Головна
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
І. Г. Блюмин. Історія економічних вчень, 1961 - перейти до змісту підручника

Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк

Буржуазна економічна література США віддавна відрізнялася низкою особливостей.
Перш за все як перший особливості слід зазна-тить, що в американській буржуазній літературі переважає
192
відкритий захист економічної і політичної реакції. У цьому відношенні американська економічна література має мно-го спільного з німецькою літературою. В економічній літературі іноді вживається спеціальний термін «германо-американ-ська школа». Між окремими американськими та німецькими економістами є безпосередній зв'язок. Так, напри-мер, найбільш відомий німецький буржуазний економіст пер-виття половини XIX в. Фрідріх Ліст був учнем, вірніше після-дователя, американського економіста Олександра Гамільтона. Євген Дюрінг, проти якого спрямована книга Енгельса «Анти-Дюрінг», був учнем американського економіста Генрі Чарлза Кері, головного представника вульгарної політичної економії в Америці минулого сторіччя.
З іншого боку, багато американські економісти були учнями німецьких економістів; в більшості випадків аме-ріканські професора політичної економії 70-80-90 рр.. XIX в. вчилися в німецьких університетах. Так, наприклад, най-більш впливовий американський економіст кінця XIX в. Д. Кларк був учнем К. Кніса - одного із засновників історичної школи в Німеччині.
Чим пояснюється така спільність американської та німецької буржуазної політичної економії? Ми знаємо, що на формую-вання німецької буржуазної політичної економії дуже біль-ШОЕ вплив справив прусський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві. Німецька історична школа захищати не рросто капіталізм, а капіталізм в більш відсталих формах, які відповідають прусскому шляху розвитку капіталізму.
Американська буржуазна література створила версію про те, що в Америці не було і немає пережитків феодалізму. У част-ності одним з головних аргументів прихильників так званою теорії винятковості американського капіталізму яв-ляется посилання на те, що Америка не знала феодалізму, що там відразу став розвиватися капіталізм в чистих формах.
Це твердження слід визнати абсолютно неспроможність-ним. У США не було сформованого феодалізму, але зате суще-ствовало рабовласницьке виробництво, плантационное раб-ство, пережитки якого і досі є вельми силь-ними в південних штатах. З цього питання ми маємо прямі вказівки В. І. Леніна в його відомій роботі «Нові дані про закони розвитку капіталізму в землеробстві», написаної в 1914 р. У цій роботі у відповідь на твердження Гиммера (Суха-ва), ніби США - « країна, ніколи не відала феодалізму і чужа його економічним пережиткам »\ В. І. Ленін писав:
1 Журн. «Заповіти», Петербург, 1913, червень, стор 41, в-ш.-ЛЗ 193
«Це - затвердження прямо протилежне істині, бо економічні пережитки рабства рішуче нічим не відрізняючи-ються від таких ж пережитків феодалізму, а в колишньому ра-бовладельческой півдні Сполуч. Штатів ці пережитки дуже сильні досі »К
Наявність рабовласницького виробництва минулого і його численні пережитки в сьогоденні зробили дуже великий вплив на американську економічну думку. Це можна по-казать на прикладі двох найбільш впливових і широко відомого-вих американських економістів періоду промислового капі-талізм - Гамільтона і Кері.
Родоначальником американської буржуазної політичної економії вважається письменник XVIII в. Гамільтон (сучасник Франкліна), який виступав саме в той період, коли США відділилися від Англії і вели визвольну боротьбу. Гаміль-тон виступив з низкою доповідей і один з перших висунув теорію так званого виховного протекціонізму. Весь-ма характерно, що Гамільтон як ідеолог розвитку капіталізму-ма пропонував ряд заходів для заохочення капіталізму у вигляді високих митних зборів, єдиної грошової системи, створення єдиного банку в США і т. д. Разом з тим він відстав-вал необхідність збереження рабовласницького способу про-виробництва. Тому для Гамільтона характерний антидемократами-чний тон. Так під час обговорення американської констатує-ції, яка передбачала дуже обмежену формальну урізану демократію, Гамільтон пропонував ще більш реак-ційних заходів, проектував довічного президента і требо-вал надання йому права вето по відношенню до всяких законам. По суті він пропонував монархію у своєрідній формі. Зокрема Гамільтон рекомендував усунути автономію окремих штатів, знищити їх самоврядування.
Дуже характерні деякі висловлювання Гамільтона, що викривають його як відкритого та найлютішого ворога трудящих-ся. Йому належить вислів, що «народ - це сліпа ско-гина».
Відомий сучасний буржуазний американський еконо-мист Стюарт Чейз в одній зі своїх робіт військового періоду пі-ca ^ i навіть про деяке споріднення фашизму з гамільтонізмом, по-скільки саме Гамільтон - засновник теорії, згідно ко- торою народ, як він сам буквально говорив, це маса негідників. Чейз писав, що Гамільтон має послідовників досі.
Отже, Гамільтон, якого всіляко звеличує сучасна американська література як батька економічної думки в Америці, виступав з вельми реакційними поглядами
1 В. І. Ленін. Соч., Т. 22, стор 12. 194
Інший найбільш видатний представник американської літератур-ратури першої половини XIX в-Кері висунув апологетіче-ську теорію про існування гармонії інтересів усіх класів буржуазного суспільства.
У Франції найбільш відомим захисником цієї теорії був Фредерік Бастіа. Але тут є деяка відмінність. Бастіа - ідеолог французької буржуазії і доводив наявність гармонії інтересів землевласників, капіталістів і робітників. Кері йшов ще далі і стверджував, що, крім гармонії цих трьох клас-сов (землевласників, капіталістів і робітників), є ще гар-монія інтересів цих класів з інтересами рабовласників і рабів. Таким чином, фальшива фразеологія про гармонію ін-тересов служила в США для виправдання не тільки буржуазно-го, але і рабовласницького способу виробництва.
Гамільтон і Кері були основоположниками теорії автар-киї, яка отримала особливе визнання в німецькій фашистської літературі. Відповідно до цієї теорії національне господарство дол-жно бути замкнутим, цілком самодостатнім, імпорт товарів з-за кордону має бути всіляко обмежений. Протекціонізм і до цих пір залишається бойовою зброєю войовничого америка-нізма. Спираючись на цю теорію, сучасні буржуазні еко-номістів виправдовують дуже високі митні тарифи, ко-торие маються на США.
Друга особливість американської буржуазної економіч-ської літератури виражається в тому, що для неї характерні най-більш витончені методи захисту та виправдання капиталистиче-ських монополій. Америка - країна найбільш потужних монополій. Ніде в капіталістичному світі влада монополій не є настільки сильною і значною, як у США. Тому не дивно, що якщо з інших питань політичної еконо-мії американські економісти дуже часто повторюють зади англійської або немецкай політичної економії, то в справі за-щити монополій виявляються лідерами. Разом з тим і ніде, крім США, немає такого великого руху проти монополій. Тому американські буржуазні економісти звичайно припускає-читають захищати монополії в надзвичайно замаскованій формі. Тільки порівняно небагато з них виступають з від-критою захистом монополій.
Найбільш впливовий буржуазний економіст США Кларк (кінець XIX ст.-30-і рр.. XX в.) Писав, що монополії призупинення-навливают процес виробництва і вносять у розподіл еле-мент грабежу, а держава , яке бореться з монополіями, є сторожовий патруль, який йде по вулицях, щоб охра-няти порядок-Кларк робив навіть висновок, що соціалізм не втратить свого
13 * 195
впливу до тих пір, поки він буде розглядатися як едина засіб уникнути панування монополій-
Але якщо вдуматися у зміст цієї критики, то ми поба-дим, що Кларк і інші американські економісти перш все прагнули зовсім перекрутити поняття монополій, тол-куя їх у буквальному сенсі, як таке підприємство, яке є єдиним виробником і продавцем свого про-дукції. Внаслідок цього зі складу монополій виключалися найбільш потужні капіталістичні організації, якщо під їх контролем не знаходились всі 100%, що випускається.
Тим часом організацій, які підпорядковують своєму контро-лю повністю все національне виробництво даного товару, порівняно мало. Якщо взяти навіть такі потужні монополії, як Форд, «Дженерал моторі» або «Сталеву корпорацію», то вони контролюють близько половини, а іноді і 40% виробниц-ства відповідних товарів.
Таким чином, застосовуючи термін «монополія» тільки до та-ким об'єднанням, які повністю контролюють вироб-ництво цілих галузей, американські економісти не вважають монополіями найпотужніші трести. Зі складу монополій виключаються навіть такі потужні концерни, які очолю-ють Моргани або Рокфеллери.
Взагалі слід сказати, що американська практика Вира-бота надзвичайно складну і витончену форму маскування монополій. Так, після антитрестівського закону 1890 прапора-тая нафтова монополія «Стандарт ойл» формально розпалася на ряд компаній, що діють в окремих штатах, хоча фак-тично все керівництво залишилося в руках «Стандарт ойл» штату Нью-Джерсі.
Американські компанії виробили таку форму маски-ровки, як знамениті обіди Гері; під виглядом періодичних банкетів і обідів у Гері відбувалися наради власників металургійних заводів, об'єднаних у своєрідний тща-тельно замаскований картель.
Поряд з маскуванням дійсних монополій в амери-канской літературі надзвичайно широко поширена тен-денця зараховувати до монополіям такі об'єднання, які нічого спільного з ними не мають. У першу чергу буржуазні економісти США до монополій відносять професійні сою-зи, стверджуючи, що робітники спілки здійснюють монополію в області продажу праці, продажу робочої сили.
У зв'язку з цим під прапором критики монополій зазвичай веде-ся критика професійних спілок, критика робочих ор-ганізацій, йде замаскована боротьба з робочим класом.
У цьому відношенні характерно і американське законодавець-ство. Ще в 1890 р. в США був виданий так званий закон
196
Шермана, формально спрямований проти трестів, проти мо-монополій. Коли цей антитрестовский закон обговорювався в Кон-Грессе, то реакціонери виступили з демагогічними промовами, показуючи, що дозволяти робочим об'єднуватися для вище-ня заробітної плати та не дозволяти підприємцям об'єк-единящей для підвищення цін було б несправедливо. Тому в законі Шермана виявився пункт, що забороняє робочі ор-ганізації.
Репресії щодо капіталістичних монополій оста-валися, звичайно, на папері. Монополії знайшли достатньо вся-ких засобів для того, щоб обійти закон, і для них він никако-го практичного значення не має.
Але зате в сучасній американській літературі з'явився ряд робіт, який ставить своєю метою виправдання такого реак-ційного заходу, як горезвісний закон Тафта-Хартлі, що забороняє страйки робітників під загрозою покарання. Обоснова-ня цього реакційного і антиробочого закону, спрямованого проти страйків, ведеться нібито з позицій боротьби з монополіями. Страйки буржуазними апологетами кваліфікуються як про-явище монополізму (як дії, які зміцнюють монополії робітників).
У статті під назвою «Чи є тред-юніони монопо-Лією»?, Опублікованій Гарвардським університетом в одному економічному журналі, доводилося, що монополії тред-юніонів є навіть більш потужною системою, ніж монополії капіталістів. Як аргумент висувалося міркуючи-ня, що монополія робочих нібито спирається на сприяння держави, і тому вона набагато небезпечніше, ніж монополії підприємців. У 1947 р. американський економіст Феллнер у своїй книзі висловлював сумнів у посиленні монополій капита-листів за останні 30-40 років, але вказував, що безперечно мо-монополії робітників значно посилилися.
Іноді це причислення профспілок до монополіям вико-зуется для прямого захисту капіталістичних * монополій, і буржуазні апологети стверджують, що якщо тред-юніони нуж-даються в підтримці, заступництві, то цього потребують і монополії капіталістів .
Немає потреби доводити, що вся ця демагогія є фальшивою, і робітничі організації нічого спільного не мають з монополіями.
Третя особливість, що характеризує американську буржу-азную літературу, полягає в захисті так званої тео-рії винятковості американського капіталізму. Ця теорія приймає різноманітні форми, але суть її зводиться до тези, PITO американський капіталізм розвивається в зовсім інших умовах і має зовсім інший характер, відмінний від євро-
197
пейского, зокрема від англійського капіталізму. Для обосно-вання цієї тези застосовуються самі різні аргументи. Так, наприклад, відомим великим капіталістом, президентом нью-йоркської торговельної палати Джонсоном, було висунуто положення, що американський капіталізм є народним капіталізмом, кінцева мета якого - перетворити всякого американця в капіталіста. Висувається теорія, згідно кото-рій американський капіталізм в порівнянні з європейським яв-ляется більш прогресивним. Багато доводять, що амери-канського капіталізму чужі імперіалістичні тенденції. США, на відміну від Англії, Франції та інших старих Імперія-лістіческіх держав нібито не є колоніальною імперією.
  Всі ці суто апологетичні теорії широко пропаганди- руются в період загальної кризи капіталістичної системи.
  Я хочу відзначити, що В. І. Ленін у відомому листі до аме- ріканський робочим, написаному в серпні 1918 р., дав знищити- лишнього критику такого роду теоріям. В. І. Ленін писав, що американський імперіалізм є найстрашнішим, самим сильним хижаком, як показали події війни 1914-1918 рр.. через поділ видобутку, що Америка зайняла перше місце в раз- вітіі продуктивних сил, але в той же час породила хижацький імперіалізм, панування знахабнілих і захлеб- вающихся в розкоші мільярдерів.
  Четвертою особливістю американської економічної літе- ратури буржуазного типу є делячество, характерне для американської буржуазії. Американські економісти не ограни- чиваются тільки тим, що займаються апологетикою капіталізму взагалі і монополій в особливості, а намагаються перетворити цю апологетику на своєрідний бізнес. Тому в США, як НІГ- де, широко поширені всякого роду шарлатанські проек- ти, які підносяться під ім'ям наукових, що спираються нібито на політичну економію.
  Наприклад, так звана Гарвардська школа виступила із заявою, що вона створила «економічний барометр», що вона знайшла методи, як передбачати рух економічної погоди або економічної кон'юнктури.
  У США є цілий ряд інститутів, які спеціально за- ються розробкою методів передбачення кон'юнктури як різновидом бізнесу. Такого роду установи та інститути виконують замовлення приватних підприємств, які посилають свій матеріал і отримують прогноз, як у найближчому майбутньому складатимуться справи даного підприємства. Звичайно, такий прогноз нічого не коштує, але на цьому заробляють багато дол- ларів вчені ділки.
  Наведу інший приклад. Відомий економіст Ірвінг Фі- шер сконструював навіть спеціальний прилад, що діє
  198
  за принципом сполучених посудин, який повинен нібито по- казать закон економічної рівноваги.
  У великому економічному журналі «Коммершіел енд Фай- наншіел-кроникл », в якому бере участь дуже багато профессо- рів політичної економії, в червні 1950 р. була опублікована на допомогу студентам стаття про те, як краще вивчати капита- лизм. Характерно сама назва цієї статті «Вивчати капита- лизм за допомогою продукування капіталістів », тобто перетворюючи студентів в капіталістів.
  Автор статті Яків Кан пропонував студентам ставати капіталістами, вкладати капітал в різні инвестицион- ві фонди. Рекомендуючи таку виробничу практику, ав- тор мовчазно припускав, що батьки студентів мають віз- ливість забезпечити своїх дітей капіталом.

  Такі суто делячеськой настрої характерні не тільки для американських економістів. Вони знайшли своє відображення і в філософії. Специфічною, чисто американською системою філо- софии є так звана система прагматизму-Суть цієї системи в тому, що критерієм істини є корисність і по цій системі зізнається, що все те, що приносить прибуток капіталісту корисно і вигідно. Так убого трактується критерій істини.
  Переходжу до розгляду поглядів найбільш відомого американського економіста кінця XIX і початку XX ст. Джона Бетса Кларка, автора цілого ряду робіт. Одна з його книг «Розподіл багатств» переведена на російську мову.
  Кларк зробив дуже великий вплив на буржуазних еко- номістів з вельми важливих питань політичної економії.
  Перш за все слід сказати, що Кларк одним із перших запропонував дещо іншу класифікацію буржуазної полі- тичної економії. Зазвичай курс її будувався за тією схемою, ко- торую виробив ще Сей, що розбив політичну економію на розділи: виробництво, обмін, розподіл і споживання.
  Помилковість цієї класифікації зовсім очевидна. Вона розриває єдиний економічний процес на абсолютно відірвані, ізольовані один від одного акти: виробниц- ство, обмін, розподіл, споживання.
  Цю схему Сея Кларк доповнив другий, доводячи, що по- літична економія повинна наблизитися до точних наук я для неї обов'язковим слід вважати те поділ, який мається на теоретичній механіці, поділ на статику і динамічних ку. Згідно цьому Кларк ділить курс політичної економії на розділи економічної статики та економічної динаміки.
  Короткий розбір цієї теорії представляє для нас інтерес з тієї точки зору, що у Кларка так звана теорія равнове-
  199
  ся, вкрай характерна для буржуазної літератури, отримала закінчене вираження, була доведена до її логічного кінця.
  Разом з тим концепція Кларка висловлює ще одну з ха- рактерних тенденцій сучасної буржуазної літератури, саме тенденцію зближення політичної економії з естест- веннимі і точними науками, особливо з механікою.
  Ця тенденція не випадкова і відображає спроби відвести ис- слідчих від найбільш гострих питань класової боротьби. Під виглядом зближення політичної економії з механікою про- виходить відволікання економістів від соціальних протиріч, які характеризують капіталістичну економіку. У бур- жуазной літературі зустрічається твердження, що політич- ська економія не є особливою наукою, відмінної від механи- ки, ніби політична економія є та ж механіка, але при- Менен до економічних питань, подібно до того як гідрав- лику є механіка, яка застосовується до вивчення руху рідин. Італійський буржуазний економіст Парето навіть сказав, що той, хто не знає теоретичної механіки, не може знати і політичної економії, бо основне поняття політи- чеський економії - рівновага - запозичене з механіки.
  Як далеко йдуть сучасні економісти буржуазного ла- Геря в ототожненні фізичних і економічних законів, можна проілюструвати висловлюванням відомого француз- ського буржуазного економіста Ж. Рюефф. У книзі «Социаль- ний порядок »Рюефф висуває положення про те, що політи- чна економія є частина теоретичної механіки та ніби їх спільність так велика, що одна і та ж математична форму- ла застосовна як у математиці, так і в політичній еко- номии.
  У механіці є така формула, що сила «F» дорівнює масі «Т», помноженої на прискорення «а». З цієї формули ясно, що чим менше предмет, тим при тій же силі буде більш б- стрим рух. Рюефф доводить, що аналогічний закон по тією ж формулою діє і в сфері освіти вартості, в процесі ціноутворення, так як попит на даний товар ра- вен середній ціні, помноженої на пропозицію товарів. При тому ж попиті ціна буде тим нижче, чим більше пропозиція, і ціну можна зіставити з прискоренням в галузі механіки, ціна підпорядковується тому ж закону, якому підпорядковується уско- ширення. Якщо прискорення назад пропорційно масі тіла, то ціна обернено пропорційна пропозицією товарів.
  Звичайно, така аналогія нічого абсолютно не дає: всякому неупередженій людині видно, що це суто зовнішня ана- логія. Цілком очевидно, що прискорення тіла залежить від фі- зических властивостей його і не залежить від соціально-економічної обстановки. При даній силі і при даній масі тіла получа-
  200
  ється одне і те ж прискорення незалежно від того, існує первіснообщинний лад, феодалізм або капіталізм. Між тим ціноутворення залежить від соціально-економічних умо- вий, самі закони ціноутворення змінюються з зміною з- циально-економічного ладу.
  Я навів цей примі | р для того, щоб показати, до якого не- лепим аналогій вдаються буржуазні економісти, прагнучи підкреслити строго науковий характер своїх економічних тео- рій та довести, що їх апологетичні софізми мають такий ж науковий характер, як теоретична механіка, тео- ська фізика і т. д. Такі претензії не серйозні.
  Разом з тим це зближення і ототожнення питань по- литической економії з питаннями механіки переслідує і інші завдання, що складаються в усуненні з економічної теорії ана- лізу економічних протиріч, класової боротьби і т. д. На- приклад, той же Рюефф заявляє, що індивіди в суспільстві иг- рают таку ж роль, як молекули в кінетичної теорії газів, завдання якої зводиться саме до вивчення окремих молекул та результатів їх зіткнень. У цій молекулярної теорії економічного розвитку абсолютно зникають питання клас- вої боротьби, а це й потрібно буржуазним економістам.
  У чому сенс, в чому суть вчення Кларка про економічну статиці?
  Економічну статику Кларк визначав як науку про зако- нах рівноваги в області економіки ш висував положення, що політичну економію потрібно починати з розгляду питан- сов рівноваги, причому відволікаючись абсолютно від всяких форм руху або змін. Економічна статика повинна вивчений чать, як він каже, стаціонарну економіку, під якою по- приймається такий стан суспільства, в якому немає ніяких з- менений, ніяких змін.
  Кларк формулював п'ять умов, яким повинна удов- летворять так звана стаціонарна економіка.
  Перша умова - це незмінні розміри капіталу, неіз- менная величина капіталу.
  Друга умова - незмінність населення.
  Третя умова - незмінна техніка; методи виробництва залишаються колишніми.
  Четверта умова - незмінна організація виробництва. Хоча Кларк весь час говорить про капіталістичний вироб- водстве, але виходить з того, що рівень концентрації виробниц- ства, співвідношення між дрібними і великими підприємствами не змінюється, залишається колишнім.
  І п'ята умова - незмінні потреби суспільства.
  Іншими словами, Кларк конструював абсолютно спокуса- ственную схему, в рамках якої виключаються всякі зраді-
  201
  ня в економічних процесах. Правда, сам він стверджував, що й в цих умовах може відбуватися рух виробництва, об- мена та споживання, але це не допомагало справі.
  У чому сенс такої абсолютно надуманою і штучною абстракції?
  Кларк вказував, що завдання полягає в тому, щоб вияс- нитка умови рівноваги в найбільш чистому вигляді, а тому нуж- але цілком відволіктися від всяких причин, що викликають вимірюв- ня в економіці. Тільки після того, коли з'ясовано умови і закони рівноваги, - декларував Кларк, - можна перейти вже до розділу економічної динаміки. Економічна дина- міка по Кларку повинна вивчати причини порушення рівноваги і перехід від одного стану рівноваги до іншого.
  Свої домисли Кларк підтверджував ілюстрацією з області механіки. Припустимо, говорив він, є посудину з водою. Поки вливається в посудину вода, там відбувається рух, вода знаходить- ся в стані руху. Але якщо припинити вливання води, то вода через деякий час прийде в стан рівноваги, і встановиться нерухомий рівень. Якщо через деякий час знову влити воду, то вода знову прийде в рух, і через Не- яке час встановиться новий рівень рівноваги.
  Звідси Кларк робив висновок, що, коли наливається вода-, в посудині діють двоякого роду сили: по-перше, сили, спо- собствует встановленню рівноваги, і, по-друге, сили, на- Руша рівновагу.
  Кларк пропонував ізолювати ці сили і спочатку вивчити сили, що визначають рівновагу, а потім перейти до аналізу сил, що порушують рівновагу.
  Отже, центральним положенням концепції Кларка являють- ся теза, що вихідним пунктом політичної економії повинен бути аналіз статики, тобто теорія рівноваги. Звичайно, ще до Кларка буржуазні економісти стояли на позиціях теорії рівноваги, але він сформулював це в найбільш різкій формі і запропонував навіть повністю абстрагуватися від розглянуто- ня всяких факторів, які можуть викликати зміну, розви- нення. Кларк вважав, що вже у вихідному пункті треба абсолютно абстрагуватися від вивчення розвитку. Аналіз динаміки по Кларку повинен будуватися на базі теорії статики як продов- ються теорії статики.
  Ця порочна теорія, висунута Кларком, отримала вельми широке поширення в багатьох курсах політичної еко- номии, що поділяють її на теорії статики і динаміки, програваннямдил дящих схему так званої стаціонарної економіки.
  Для нас цілком очевидно, що концепція Кларка діа- метрально протилежна справді наукової марксистсько-ле- Нінського теорії.
  202
  Що характеризує методологію Кларка? Які основні методологічні положення висувалися їм?
  Перше положення. Кларк рівновагу розглядав як ис- Ходна момент, а рух трактував як відображення одно- весия.
  Насправді рівновагу є лише момент руху і з'ясувати сутність даного стану рівноваги можна толь- ко на основі аналізу самого руху. За Кларку ж получа- ється абсолютно зворотна залежність: рух - як нару- шення рівноваги.
  Друге положення. Кларк сам рух розглядав як чи- сто кількісний процес, як процес переходу від одного рівнях- ня до іншого, від одного стану рівноваги до іншого. Це особливо наочно показано в його прикладі з посудиною і водою.
  Таким чином, Кларк абсолютно абстрагувався від ка- кількісний змін руху, від нових соціально-еконо- чеських процесів. Хоча в розділі динаміки він трактував дви- ються, але рух в тих же соціально-економічних формах. Його схема виключала зміна виробничих відносин. Всі зміни мислилися лише як зміни в рівні вироб- водительности сил, як скорочення або розширення виробництва.
  Третє положення, що характеризує методологію Кларка, полягає в тому, що сам рух має розглядатися як результат впливу. зовнішніх сил на рухоме тіло. Це наочно показують його ілюстрації. Зміна рівня в со- суді відбувається в результаті чисто зовнішніх факторів, в ре- зультате того, що туди вливається вода. Таким чином, тут абсолютно ігнорується можливість появи внутрішніх джерел руху, повністю виключається саморух як результат внутрішніх суперечностей даного процесу.
  Четвертий момент. Сам рух розглядалося Клар- ком як плавний, безкризовий процес. У цьому пункті особ- але чітко виступає апологетичний сенс вчення Кларка. Як і переважна більшість буржуазних економістів, він хотів бути теоретиком безкризового капіталізму, вбачаючи своє завдання в тому, щоб усунути кризи, як необхідний момент у розвитку капіталізму-Тому в теорії Кларка все зводиться до чисто волнообразному руху: то розширенню виробництва, то скорочення його-
  Теорія динаміки, розвинена Кларком, тісно пов'язана з так званої теорією кон'юнктури, яку буржуазні еконо- Місти бачать тільки в деяких кількісних змінах виробництва, замовчуючи повністю питання про кризи як найважливішою фазі капіталістичного циклу, як тій фазі, в ко- торою різко проявляються і тимчасово дозволяються противоре- чия капіталізму.
  2Qd
  Маркс писав, що кризи на мить відновлюють рівновагу. Особливість капіталістичної економіки не толь- ко в тому, що саме рівновага має відносний і коротко- тимчасовий характер, а й у тому, що рівновага здійснюється через кризу, ціною найглибших потрясінь виробництва та руйнування продуктивних сил.
  Всі ці моменти повністю ігноруються Кларком, який вбачав повну аналогію між рухом в області еко- номики і рухом фізичних тіл.
  Така порочна методологія Кларка щодо статики і динаміки.
  Переходячи до розгляду статики, Кларк стверджував, що в стаціонарної економіці існують два доходу, саме зара- бітна плата і позичковий відсоток.
  Що стосується підприємницької прибутку (profit), то вона нібито можлива лише в умовах динаміки.
  Кларк висунув особливий вульгарно-апологетичний варіант теорії підприємницького прибутку, так звану динами- чний теорію.
  Сутність цієї теорії зводиться до твердження, ніби в ус- ловиях статики відсутня підприємницька прибуток, дей- ствует необмежена свобода конкуренції, відбувається свобод- ве пересування капіталу з однієї галузі в іншу.
  Кларк висував положення, що вільна конкуренція име- ет тенденція не зрівнювати прибуток (як стверджував Маркс), а повністю ліквідувати прибуток, зводячи її до позикового про- центу. На думку Кларка, там, де немає розвитку, там підпри- нимательской прибуток зникає.
  Цей абсолютно безглуздий висновок у Кларка виходив тому, що він спотворював картину капіталістичного виробництва. Со- гласно домислам Кларка підприємці і капіталісти-два різних класи. Капіталісти - це ті, хто володіє капіталом; підприємці - це ті, які беруть у позику капітал і застосовують його на підприємствах. Кларк всіляко підкреслював, що підприємець не є капіталістом, що невірно, ніби людина стає підприємцем тільки тому, що він капіталіст. Навпаки, підприємцями стають люди, розпоряджаються капіталом, так як вони мають кваліфікує- цію, здатність застосовувати капітал,
  Таким чином, по Кларку виходить, що підприемців лем може бути будь-який член суспільства, не настроює соб- тиментом капіталом. При цьому, якщо яке-небудь підприємство дає прибуток, то в цю галузь починається сильний приплив підприємців, і їх конкуренція зрештою зводить при- бувальщина до нуля.
  Всі ці міркування побудовані, звичайно на софізм. Кларк
  204
  абсолютно ігнорував той загальновідомий факт, що підпри- приємець - це капіталіст-Не можна створювати капиталистиче- ське підприємство, не маючи в своєму розпорядженні власним капіталом. Пред- приниматель-капіталіст бере в позику деяку частину капі- тала.
  Але сама можливість отримання позики з'являється лише тоді, коли підприємець має власний капітал. Кре- ДІТОР завжди вимагають застав і гарантій.
  Кларк стверджував, що підприємницька прибуток є тимчасова надприбуток, яка виходить підприємця- мі, що знаходяться в більш сприятливих умовах.
  Іншими словами, Кларк ототожнював підприємницьку прибуток з тим, що Маркс називав надлишкової або додаткової Додатковою вартістю. Це є додаткова прцбиль, одержувана капіталістами, у яких витрати виробництва нижче суспільно необхідних в результаті застосування бо- леї досконалої техніки і кращих методів організації про- изводства.
  Як відомо, надлишкова додаткова вартість має тимчасовий характер. Вона виходить підприємцем лише до тих пір, поки його підприємство має техніко-економічні переваги порівняно з більшістю підприємств дан- ної галузі.
  Кларк і схопився за цей пункт для того, щоб подчерк- нуть чесноти підприємницької прибутку. Він писав, що підприємницька прибуток може мати місце тільки там, де відбувається прогрес, і відвігал навіть таку формулу: немає підприємницького прибутку без прогресу, немає прогресу без підприємницької прибутку.
  Звідси виходило, що нібито підприємницька при- бувальщина є премія за технічний прогрес. Кларк всіляко під підкреслював, що підприємницька прибуток пов'язана з динами- кой виробництва та якщо призупиниться розвиток, то відпаде підприємницька прибуток.
 Насправді ми знаємо, що прибуток постійне явище. Звичайно, надлишкова приба- вочная вартість, яку Кларк ототожнював з підприємцям- тельской прибутком, має тимчасовий характер. Але вона явище індивідуальне, надлишкову додаткову вартість получа- ють тільки одиниці, тільки ті підприємці, у яких бо- леї низькі витрати виробництва. Надмірну прибавочну вартість вони отримують тому, що решта ще не впровадили нові методи виробництва.
  Таким чином, надлишкова додаткова вартість метушні- кає лише в невеликому числі підприємств. Навпаки, перед- принимательской прибуток виходить усіма підприємця- ми незалежно від того, чи є вони новаторами в даному
  205
  виробництві чи ні. Звідси видно повна неспроможність теорії підприємницького прибутку Кларка, яка Преслі- дме чисто апологетичні мети. Зокрема Кларк робить висновок, * fro підприємницька прибуток - вислизаюча сума і хоча підприємці її схоплюють, але не можуть тримати. У міру того, як дане виробництво отримує все- загальне поширення, ця сума прослизає з часом між пальцями і розподіляється серед багатьох членів об- щества. Звідси робився зовсім апологетичний висновок, що в кінцевому рахунку підприємець лише тимчасово получа- ет не тільки надприбуток, або надлишкову додаткову вар- тість (як сказав би Маркс), але і прибуток. Кларк писав, що по мірі того, як ціна товару падає, вигоди від нових мето- дов поширюються на все суспільство і в першу чергу на робітників.
  Іншими словами, Кларк намагався використовувати свою вдосконалення- шенно порочну теорію підприємницького прибутку, для того щоб посіяти серед робітників ілюзії, що вони в кінцевому рахунку виграють.
  Теорія підприємницького прибутку використовувалася Кларком для вихваляння американського капіталізму. При цьому висловлювалася думка, що окремі країни у світовому господарстві займають таке ж положення, як і окремі пред- ємства всередині однієї країни. Звідси робився висновок, що США займають у світовому господарстві таке ж місце, як більш пе- передового підприємство всередині окремої країни. Цим (тобто пе- передового технікою, перевагами американського капіталізму- ма, американського виробництва) пояснюється більш високий заробіток американських робітників.
  Кларк давав зовсім неправдиву картину становища аме- риканских робітників. Насправді переваги, кото- рие має американський капіталізм як найбільш потужний я розвинений, використовуються не американськими робітниками, а капита- листами. Насамперед потрібно відзначити, що в США існує потогінну систему, праця є більш інтенсивною працею, ніж у будь-якій капіталістичній країні. Немає підстав ідеали- зировать становище робітників США за наявності масової без- безробіттю, періодичних коливань виробництва, глибоких економічних криз.
  Кларк ставив питання про рівень заробітної плати та процен- та, апелюючи до теорії граничної продуктивності, кото- раю поширена в буржуазній літературі поряд з теорією граничної корисності. Згідно Кларку, заробітна плата визначається граничною продуктивністю праці, а про- цент - граничною продуктивністю капіталу. За сущест- ву це є кілька видозмінена стара теорія Сея, ко-
  306
  торий висував триєдину формулу і доводив, що праця про- нищить заробітну плату, капітал робить відсоток, а земля - ??ренту. Нововведення зводилося до того, що Кларк гово- рил не просто про продуктивність, а про так звану пре- слушною продуктивності капіталу і землі.
  Теорія «граничної продуктивності» виходить з так на- званого закону спадної продуктивності, тобто уявно- го закону спадної родючості грунту, давно розкритикує- ванного Марксом і В. І. Леніним.
  Спадної родючості грунту трактувалося Кларком як окремий випадок спадної продуктивності. В англійській і особливо в американській літературі зазвичай говорять про законі спадної продуктивності не тільки землі. Суть цього уявного, надуманого, вигаданого закону зводиться до того, що якщо який-небудь один чинник виробництва збільшує- ся, а інші залишаються незмінними, то продукція зростає, але росте в більш слабкому ступені.
  Американський економіст Карвер, один з послідовників Кларка, дає наступну формулу дії цього закону. До- пустимо, що у нас є три чинники: X - акр землі, У- праця, Z - капітал, який ототожнюється із засобами виробництва
  X -} - у-j ~ Z дасть продукт=Р.
  Якщо витрати праці збільшити, а кількість землі і капі- тала залишиться незмінним, тоді в результаті одностороннього уве- личения одного з факторів виробництва продукт теж возра- постає, але не в тій же мірі, в якій збільшені витрати праці.
  Якщо витрати праці збільшені в два рази при тих же колі- чествах землі і капіталу, то продукт збільшиться в 1,5 рази.
  Звідси Кларк формулював закон, що якщо величина ка- живила залишається незмінною, то всякий додатковий робочий буде давати все менше продукції. Аналогічним чином, на його думку, при тому ж розмірі витрат праці, при тому ж числі робітників, кожне прирощення капіталу буде давати все менше і менше прирощення продукції. До цього й сво- дился так званий закон спадної продуктивності праці і капіталу, тобто перефразування закону спадної родючості грунту.
  Тут потрібно згадати ті заперечення, які висував у статті «Аграрне питання і« критики Маркса »В. І. Ленін проти закону спадної родючості грунту в своїй Полеми- ке з Булгаковим.
  В, І. Ленін писав, що вчення про закон спадної плодо- родію грунту засноване на беззмістовних абстракціях.
  207
  Саме поняття додаткового або послідовного вкладення праці і капіталу передбачає зміну способів виробниц- ства, перетворення техніки. Але це має збільшити про- продукцію, а не скоротити її.
  Щоб збільшити в значній мірі вкладаються в зем- лю капітали, треба винайти нові машини, нову систему рільництва, нові способи утримання худоби. Застосовувати до- бавочное кількість робочих при даному технічному методі, при даній організації виробництва не має сенсу. До- полнітельние робочі виявляться зайвими, якщо ми не мене- ем організацію виробництва і залишається колишнім кількості обладнання, сировини і т. д.
  Таким чином, всі міркування Кларка засновані на со- вершенно беззмістовною передумові.
  Який висновок робив Кларк із закону спадної виробляй- ності? Виходячи з того, що перший робочий створює това- рів на 10 дол, другий - 8, третій - 6, четвертий - 4, пя- тий - на 2 дол, Кларк робив висновок, ніби заробітна плата визначається не просто продуктивністю праці, а пре- слушною продуктивністю, тобто продуктивністю по- следнего робочого, і дорівнюватиме 2 дол
  Висуваючи тезу, що заробітна плата визначається пре- слушною продуктивністю праці, Кларк хотів довести від- сутствие експлуатації в умовах капіталізму. Виходило, що робітник отримує повністю той продукт, який створюється ім. Читачеві нав'язувалася думка, ніби заробітна плата пропорційна продуктивності праці, і чим вище вироб- водітельность праці, тим вище заробітна плата. Слідчий- але, завдання робочих полягає нібито в тому, щоб все більш старанно працювати на капіталістів. Кларк виходив з того, що заробітна плата залежить і від числа робітників. Чим більше робітників при даних розмірах капіталу, тим нижче гранична продуктивність і тим нижчою повинна бути заробітна плата. Звідси напрошувався висновок, ніби боротьба робітників за повну зайнятість є економічно необгрунтованою.
  Якщо поставити питання, які теорії заробітної плати го- сподствуют в поглядах сучасних буржуазних економістів, то потрібно відзначити, що деякі теорії XVIII-XIX ст. вже зійшли зі сцени. Зараз майже не має ходіння теорія «ж- корисного закону »заробітної плати і в усякому разі відкрито пропагується, хоча іноді використовується так звана теорія «фонду заробітної плати». В даний час наиболь- шим поширенням в буржуазній літературі користується так звана теорія «граничної продуктивності», або видозмінена теорія Сея. Як відомо, він висунув три- єдину формулу, згідно з якою заробітна плата є пла-
  208
  та за послуги праці і визначається його продуктивністю. «Удосконалення», яку вніс в теорію заробітної плати Кларк, полягає в тезі, що заробітна плата визначає- ся «граничною продуктивністю» праці. Питається, як же буде визначатися в цьому випадку заробітна плата?
  Чому саме гранична продуктивність має вирішальне- ющее значення при визначенні розмірів заробітної плати?
  Кларк вважав, що заробітна плата дорівнює граничному про- дукту тому, що капіталіст завжди може замінити одного ра- бочего іншим і не буде нікому платити вищу за- робітну плату, ніж він платить останньому робочому, раз вони працюють з однаковою інтенсивністю і мають однакову кваліфікацію.
  Таким чином, те «нове», що вносив Кларк в теорію Сея, полягало в наступному: при визначенні заробітної плати потрібно враховувати не взагалі продуктивність праці, а його граничну продуктивність, причому ця гранична про- изводительность залежить від числа робітників - чим більше рабо- чих на підприємстві, тим нижче гранична продуктивність.
  Тут може встати таке питання: а чи не визнає тим са- мим Кларк існування експлуатації робітників?
  Візьмемо приклад, наведений Кларком при ілюстрації закону спадної продуктивності. Якщо ми складемо вар- тість продукції, виробленої першого, другого, третього, четвертим і п'ятим робочим, то побачимо, що всі вони разом виробляють продукцію вартістю 30 дол, а отримують за- робітну плату 10 дол (по 2 дол кожен). Різниця по * ступає капіталісту у вигляді відсотка. Отже, з сто- имости в 30 дол робочі отримають 10 дол, а 20 дол доста- нется капіталісту. Отже, норма додаткової стоїмо- сти досягає 200 відсотків, або вельми високого рівня.
  Як Кларк виходив з цього становища? Підтримуючи ста- рую теорію продуктивності капіталу, він стверджував, що ніякої експлуатації праці капіталом немає, так як вартість продукту створена працею і капіталом, причому робочі ство- Чи вартість рівну 10 дол, а інші 20 дол створені не працею, а капіталом і надходять капіталісту у вигляді про- цента.
  На думку Кларка, є два методи визначення величини відсотка. Перший - метод залишків, і другий - прямий.
  За методом залишків розмір відсотка дорівнює різниці між вартістю всієї продукції і заробітною платою, при цьому ве- личина відсотка теж визначається граничною виробник- ністю, але граничної продуктивністю не праці, а капі- тала,
  В-Ш.-14 209
  Кларк стверджував, що закон «спадної продуктивно- сти »поширює свою дію не тільки на працю, а й на капітал.
  Якщо при даній робочій силі збільшувати розміри капі- тала, то кожне наступне прирощення капіталу дає всі меншу вартість.
  Так, якщо перша одиниця капіталу (вона вимірюється, скажімо, в 100 дол) виробляє продукт вартістю в 8 дол, то при збільшенні капіталу вдвічі при тому ж числі робітників, друга прирощення дасть продукції не на 8, а тільки на 7 дол Третє прирощення дасть продукт тільки на 6 дол, четверте - на 5 дол, і п'яте - на 4 дол
  При 5 одиницях капіталу, останньої, найменш вироб- дітельной витратою, буде п'ята затрата, яка виробляє продукт, рівний 4 дол Звідси випливав висновок, що кожна затрата повинна приносити однаковий відсоток, а саме 4 дол, а всього - 5 X 4=20.
  Розглядаючи теорію граничної продуктивності праці і капіталу, ми повинні сказати насамперед, що абсолютно не- правильним є припущення, ніби капітал робить вартість. Насправді вартість застосованого капіталу тільки переноситься на продукт. З правильної марксист- ської точки зору, ці 20 дол, які виходять у вигляді відсотка, створюються не капіталом, а працею, так як тільки праця є джерелом вартості. Досить нагадати це, і стане ясною порочність теорії Кларка, неправильність його концепції про спадної продуктивності праці і ка- живила.
  Маркс в одинадцятому розділі I тому «Капіталу» дуже яскраво показав, що сам факт укрупнення виробництва і застосування більшого числа робочих дає можливість краще організувати виробничий процес, здійснити більш детальне поділу- ня праці, краще розставити робітників і т. д. У результаті такої кооперації праці створюється нова продуктивна сила, ко- торая збільшує продуктивність праці.
  Чому ж Кларк стверджує, що кожний наступний робітник виробляє менше, ніж попередній? Тому, що він виходить з передумови, що величина постійного капіталу, кількість засобів виробництва залишаються незмінними. Але в цьому випадку залучення у виробництво додаткових р.- чих взагалі виявиться зайвим, так як кількість оборудо- вання, інструментів і т. д. не збільшиться. Приклад, приводь- мий Кларком, не може бути типовий для капіталістичного підприємства. Капіталіст наймає лише стільки робітників, скільки вимагають масштаби виробництва при готівковому обору- довании.
  210
  Постає питання, який практичний сенс мають домисли Кларка, чому буржуазні економісти так чіпко тримаються за «теорію граничної продуктивності»?
  Цілком очевидно, що теорія Кларка виконує визна- ділені класові завдання буржуазії, служить її експлу- торским інтересам.
  По-перше, тому що вона заперечує факт експлуатації ра- бочих капіталістами, шукає особливий і самостійний источ- нік доходів капіталістичного класу, стверджує, що джерелом прибутку і зокрема відсотка є сам капі- тал, під яким розуміється сукупність засобів виробниц- ства. Теорія Кларка широко використовується в боротьбі з марксист- ської теорією додаткової вартості.
  По-друге, «теорія граничної продуктивності» викорис- зуется для обгрунтування настання капіталістів на робочий клас. Спираючись на цю теорію, буржуазні економісти, а слідом за ними реформісти стверджують, що раз заробітна плата визначається продуктивністю праці, то значить уро- вень заробітної плати прямо пропорційний виробник- ності праці. Буржуазна агентура намагається переконати робітників у тому, що їхні інтереси в кінцевому рахунку сходяться, збігаються з інтересами підприємців, самі робітники нібито заинтере- Сова в підвищенні інтенсивності праці. Звідси робиться ви- вод, що у робітників в умовах капіталізму є можливість збільшення заробітної плати без класової боротьби. У приватно- сти праві соціал-демократи стверджують, що економічне становище робітників в умовах капіталізму може бути поліп- шено не в результаті страйкової, страйкової боротьби і т. д., а в результаті збільшення продуктивності праці, в тому числі за рахунок інтенсифікації його.
  По-третє, в умовах капіталізму одним з головних бід- ствий для робітників є безробіття. Особливо великих розмірів безробіття сягає в епоху загальної кризи капі- талізм, коли резервна армія безробітних перетворюється на постійну. Питання про боротьбу з безробіттям стає исклю- чительно актуальним. Буржуазні економісти, спираючись на «Теорію граничної продуктивності», заявляють, що вовле- чення додаткової робочої сили в процес виробництва, збільшення числа робочих пов'язано з падінням продуктивно- сти праці. Тому, кажуть вони, створити економічну базу для додаткового залучення робітників у процес виробниц- ства можна тільки за рахунок зниження заробітної плати.
  Іншими словами, буржуазна політична економія ис- помагає «теорію граничної продуктивності» для оправда- ня політики зниження заробітної плати, намагається предста- вити зниження заробітної плати як необхідна і важливішого- шиї умова боротьби з безробіттям. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк "
  1.  Коментарі
      американської), що представляє поведінку людини і тварин як сукупність рухових і приводяться до них вербальних і емоційних відповідей (реакцій) на впливи (стимули) зовнішнього середовища. [21] світовий дух (Weltgeist) термін гегелівської філософії. Гегель уявляв духовну культуру та історію людства як закономірний розвиток світового духу, поступове виявлення творчої сили
  2.  7. Вплив негативної корисності праці на пропозицію праці
      американських чи австралійських робочих нашого часу. Капіталізм, каже Маркс, бездумно повторюючи міфи оспівувачів середніх віків, неминуче веде до все більшого і більшого зубожіння робітників. А насправді капіталізм обсипав благами широкі маси найманих робітників, які часто саботували впровадження тих нововведень, які робили їх життя більш стерпним. Наскільки незручно відчув би
  3.  3. Мінімальні ставки заробітної плати
      американськими способами виробництва. Впровадити американські методи їм заважає не низька заробітна плата в Індії, а нестача капіталу. З іншого боку, капіталістичне заощадження неминуче викликає застосування додаткових інструментів і машин. Просте заощадження, тобто накопичення запасів споживчих товарів на чорний день, в ринковій економіці відіграє незначну роль. При капіталізмі
  4.  Лекція 15-я Економічна концепція беріштейніанства
      американський журнал «Форчун» опублікував ряд статей під загальною Загл-Вієм «Трансформація капіталізму». У цих статтях стверджуючи-ється, що за останні 50 років капіталізм глибоко переродився, піддався глибокої трансформації. Якщо наприкінці XIX в. капіталізм розвивався приблизно так, як передбачав Маркс, росли великі капітали і капіталісти дійсно стрімко-лись до одержання найбільш
  5.  Лекція 17-я Реформістські ілюзії і зрадницька роль лейборизму
      американського капіталізму і від радянського комунізму. Ця проповідь «третього шляху» або «третьої сили» досить широко проникла в літературу правих соціалістів. На нараді Інформбюро Комуністичних партій в 1948 р. тов. П. Тольятті - керівник Італійської кому-ністіческая партії - заявив, що теорія «третього шляху» або «третьої сили» виявляється глибоким обманом. Який середній
  6.  1. Дихотомії Т. Веблена
      американського ка-| Ц'К1ЛІЗма », Веблен жив в« позолочений століття », коли Сполучений-| ті Штати стверджували себе на позиціях першої промислової | ержави світу і удачливі капітани промисловості, що ставали на чолі великих корпорацій -« спритні, енергійні, агрес- | І11ние, жадібні, владні, ненаситні », - діяли зухвало і | інічно в бізнесі і політиці,« експлуатуючи робітників і оббираючи фермерів,
  7.  3. Капіталізм
      американського робітника могли б позаздрити Крез, Красс, Медічі і Людовик XIV. Проблеми, підняті критикою соціалістів і інтервенціоністів, є чисто економічними і можуть трактуватися тільки так, як їх намагаються трактувати в цій книзі: шляхом ретельного аналізу людської діяльності і всіх мислимих систем людського співробітництва. Психологічні питання, пов'язані з
  8.  3. Гармонія правильно розуміються інтересів
      американського робітника незважаючи на те, що його рівень життя значно нижчий; знання того, що він живе у справедливій суспільній системі, з лишком компенсує всі матеріальні труднощі.]. Неможливо заперечувати, що це величне байдужість до матеріального благополуччя є привілеєм інтелектуалів, відірваних від реальності у своїх вежах зі слонової кістки, а також аскетичних
  9.  2. Ціна обмеження
      американських і західноєвропейських стандартів, що існує довгий робочий день і що санітарні умови на фабриках гідні жалю. Однак не існує інших способів усунути ці вади, окрім як більше працювати, виробляти і економити і тим самим накопичувати більше капіталу. Це необхідно, щоб домогтися будь-якого сталого поліпшення. Обмежувальні заходи, що захищаються самозваних
  10.  3. Нерівність
      американський найманий робітник говорить про рівність, він має на увазі, що дивіденди акціонерів слід віддати йому. Він не має на увазі скорочення свого власного доходу на користь тих 95% населення Землі, чий дохід нижче, ніж у нього. Роль, яку нерівність доходів грає в ринковому суспільстві, не слід плутати з роллю, яку воно відіграє в феодальному суспільстві або некапіталістичних суспільствах