| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.2. ЗОВНІШНЬОТОРГОВА ПОЛІТИКА |
||
|
Під зовнішньоторговельною політикою держави зазвичай розуміється діяльність, спрямована на розвиток і регулювання торгових від-носіння з іншими країнами. У більшості сучасних держав існує великий набір інструментів, що дозволяють здійснюва-лять торговельну політику. Співвідношення між експортом та імпортом регулюється дер-дарства шляхом проведення політики протекціонізму і фрітредерст-ва. Протекціонізм - це політика, спрямована на захист національної економіки від іноземних товарів і обмежує їм-порт. Фритредерство - це політика вільної торгівлі. Як реакція на протекціонізм воно з'явилося наприкінці XVIII в; в XIX в. воно стало офіційною економічною політикою Англії. Основою фритредерів-ства стала «теорія порівняльних витрат» Д. Рікардо. У наші дні фрітредерство перемогло в більшості країн і включилося в теорію «відкритої» економіки. Класичним інструментом регулювання зовнішньої торгівлі є митні тарифи - це систематизований перелік митних зборів, якими обкладаються товари при імпорті, а в окремих випадках - при експорті з даної країни. Мито виконує функцію податку, що стягується при перетині товаром митного кордону, який підвищує ціну імпортованих (або експортованих) товарів і надає тим самим вплив на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту. Тамо-женние тарифи дозволяють здійснювати захист національних про-изводителей від іноземної конкуренції. Одночасно митні тарифи широко використовуються для забезпечення умов доступу това-рів на іноземні ринки. Для цього зацікавлені країни про-водять переговори про порівнянному зниженні ставок своїх митних тарифів по товарах, що становлять інтерес для взаємної торгівлі. Мито також служить в багатьох країнах важливим джерелом ніком надходження коштів до державного бюджету. Поряд з тарифними методами держави використовують нету-РІФН заходи, які також відносяться до форм регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У політичному плані нетаріф-ні методи торгової політики часто вважаються переважний-ними для урядів, оскільки не накладають додатковий податковий тягар на населення. Кількісні обмеження є основним нетарифним методом торгової політики і включають квотування, ліцензування і «добровільне» обмеження ня експорту. Квоти (або контингенти) визначають кількість і номенклатуру-ру товарів, дозволених до експорту або імпорту. Економічне раз-відмінність між тарифом і квотою полягає в різному змісті пе-рераспределітельного ефекту і в різній силі обмежувального віз-дії, який вони чинять на імпорт. Ліцензування може бути складовою частиною процесу кво-тирования або бути самостійним інструментом державного регулювання зовнішньої торгівлі. Ліцензії бувають разові, гені-ральних, глобальні й автоматичні. Ліцензійна система перед-вважає, що держава через спеціально уповноважене ведомст-во видає дозвіл на зовнішню торгівлю певними, вклю-ченнимі в списки ліцензованих з експорту та імпорту товарами. Використання ліцензійних систем регулювання спирається на ряд міжнародно узгоджених норм. «Добровільне» обмеження експорту являє собою екс-Кравець квоту, в односторонньому порядку вводимую урядом країни-експортера під політичним тиском з боку імпортера. Загальний економічний ефект для імпортера від використання ня «добровільних» обмежень експорту експортером негативний, хоча розмір втрат зменшується в результаті нарощування імпорту аналогічних товарів з країн, що не наклали «добровільні» обмежених на їх експорт. Серед нетарифних методів торгової політики істотну роль відіграють методи прихованого протекціонізму, що представляють собою різноманітні бар'єри немитного характеру, що споруджуються на шляху торгівлі органами центральної державної і навіть місцевої влади. У їх число входять технічні бар'єри - вимоги про со-дотриманні національних стандартів, про одержання сертифікатів якос-ства імпортної продукції, про специфічну упакування і маркування товарів, про дотримання певних санітарно-гігієнічних норм; внутрішні податки і збори (ПДВ, акцизи, податок на продаж); дер-дарчі закупівлі переважно місцевої продукції і дискримінації проти іноземної; вимога про включення місцевих ком-тами в вироблені товари, з тим щоб підтримати зайнятість і обмежити імпорт. Найбільш поширеними фінансовими методами торгівельної політики є субсидії, кредитування та демпінг. Субсидії - грошові виплати, спрямовані на підтримку національних екс-портерів і непряму дискримінацію імпорту. Бувають внутрішні та експортні. Субсидування національного виробництва вважається кращою формою торгової політики в порівнянні з ним-кравцем тарифом або квотою. Експортні субсидії стимулюють вітчизняні експортні галузі за допомогою пільгового налогооб-розкладання або пільгового кредиту, що видається національними банку-ми під ставку відсотка нижче ринкової. Крайнім випадком субсидування експорту є демпінг - просування товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня, що існує в цих країнах, а іно-гда і за ціною нижче собівартості. З метою захисту від демпінгу вво-дяться спеціальні компенсаційні або «антидемпінгові» по-шліни, які нейтралізують іноземні експортні субсидії. Зловживання антидемпінговим законодавством може повели-чить ціну імпорту та обмежити конкуренцію на внутрішньому ринку, що послужить імпульсом для загального підвищення рівня цін. На двосторонньому рівні торговельні відносини між країнами регулюються двосторонніми торговими договорами та угоди-ми, що встановлюють юридичну (нормативну) базу здійснюва-лення торгівлі. Включають режим найбільшого сприяння (РНБ) або національний режим, який надається в країні іноземним товарам, послугам, капіталу, фізичним і юридичним особам. У рамках СОТ універсально визнаною основою для між-народної торгівлі є РНБ - надання домовлятися-вающимися сторонами одна одній всіх прав, переваг і пільг, ко-торимі користується і / або буде користуватися будь-яку третю державного-во, виключення з якого допускається тільки для прикордонній тор-гівлі, для інтеграційних об'єднань країн і країн. Після другої світової війни тарифи в індустріальних країнах були значно зменшені і знаходяться тепер на мінімальному рівні. Економічна інтеграція, особливо в країнах Західної Єв-ропи, сприяє лібералізації торгівлі. Однак у теперішній час спостерігається розширення протекціоністської торгової політики, особливо у формі квот і «добровільних» обмежень експорту. Ця тенденція пояснюється, в основному, тим фактом, що виробники більш організовано захищають свої інтереси в уряді, ніж споживачі, а витрати від тарифів є менш очевидними, ніж витрати на виробничі субсидії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 9.2. ЗОВНІШНЬОТОРГОВА ПОЛІТИКА " |
||
|
||