хімічними та психологічними подіями. Їх невловимі спекуляції безтурботно ігнорували повсякденне знання.
  5.  3. Апріорі і реальність
      виводяться з посилок і вже містяться в них. Отже, згідно популярному запереченню вони нічого не можуть додати до нашого знання. Всі геометричні теореми укладені в аксіомах. Поняття прямокутного трикутника вже включає в себе теорему Піфагора. Ця теорема тавтологія, її дедуктивні результати складаються в аналітичному судженні. Проте ніхто не візьметься стверджувати, що
  6.  5. Принцип методологічної одиничності
      висновків, то повинні розглянути ці обмеження. Людське життя це безперервна послідовність одиничних дій. Але одиничне дію ні в якому разі не ізольовано. У ланцюжку дій існують зв'язки, що формують з неї дію більш високого рівня, націлене на більш віддалені результати. Кожна дія має два аспекти. З одного боку, це часткове дію в структурі
  7.  8. Концептуалізація і розуміння
      висновків. Виникає нерозв'язний конфлікт. Але його причина не в довільному поводженні з конкретним історичним явищем. Він виникає внаслідок наявності невирішених проблем в неісторичних науках. Припустимо, стародавній китайський історик повідомляє, що гріх імператора викликав катастрофічну посуху, але коли імператор спокутував свій гріх, знову пролився дощ. Жоден сучасний історик не прийняв би
  8.  10. Метод економічної науки
      виведення всіх теорем праксиологии, знання сутності людської діяльності. Це наше власне знання, оскільки ми люди; жодна істота людського походження, якщо патологічні стани не звели його до простого рослинного існування, не позбавлене його. Для розуміння цих теорем не потрібно ніякого особливого досвіду, і ніякий досвід, яким би багатим він не був, не здатний розкрити їх
  9.  2. Логічний аспект полілогізма
      висновки, хоча і правильні з точки зору авторської логіки, але невірні з точки зору пролетарської, арійської або німецької логіки. І нарешті, має бути пояснено, до яких висновків повинна вести заміна хибних висновків автора на правильні висновки логіки критика. Всі знають, що подібних спроб не було і не буде. Далі, існує факт розбіжностей щодо життєво важливих проблем
  10.  2. Сенс ймовірності
      виведення значно ширше, ніж проблеми, складові область обчислення ймовірності. Тільки історичну першість математичної трактування могло призвести до упередження, що ймовірність завжди означає частоту. Інша помилка полягає у змішуванні ймовірності з проблемою індуктивного міркування, застосовуваного в природничих науках. Спроби замінити загальною теорією ймовірності категорію причинного
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний