Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Позиції країн, що розвиваються у світовому виробництві

. За минулі десятиліття становище країн у виробництві було неоднозначним, воно змінювалося. Підрахунок ВВП в поточних цінах показує деяке зростання їх частки в 90-і роки. Обчислення ВВП в постійних цінах відображає більше збільшення частки країн у світовому виробництві. Даний зсув, з урахуванням серйозного зниження цін на сировинні товари на світових ринках в цей період, відображає певне просування країн, що розвиваються на шляху індустріалізації.
Як зазначалося, подолання слаборазвитости передбачає швидкий розвиток промисловості. Основним локомотивом індустріального зростання виступає обробна промисловість. Частка країн у її світовому виробництві залишається скромною - близько 18%, при цьому на частку КНР припадає 6,4%, або 1/3 виробництва обробної промисловості всіх країн, що розвиваються.
Частка країн Африки, Західної Азії, найменш розвинених країн у світовому виробництві обробної промисловості за 80-90-ті роки практично не змінилася (відповідно 1,0%, 1,8% і 0,3% ). Частка латиноамериканських країн скоротилася. Збільшення частки країн було забезпечено країнами Східної та Південної Азії.
Процес розвитку обробної промисловості в більшості країн розпочався з виробництва некапіталомістких і технологічно простих виробів - тканин, одягу, взуття, харчових продуктів.
За умовами функціонування капіталу легка і харчова промисловість мали переваги через спотворення вартісних пропорцій. Позаекономічний примус докапіталістичних підприємців робило дешевим сільськогосподарську сировину. Дешевизна робочої сили також найбільш ефективно могла використовуватися в легкій і харчовій промисловості. У результаті ці галузі досі відіграють важливу роль як у структурі промисловості самих країн, що розвиваються, так і в промисловому виробництві світу. Частка країн у світовому виробництві споживчих товарів зросла. Країни, що розвиваються забезпечують 19,4% світового виробництва харчової промисловості, 27 - напоїв, 33 - тютюнової продукції, 31 - текстилю, 30% - взуття.
Вже в 80-і роки в ряді країн можливості подальшого розширення виробництва легкої та харчової промисловості опинилися в значній мірі вичерпані. Підрив примусової товарізаціі в сільському господарстві, зростання вартості робочої сили, що слідував за підвищенням рівня їх економічного розвитку, вирівняв одна з головних переваг країн, що розвиваються. Це має стимулювати інвестиції у створення більш технічних виробництв.
Таблиця 28.2
Частка країн у світовому виробництві машинобудування,%
Виробництва 1985 1990 1997 Неелектричні машини 6,9 5,6 4,8 Електричні машини 6,7 5,5 6,7 Транспортні засоби 8,6 8,2 12,6
І с т о ч н і до: UNCTAD handbook of statistics. 2000; Industrial development global report.
У результаті збільшилася частка засобів виробництва у загальному обсязі продукції обробної промисловості, відзначалося збільшення частки країн у світовому виробництві засобів виробництва. Найбільші зрушення відбулися у випуску базових і проміжних товарів. Так, випуск чорних металів досяг 17%, промислових хімікатів - 13,3%, гуми - 17,9%, продуктів нафтопереробки - порядку 40%.
Однак у 90-ті роки не відзначалося помітного переливу капіталу в галузі, що виробляють знаряддя праці. Частка машин (неелектричні та електричні машини) у світовому виробництві відповідної продукції залишилася на колишньому рівні. Виняток склало виробництво транспортних засобів (табл. 28.2).
Не тільки внутрішні, а й зовнішні фактори сприяли індустріальному розвитку. В останні десятиліття відзначався процес переміщення із західних країн у що розвиваються трудоінтенсівних виробництв, хімічних базових продуктів з подальшим їх експортом. Це було обумовлено прагненням ТНК західних країн підвищити конкурентоспроможність своєї продукції за рахунок дешевої робочої сили, знизити негативний вплив ряду виробництв на навколишнє середовище у своїх країнах.
У розвитку промислового виробництва периферії світового господарства в країновому розрізі виділяються різні стадії і процеси індустріального виробництва. Збільшення частки засобів виробництва було забезпечено головним чином новими індустріалізующіхся країнами, в яких відбулися найбільш великі структурні зміни. Зміцнилися позиції цих країн у виробництві традиційних видів продукції, отримало розвиток виробництво електронних та телекомунікаційних виробів.
Найменш розвинені країни виробляють в основному такі нескладні споживчі товари, як продукти харчування, текстильні вироби, предмети одягу і взуття. Вони складають там близько 45% продукції обробної промисловості.
Розглянуті вище дані показують, що у всіх основних галузях обробної промисловості проявляється довготривала тенденція до підвищення частки виробництва країн, що розвиваються. Проте в цілому істотний поворот у розміщенні продуктивних сил світу стосується нових індустріалізующіхся країн.
У 60-ті роки число держав, що розвиваються, зуміли досягти і перевершити критичний рубіж самоподдерживающейся індустріалізації (частка доданої вартості промисловості понад 10% ВВП), зросла з 10-12 до 59. У період 1970 - 1985 рр.. цього змогло досягти всього лише одна держава. У наступне десятиліття змін не відбулося.
Країни, що розвиваються є великими виробниками сировинних непаливних і енергетичних товарів, продукції базових галузей.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Позиції країн, що розвиваються у світовому виробництві "
  1. 3. Війна і автаркія
    Якщо економічно самодостатня людина затіває розбрат з таким же автаркічності людиною, в цьому випадку не виникає жодних специфічних проблем військової економіки. Але якщо кравець йде війною на пекаря, то з цього моменту він повинен піч собі хліб самостійно. Якщо він цим знехтує, то потреба наздожене його раніше, ніж його супротивника пекаря, оскільки пекар може довше чекати нового
  2. 4.5. Кредитний консалтинг
    Круг проблем, що вирішуються консалтингом, досить широкий. А спеціалізація компаній, що надають консалтингові послуги, може бути різною: від вузької, що обмежується яким - або одним напрямком консалтингових послуг (наприклад, аудит), до найширшої, що охоплює повний спектр послуг у цій галузі. Відповідно цьому, кожен фахівець (або кожна фірма), що працює в даній області,
  3. ПЛИТА ЧЕТВЕРТА: ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА
    Вперше в людській історії все може бути зроблено де завгодно і продано кому завгодно. У капіталістичній економіці це означає, що виготовлення будь компоненти і виконання будь-якої діяльності переноситься в те місце земної кулі, де це обходиться найдешевше, а виникаючі продукти та послуги продаються там, де найвище ціни і прибутку. Мінімізація витрат і максимізація виручки - це і
  4. ДЕМОКРАТІЯ ПРОТИ РИНКУ
    Демократія і капіталізм мають дуже різні погляди з приводу належного розподілу політичної влади. Демократія вірить в абсолютно рівний розподіл політичної влади за принципом «одна людина - один голос», тоді як капіталізм вірить, що економічно пристосовані повинні виганяти з ринку непристосованих - в економічний небуття. Сенс капіталістичної ефективності полягає
  5. Економічне зростання
    Економічне зростання - це довгострокова тенденція збільшення реального ВВП. У даному визначенні ключовими є слова: 1) тенденція, це означає, що реальний ВВП не повинен обов'язково збільшуватися щороку, мається на увазі лише напрямок руху економіки, так званий «тренд», 2) довгострокова, оскільки економічне зростання є показником, що характеризує довгостроковий період, а
  6. Лекція 7-я. Пізні роботи основоположників марксизму
    Я насамперед зупинюся на розгляді роботи Ен-Гельса під назвою «До житлового питання», яка була написана й опублікована в 1872 р. і спрямована проти німець-ких прудоністів, зокрема порівняно мало знаного не-мецкого автора Мюльбергера. Мюльбергер виступив з кількома статтями, в яких намагався дати прудоністскіх трактування житлового питання. Енгельс вважав,
  7. Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії
    Я не ставлю своєю метою докладний виклад економі-чного вчення Маркса і Енгельса, бо це вивчається в курсі політичної економії. Моє завдання полягає в тому, щоб охарактеризувати основні риси того перевороту, який здійснили Маркс і Енгельс в політичній економії. При цьому кілька слів потрібно сказати про те спадщині, яке отримали Маркс і Енгельс в області політичної
  8. Лекція 10-я Нова історична школа
    Насамперед потрібно відзначити, що історична школа виникла в Німеччині. Приблизно з 40-х до 70-х рр.. минулого сторіччя зберігала свій вплив стара історична школа. Пізніше склалася нова або молода історична школа. Історична школа мала вплив у різних буржуазних країнах, але найбільш характерна і типова вона для Німеччини. Між старою і новою історичною школою мається це-
  9. Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк
    Буржуазна економічна література США віддавна відрізнялася низкою особливостей. Перш за все як перша особливості слід зазна-тить, що в американській буржуазній літературі переважає 192 відкритий захист економічної і політичної реакції. У цьому відношенні американська економічна література має мно-го спільного з німецькою літературою. В економічній літературі
  10. Лекція 16-я каутськіанства - його буржуазна сутність. Р. Гільфердінг
    Розглянемо погляди самого великого представника реви-зіонізма Карла Каутського. Каутський пройшов вельми звивистий життєвий шлях, пре-терпів велику еволюцію. Він почав свою наукову та політи-чний кар'єру захистом мальтузіанства, відразу ж виступивши як буржуазний ідеолог. Пізніше Каутський приєднався до соці-ал-демократії, причому на перших порах перебував під значним впливом