загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії

Я не ставлю своєю метою докладний виклад економі-чного вчення Маркса і Енгельса, бо це вивчається в курсі політичної економії. Моє завдання полягає в тому, щоб охарактеризувати основні риси того перевороту, який здійснили Маркс і Енгельс в політичній економії. При цьому кілька слів потрібно сказати про те спадщині, яке отримали Маркс і Енгельс в області політичної економії.
Як відомо, вихідними моментами для генезису марк-СИЗМ послужили німецька класична філософія, англій-ська класична політична економія і французький уто-піческого соціалізм. З цих трьох джерел для фор-мування марксистської політичної економії головне значення мав другий джерело, тобто класична політична еко-номія.
Що було найбільш цінним у вченні класичної школи?
Маркс, характеризуючи заслуги класичної школи, укази-вал насамперед на те, що класична школа розкрила внутрішню фізіологію буржуазного суспільства. Під цим терміном Маркс має на увазі те, що класична школа не ог-ранічена тільки описом поверхні явищ, але сдела-ла спробу проникнути в сутність явищ і з'ясувати залеж-ності, що існують між окремими економічними ка-Тегор буржуазного суспільства. Класична школа попи-талась розкрити внутрішні закономірності капіталістично-го виробництва в найбільш систематизованому, в найбільш
90
узагальненому вигляді. Маркс підвів підсумки заслуг класичної шко-ли в сорок восьмому розділі III тому «Капіталу», в основному присвяченій критиці вульгарної політичної економії. Наприкінці цієї глави Маркс протиставляє вульгарною по-літичної економії класичну і відзначає велику її за-слугу в тому, що вона зруйнувала ілюзію, яка виникає, коли ми розглядаємо поверхню економічних явищ. Зокрема класична школа показала, що відсоток є частина прибутку і розкрила зв'язок між відсотком і прибутком; земельну ренту звела до надлишку над середнім прибутком; розкрила внутрішню залежність, існуючу між середовищ-ній прибутком і диференціальної рентою. Як писав Маркс, обидві, тобто і середня прибуток, і рента, ховаються в прибавоч-ної вартості. Отже, класики йшли до відкриття того, що і рента, і прибуток являють собою частини прибавоч-ної вартості. Нарешті, класична школа, аналізуючи НЕ-посередній (процес виробництва, виявила, що прибавоч-ная вартість створюється працею, що кінцевим джерелом при-були, відсотка, ренти є праця. Але, даючи таку характе-теристику класичній школі, Маркс в той же час писав: «Навіть кращі з її представників, - так інакше воно й бути не може за буржуазної точці зору, - більшою чи меншою мірою залишаються захопленими тим світом видимості, який вони критично зруйнували, і (тому все в більшій чи мен-ший міру впадають в непослідовність, половинчастість і нерозв'язні протиріччя »\
Маркс зазначав, що класичній школі ніколи не удава-лось, навіть в особі її кращих представників, довести свій ана-ліз до кінця, так як їй властива наявність вульгарних елементів.
Якщо відібрати найбільш раціональне зерно, яке име-лось у вченні класиків, то потрібно вказати на спробу трак-Това Bice економічні категорії під кутом зору теорії трудової вартості і розкрити на цій основі внутрішні свя-зи між ними.
Як відомо, в особі Рікардо класична школа прийшла вже до відкриття протилежності між окремими кате-горіямі, наприклад, між заробітною платою і прибутком, між прибутком і земельною рентою .
Що становило корінний недолік вчення класичної школи, якщо навіть відволіктися від непослідовності та проти-воречие, характерних для неї?
Докорінно недоліком класичної школи було те, що вона підходила до економічних явищ метафізично.
* К. Маркс. Капітал, т. III, 1955 р., стор 844,
91
Класики розглядали відкриті ними економічні закони, як вічні закони, аналогічні законам природи. До самої ж природі класики також підходили метафізично, розглядає-вая її як незмінне явище ^
Чи можна сказати, що класична школа повністю иг-норіровала питання економічного розвитку? Ні, так як класиків не могли не цікавити питання економічного розвитку. Але це розвиток вони нюнімалі в основному як роз-виток технічне, як зміна тільки (продуктивних сил при тих же економічних відносинах. Так, наприклад , Рікар-до дуже хвилювало питання про тенденції норми прибутку до поні-жению. Але він весь час виходив з того, що капиталистиче-ська система залишається незмінною, змінюються лише населення, родючість грунту, продуктивність праці в сільському хо-зяйстве і т. д . Рікардо, як і інші представники класичної школи, навіть і не ставив питання про можливість зміни виробничих відносин. Класики розглядали капіталістичного відносини як раз і «авсегда дані самою природою і тому незмінні, природні. Звідси проти-вопоставленіе капіталізму феодалізму як природного спо - соба виробництва неприродного.
Потрібно надати, що така точка зору не чужа і пред-ставники утопічного соціалізму. Правда, у представите-лей утопічного соціалізму були деякі елементи ис-торічес (ко (го розуміння явищ . Але навіть найбільш великі представники утопічного соціалізму також противопостав-лялі природний спосіб виробництва неприродного чи випадковому.
Різниця між представниками буржуазної класичної політичної економії та соціалістами-утопістами було в тому, що перші розглядали капіталізм як природний, нор-мінімальний спосіб виробництва, а утопічні соціалісти в ка-честве нормального і природного способу виробництва розглядали соціалізм.
Найбільш послідовними захисниками цього заперечення економічних законів розвитку суспільства були економісти так званої німецької історичної школи. Вони висунули положення про те, що існує нібито така дилема: або є економічні закони, тоді потрібно визнати неіз-менность економіки, або існує розвиток, але тоді немає еко-номічного законів. Саме розвиток ця школа представляла як продукт чисто випадкових причин, що не мають внутрішніх за закономірностей. Звідси випливає фальшивий теза історія-чеський школи про те, що історичний процес є непов-торімим, що у кожної країни і в кожного народу є своя особлива економіка, немає більш загальних рис розвитку і загальних
92
економічних законів. Історична школа, заперечуючи економі-етичні закони, тим самим заперечувала і можливість економіч-ської теорії. Історична школа висунула положення, що економічна теорія можлива лише там, де є неіз- менниє процеси, де незмінні причини викликають аналогич-ні слідства.
Отже, з усього сказаного вище можна зробити висновок, що історична школа найпослідовніше розвивала анти-науковий теза, характерний для всієї буржуазної політичної економії - заперечення законів економічного розвитку, а, сле-послідовно, і заперечення економічної науки.
Навпаки, основоположники марксизму у всій широті по-ставили проблему цих законів і розвивали точку зору ис-торізма. Більше того, вони не обмежилися цим. Маркс в «Передмові» до першого видання I тому «Капіталу» форму-лировал надзвичайно важливе положення. Він писав: «Я дивлюся на розвиток економічної суспільної формації як на ес-тественно-історичний процес» 1. Тут Маркс говорйя вже не тільки про одне буржуазному способі виробництва, але ставив ширшу проблему розвитку економічних формацій, завдання формулювання економічного закону розвитку челове-чеського суспільства. При цьому процес розвитку економічних формацій Маркс розглядав як природно-історичний процес. Це положення є центральним для «Капіталу».
У чому ж полягає наукове значення цієї нової пробле-ми, яку поставив Маркс, проблеми вивчення закону дви-вання, закону розвитку людського суспільства?
Потрібно сказати, що само розуміння економічного роз-ку у Маркса глибоко відмінно від того уявлення про раз-вітіі, яке було характерно для робіт буржуазних еконо-мистов, в тому числі і робіт класичної школи.
Буржуазні економісти обмежувалися розглядом розвитку в рамках даної суспільно-економічної форма-ції, в рамках капіталізму. Тому саме розвиток в перед-уявлення класиків виявлялося суто кількісним, по-нима як зміна, що складається в посиленні або в послаблення-ванні незмінного ознаки. Тим часом Маркс поставив питання про глибокі якісних зміни, які викликані перетворень самого способу виробництва, самої економіки. Для того, щоб можна було розкрити економічний закон розвитку людського суспільства, для цього потрібно виробок тать вчення про суспільно-економічних формаціях. Без цього вчення не можна з'ясувати основні щаблі, визначити основні етапи у розвитку людського суспільства.
1 К-Маркс. Капітал, т. I, стор 8.
93
Значить , найбільша заслуга Маркса полягає в тому, що він створив вчення про суспільно-економічних форма-ціях.
Але для того щоб характеризувати окремі гро-но-економічні формації, потрібно було мати уявлення про виробничі відносини. У свою чергу, щоб рас-крити природу виробничих відносин, потрібно було з'ясувати взаємозв'язки між ними і продуктивними си-лами.
Таким чином, вирішення проблеми, поставленої Марксом, про розкриття економічного закону розвитку людського суспільства неможливо було без аналізу суспільно-економічних формацій, виробничих відносин і виробляй-них сил.
Ленін в роботі «Що таке« друзі народу »і як вони воюють проти соціал-демократів» писав: «Тільки зведення суспільних відносин до виробничих і цих послід-них до висоти продуктивних сил дало тверду основу для представлення розвитку суспільних формацій естест-венно-історичним процесом »1 (.
У чому сенс положення Маркса про те, що розвиток загально-дарських формацій є природно-історичний процес?
Це положення, звичайно, не можна тлумачити в тому сенсі, що є повне тотожність між процесами, що відбуваються в природі, фізичному світі, і процесами, що відбуваються в людському суспільстві. Слід пам'ятати про більше своеобра-зії суспільно-історичних процесів. Але разом з тим, марксизм відкинув точку зору, характерну для багатьох бур-жуазную економістів і філософів, згідно з якою челове-чеський суспільство і природа не мають нічого спільного між собою, що існує нібито глибока прірва між приро-дою і людським суспільством. Цю точку зору зокрема розвивав І. Кант. Кант вважав, що в області людського суспільства перестають діяти такі категорії, які мають місце в області природи, наприклад, категорія причин-ної і наслідкового залежності, категорія необхідності і т. д. Кант доводив, що людині властива свобода волі, і він може як би підніматися над об'єктивною необхідністю, над обумовленістю процесів. Таке представле-ние - повний відрив людського суспільства від природи - чуже марксизму.
Маркс підкреслював, що в людському суспільстві дію-вують такі ж об'єктивні і настільки ж непорушні закони,
1 В. І. Ленін. Соч., т. I , стор 123. 94
як і в природі. Маркс стверджував, що розвиток громад-но-економічних формацій визначається не випадковістю, а має свої власні, внутрішні та необхідні законо-мірності.
Це вчення про закони розвитку людського суспільства має величезне значення.
Які висновки випливають з цього нового підходу до еконо-вів розвитку, нового розуміння політичної еконо-мії як науки про закони економічного розвитку.
Насамперед звідси випливає висновок, що політична економія не може обмежитися тільки лише вивченням одно-го способу виробництва, однієї суспільно-економічної формації. Раз політична економія вивчає закони роз-ку людського суспільства, то тим самим вона повинна поки-мовити неминучість переходу від одного способу виробництва до іншого, від однієї формації до іншої.

Отже, корінна відмінність марксистської политиче-ської економії від буржуазної полягає в тому, що марк-сістская політична економія є політичною еконо-мией в широкому розумінні, тобто вивчає різні суспільно-економічні формації.
Для класичної школи постановка питання про створення політичної економії в широкому сенсі була абсолютно немислима. Класична школа розглядала капиталисти-чний економіку як природну, єдино нормальну, що виключало вивчення інших економічних систем. Поет-му для неї абсолютно відпадав питання про соціалізм, про полі-тичної економії содіалізма. Точно так само у класиків від-падав і питання про вивчення докапіталістичних формацій, раз вони розглядалися як неприродні, засновані на невігластві, як формації, що не мають внутрішньої закономірний-ності.
Другий висновок з нового підходу до вивчення економічно-го розвитку полягає в тому, що саме вивчення окремих фор- мацій має вестися інакше, ніж в буржуазній политиче-ської економії.
  Маркс не була кабінетним ученим, а революційним діяль- телем, і його теоретична робота була тісно пов'язана з прак- тичної боротьбою. Для Маркса головне завдання було в свер- жении капіталізму, у підготовці пролетарської революції. Тому вивчення капіталізму представляло для Маркса пер- востепенний інтерес. Маркс розглядав капіталізм як розвивається спосіб виробництва, з'ясовував причини віз- никновения капіталізму, закони його розвитку і неминучість його загибелі. Тим самим даний спосіб виробництва розглядає- вався в русі, як спосіб виробництва, що піддається
  95
  певних змін. Сама проблема виникнення ка- піталізма була дуже важливою. Ця проблема не могла стояти перед класиками, раз капіталізм вони розглядали як вічний спосіб виробництва.
  Третій висновок, який випливає з нової постановки Марксом проблем політичної економії, полягає в тому, що він по-іншому підходив і до розуміння самих економічних зако- нов. Маркс виходив з того, що кожному способу виробниц- ства властиві свої економічні закони. Ці економіч < ські закони випливають із внутрішньої природи даного спосо- ба виробництва, з усієї сукупності його виробничих відносин. Отже, завдання політичної економії не в тому, щоб встановити каші-то позаісторичні економіч- ські закони, а в тому, щоб показати своєрідність економіч- ських законів кожної формації, кожного способу свавілля * ства.
  Ця особливість марксистського вчення про економічні законах була добре викладена в рецензії на 1 том «Капі- тала », написаної російським буржуазним професором Кауф- Маном. Її зміст переказується Марксом в «Преди- Слова »до другого видання I тому« Капіталу »де він, при- водячи докладні витяги з рецензії Кауфмана, вказує, що останній чудово визначив особливості диалектич- ського методу, підкреслюючи історичне розуміння економіч- ських категорій.
  Нова постановка питання про вивчення економічних за- конів розвитку людського суспільства означала корінний пе- реворот в області політичної економії. Це дало можли- ність зовсім по-новому висвітлити всі проблеми политиче- ської економії.
  Візьмемо, наприклад, проблему капіталізму. Ми з повним підставою можемо сказати, що саме Маркс відкрив капита- лизм як особливий специфічний спосіб виробництва.
  Цієї проблеми не могли вирішити економісти класичної школи. Хоча вони весь час займалися аналізом капіталізму- ма, але ясного, чіткого уявлення про капіталізм як історичному способі виробництва не мали. Відносно цих економістів можна застосувати характеристику одного з героїв комедії Мольєра. Цей герой все життя говорив про- зой, не знаючи, що таке проза. Приблизно, в такому ж положенні нии знаходилися і класики. По суті у класиків отсутст- яття сам термін «капіталізм», «капіталістичний спосіб виробництва ».
  Складність полягала не тільки в тому, щоб ввести но- вий термін для позначення капіталізму, але виявити основ- Цінні та вирішальні риси капіталізму, показати, в чому своєрідна-
  96
  разіе капіталізму в порівнянні з усіма іншими способами виробництва. Це завдання було вирішене тільки Марксом. Маркс показав, що виробничі відносини капіталістичного чеського суспільства засновані на перетворенні робочої сили в товар. Ми настільки звикли до цієї формули, що вона нам здається цілком очевидною. Тим часом це положення про перетворенні робочої сили в товар, положення про те, що саме тут корінна відмінність капіталізму, корінна його осо- бенность, являє собою відкриття величезного наукового значення. Саме це положення характеризує всі виробниц- жавні відносини капіталістичної економіки.
  Іншою важливою рисою капіталізму є товарне виробництво. Можна з повною підставою стверджувати, що тільки Маркс вперше дозволив дуже важливу і важку проблему з'ясування того, що являє собою товарне виробництво. Ця проблема є особливо важкою, по- кільки товарне виробництво не представляє самостоятель- ної суспільно-економічної формації. Елементи товар- ного виробництва є в різних формаціях. Маркс дуже багато д> малий над цим питанням, поки не усвідомив собі пів- ністю природу, закономірності, історичні рамки товар- ного виробництва.
  Вивчаючи чорнові матеріали Маркса, особливо його рукопис 1857-1858 рр.. під назвою «Основи критики по- литической економії », ми бачимо, що Маркс очем> детально вивчив питання про розвиток товарних відносин в окремих формаціях. Маркс підходив до проблеми товару, розглядаючи первісне суспільство, різні форми общинного ладу. Одна з глав цієї чорнової рукописи присвячена громаді. Маркс вивчив своєрідну роль товарних відносин в рабовла- дельческой і феодальному суспільстві. Разом з тим він покази- вал величезне значення, яке товарні відносини прид- тануть в умовах капіталізму, виступаючи в якості найбільш загальної форми виробничих відносин.
  Якщо спробувати винесті.за дужку те, що є най- більш загальною для виробничих відносин буржуазного суспільства, тобто виділити виробничі відносини між робітниками і капіталістами, між окремими капіталістами, між промисловими, торговими та грошовими капитали- стами і т. д., то у всіх цих випадках ми виявимо ставлення- ня між товаровладельцами, у всіх цих відносинах є елементи купівлі та продажу товарів. На цій основі Маркс робить висновок про те, що товар є елементарна форма буржуазного багатства. Це положення знову-таки для нас со- вершенно звичне, проливає абсолютно нове світло на всі проблеми капіталістичної економіки. Воно дозволяє нам в
  В.Ш.-7 97
  новому світлі бачити всі відносини між капіталістами і ра- робітниками.
  Важливим моментом, що характеризує капіталістичну експлуатацію на відміну від докапіталістичної, є те. що тут немає прямого примусу, позаекономічної залеж- мости. В умовах капіталістичної економіки складає- ся економічна залежність робітників від капіталістів. Ця економічна залежність пов'язана з продажем робочої сили. Капіталіст і робочий зустрічаються один з одним як два то- варовладельца. Це характеризує всі взаємовідносини між- ду ними. Сама експлуатація тут спирається на закон вар- мости і повинна бути пояснена на основі цього закону.
  Отже, ми бачимо, що проблема визначення товарного про- изводства, його історичних рамок і особливостей, його зв'язків з капіталізмом і т. д. виявилася досить складною і вирішена була тільки Марксом. Без ясного і виразного представлення про природу товарного виробництва, про його історичних умо- виях, не можна було розробити вчення про товар і вчення про природі грошей.
  Виходячи зі свого вчення про розвиток суспільно-еконо- чеських формацій, Маркс ті проблеми, які ставилися класичною школою, висвітлив зовсім по-новому. Це не- розривно пов'язано з новим методом матеріалістичної діа- лектики, який Маркс застосовував у галузі політичної економії.
  Насамперед Маркс повністю розкрив те положення, що всі економічні категорії є матеріальними, а не продуктами права або, скажімо, духу, як стверджували ідеал- листи в області політичної економії (зокрема перед- ставники історичної школи).
  Маркс показав, що всі економічні категорії виражають виробничі відносини, а самі виробничі відно- шення є матеріальними відносинами. Своєю чер- редь виробничі відносини знаходяться в тісному залеж- мости від продуктивних сил.
  Аналіз економічних категорій зводиться Марксом до рас- критих виробничих відносин, які ховаються за тими чи іншими економічними категоріями. Разом з тим, аналізуючи виробничі відносини, Маркс розкриває і діалектичне єдність, що включає суперечливе єдиний- ство між виробничими відносинами і виробник- вими силами.
  Візьмемо ту ж категорію товару. Ми знаємо, що вартість не є властивістю речі, а пов'язана з певним об- суспільним ладом, з певним громадським укладом,
  98
  fc відносинами між товаровладельцами. Оскільки вимірюв- няются відносини між товаровладельцами, змінюється і ^ Характер вартості. Вартість набуває деякі риси pi особливості.
  * Разом з тим Маркс показав, що вартість відображає і тстепень розвитку продуктивних сил.
  Ми знаємо, що величина вартості товару назад пропор- нальних продуктивній силі праці. З ростом виробляй- тільних сил відбувається зміна і величини вартості. З з- менением продуктивних сил змінюється і структура виробниц- ства, співвідношення між підприємствами, що працюють з неод- наково продуктивністю праці, змінюється і сам рівень суспільно необхідного робочого часу.
  Наростання протиріч між продуктивними сила- мі і виробничими відносинами знаходить своє відображення в русі економічних категорій. Зростання продуктивних сил виражається у зростанні технічного складу капіталу, техні- чеського будови капіталу. Однак зростання технічного ладі- ня капіталу неминуче пов'язаний зі зміною органічного будови капіталу, що в умовах капіталізму тягне за собою зростання зубожіння робітничого класу, посилення експлу- ції робітників, зростання відносного перенаселення.
  Отже, сам рух даної економічної ка- тегории відображає наростання суперечностей між розвитком продуктивних сил і капіталістичними виробничими ми відносинами.
  Трактування всіх економічних категорій в роботах Маркса і Енгельса на основі застосування матеріалістичної діалек- тики докорінно відрізняється від тієї трактування, кото- рую давали представники класичної політичної еко- номии.
  Представники класичної політичної економії исхо- дили з того, що економічні категорії існують вічно " що всі вони існують паралельно, поруч один з одним.
  Тим часом Маркс показав, що насправді йде процес розвитку, перетворення одних категорій в інші. Сам цей процес перетворення одних категорій в інші відображає реальний історичний процес, процес дійсного раз- витія людського суспільства. Так, наприклад, Маркс показав, що гроші не виникають одночасно з товаром, а товар в силу певних історичних умов перетворюється на гроші. Таким чином, тут ми маємо створення нової кате- горіі, виростала з розвитку суперечностей, закладених в товарі.
  Маркс встановив, як розвиток товару і грошей на визна- ленном етапі призводить до перетворення грошей у капітал, тобто
  7 * 99
  до появи нової категорії, яка знаменує собою вдосконалення- шенно нову історичну епоху.
  Маркс з'ясував, що з виникненням капіталу перетворень- зуются всі існуючі категорії і з'являються некото- рие нові категорії. Так, наприклад, торговий капітал суще- ствовал в докапіталістичної суспільстві. З появою капі- талістіческого виробництва торговий капітал набуває нові риси, нові особливості, стає особливою категорією, відмінної від категорії купецького капіталу в докапіталісті- чеських формаціях.

  Лихварський капітал також існував в докапіталі- стических формаціях. З виникненням капіталізму ростов- щіческій капітал перетворюється в позичковий капітал, що має особливу природу, особливі закономірності.
  У феодальному суспільстві існували різні форми докапіталістичної ренти - отработочной, продуктової, де- ніжною і т. д. Капіталістичний спосіб виробництва при- водить до виникнення нової ренти, яка має інші ис- точніка, визначається іншими закономірностями.
  Таким чином, ми бачимо, що Маркс витлумачив по-ново- му всі економічні категорії з позицій історизму і поки- зал, що процес розвитку окремих категорій відображає реальний процес суспільного розвитку.
  Візьмемо, наприклад, вчення Маркса про розвиток форм вар- тості: простий або випадкової, розгорнутої, загальної і де- ніжною.
  В. І. Ленін у статті «Карл Маркс» відзначав, що в даному випадку перед нами не тільки теоретичний аналіз, а й обоб- щення величезного історичного матеріалу, що характеризує розвиток даних категорій, перехід від однієї форми вартості до іншої, що відображає дійсний процес розвитку об- мена і процес поступового перетворення товару в гроші.
  Вчення Маркса про функції грошей засноване на з'ясуванні залежності, яка існує між окремими функція- ми. Без з'ясування функції міри вартості не можна пояснити функцію засобів обігу, оскільки товар вступає в об- рощення, маючи якусь ціну. Без розкриття функції засобів звернення не можна з'ясувати наступні функції: скарб- ща, засобу платежу і світових грошей. Але разом з тим ми маємо перед собою не тільки логічний зв'язок, тут малася та історична послідовність виникнення окремих функцій грошей, яку з'ясовує Маркс. Історична роль окремих функцій грошей змінюється. Так функції грошей як міри вартості і засобу обігу мали вирішальне зна- чення на більш ранній стадії розвитку товарного виробниц- ства. Функції грошей як засобу скарби і засоби платі-
  100
  жа, а особливо як світових грошей набувають все своє значимість на більш пізній стадії розвитку.
  Категорію капіталу Маркс вивчив після категорії товару, бо товар є передумовою капіталу. Капітал є оп- ределенний товар, капітал є вартість, яка виробляє при- бавочную вартість. Але разом з тим товар і історично передує капіталу.
  У вченні про абсолютну і відносної додаткової сто- имости знову-таки є певна залежність. Цілком природно, що Маркс раніше дає аналіз абсолютної при- бавочной вартості, бо вона розкриває суть виробництва додаткової вартості, яка виникла за рахунок подовження робочого дня понад необхідного робочого часу. Тільки на базі абсолютної додаткової вартості може бути з'ясована природа відносної додаткової вартості. Але разом з тим перед нами певна історична послідовник- ність. Виробництво абсолютної додаткової вартості ха- рактеризует більш ранній період у розвитку капіталізму, ніж виробництво відносної додаткової вартості.
  Звернемося до вчення про диференціальної ренті першого і другого роду. Тут у наявності логічна послідовність у тому сенсі, що вчення про диференціальної ренті першого ро- да є вихідним пунктом для розуміння дифференци- альний ренти другого роду. Але в цьому відбивається і историче- ська послідовність, так як диференціальна рента другого роду характеризує собою більш розвинений капіталізм з переважанням інтенсивної агрокультури.
  Надзвичайно важливою особливістю діалектичного мето- да, застосовуваного Марксом в політичній економії, являють- ся те, що сам рух категорій пояснено на основі внут- ренних протиріч.
  Аналізуючи просту форму вартості, Маркс показував, що вже тут є протиріччя між споживчою вартістю і вартістю. Це протиріччя відображає проти- воречие між абстрактним і конкретним, між приватним і суспільною працею. Саме розвиток внутрішніх противоре- чий, закладених в товарі, призводить до виникнення нових категорій. Маркс дав дуже глибоку трактування грошей, харак- терізуя їх як форму руху суперечностей товару. Поява- ня грошей долає локальні та індивідуальні межі- ци обміну, надає йому абсолютно новий розмах, але разом з тим розвиток грошей, надаючи обміну нові специфічні форми, аж ніяк не ліквідує протиріч, укладених у товар. Суперечності між споживчою вартістю і вартістю, між приватною і суспільною працею, отримують своє вираження в протилежному русі актів метамор-
  101
  фоза, в протилежному русі купівлі-продажу, у важко- стях реалізації товарів, що особливо яскраво виражається у час кризи.
  Аналізуючи виробництво додаткової вартості, Маркс показував, що додаткова вартість являє собою спе- цифические метод розв'язання суперечності між обміном товарів за вартістю і самим зростанням вартості. Це протиріччя дозволяється шляхом виділення особливого товару - робочої сили.
  Вершиною економічного аналізу Маркса є його ана ліз криз. Маркс знову-таки дає визначення еко- ких криз на основі аналізу всіх протиріч капиталисти чеського суспільства, вказуючи, що криза являє собою специфічний спосіб дозволу або рівняння цих проти- речій, спосіб, який не ліквідує протиріччя, а, наобо- рот, створює передумови для нового, ще сильнішого вибуху.
  Отже, ми бачимо, що діалектичний метод дозволив Марксу абсолютно по-новому пояснити всі економічні категорії на основі з'ясування історичної природи, історичних зако- номерностей розвитку сучасного суспільства.
  В. І. Ленін у статті «Три джерела і три складові частини марксизму »підкреслював, що економічне вчення Маркса є при- ляется найбільш глибоким, всебічним і детальним підтвер- ждения і застосуванням теорії марксизму. Економічне уче- ня Маркса є складова частина марксистської теорії. Марк- сістская теорія ширше, ніж його економічне вчення.
  Чим пояснити, що Маркс все ж головна увага улелял глибокій розробці економічних питань? Центральної ра- ботой Маркса є «Капітал», який В. І. Ленін ха- характеризувати як найбільше політико-економічне вироб- ведення століття. Той факт, що Маркс улелял така увага вивчений чению політичної економії, може бути безпосередньо пояснений на основі вивчення історичного матеріалізму. Ленін в тій же статті «Три джерела і три складові частини марксизму »писав наступне:« Визнавши, що економічне лад є основою, на якій височить політична надбудова, Маркс всього більше уваги приділив вивченню цього економічного ладу »До Оскільки економічний лад є- ється базисом, над яким височить політична, право- вая, ідеологічна надбудова, то цілком природно, що Маркс так багато сил витратив на вивчення економічного ба- зиса. Переворот, який скоїв Маркс в області политиче-
  1 В. І. Ленін. Соч., Т. 19, стор 5. 102
  шоп економії, має величезне наукове і політичне зна- чення.
  Дуже © ажіо підкреслити також і другу сторону.
  Як> вам вже відомо, «вся теоретична діяльність Маркса і Енгельса була підпорядкована боротьбі за звільнення робітничого класу. Енгельс у своїй роботі «Принципи кому- нізма »ставить таке питання:« Що таке комунізм »і дає відповідь: «Комунізм є вчення про умови звільнення пролетаріату »До
  Політична економія, розроблена Марксом і Енгель- сом, відіграє надзвичайно важливу роль в рішенні що стоїть перед робочим класом революційної завдання. Економічне уче- ня Маркса озброює пролетаріат на боротьбу за освобожде- ня людства від капіталістичного гніту. - Треба сказати, що сама формула про те, що політична економія вивчає економічні закони розвитку людського суспільства, на- полнена революційним змістом. Розкрити економічні закони розвитку людського суспільства - це значить поки- зать неминучість переходу від однієї суспільно-економіч- ської формації до іншої. Але цей перехід відбувається револю- ційних шляхом, шляхом соціальної революції.
  Розкриття економічного закону розвитку людського суспільства допомагає нам дати аналіз передумов соціальної революції. Особливо сильно марксизм цікавило питання про пролетарської соціалістичної революції. Маркс і Енгельс показали неминучість соціалістичної революції і дикту- тури пролетаріату. Вони з'ясували, як в надрах капіталізму створюються матеріальні передумови і суб'єктивні факто- ри соціалістичної революції.
  Зокрема велике значення має вказівку Маркса і Енгельса про економіку перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, дане в «Критиці Готської програми».
  Принципове значення мають окремі положення Маркса і Енгельса про економіку соціалізму і комунізму.
  В. І. Ленін у роботі «Держава і революція», характе- ризу своєрідність методу Маркса при вирішенні проблеми бу- дущего суспільства, вказував, що марксизм виходить з тих про- цессов, які розвиваються вже в надрах капіталізму. Він писав: «У Маркса немає ні тіні спроб складати утопії, по- пусту ворожити на рахунок того, чого знати не можна. Маркс ставить питання про комунізм, як натураліст поставив би питання про розвиток нової, скажімо, біологічної різновид- ності »2.
  1 К. Маркс і Ф. Енгельс. Соч., Т. 4, сто 322
  2 В. І. Ленін. Соч., Т. 25, стор 430.
  103
  Слід зазначити, що буржуазні письменники намагалися сочи- нитка легенду, ніби існує глибоке протиріччя між Марксом-науковцям і Марксом-революціонером. Зокрема та- кую легенду поширював німецький буржуазний економіст Вернер Зомбарт. Він висунув тезу, що в Марксі треба раз- личать дві натури і що нібито йшла боротьба між Марксом- вченим і Марксом-революціонером. Зомбарт запевняв, що Маркс як вчений дав найбільш глибоке обгрунтування Евола- ційної тактики, орієнтації на поступовий розвиток і таким чином «як вчений заперечував революційну боротьбу». Рево- люціонной погляди Маркса і Енгельса Зомбарт трактував як відрижку минулого. Зокрема Зомбарт намагався істол- кувати вчення про диктатуру пролетаріату як чуже наукової теорії марксизму і запозичене з іншого табору.
  Нічого говорити, що така спроба розірвати Маркса на дві половини є абсолютно неспроможною.
  В. І. Ленін у статті «Що таке« друзі народу »і як вони воюють проти соціал-демократів? »підкреслював, що в марк- СИЗМ гармонійно поєднуються наукові і революційні елементи. Він писав наступне: «Непереборна привлека- кові сила, яка вабить до цієї теорії соціалістів всіх країн, в тому і полягає, що вона з'єднує строгу і вищу науковість (будучи останнім словом суспільної науки) з революційністю, і сполучає не випадково, не тому тільки, що засновник доктрини особисто поєднував у собі якості уче- ного і революціонера, а з'єднує в самій теорії внутрішньо w нерозривно »1.
  Сам Маркс в «Післямові» до II виданню I томи «Капі- тала »розкриває революційний сенс наукової матеріали- стической діалектики. Він підкреслював, що діалектика ні перед чим не зупиняється, вона критична за своєю природою, спростовує всі старі авторитети, неминуче кличе до нового, радикального перетворення існуючого ладу. У цьому сенсі сама діалектика має глибокий революційний сенс.
  Вчення Маркса і Енгельса далі розвинув В. І. Ленін.
  В. І. Ленін був одним з найвірніших і послідовник- них учнів Маркса й Енгельса. Разом з тим він був вели- ким продовжувачем вчення Маркса-Енгельса. Він розвинув далі вчення Маркса стосовно нових умов епохи импе- ріалізма, до нової фази в розвитку капіталізму і перемоги з- соціалістичного революції в Росії.
  1 В. І. Ленін. Соч., Т. I, стор 308.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії "
  1.  Лекція 11 я Економічні погляди В. Зомбарта
      історичній школі? Ні-сомненно. Він був пов'язаний з цією школою і притому непосредст-венно. Зомбарт був учнем Шмоллера і сприйняв некою рие методологічні установки Шмоллера, але погоджувався не в усьому зі своїм учителем. Зокрема Зомбарт був дека-ком того крайнього емпіризму, який проповідував Шмоллер. Важко зарахувати Зомбарта до якого-небудь напрямку, тим більше, що в
  2.  Коментарі
      історичної школи (Г. Шмоллер). Почався з публікації К. Менгером Дослідження про методи суспільних наук, де він говорив про точний методі дослідження, за допомогою якого економічна теорія може бути розчленована на свої найпростіші елементи, а історії та соціології відводилася допоміжна роль. На думку Менгера, емпіричний матеріал відіграє допоміжну роль в економічному дослідженні.
  3.  Лекція 1-я Історичні умови виникнення марксизму
      історичних умовах виникнення марксизму. Як вам відомо, марксизм виник в 40-х р. минулого століття. Перші літературні роботи Маркса відносяться до 1842 Початкові роботи Енгельса були написані раніше і опубліковані ще в 1839 р. Але, по-перше, ці статті не економічного содер-жания, по-друге, Енгельс в той період виступав як револю-ційний демократ . По суті літературна
  4.  Лекція 2-я Формування економічних ідей марксизму
      історичне значення роботи «Становище робітничого класу в Англії»? У цьому творі з особливою силою підкреслюється роль пролетаріату. Маркс вже показав всесвітньо-історичну роль пролетаріату у «Запровадження» IK статті «До критики Геге-Левскі філософії права» і в «Святому сімействі». Але Маркс виходив з філософського обгрунтування ролі пролетаріату. Економічне обгрунтування ролі робітничого
  5.  Лекція 3-тя Виникнення марксистської політичної економії
      марксизму, чітко визначив В. І. Ленін, називаючи її в «Державі і революції» як один з перших творів зріло-го марксизму. Сам Маркс (підкреслював найважливіше значення цієї роботи. У «Передмові» до «Критиці політичної еко-номии» він писав: «Вирішальні пункти наших поглядів були вперше науково викладені, хоча тільки в полемічної формі, в моїй роботі« Убогість філософії »До На
  6.  Лекція 4-я Розробка програми комуністичного руху
      історична мис-ся капіталізму, як неминучого етапу суспільного розвитку, без якого не може перемогти соціалістичний рух. Давалася яскрава характеристика прогресивної ро-ли, яку на певному етапі відіграє капіталізм, як чинник, що створює нові продуктивні сили. Саме в «Маніфесті Комуністичної партії» показано своєрідність матеріально-технічної бази
  7.  Лекція 5-я Передісторія «Капіталу» К. Маркса
      історичному характері капі-тала. Навіть Сміт писав про те, що капітал не завжди існував і з'явився на певному щаблі розвитку суспільства. Але буржуазні економісти не розуміли, що товарне виробництв-під є елемент буржуазного виробництва. Внутрішня залежність між товарним виробництвом і капіталістичним не було відоме нікому з буржуазних економістів. У цій
  8.  Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
      історичній школі. Нарешті, третій метод, найбільш витончений, полягав у спробах перекрутити вчення Маркса, маскуючись частковим визнанням деяких його положень, дати вчення, глибоко відмінне від марксизму. Суть цього методу полягала в стрем-лении вихолостити революційний дух, революційну сущ-ність марксизму, перетворити Маркса в дюжинного ліберала. Такий метод характерний для
  9.  Лекція 10-я Нова історична школа
      історична школа виникла в Німеччині. Приблизно з 40-х до 70-х рр.. минулого сторіччя зберігала свій вплив стара історична школа. Пізніше склалася нова або молода історична школа. Історична школа мала вплив у різних буржуазних країнах, але найбільш характерна і типова вона для Німеччини. Між старою і новою історичною школою мається це-лий ряд точок дотику,
  10.  Лекція 12-я Неокантіанство і «соціальний напрям»
      історичну обстановку, в якій вона виникла. «Соціальний напрям», подібно австрійській школі, но-вої історичній школі, виникло як реакція на поширеною-ня марксизму, але разом з тим воно враховувало невдачі Бем-Баверка в полеміці з марксизмом. Тому, для того щоб об'єк-яснити виникнення «соціального напряму», корисно со-поставити його з австрійською школою.
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний