| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Темпи і фактори економічного зростання |
||
|
Темпи зростання сильно відрізнялися в різних групах країн. Найвищими вони були у Східній та Південній Азії, де виділялася КНР. Невеликі темпи господарського зростання були в найменш розвинених країнах - 2,8%. Майже в 40 країнах відбувалося скорочення виробництва, тобто господарство в них розвивалося негативними темпами. Таблиця 28.1 Середньорічні темпи приросту ВВП країн, що розвиваються, % (валютні курси 1995 р.) Країни, регіони 1981-1990 1991-1999 Країни, що розвиваються 2,3 4,4 КНР 9,1 10,3 Найменш розвинені країни 2,2 2,8 Світ 2,9 2,2 І с т о ч н і до: World Economic and Social Survey. UN., 2000. За 80-90-ті роки обсяг сукупного ВВП країн, що розвиваються збільшився в 2,2 рази, це майже в 1,4 рази вище, ніж у розвинених країнах. Для того щоб країни, що розвиваються могли подолати свої соціальні та технологічні проблеми і звузити розрив у виробництві з розвиненими країнами, як вважають, потрібно забезпечити 6% приросту ВВП на рік. У 90-ті роки він склав 4,4%. Швидше за інших розвивалися східно-азіатські країни. Темпи економічного зростання багатьох з них за останні 30 років перевищували 8% на рік. Ніколи раніше жоден район світу не мав настільки високих темпів такий тривалий час. Представлені в табл. 28.1 тенденції економічного зростання залежали від добре відомих внутрішніх факторів, включаючи накопичення капіталу, підвищення кваліфікації робочої сили і використання технічного прогресу. У середині 90-х років приблизно 60-70% збільшення подушного ВВП в країнах, що розвиваються відображала збільшення капіталовкладень, 10-20% забезпечено поліпшенням освіти і вкладеннями в розвиток людини, 10-30% пов'язане з поліпшенням технології. Майже у всіх регіонах, за винятком КНР, країн Близького і Середнього Сходу, зростання виробництва відбувався на основі екстенсивного. При цьому частка інтенсивних факторів у прирості ВВП підвищувалася. У 50-х роках інтенсивні фактори забезпечували 10% збільшення валового продукту, у другій половині 80-х років - уже 25%. Збільшення продуктивності праці справляло відносний вплив на зростання виробництва в більшості країн, що розвиваються. Саме відмінності в динаміці цього чинника викликали широкі коливання в зростанні виробництва серед регіонів і окремих країн. Перехід світового господарства на нову техніко-економічну модель розвитку, пов'язану з широким використанням електронної техніки та інформатики, ставить нові проблеми як перед окремими країнами, так і перед країнами, що розвиваються в цілому. Досягнення сучасного рівня виробництва висуває перед ними не тільки завдання перекладу всього їх господарства на машинне виробництво, але й одночасно розвиток його на самоподдерживающейся індустріальної та науково-технічній основі. Як показали результати обстежень ЮНЕСКО на початку 70-х років, лише 1% загальної кількості патентів у світі належав національним організаціям країн, що розвиваються. Іншою частиною патентів, зареєстрованих на території країн, що розвиваються, володіли компанії, контрольовані ТНК головним чином п'яти країн - США (40%), ФРН, Швейцарії, Британії та Франції. За минулі десятиліття становище в галузі науково-технічних досліджень змінилося незначно. Частка країн у загальносвітових витратах на НДДКР не перевищує 5%. Це означає, що розрив у витратах на НДДКР між розвиненими і країнами, що розвиваються у багато разів більше, ніж розрив у виробництві на душу населення. Слід зазначити, що в нових индустриализирующихся країнах значно збільшилися витрати на науково-технічні розробки. З 80-х років в них стали переходити до формування механізму з'єднання науки і виробництва, до утворення сучасного комплексу НДДКР. Окремі великі країни за науковим потенціалом займають особливе місце в світі, що розвивається. Так, Індія за чисельністю наукових кадрів, за абсолютними масштабами капіталовкладень в науку, за широтою досліджень в 80-ті роки випереджала багато середньорозвинених країни. Структура НДДКР в ній наближалася до відповідної структурі промислово розвинених країн Заходу. Водночас відносні показники НДДКР відкидають Індію до числа найменш розвинених країн. Вживаються в країнах, що розвиваються різні організаційні заходи з розвитку науки і техніки в більшості випадків відносяться до сфери освіти, місцевим дослідженням у ряді галузей і використанню зарубіжної технології. Нерідко дані зусилля слабо пов'язані з розвитком промисловості. Так, в Мексиці, у якої найбільш великі витрати на НДДКР в латиноамериканському регіоні, тільки 1/4 їх виділяється на дослідження у виробничих цілях. Країни, що розвиваються займаються пристосуванням існуючої технології. Лише деякі з них виступають розробниками в галузі біотехнології, інформаційної технології і нових галузей сфери послуг. За оцінкою ряду дослідників, новий етап у розвитку науково-технічного прогресу веде до збільшення розриву між високорозвиненими країнами, що розвиваються. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Темпи і фактори економічного зростання " |
||
|
||