Головна
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
В.В. Ковальов, О.Н. Волкова. Аналіз господарської діяльності підприємства, 2002 - перейти до змісту підручника

4.12.1. Категорія левериджу як відображення ризику підприємства

Створення та функціонування будь-якої комерційної організації спрощено представляє собою процес інвестування фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку. Поточна діяльність пов'язана з ризиком, зокрема виробничим і фінансовим, які слід брати до уваги в залежності від того, з якої позиції характеризується компанія. Як легко бачити з балансу, ця характеристика може бути виконана або з позиції активів, якими володіє і розпоряджається підприємство, або з позиції джерел коштів. У першому випадку виникає поняття виробничого ризику, у другому - фінансового ризику. (Вище зазначалося, що ризик як одна з основних характеристик діяльності підприємства може розглядатися в різних аспектах; природно, розрізняються і методи і показники оцінки ризику. У даній главі категорія ризику розглядається в контексті планування витрат, пов'язаних з поточною і частково з перспективною діяльністю фірми. Інші види ризику, їх інтерпретація, специфічні методи його оцінки, виявлення можливостей врахування ступеня впливу ризику будуть порушені також і в інших розділах книги.)
Виробничий (або бізнес) ризик - це ризик, більшою мірою обумовлений галузевими особливостями бізнесу, тобто структурою активів, в які фірма вирішила вкласти свій капітал. Досить очевидно, що виробництво основних продуктів харчування, без яких не може прожити людина і попит на які порівняно легко передбачуваний, - це набагато менш ризиковий бізнес у порівнянні з пошиттям ультрамодного взуття, хоча, можливо, і не такий прибутковий. Виробничий ризик визначається багатьма факторами: регіональні особливості, кон'юнктура ринку, національні традиції, інфраструктура і т.п. Можна навести безліч прикладів, що характеризують залежність виробничого ризику від тих чи інших умов; обмежимося одним з них. Очевидно, що за інших рівних умов оцінки ризику вкладення коштів в організацію виробництва парасольок від дощу у Великобританії і на Близькому Сході принципово різняться зважаючи неоднаковості кліматичних умов.
Ризик, обумовлений структурою джерел, називається фінансовим. У цьому випадку мова вже не йде про те, куди вкладені кошти - у виробництво одягу або автомобілів, а про те, з яких джерел отримано кошти і яке співвідношення цих джерел.
Як відомо, джерела коштів підприємства можуть класифіковані різними способами. У цьому розділі нас цікавить перш за все питання про те, як співвідносяться між собою власний і позиковий капітали. Ситуація, коли компанія (так само як і будь-який індивідуум) не обмежується власним капіталом, а залучає кошти зовнішніх інвесторів, цілком, з'ясовна: завжди вигідно жити в борг, якщо цей борг обгрунтований і необтяжливий.
Залучаючи позикові кошти, власники компанії і її вищий управлінський персонал отримують можливість контролювати більші потоки грошових коштів і реалізовувати більш амбітні інвестиційні проекти, незважаючи на те що частка власного капіталу в загальній сумі джерел може бути відносно невеликий . Компанія стає крупніше; володіти, управляти і працювати в такій компанії - престижніше і вигідніше. Безумовно, при цьому мається на увазі наявність високого рівня організації виробничої та фінансової діяльності, забезпечує ефективність використання залучених коштів.
Вище вже зазначалося, що з позиції фінансового ризику компанія, що здійснює свою діяльність лише за рахунок власних коштів, і компанія, 90% сукупного капіталу якої являють собою банківські кредити, діаметрально різняться. Необхідно відзначити, що поняття фінансового ризику важливо не тільки і не стільки з позиції констатації сформованого положення, - воно набагато важливіше з позиції можливості та умов залучення додаткового капіталу. Як було показано вище, ці умови можуть істотно відрізнятися для наведених як приклад компаній.
Кількісна оцінка ризику і факторів, його зумовили, здійснюється на основі аналізу варіабельності прибутку. У термінах фінансів взаємозв'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат активів або фондів, понесених для отримання даного прибутку, характеризується за допомогою показника "леверидж" *. У буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщати досить важкі предмети. У додатку до економіки він трактується як деякий фактор, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни ряду результативних показників.
* Термін "леверидж" представляє собою варваризм, тобто пряме запозичення американського терміна "leverage", вже досить широко використовуваний у вітчизняній спеціальній літературі. Відзначимо, що у Великобританії для тієї ж мети застосовується термін "gearing". У деяких монографіях використовують термін "важіль", що навряд чи слід визнати вдалим навіть у лінгвістичному сенсі, оскільки в буквальному перекладі на англійську мову важелем є "lever", але ніяк не "leverage".
Насамперед відзначимо, що, як було показано вище, можна виділити кілька показників прибутку, завдяки чому вдається ідентифікувати і кількісно виміряти вплив тих чи інших факторів, у тому числі і факторів, що обумовлюють той чи інший вид ризику. Точно так само можливі різне уявлення витрат компанії і різна їх угруповання.

Основним результативним показником служить чистий прибуток компанії, яка залежить від багатьох факторів, тому можливі різні факторні розкладання її зміни. Зокрема, її можна представити як різницю між виручкою та витратами двох основних типів - виробничого характеру та фінансового характеру. Вони невзаємозамінні, проте величиною і часток кожного з цих типів витрат можна управляти. Таке уявлення факторної структури прибутку є виключно важливим в умовах ринкової економіки і свободи у фінансуванні комерційної організації за допомогою кредитів комерційних банків, що значно розрізняються по пропонованих ними відсотковими ставками.
Отже, з позиції фінансового управління діяльністю комерційної організації чистий прибуток залежить, по-перше, від того, наскільки раціонально використані надані підприємству фінансові ресурси, тобто у що вони вкладені, і, по-друге, від структури джерел коштів.
Перший момент знаходить відображення в обсязі та структурі основних і оборотних коштів та ефективності їх використання. Основними елементами собівартості продукції є змінні і постійні витрати, причому співвідношення між ними може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною на підприємстві. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат. Однак залежність носить нелінійний характер, тому знайти оптимальне поєднання постійних і змінних витрат нелегко. Ось ця взаємозв'язок і характеризується категорією виробничого, або операційного, левериджу, рівень якого визначає, крім того, величину асоційованого з компанією виробничого ризику.
Фінансовий ризик знаходить відображення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності використання останніх. Використання позикових коштів пов'язано для комерційної організації з певними, часом значними, витратами. Яке повинне бути оптимальне поєднання між власними та залученими довгостроковими фінансовими ресурсами і як це вплине на прибуток? Ось ця взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4.12.1. Категорія левериджу як відображення ризику підприємства "
  1. 4.12.4. Виробничо-фінансовий леверидж
    категорією є виробничо-фінансовий леверидж. На відміну від двох інших видів левериджу небудь простим кількісним показником, що має наочну інтерпретацію і придатним для просторових зіставлень, він не виражається, а його вплив виявляється шляхом оцінки взаємозв'язку трьох показників: виручка, витрати виробничого та фінансового характеру та чистий прибуток. Вихідним у
  2. 4.12.3. Фінансовий леверидж
    левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику компанії та потрібну акціонерами норму прибутку. Чим вище сума відсотків до виплати, які є, до речі, постійними обов'язковими витратами, тим менше чистий прибуток. Таким чином, чим вище рівень фінансового левериджу, тим вище фінансовий ризик компанії. Рівень фінансового левериджу компанії розраховується як Рівень
  3. 4.12. Оцінка виробничого та фінансового левериджу
    левериджу
  4. 31. ЕЛЕМЕНТИ CVP-АНАЛІЗУ
    леверидж; 4) точка беззбитковості (поріг рентабельності). Маржинальний дохід - різниця між виручкою підприємства від здійснення реалізації продукції (робіт, послуг) і сумою змінних витрат. Розрахунок маржинального доходу здійснюється не тільки по підприємству в цілому, але і по окремих видах продукції. Технологія розрахунку маржинального доходу: 1) за підсумками аналізу за певний період
  5. 4.12.2. Виробничий леверидж
    леверидж кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній їх сумі і варіабельністю показника "прибуток до вирахування відсотків і податків". Саме цей показник прибутку дозволяє виділити і оцінити вплив мінливості операційного левериджу на фінансові результати діяльності фірми. Рівень виробничого левериджу розраховується як
  6. Страхові тарифи на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
    категоріями роботодавців: а) громадськими організаціями інвалідів (у тому числі створеними як спілки громадських організацій інвалідів), серед членів яких інваліди та їхні законні представники становлять не менше 80%; б) організаціями, статутний капітал яких повністю складається з вкладів громадських організацій інвалідів і в яких середньооблікова чисельність інвалідів становить не
  7. 4.11.3. Аналіз витрат з урахуванням міжнародних стандартів
    левериджу підприємства. Під виробничим (операційним) левериджем підприємства розуміється співвідношення його постійних і змінних витрат за певний період. Рівень виробничого левериджу є характеристикою ризикованості підприємства, більш докладно ми розглянемо цей показник у розділі
  8. Питання 19 Економічні категорії: сутність, види
    категорії - абстракції суспільних стосунків виробництва. Кожна економічна категорія як наукове поняття характеризує сутність певного явища. Їх відкриття є початковим моментом пізнання економічної реальності. Економічні категорії - це не назви речей і предметів, що не їх властивості (фізичні, смакові, естетичні тощо), а відображення в людській свідомості
  9. 10.2. Ризик і способи його вимірювання
    ризику. В економічній норії виділяють наступні види ризику, які дають можливість отримати прибуток: - ризик несплати дивіденду; - «чистий» ризик, або власне ризик, пов'язаний з об'єктивними 11
  10. 33 ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ РИЗИК: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ФАКТОРИ РИЗИКУ
    категорію, кількісно і якісно обумовлену в приблизності результату наміченої до проведення підприємницької діяльності, що відбиває ступінь неуспіху (або і успіху) роботи підприємця (фірми) порівняно із заздалегідь запланованими результатами. Є наступні види підприємницького ризику: 1. По можливості страхування: 1) страхуються; 2) нестрахуемий. 2. По можливості
  11. Поняття інвестиційного клімату
    як окремих груп факторів ризику, так і інвестиційного клімату в
  12. 34 ОЦІНКА РИЗИКУ І СПОСОБИ ЙОГО ЗНИЖЕННЯ
    яких операцій або видів діяльності, пов'язаних з високим рівнем ризику. 2. Прийняття ризику на себе. Головне завдання - вишукування джерел ресурсів, потрібних для покриття можливих втрат. 3. Передача (або трансферт) ризику партнерам за певними угодами або господарським операціям шляхом укладення контрактів. При цьому господарським партнерам передається та частина підприємницьких ризиків
  13. Питання 68. Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємств і організацій
    як різниця між активами, що беруть участь у розрахунку, і зобов'язаннями, які беруть участь у розрахунку, де активи, що беруть участь у розрахунку, - це необоротні та оборотні активи, за винятком заборгованості учасників (засновників) за їх вкладами в статутний капітал і балансової вартості власних акцій, викуплених у акціонерів; зобов'язання, які беруть участь у розрахунку, - це цільові джерела
  14. 3. Ризик у підприємницькій діяльності
    ризику в економіці буде збільшуватися. Необхідно не хаті-гать, а прогнозувати, оцінювати ризик і не переходити його допустимі межі. В оцінці ступеня ризику велика роль інтуїції, яка основи-ється на минулому знанні. Інтуїція і розрахунки доповнюють один дру-га. Ризик - це ймовірність збитків у порівнянні з планованим дохо-дом, вимірюється ймовірністю певного рівня втрат. Ризики
  15. 37 МЕХАНІЗМИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ
    як можливий прибуток між собою, так і збитки від її реалізації. Пошуки партнерів проводяться серед тих підприємств, які розташовують додатковими фінансовими ресурсами, а також відомостями про стан і особливості ринку. 5. Диверсифікація: 1) підприємницької діяльності підприємства; 2) портфеля цінних паперів; 3) програми реального інвестування; 4) кредитного портфеля; 5)
  16.  Стаття 63. Максимальний розмір ризику на одного позичальника або групу пов'язаних позичальників, що є по відношенню один до одного залежними або основними і дочірніми, встановлюється у відсотках від власних коштів кредитної організації
      ризику враховуються вся сума кредитів кредитної організації даному позичальнику або групі пов'язаних позичальників, а також гарантії і поручительства, надані кредитною організацією позичальникові або групі пов'язаних
  17.  13.5. Аналіз прибутковості власного капіталу
      ризику і прибутковістю власного капіталу. Очевидно, що в міру зниження рентабельності сукупного капіталу підприємство повинно збільшувати ступінь фінансового ризику, щоб забезпечити бажаний рівень прибутковості власного капіталу. Підприємству, у якого прогнозований рівень ROA становить 20%, буде потрібно 1,5 руб. сукупного капіталу на кожен карбованець власного, щоб рівень ROE
  18.  36 УПРАВЛІННЯ підприємницький ризик
      який рівень ризику для неї прийнятний, і шукає способи, як уникнути небажаних ризиків. Це система управління ризиком. Діяльність підприємця в області управління ризиками спрямована на захист своєї фірми від дії тих ризиків, які загрожують її прибутковості, і сприяє вирішенню головного завдання підприємців - грунтуючись на ситуації, вибрати з альтернативних проектів оптимальний,
  19.  Глава 25 ДІАГНОСТИКА РИЗИКУ БАНКРУТСТВА СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
      Глава 25 ДІАГНОСТИКА РИЗИКУ БАНКРУТСТВА СУБ'ЄКТІВ
  20.  11.3.2. Інвестиційний клімат та інвестиційні ризики
      як окремі групи факторів ризику, так і визначити інвестиційний клімат в цілому. Згадані вище групи факторів ризику показують ситуацію в найважливіших для іноземного інвестора сферах життя тієї країни, куди він має намір вкласти або вже вклав свій капітал. Тобто це фактори, що характеризують різні види ризику, з якими він стикається в зарубіжній країні. У даному випадку ризик -