ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
І. Г. Блюмин. Історія економічних вчень, 1961 - перейти до змісту підручника

Лекція 10-я Нова історична школа

Насамперед потрібно відзначити, що історична школа виникла в Німеччині. Приблизно з 40-х до 70-х рр.. минулого сторіччя зберігала свій вплив стара історична школа. Пізніше склалася нова або молода історична школа. Історична школа мала вплив у різних буржуазних країнах, але найбільш характерна і типова вона для Німеччини.
Між старою і новою історичною школою мається це-лий ряд точок дотику, спільних моментів, характерних для історичної школи в цілому.
Нагадаю про деякі риси, які характеризують істо-рическую школу в цілому.
Історична школа являє собою своєрідний різновид вульгарної політичної економії. Пред-ставники цієї школи ставили своєю метою апологію, вихваляючи-ня, виправдання не взагалі капіталізму, а капіталізму в тій специфічній формі, яку він прийняв у Німеччині, особ-ливо в Пруссії.
Як вам відомо, в Німеччині капіталізм в сільському хо-зяйстве розвивався по так званому прусському шляху. Суть цього шляху зводилася до того, що в економіці Німеччини дли-тельное час зберігалися і особливо в сільському господарстві феодальні риси у вигляді численних форм відробітків. Це надовго зберегло пануючу роль землевладель-ців як в економічній, так і в політичному житті країни.
Ідеологічним відображенням цих особливостей прусського шляху розвитку капіталізму в політичній економії і був
133
метод, який проповідували прихильники історичної школи.
Потрібно розрізняти справжній науковий історичний метод, який застосовували класики марксизму, і вульгарний, кото-рий характерний для так званої історичної школи.
Суть вульгарного історизму зводиться до того, що історія залучається для виправдання всякого роду пережитків бавовняні-лого, для реабілітації відсталих форм економіки. Сторін-ники цього методу намагаються виправдати капіталізм тим, що він виріс з феодального виробництва. Тому ідеологи історичної школи особливо вихваляли безперервність історичного процесу. Вони проповідували вульгарний і пло-ський еволюціонізм, розглядали тільки одну форму раз-розвитку - еволюційну, відкидаючи можливість і необхід-ність революційних стрибків При цьому еволюційний метод використовувався для вихваляння вчорашнього дня. Зокрема для економістів історичної школи типова ідеалізація феодального способу виробництва. У цьому відношенні вони род-дарських так званим романтикам, які вихваляли середньовіччі.
У своїй статті «Введення до критики гегелівської філософії права» Маркс дав дуже влучну характеристику цього псевдо-історичного методу. Правда, Маркс писав про історичну школі права, яка виникла раніше, ніж історична школа в політичній економії. Але те, що стверджував Маркс щодо історичної школи права, цілком і пів-ністю застосовно до історичної школі в політичній еко-номии.
Маркс писав, що ця школа виправдовує підлість сього-дняшній дня підлістю вчорашнього, оголошує всякий ма-тіжних крик проти батога злочинним, якщо це старий істо-річескій батіг, тобто що має велику історичну давши - ність.
Така характеристика історичного методу, який при-міняли економісти так званої старої історичної школи.
Молода історична школа виходить на сцену приблизно на початку 70-х років минулого сторіччя, одночасно з австрійською школою і так само, як і австрійська історична школа, являє собою спробу буржуазних економістів використовувати цей вид зброї в боротьбі з революційним марксизмом.
70-і рр.. взагалі були переломним періодом в історії Німеччини, і історична школа відобразила на собі деякі особливості, характерні для розвитку Німеччини в той час. Як відомо, в 1871 р. була створена Німецька імперія,
134
відбулося об'єднання німецького народу. Причому в цьому об'єднанні, що стався в результаті військової перемоги Пруссії над Францією, головну політичну роль грала реакційна вояччина, тісно пов'язана з землевласницьким класом. Енгельс характеризував об'єднання Німеччини як процес завоювання її Пруссією. Той факт, що об'єднання Німеччини відбулося саме цим шляхом - не на основі побе-ди демократичних сил, а в підсумку перемоги прусського Міліта-ризма - зробив дуже великий вплив на подальший полі-тичні розвиток Німеччини, значно посиливши позиції юнкер-ського землеволодіння і реакційність німецької буржуазії.
Якщо в період революції 1848 р. для німецької буржуа-зії, яка, за визначенням Маркса, була з самого початку схильна до зради і зрадництва, характерна деяка опо-позитний у ставленні до найбільш реакційним елементам, то після перемоги Пруссії в 1870-1871 рр.. ця опозиційність сходить нанівець, і буржуазія цілком приймає політичну лінію найбільш реакційних юнкерських елементів. Саме в той період Енгельс писав, що німецька буржуазія в сенсі її плазування перед юнкерством є боягузливим у всьому світі. В. І. Ленін в 1913 р. напередодні першої світової війни писав, що Пруссія - зразок країни, у якої разючий-ная економічна міць буржуазії з'єднується з разючий-ним раболіпством її перед поміщиками.
Потрібно сказати, що після об'єднання Німеччини буржуа-зія уклала міцний блок з юнкерством і в області еконо-мічної політики. Раніше між буржуазними і юн-керскімі елементами були деякі розбіжності в цьому питанні. Німецька буржуазія стояла за політику протекціоніз-ма, оскільки вона потребувала митах, а зем-левладельци в своїй більшості відстоювали фрітредерство, вільну торгівлю, оскільки Німеччина вивозила хліб. Але з 1875 р., коли з США, Південної Америки, Індії та інших країн став експортуватися дешевий хліб, юнкерство відстаємо-кість аграрний протекціонізм. На цьому грунті складається єдина платформа, що орієнтується на протекціонізм як в галузі промисловості, так і в області сільського госпо-дарства.
Після військової поразки Франції та отримання з неї контрибуції в суму 5 млрд. франків починається швидке зростання німецької промисловості. Якщо в 60-70-х рр.. Герма-ня поступалася ще Франції, то в 90-х рр.. вона обганяє Англію і виходить на друге місце в капіталістичному світі за раз-заходам виробленої промислової продукції.
У Німеччині починають дуже сильно розвиватися Імперія-листические тенденції. Починаючи з 70-х рр.., Для Німеччини харак-
135
терен досить швидке зростання монополій, особливо в картель-ної формі. Уже в 80-90-х рр.. монополізація промисловості приймає вельми широкі розміри.
В. І. Ленін відзначав характерні особливості німецького імперіалізму як юнкерського і дуже агресивного. Те, що Німеччина пізніше вступила на шлях капіталістичного розвит-ку, ніж інші країни, викликало особливу агресивність не-німецьких буржуазії і широку проповідь імперіалістичних захоплень. Цей момент дуже важливо врахувати при характеристи-ке молодий історичної школи.
Період 70-х рр.. являє собою інтерес і тому, що це був період великого підйому робочого руху. У част-ності потрібно відзначити величезне враження, яке вироблена-ла на робочий клас Паризька Комуна. Паризька Комм-на викликала дуже серйозну тривогу серед буржуазії і ряд спроб запобігти наростання робітничого руху. Однією з таких спроб було створення в 1872 р. «Союзу соціальної політики» - органу катедер-соціалізму. Катедер-соціалізм як рух ширше, ніж історична школа. Катедер-соціалізм охопив різноманітних діячів і представників професури Німеччини в галузі економічних та юридичних наук. Молода історична школа склала головне ядро ??цього напрямку.
Для того щоб краще з'ясувати деякі особливості історичної школи, потрібно дати коротку характеристику ка-Тедер-соціалізму, лінію якого продовжувала і молода ис-торичні школа.
Катедер-соціалісти були групою буржуазних учених, ко-торая офіційно оформилася у вигляді горезвісного «Союзу соціальної політики». Цей союз охоплював професуру і пре-подавателей німецьких університетів. Щорічно союз влаштовувати-вал свої конгреси, на яких ставилися різні доповіді з питань соціальної політики. Крім того, вів досліджень-нізації роботу, мав свої журнали, проводив статистичні обстеження і т. д.
Що служило головною метою при створенні «Союзу соціаль-ної політики», на чолі якого гуртувалися катедер- соціалісти? Дуже характерно, що на першому з'їзді союзу в 1872 р. ініціативна група писала, що майбутнє Герман-ської імперії і майбутнє культури головним чином знаходиться в залежності від того, як у найближчому майбутньому складуться соціальні відносини в Німеччині. Один з головних инициа-торів цієї організації, глава молодий історичної школи Густав Шмоллер говорив, що поступово виникає все бо-леї різкий контраст ме> т; ду робітниками і заможними і образо-ванними класами, в результаті чого утворюється страшна
136
прірву між світоглядами та ідеалами імущих і не-імущих класів, і ця прірва небезпечніше економічної. Шмоллер закликав заповнити цю прірву, пом'якшити суперечності між буржуазією і пролетаріатом.
Ще більш чітко сформулював завдання цього союзу інший німецький буржуазний економіст Вернер Зомбарт, ко-торий писав досить образно і порівнював вчених з пожежа-ної командою. На його думку, Німеччини потрібно мати відра, щоб загасити можливий пожежа, тобто загрозу соціалістичних ської революції.
Конкретна програма катедер-соціалістів була вкрай скромною. Вона вимагала лише деяких дуже незначитель-них заходів. Зокрема катедер-соціалісти, наприклад, пропонували організувати страхування робітників від хвороб і нещасних випадків. Особливо посилено вони проповідували організацію примирних камер і третейських судів для вирішення економічних конфліктів між робітниками і підприємцями. Передбачалися деякі мероприя-ку в області так званого фабричного законодавства. Потрібно сказати, що в більшості своїй катедер-соціалісти рішуче виступали проти таких заходів, як, допу-стим, 8-годинний робочий день, але проектували окремі заходи з охорони праці, закликали покращити жител-ні умови, причому особливо вихваляли житлову коопе-рацію , яка повинна була спиратися на заощадження самих робітників. Цілком зрозуміло, що така кооперація нічого суттєвого не могла дати робітникам. Дуже характерно, що більшість представників катедер-соціалістів підтримай-вало не всякі профспілки, а тільки так звані християн-ські. У Німеччині існували профспілки, які були тісно пов'язані з церквою, перебуваючи під безпосереднім ідейним впливом католицької або євангелічної церкви.
Іншими словами, катедер-соціалісти намагалися послабити невдоволення робітників за рахунок деяких дуже незначних поступок. Поряд з проповіддю дрібних реформ більшість представників цього напрямку відстоювали вельми реак-ційних політичні закони. Так, наприклад, той же самий Шмоллер вимагав, щоб законодавство суворо накази-вало робітників, які вступають у боротьбу зі штрейкбрехера-ми, зривали страйки. Наприкінці минулого сторіччя в Герма-ванні діяли так звані виняткові закони, ко-торие оголошували на нелегальному становищі німецьку со-1Шал-демократію, пов'язану з Марксом і Енгельсом. Більшість катедер-соціалістів захищало цей реакційний закон.
137
Таким чином, молода історична школа склалася в іншу епоху, ніж стара. Стара історична школа свою критику в основному направляла проти утопічного соціалізму-ма, між тим молода історична школа - проти марк-СИЗМ.
Молода історична школа виступає одночасно з австрійською, але застосовує інші методи боротьби з марксизмом.
Головними представниками молодої історичної школи були Шмоллер, Луйо Брентано, Карл Бюхер та ін
Які особливості методології молодий історичної школи?
Першою її особливістю є проповідь вульгарного історизму. У цьому відношенні молода історична школа не відрізняється від старої. Зокрема Шмоллер всіляко восхва-лял традиції минулого, називав їх священними. Причому, го-воря про традиції минулого, він мав на увазі не революцион-ні, а саме реакційні традиції. Подібно економістам старої історичної школи, молода історична школа пи-талась використовувати історію неправильно, фальсифікувати її для обгрунтування реакційних висновків. Зокрема Шмоль-лер намагався посиланням на історичні факти довести, що част-ная власність є кращим стимулом для розвитку виробництва. При цьому він свідомо підтасовував факти і довільно групував їх для того, щоб зробити бажаний висновок. Дуже характерно, що Шмоллер виступав не тільки проти соціалізму і робітничого руху, але навіть проти бур-жуазной демократії, хоча, як відомо, вона є дуже обмеженою і формальною. Він всіляко вихваляв прусську монархію, називаючи її соціальної, поширював фальшиву легенду про те, що прусські королі завжди стояли на боці нижчих класів, були стурбовані інтересами народу. Шмоллер створив легенду про те, що демократичні держави в про-Шломо завжди були недовговічними і неміцними. Все це де-лалось з тією метою, щоб дискредитувати навіть буржуазну демократію. У цьому особливо яскраво позначалася реакційна суть молодий історичної школи.
  Другою особливістю молодий історичної школи є проповідь емпіризму, боротьба з економічною теорією, в част- ності з абстрактним методом дослідження. У цьому відношенні історична школа справила великий вплив не тільки на НЕ- мецких економістів, але і на американських. В американській літературі широко проповідується повзучий емпіризм. Собст- венно, суть аргументації Шмоллера, до якого приєднував- ся і Брентано, зводилася до того, що абстрактний метод нібито є безплідним і непотрібним. Брентано вбачав суть економічного аналізу в безпосередньому спостереженні еко-
  138
  комічних явищ і писав, що класична школа значи- тельно поступалася меркантилистам, оскільки меркантилісти б- Чи емпіриками.
  Молода історична школа критикувала не лише Марк- са, а й Сміта, і Рікардо. Вона робила крок назад і по срав * рівняно з класичною школою, закликала економістів ограни- читься простим описом явищ і не займалася аналізом абстрактних категорій. Шмоллер навіть писав, що наприкінці XIX в. ми переживаємо епоху лише збирання емпіричного і конкретного матеріалу. Через багато десятиліть, набагато поз- ж, настане інша епоха теоретичного узагальнення емпіричних чеського матеріалу. Але це - справа майбутнього, а поки економі- сти повинні займатися збиранням матеріалу. Шмоллер ви- ступав проти широких теоретичних узагальнень і в області історії народного господарства. Він особливо підкреслював, що немає потреби ставити широкі історичні проблеми, а за допомогою строго історичного методу треба вивчати приватні проблеми. При цьому Шмоллер виступав з проповіддю так званого монографічного методу, тобто вивчення дуже вузьких і спеці- альних явищ, що мають локальний обмежений характер. Так, наприклад, одна з його робіт присвячена історії суконного цеху в Страсбурзі в XIV в., де мова йшла про становище визна- ленного цеху, в певний час і в певному місці. Шмоллер свідомо брав невеликий період, зупиняв * увагу німецьких економістів саме на історії средневе- ковья. Такого ж типу робота Шенберга «Фінансові ставлення- ня міста Базеля в XIV-XV столітті ». Приватними дослід- ваниями займався і Брентано.
  Таким чином, молода історична школа має намір направляла увагу економістів у бік вивчення вузько обмежених історичних фактів, причому саме періоду срелневековья.
  Що стосується питань економічної теорії, то Шмоллер прямо заявляв, що збирання матеріалів з історії пруссько- го державного господарства XVII в. набагато важливіше, ніж розробка теорії вартості. В області ж безпосередньої економічної теорії представники цієї школи обмежуються лись простим повторенням ходячих вульгарних поглядів.
 Соб- ного, ніякої економічної теорії вони і не висували, ис- пользуя окремі положення вульгарною літератури.
  Отже, ця школа зробила справжній похід проти економічної теорії. Безсумнівно, що цей похід був спрямований і проти марксизму як єдиної наукової еко- номической теорії. Немає потреби доводити методологічну ' неспроможність безглуздих випадів молодий історичної шко- ли проти методу теоретичної абстракції.
  139
  Маркс у передмові до першого тому «Капіталу» порівняй- вал теоретичну абстракцію з мікроскопом, який поз- воляет краще вивчати дійсність. В. І. Ленін писав у «Філософських зошитах», що абстракція матерії, абстракція законів природи, абстракція вартості, одним словом, всяка наукова абстракція, відображає природу глибше, повніше, вірніше. Він так формулював свою думку: «Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики - такий діалек- тичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реаль- ності »*.
  Потрібно відзначити, що історична школа зіграла і некото- рую позитивну роль, оскільки вона орієнтувала на со- біраніе великого конкретного матеріалу. Прихильники цієї школи дали цілий ряд спеціальних досліджень в особливо- сти з питань середньовіччя. Але навіть в області чисто фак- тичного аналізу їх роботи страждають корінними пороками. Відсутність наукової економічної теорії позбавило можливо- сти історичну школу дати правильний аналіз того велико- го фактичного матеріалу, який був зібраний в роботах цієї школи. Зокрема, у В. І. Леніна наводиться вельми цікава характеристика цієї школи. У роботі «Аграрний питання і «критики Маркса» він писав: «Історична школа в буржуазної економії в її сучасному вигляді вважає стремле- ня до цілісного розуміння суспільного механізму прев- зойденной щаблем (uberwundener Standpunkt). Економічна наука повинна, по цьому переконанню, не досліджувати соціальні закони та зводити їх в цільну систему, а обмежуватися про- токольним описом окремих соціальних фактів минулого і сьогодення. Так вона і звикає до того, щоб торкатися толь- ко поверхневої сторони явищ. А коли той чи інший представник цієї школи піддасться проте спокусі розглянути більш глибокі підстави явищ, - тоді він ока- зиваєтся зовсім не в змозі орієнтуватися і блуж- дає безпорадно кругом да около »2.
  Наведу кілька ілюстрацій для того, щоб показати, що аналіз фактичного матеріалу, що приводиться в роботах цієї школи, є хибним.
  Як вже говорилося, найбільше уваги ця школа уде- ляла питань середньовіччя, аналізу ремесла, характеристи- ке цехів. Але історична школа всіляко ідеалізувала ре « месла. Вона обходила і обходить факти класової боротьби, игно- рировать соціальну диференціацію серед дрібних вироб- дителей.
  11 В. І. Ленін. Соч., Т. 38, стор 161, 2 В. І. Ленін. Соч., Т. 5, стор 136.
  140
  Така тенденція не випадкова. Тільки правильний науковий аналіз показує неминучість майнової диференціації ції серед дрібних виробників на основі стихійного дійств вия закону вартості. Цехова організація, цеховий лад пи- талісь перешкоджати зростанню цієї диференціації, але все ро- гатки регламентації виявилися безсилими перед дією стихійних економічних закономірностей. Прихильники історія- чеський школи обходять цей важливий факт. По суті вони тенденційно підбирають фактичний матеріал, який промінь- ше укладається в їх схему. Сама-ідеалізація дрібного ре- месла мала певний політичний сенс. Ідеологи ис- торической школи, як і взагалі представники катедер-соціа- лизма, намагалися представити себе в ролі захисників середніх шарів, дрібного виробництва. У даному випадку ми маємо справу з певної соціальної демагогією, з намаганням фальшиво уявити себе в ролі друзів дрібних виробників. До це * му прийому вдавалися реакціонери різних мастей, консерва- тивні партії другого імперії. Пізніше його в дуже витончений-* ної формі використовували нацисти.
  Найбільш відомим представником нової історичної школи був К. Бюхер, фахівець з історії народного господарства. Але Бюхер у своїх роботах з історії народного хо- зяйства неправильно відбирав факти і фальшиво їх узагальнював * Так, наприклад, він висунув теорію індивідуальних пошуків, яка дає абсолютно збочене уявлення про першо- битнообщінном ладі. Суть її зводилася до твердження, що первісна людина була абсолютно ізольований, по суті не було первісного суспільства. Існували відокремлені мисливці, кожен їх них полював на свій ризик і страх. Іни- ми словами, Бюхер повністю відкидав наявність первісної кооперації праці і приходив до висновку, що на цій стадії не можна говорити про господарство і мова може йти тільки про слу « чайних пошуках їжі, які здійснюються окремими роз'єднаними індивідуумами. За Бюхера виходить, що при первіснообщинному ладі немає систематичної праці. Це, звичайно, абсолютно перекручує картину первісного гро- ва. Виходить, що ніякої первісної економіки не було, че * ловек не відрізнявся від тварин, кожен поодинці добував собі засоби існування. Відповідно цієї неправдивої схе- ме Бюхер підбирав і фактичний матеріал.
  Візьмемо інше питання. Бюхер багато уваги приділяв ан- тичної економіці, але давав їй абсолютно хибне зітреш- вання. Вона розглядалася як чисто натуральне замкнутий господарство, повністю ігнорувалося розкладання патріарха- хальне відносин, розвиток товарного виробництва. Бюхер підкреслював, що всі закономірності розвитку рабовласницької-
  141
  ської економіки можуть бути встановлені при повному абстрагі- ровании від обміну, який нібито ніякої ролі не грав. Ко- чайно, це не вірно. Ми знаємо, що у ряду античних народів торгівля досягла великих масштабів, наприклад, у греків і римлян.
  Візьмемо третій приклад. Як Бюхер трактує капиталистиче- ську промисловість? Він став автором особливої ??класифікації капіталістичної промисловості. На цій класифікації Бюхера зупинявся В. І. Ленін у своїй роботі «Розвиток капіталізму в Росії ». За Бюхера існувало п'ять основ- них форм промисловості. Перша - домашнє виробництво, яке він розглядав як чисто натуральне, замкнутий хо- зяйство. Друга - робота на замовлення, коли ремісник вироб- дит на певного замовника. Третя форма-ремесло, де ремісник працює не на замовника, а на ринок. Четвер- тая - кустарна форма. І, нарешті, п'ята форма - це круп- ная промисловість у вигляді фабрики.
  В. І. Ленін, критикуючи цю класифікацію, вказував на два головних пороку. По-перше, в ній був відсутній мануфактурний період у розвитку капіталізму, не проводилося відмінності між- ду мануфактурою і фабрикою. По-друге, абсолютно непра- вильно трактувалася кустарна промисловість як самостійно- кові форма. Кустарна промисловість органічно связа- на з мануфактурою, це складова частина капіталістичної мануфактури, при якій мануфактурист роздає сировину на будинок кустарям.
  Таким чином, ми бачимо, що Бюхер неправильно вирішував ряд важливих питань первісної, рабовласницької і капі- талістіческой економіки.
  Так само невірно давав Бюхер схему історичного розвитку. Головним критерієм і визначальним моментом для відмінності між окремими стадіями історичного розвитку Бюхер вважав відстань, яку проробляє товар, або відстань між виробником і споживачем.
  Бюхер розрізняє три стадії економічного розвитку. На першій стадії, яку він характеризував як замкнене, чисто натуральне господарство, відсутні навіть елементи обміну. Насправді, навіть в умовах первіснообщинного ладу, на стадії його розкладання вже були елементи обміну. Другу стадію він характеризував як міське господарство. Якщо на першій стадії відстань між виробником і споживачем дорівнює нулю, то на другій стадії 'вже є невелику відстань. Виробник продає товари на місць- ном ринку. Значить він безпосередньо стикається з потреби- телем тільки тоді, коли продає йому товари. І, нарешті,
  142
  третю стадію Бюхер називав народним господарством, коли відстань між виробником і споживачем є досить значним, виробник працює на невідомий ринок, а сам безпосередньо не зустрічається зі споживачем. До цього зводиться вся його схема історичного розвитку.
  У цій схемі відсутнє центральне і головне - вчення про суспільно-економічних формаціях. Якщо взяти те, що Бю- хер називав народним господарством, то воно може мати місце і на стадії рабовласницького, і на стадії феодального вироб- ництва, і на стадії капіталізму. Отже, у схемі ви- падає головне і вирішальне - характеристика виробничих- них відносин. В якості вирішального критерію Бюхер видві- гал зміни не у сфері виробництва, а у сфері обігу в вигляді зміни відстані між виробником і потреби- телем. Подібна схема яскраво ілюструє антинауковий харак- тер досліджень, які проводили прихильники молодий істо- рической школи з історії народного господарства.
  Третьою важливою особливістю історичної школи являють- ся те, що вона дуже наполегливо пропагувала ідеали- стическими трактування економічних явищ. Взагалі ідеалізм характерний для буржуазних економістів різних шкіл. Але у економістів молодий історичної школи ідеалістичний метод отримує своєрідне переломлення.
  Ця школа висуває як вирішального стимулу для історичного розвитку морально-правової фактор. До розряду головних сил, що визначають історичний розвиток, відносилося насамперед держава, причому воно розглядалося вдосконалення- шенно незалежно від класів, як вираження певних моральних ідей, принципів. Таким чином, в кінцевому рахунку методологія історичної школи приписувала основне значення ня розвитку моральних ідей, уявленню людей про етиці.
  Особливе підкреслення примату морально-етичного факто- ра було використано по-різному. Зокрема деякі з прихильників цієї школи виступали з проповіддю так називає- мого «державного соціалізму». Сутність його зводилася до того, що оголошувалося соціалістичним всяке государ- ственное підприємство, всякий перехід підприємств у государ- ственную власність. Якраз в цей період фактичний глава Німецької імперії Бісмарк провів ряд заходів з передачі залізниць у власність держави, до- бився одержавлення тютюнової промисловості. Буржуазія- ві економісти того часу оголосили ці заходи соціа- лістіческое і писали, що починається нова епоха поступового- ного переходу до соціалізму на основі переходу підприємств у державну власність.
  143
  Подібна ж фразеологія зараз широко використовується лей- БОРИСТЕН і правими соціалістами в Західній Європі.
  Основа цієї фальшивої демагогії зводиться до того, що з- вершенно ігнорується класова природа держави, воно розглядається як надкласова сила. Користуючись цим, бур- жуазную апологети оголошують будь-яке розширення власне- сти буржуазної держави як нібито соціалістичне МЕРО- прийняття. Домислам4 подібного роду Енгельс дав різку критику у другому розділі III частини «Анти-Дюрінга». Він писав, що з тих пір як Бісмарк вступив на шлях одержавлення, з'явився особливого роду фальшивий соціалізм, звироднілі місцями в добровільне лакейство і що оголошував всяке розширення державної власності соціалізмом. Енгельс писав, що якщо тютюнова монополія є соціалізм, то Наполеон, чи не- сомненно, повинен бути зарахований до числа засновників соціаліз- ма, оскільки він теж здійснював одержавлення тютюнової монополії.
  Апеляція до етичного методу використовувалася молодий історичною школою для боротьби з революційним движ- ням. Шмоллер доводив, що революція не може забезпечити радикального перетворення людей, замість революції тре- буется моральне виховання, яке є найбільш дей- тиментом методом. Цим підкреслювалося, що насильницька революція нічого не може зробити і досягти, поки не з- менена моральна природа людини.
  Як розуміли прихильники цієї школи моральний чинник, дуже яскраво виступає в трактуванні робітничого питання. Робочий питання, на думку Шмоллера та інших, породжується не еконо- мическим розвитком суспільства, а моральним розвитком, підви- шением моральної свідомості людей. Зокрема Шмоллер пі- сал, що кращий спосіб дозволу робітничого питання - це усунення моральних недоліків робітників. Про морально не- достатках буржуазії Шмоллер воліє не писати. Весь- ма цікаво, як він кваліфікував ці моральні недо- статки робітників, які покликана усунути виховна робота. До моральних недоліків він відносив вороже від- носіння до підприємця, до капіталістів, занадто актив- ную роботу профспілкових організацій, боротьбу з штрейкбрехе- рами, посилення революційного руху серед робітників.
  Таким чином, під прапором морального виховання і доз- шення робочого питання Шмоллер проповідував відмову від клас- свій боротьби і виховання робітників у дусі «соціальної солі- подяку »з капіталістами. Суть справи зводилася до підпорядкування інтересів робітників цілям і завданням буржуазії.
  Посилання на моральний метод використовувалася також і для обгрунтування імперіалістичної політики. Німецькі бур-
  144
  жуазную економісти, переважно прихильники историче- ської школи, любили посилатися на німецький дух і вважали, що горезвісний захоплення «життєвого простору», розширення території Німецької імперії є реалізацією мораль- мог, які диктуються так званим герман- ським духом.
  Особливо виразно імперіалістична сутність цієї де- Магогом була виражена в роботах одного з прихильників цієї школи Шульце-Геверніца, автора великої роботи про англій- ському імперіалізмі. Шульце-Геверніц зосереджував всі усі- лія на боротьбі з англійським імперіалізмом, але він всіляко від- наполягав німецький імперіалізм, широко використовував ідеал- лістіческое аргументацію, посилання на моральну вимогу німецького духу. В. І. Ленін цитував в декількох місцях цю книжку в своїй роботі «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму »і в« Зошит по імперіалізму ». Він писав, що суть ідеалістичної аргументації Шульце-Геверніца сво-< диться до того, що Німеччина повинна стояти на чолі світу.
  Потрібно сказати, що моральний або етичний метод примі- нялся широко і нацистами. Гітлерівці в трактуванні відмінностей між капіталізмом і соціалізмом вдавалися до соціальної демагогії, до соціалістичної фразеології, хоча в їх прак- тику не було ні атома соціалізму. Зокрема гітлерівці запевняли, що відмінності між капіталізмом і соціалізмом ко- ренятся не в економіці, а в духовних принципах, які гос- подстве в даному суспільстві. Це, звичайно, досить мінливе і фальшиве виклад того, що повинно вважатися соціа- лізм.
  Таким чином, насправді ця ідеалістична трактування економічних явищ, підкреслення вирішальної ролі морально правових чинників використовувалися історичної школою для самих реакційних завдань. Шмоллер всіляко вихваляв прусську «соціальну монархію», виступав навіть проти буржуазної демократії, відверто захищав найбільш реакційні політичні заходи. Потрібно сказати, що роботи Шмоллера справили великий вплив на формування фашизму, на нацистські концепції з питань економіки.
  Брентано був представником більш ліберального крила. Він формально захищав деякі перетворення германско- го суспільства і не виступав з такими відверто реакційними гаслами. Брентано надав особливо великий вплив яА со- циал-демократію. Але сутність програмних поглядів Шмоль- лера і Брентано була однакова.
  Шмоллер по перевазі намагався обробити найбільш реакційні кола дрібної буржуазії, ремісників, торгів- ців і т. д. Брентано свою програму намагався популяризує-
  §-167.-10 145
  вать серед робітників і тому вдавався до більш тонкої, більш витонченої демагогії.
  У роботах В. І. Леніна неодноразово зазначалося вплив Брентано на ревізіоністів.
 Так, у роботі «Аграрне питання і «Критики Маркса» В. І. Ленін показав, що вчителем Булга- кова, Струве та інших ревізіоністів того часу був Брен- тано. Особливо великий інтерес викликають зауваження Леніна у статті «Перемога кадетів і завдання робітничої партії». Ленін писав, що Бернштейн і його компанія підмінили марксизм брентанізму.
  Брентано - найбільш відомий виразник ідеї класового світу. Він поділяв історію капіталізму на два періоди і ука- вав, що раніше, на першому етапі, коли не було профессио- нальних спілок, робочі перебували у повній залежності від підприємця. Для цього періоду допускалося существова- ня експлуатації робітників. Потім з розвитком професійних них спілок настав другий період в історії капіталізму, коли професійні спілки, організовуючи робітників, протипожежні- ставляют капіталісту не одинак-робітника, а організований- ную масу робітників. Брентано розвивав чисто оппортуністіче- ську точку зору, згідно з якою розвиток профспілок ко- ренним чином змінює положення робочого класу і ліквідувати- дірует економічну залежність від капіталістів. Всіляко вихваляючи роль профспілок, він робив висновок, ніби в політи- чеський боротьбі немає необхідності, оскільки чисто економіч- ська боротьба профспілок цілком задовольняє інтереси ра- бочего класу. Брентано зробив безпосередній вплив на так званий економізм в робочому русі Росії.
  Брентано написав ряд робіт, присвячених споживчої кооперації, неймовірно перебільшуючи її позитивний зна- чення в буржуазному суспільстві, доходячи висновку, що потреби- тельская кооперація разом з профспілками докорінно змінює положення робочого класу.
  Нарешті, в якості третьої фактора, який, за його мне- нію, грає найбільшу роль в еволюції капіталізму, він називає фабричне законодавство.
  Суть поглядів Брентано зводиться до того, що вже в надрах капіталізму ліквідується експлуатація робітників, реформи цілком можуть замінити собою для робітничого класу социалисти- чний революцію. Не дивно, що роботи Брентано були підхоплені різними опортуністами і пропагувалися в багатьох країнах.
  Кілька слів щодо економічної програми но- вої історичної школи.
  Брентано уособлював більш ліберальне крило историче- ської школи, яке було близько до правого крила соціал-де-
  146
  мократіі. Мабуть, можна навіть сказати, що Брентано був найбільш яскравим представником буржуазного реформізму. По- загально центральною ідеєю Брентано була ідея класового миру. Брентано вважав, що на базі трьох чинників: розвитку професії- сиональной спілок, кооперації і фабричного законодавець- ства поступово усуваються антагоністичні протиріччя між буржуазією і пролетаріатом.
  По суті Брентано вперше дав широкий аналіз істо- рії англійських тред-юніонів. Але через всю книгу Брентано, присвячену англійським тред-юнионам, проходить одна ідея - всіляке вихваляння тред-юніонізму. Він висуває положення ня, що експлуатація робітників має місце лише до тих пір, поки капіталістам протистоять окремі роз'єднані робітники і підприємець має можливість диктувати свої умови на ринку праці. Протягом всього періоду, поки робітники не організовані, вони не отримують повну плату за свою працю і частина створеної ними вартості надходить капіталісту. Однак з того моменту, коли створюються робочі організації, капита- листу протистоїть вже не індивідуальний, а колективний робочий, організований робочий клас. Він стверджував, що ор- ганизация робітничого класу нібито рішуче змінює становище на ринку праці і створює дуже сприятливі умови для робітників. З цього моменту робочі вже не експлу- Атірі, організація робочих дає їм можливість напів- чить всю створену ними вартість. Звідси Брентано робив та- кой висновок, що, власне, у робітничого класу є зацікавлені- Ресованая тільки в економічній боротьбі, що якщо суще- ствуют професійні спілки, то робочий клас може домогтися справедливої ??заробітної плати. З цього випливало висновок, що відпадає необхідність в усуненні ка- капіталістичного ладу, оскільки робочий клас вже в рам- ках капіталізму повністю міг вирішити свої економічні мети. Таким чином, Брентано вважав, що робітники повинні бути організовані тільки у вигляді профспілок, що достатньо лише економічної організації. Він захищає тред-юніонізм і проповідує відмову робітників від політичної боротьби за свер- ються капіталістичного ладу.
  Позиція Брентано дещо відрізнялася від позиції Шмоль- лера. Ставлячи питання про професійні спілки, Брентано під- підкреслював необхідність їх повної свободи, в той час як Шмоллер вважав, що потрібен тільки такий профспілка, яка пов'язаний з церковними організаціями. Те, що Брентано підтри- живав свободу профспілок, створювало-йому деякий автори- тет в робочих колах. Але разом з тим треба відзначити, що тео- рія Брентано була більш небезпечною, так як породжувала иллю- зії про можливість корінного поліпшення становища робітничого
  1С * Н7
  класу в рамках капіталістичного ладу. У Енгельса є стаття «Брентано contra Маркса». Сама поява цієї статті представляє інтерес. Як відомо, Маркс в п'ятому параграфі двадцять третього глави I тому «Капіталу», говорячи про обні- щаніі робітників, цитує Гладстона - англійського прем'єр-мі- ністра, який змушений був визнати погіршення становища робітників. Маркс користувався тим звітом про мови Гладстона, який друкувався в англійській пресі. Але в Англії є спеціальне видання парламентських промов, яке вважається офіційним. Зазвичай в цьому виданні підчищаються мови і усуваються деякі місця, які можуть дати привід для гострої боротьби, і т. д. Очевидно, Гладстон виправив свою промову, скоротив її і в цьому офіційному виданні не виявилося тією фрази, яка спочатку була й була відтворена у всій англійській пресі. До цього причепилися буржуазні діячі - критики Маркса. Зокрема Брентано нагшеал ряд статей, де він звинувачував Маркса в неправильному цітірова- нии мови Гладстона.
  Енгельс, полемізуючи з Брентано, який хотів дискреди- тувати Маркса, звинувачуючи його нібито в несумлінності, по- Путні дав загальну характеристику поглядів Брентано. Енгельс вказував, що, звичайно, певною мірою професійні союзи сприяють деякому поліпшенню становища рабо- чих в тому сенсі, що якби не було професійних орга- нізацій, то зарплата впала б ще нижче. Профспілки дають можливість деякої затримки падіння заробітної плати, дозволяють її утримувати на рівні, близькому до вартості ра- бочей сили. Але Брентано навмисне вкрай переоцінював віз- ливі наслідки існування професійних органі- зацій для економічного становища робітників у буржуазному суспільстві. Енгельс вказував, що тут потрібно враховувати два моменти: «по-перше, сприятливий вплив опору професійних спілок обмежується періодами середньої і високої кон'юнктури; в періоди застою і кризи вони суцільно так поруч дають осічку »*.
  Значить, якщо в період середньої і високої кон'юнктури про- фессионального спілкам вдається трохи підтягувати зара- плату робітників, то, коли починається криза, їхні спроби кінчаються невдачею. Це перше, що відзначив Енгельс. І вто- рої, найважливіше: «Ні законодавство про охорону праці, ні опір професійних спілок не усувають того са- мого істотного, що має бути усунуто: капиталисти- чеських відносин »2. Тим самим Енгельс підкреслює, що як
  1 К. Маркс і Ф. Енгельс. Соч., Т. XVI, ч. II, стор 151.
  2 Там же, стор, 151-152.
  148
  б не були добре організовані-професійні спілки, вони не в змозі усунути капіталістичних стосунків, не в змозі усунути залежність робітників від капіталістів, не в змозі усунути капіталістичної експлуатації, не в змозі усунути безробіття. Тому самі рамки віз- дії професійних спілок на рівень заробітної пла- ти робочих є досить вузькими.
  Потрібно сказати, що теорія Брентано отримала подальший розвиток в соціал-демократичній літературі. Зокрема со- циал-демократи слідом за Туган-Барановським висували со- соціальну теорію заробітної плати. Відповідно до цієї теорії, зара- бітна плата вже не визначається вартістю робочої сили, а залежить від співвідношення сил робітників і капіталістів, визна- ляется організованістю робітників, міццю професійних союзів. Ця теорія, звичайно, неправильна, тому що вона надмірно переоцінює вплив професійних сою- поклик, заперечуючи вирішальну роль закону вартості робочої сили, який визначає рух заробітної плати.
  Брентано висунув ще іншу теорію, яка користується і досі великим успіхом серед реформістів. Це так на- зване теорія високої заробітної плати. Ще Рікардо поки- зал, що інтереси капіталістів і робітників протилежні, що низькій заробітній платі відповідає високий прибуток, високій заробітній платі відповідає низький прибуток. Івог Брентано спробував спростувати цей факт протилежного руху заробітної плати і прибутку, висуваючи положення, що не тільки робітники, а й капіталісти зацікавлені в на- личии високої заробітної плати. Їм робилася спроба дока- зать, що в питаннях про рівень заробітної плати між рабо- чімі і капіталістами немає антагонізму, що їхні інтереси в основ- ном збігаються, капіталістичний клас також зацікавлений в зростанні заробітної плати. Тут особливо яскраво проявлялося реформістський істота теорії Брентано. Центральний і головний аргумент Брентано полягав у тому, що капіталіст зацікавлений в розширенні ринку, збільшенні плахежеспособ- ного попиту. Брентано висуває тезу, що чим вище рівень заробітної плати, тим більше купівельна спроможність ра- бочих і тим більш сприятливі умови для реалізації то- варів. Не випадково подібна концепція отримала преимущест венное поширення в таких країнах, як Сполучені Штати Америки і Англія, де рівень заробітної плати вище, ніж на континенті Європи. Зокрема цю теорію проповіді дмуть американські профспілкові діячі, вона лежить в основі політики Американської Федерації Праці,
  Реформістські діячі країн, де існує більш висо- кая заробітна плата, розвивають цю теорію, якщо можна так
  149
  висловитися, на експорт, щоб надати ідеологічне впливів- ствие на інші країни, де рівень заробітної плати нижче. Фальшивість так званої теорії високої заробітної пла- ти зовсім очевидна.
  Маркс зазначав, що безсумнівно капіталіст стоїть перед про- протиріч, яке полягає в тому, що робітник, з однієї сторони ни, є продавцем робочої сили, а, з іншого - покупате- лем товарів. Капіталіст зацікавлений в тому, щоб макси- мально знижувати заробітну плату там, де він стикається з робочим, як продавцем робочої сили. Водночас капі- талист залежить і від ринку. З цієї точки зору висока зара- бітна плата створює сприятливі умови для збуту і в ній має бути зацікавлений капіталіст.
  Однак на практиці кожен окремий капіталіст завжди виграє, коли він знижує заробітну плату своїм рабо < чім, так як це дає прямий і безпосередній результат. Що ж до можливості збільшення доходів капіталіста в результаті розширення ринку, пов'язаного із зростанням заробітної ної плати, то дуже сумнівно, чи відбудеться для кожного капіталіста таке розширення ринку чи ні. Є ряд виробництв, які взагалі не виробляють предмети потреб- лення робітників. Візьмемо все перший підрозділ. Якщо навіть відбудеться збільшення заробітної плати та купівельної спо- собности робітників, то це безпосередньо не відіб'ється на реа- лізації продукції першого підрозділу. Воно може відпрацьовано- зіться лише в кінцевому рахунку і через тривалий час.
  Крім того, якщо окремий капіталіст, що збільшує заробітну плату своїм робітникам, виробляє навіть предмети споживання, то і в цьому випадку не завжди розширюється їх реа- лизация. Якщо, скажімо, на даному підприємстві зайнята порівняй- тельно невелика частина робітників, то зростання заробітної плати не надасть скільки-небудь помітного впливу на зміну поку- пательня здатності робочого класу в цілому, і це може не відбитися на реалізації продукції даного капіталіста. Ось чому всі, ці побажання Брентано мають, якщо можна так сказати, платонічний характер. Класове чуття подска- зивает капіталістам, що в їхніх інтересах зниження заробітної плати, а не підвищення.
  Шкода цієї теорії полягає в тому, що вона сіє ілюзії, ніби немає корінних, антагоністичних протиріч між рабо- чімі і капіталістами, поширює міф про можливість міцного класового миру, намагається зобразити класову боротьбу нібито як результат невігластва. Насправді класова боротьба випливає з реального антагонізму класових інтересів, а Брентано, малюючи все в рожевих тонах, спотворював по- ложение справ в буржуазному суспільстві.
  150
  Брентано є одним з перших проповідників теорії організованого капіталізму.
  Потрібно сказати, що в розгорнутому вигляді теорія організований- ного капіталізму була розвинена тільки після першої світової війни, в період загальної кризи капіталізму. У Брентано ж є тільки деякі елементи її. Вони представлені в док- ладі Брентано з питання про картелі, зробленому в 1889 р.
  Наприкінці XIX в. спостерігалося великий розвиток монополістичного чеських об'єднань і в тому числі картелів у Німеччині. У свя- зи з цим в буржуазній економічній літературі посилено обговорювалося питання про те, чи грають монополії позитив- ную чи негативну роль. Брентано виступив як прямого апологета, адвоката монополій. Він намагався довести, що монополії роблять дуже сприятливий вплив на еко- номическое розвиток. Головна перевага монополій Брен- тано знаходив у тому, що вони є ефективним засобом боротьби з економічними кризами надвиробництва. В. І. Ленін у першому розділі книги «Імперіалізм, як вища стадія капіталізму »піддав нищівній критиці бур- жуазную казки про те, що картелі усувають кризи. Одним з проповідників цих буржуазних казок про усунення кри- зисів був Ьрентано. Він навіть писав про те, що організація картелів в значній мірі нагадує вимоги з- циал-демократії про планомірне регулювання виробництва. Виходить, що за наявності картелів виникає планомірна ор- ганизация виробництва, щось на кшталт планового господарства. Брентано наголошував, що організація картелів є засобом поліпшення становища робітників. Він посилається на те, що якщо картелі можуть усунути криза, то вони тим самим ліквідують одну з головних причин безробіття, один з головних джерел лих робітничого класу.
  Коли ми розглядаємо діяльність Брентано, його впливав- ня на соціал-демократію і розвиток ревізіонізму в робочому русі, то ми повинні врахувати і цей момент.
  Нарешті, потрібно відзначити ще одну «теорію», яку Брентано широко пропагував. Я маю на увазі «теорію» стійкості дрібного виробництва в сільському господарстві. Було б неправильно стверджувати, що Брентано є творцем цієї теорії. Теза про стійкість дрібного виробництва в сільському господарстві висувався і раніше протягом усього XIX в. Елементи такої «теорії» можна знайти зокрема у Сісмонді. Але Брентано, будучи дуже відомим буржуазним економістом, представником академічних кіл, особливо широко популяризував цю «теорію».
  Коли наприкінці XIX століття в економічній літературі розгорнулася велика дискусія навколо цього питання, їй біль-
  151
  шое увагу приділив В. І. Ленін. Досить назвати його книгу «Аграрне питання і« критики Маркса », де дається раз- Повернутися критика різноманітних захисників теорії стійкості- вості дрібного виробництва. Захисники цієї теорії дуже часто посилалися на Брентано, оскільки він був тоді великим авторитетом в області буржуазної науки. В одному місці своєї роботи «Аграрне питання і« критики Маркса »В. І. Ленін характеризував Брентано як вчителі панів Струве, Булга- кова та ін 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Лекція 10-я Нова історична школа "
  1.  Лекція 5-я Передісторія «Капіталу» К. Маркса
      До кінця 1849 починається період посиленої роботи Марк-са «над питаннями економічної теорії. Період 1850-1851 рр.. був часом надзвичайно інтенсивної роботи Маркса в цій області. Це видно з численних конспектів і з його листів до Енгельса. Найбільш важливі з них опубліковані у «Вибраних листах»! і «Листах про« Капітал »2. З листування можна бачити, що Маркс піддавав подроб-
  2.  Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії
      Я не ставлю собі за мету детальний виклад економі-чного вчення Маркса і Енгельса, бо це вивчається в курсі політичної економії. Моє завдання полягає в тому, щоб охарактеризувати основні риси того перевороту, який здійснили Маркс і Енгельс в політичній економії. При цьому кілька слів потрібно сказати про те спадщині, яке отримали Маркс і Енгельс в області політичної
  3.  Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
      Труднощі вивчення цього розділу історії економічної думки полягає в тому, що є мало літератури, осве-щающей дану епоху, а навчальної літератури взагалі немає. Що стосується робіт самих буржуазних економістів, то в основному вони є тільки на іноземних мовах. Почнемо з австрійської школи, яка представляє різно-видність вульгарної політичної економії. Класичне
  4.  Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк
      Буржуазна економічна література США віддавна відрізнялася низкою особливостей. Перш за все як перша особливості слід зазна-тить, що в американській буржуазній літературі переважає 192 відкритий захист економічної і політичної реакції. У цьому відношенні американська економічна література має мно-го спільного з німецькою літературою. В економічній літературі
  5.  1. Сутність перехідної економіки, її головні завдання
      Сучасна концепція перехідної економіки склалася в останній чверті XX століття. Раніше вона з'явитися не могла. Досить згадати, що політична економія (економічна теорія, економіка як наука) з'явилася в період первісного капіталізму (ринкової індустріальної системи). Монетаристи, фізіократи і класики розглядали аналізовані ними явища розвивається буржуазного
  6.  Лекція 2-я Формування економічних ідей марксизму
      З часу роботи в «Рейнської газеті» Маркс почав серйозних-езное вивчення комуністичного руху. Але в умовах того часу «Рейнська газета» виявилася занадто лівої і прусське уряд зажадав її закриття. Маркс змушений був піти з газети ще до її закриття. Він хотів зайнятися професорської діяльністю, але незабаром переконатися-дился, що це неможливо, на прикладі свого друга, а
  7.  Лекція 4-я Розробка програми комуністичного руху
      Переходжу до останньої великої роботі Маркса і Енгельса, написаної в 40-х р. - до «Маніфесту Комуністичної партії», яка придбала гігантське значення для розвитку марксизму в цілому. В. І. Ленін про цю роботу писав: 4: Ця невелика кни-Жечка коштує цілих томів: духом її живе і рухається до цих пір весь організований і що бореться пролетаріат цивилизо-ванного світу »До Він говорив, що« в
  8.  Лекція 7-я. Пізні роботи основоположників марксизму
      Я перш за все зупинюся на розгляді роботи Ен-Гельса під назвою «До житлового питання», яка була написана й опублікована в 1872 р. і спрямована проти німець-ких прудоністів, зокрема порівняно мало знаного не-мецкого автора Мюльбергера. Мюльбергер виступив з кількома статтями, в яких намагався дати прудоністскіх трактування житлового питання. Енгельс вважав,
  9.  Лекція 12-я Неокантіанство і «соціальний напрям»
      Переходжу до характеристики «соціального напряму». Потрібно сказати, що у нас ще не цілком встановився цей термін. Деякі вживають інший термін, говорять про со-ціально-органічному, про соціально-правовому та соціально-етичному напрямку. Але найчастіше вживається термін «соціальне спрямування». Воно виникло в Німеччині в кінці минулого століття вже в епоху переходу до
  10.  Лекція 13-а Економічні погляди А. Маршалла
      Альфред Маршалл - відомий буржуазний економіст минулого і початку цього століття. Він викладав в Кем-бриджі, і тому школу, створену Маршаллом, нерідко на-викликають в політичній економії кембріджської школою. Він зробив величезний вплив на англійську в особливості і в значній мірі на американську буржуазну економічну думку. Головна праця Маршалла під назвою «Основи
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний