| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3.5. Структура (елементи) податку |
||
|
1. Поняття «податок» можна розглядати з двох самостійних позицій - у вузькому і широкому значенні слова. У вузькому сенсі податок являє собою певний грошовий платіж, який здійснюється платником до бюджету або до позабюджетного фонду у встановленому порядку. У широкому сенсі податок - це складна система відносин, що включає в себе ряд складових (елементів). Податок як комплексне економіко-правове явище являє собою сукупність певних взаємодіючих складових (елементів), кожне з яких має самостійне юридичне значення. Виділення самостійних елементів обумовлено особливою важливістю відносин, які зачіпають матеріальні інтереси платників податків. До законодавчих актів, на підставі яких стягуються податки, пред'являються підвищені вимоги '. Як вказувалося вище, дане положення безпосередньо знайшло відображення в законодавстві. Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону про основи податкової системи: Великий внесок у розвиток вчення про елементи податку як обов'язкових і невід'ємних юридичних атрибутах оподаткування вніс московський вчений, кандидат юридичних наук Сергій Геннадійович Пепеляєв. У своїй книзі «Закон про податки: елементи структури», що вийшла на початку 1995 року, С. Пепеляєв сформулював поняття і значення податкових елементів. Він писав: «Податок повинен бути точно визначений ... Хоча число податків велике, і структура їх різна, проте доданки податкових формул - елементи закону про податок - мають універсальне значення ... ». Крім того, автором підкреслювалося, що тільки за наявності повної сукупності елементів обов'язок платника податків по сплаті податку може вважатися встановленої. Якщо ж законодавець з якої-небудь причини не встановив чи не визначив хоча б один з них, то обов'язок платника податків відсутня. У такому випадку платник податків має повне право не сплачувати податок або сплачувати його зручним для себе способом3. Так, відповідно до Закону «Про податок на додану вартість» від 6 грудня 1991 р. іноземні фірми, що здійснюють свою діяльність на території Росії, але не мають постійного представництва, формально виступали платниками ПДВ. Однак відсутність механізму сплати податку призводило до того, що ця категорія платників податок до травня 1995 не сплачувала. 2. Основний акцент при розгляді податкових елементів вченими-правознавцями в основному робився на нормотвор-чний аспект питання, стосовно до процесу прийняття нормативних актів з оподаткування. Проте видається, що зміст питання набагато ширше, а елементи податку аж ніяк не обмежуються тими складовими, які перераховані в ст. 11 Закону про основи податкової системи. Виділення в складі податкового зобов'язання його елементів є, за словами А. Козиріна, «понятійним інструментарієм», «анатомією податку» 5, його внутрішньою будовою. У графічному варіанті структуру податкового зобов'язання можна зобразити у вигляді своєрідного «податкового дерева» (см.ріс. 4). 3. Першим елементом податку виступає податково-правова норма, тобто загальне правило поводження в податковій сфері, встановлене у визначеному порядку і санкціоноване компетентним державним органом. Саме податкова норма регулює виникнення і реалізацію податкових зобов'язань. Без податкової норми обов'язок сплачувати податок не може вважатися «законно встановленої» і не тягне для учасників податкової сфери ніяких наслідків. Податок як правова категорія Іншим основним елементом податку виступає сам учасник податкових правовідносин - платник податків (платник податків). Згідно ст. 3 Закону про основи податкової системи, платниками податку є юридичні особи, інші категорії платників, фізичні особи, на яких відповідно до законодавчими актами покладено обов'язок сплачувати податки. Предмет оподаткування являє собою події, речі і явища матеріального світу, які обумовлюють і зумовлюють об'єкт оподаткування (квартира, земельна ділянка, економічний ефект (вигода), товар, гроші). Сам по собі предмет оподаткування не породжує податкових наслідків, в той час як певне юридичне стан суб'єкта по відношенню до нього є підстава для виникнення відповідних податкових зобов'язань. Об'єкт оподаткування - це юридичний факт або сукупність юридичних фактів (юридичний склад), з яким пов'язане виникнення обов'язку платника податків сплатити податок. Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону про основи податкової системи обов'язок сплачувати податок виникає у особи за наявності у нього об'єкта оподаткування. До елементу об'єкта оподаткування тісно примикає елемент оподатковуваної бази, що представляє собою кількісне вираження об'єкта оподаткування. Іншими словами, це та вартісна база, до якої і застосовується ставка податку. Оподатковуваний база може як збігатися, так і не збігатися з об'єктом оподаткування. Для встановлення оподатковуваної бази необхідно знати масштаб податку, тобто визначену законом фізичну характеристику або параметр виміру об'єкта оподаткування. Водночас одиницею податку слід вважати умовну одиницю прийнятого масштабу, використовувану для кількісного вираження оподатковуваної бази. Для отримання фактичних показників оподатковуваног-мій бази необхідно ведення відповідного обліку. Основою для отримання показників є бухгалтерський облік. Разом з тим у ряді випадків виникає необхідність ведення спеціального обліку для цілей оподаткування (податковий облік), механізм якого відмінний від бухгалтерських методик. Для того щоб забезпечити тимчасову визначеність існування податку, необхідно встановити податковий період, тобто термін, протягом якого завершується процес формування оподатковуваної бази і визначається розмір податкового зобов'язання. Обчислення суми податку неможливо без застосування ставки податку - розміру податку, що припадає на одиницю оподаткування. Розмір податкового зобов'язання фіксується в спеціальному податково-звітному документі, званому податковий розрахунок, який повинен бути представлений до податкових органів у встановлений термін - термін подачі податкового розрахунку. Розрахунок суми податку здійснюється за певною методикою (формулі), встановленої законодавством і що знаходить своє відображення в заповненні відповідних рядків і граф податкового розрахунку. При обчисленні податку, що підлягає внеску до бюджету, необхідно враховувати податкові пільги - звільнення або відстрочки від сплати податків. Сума податку, належна внеску до бюджету, іменується податковим окладом. Законодавством встановлюється і термін сплати податку, протягом якого платник податків зобов'язаний фактично внести податок у бюджет. Джерело податку - це той резерв, відповідний економічний показник, за рахунок якого здійснюється сплата податку. Наприклад, прибуток, фінансовий результат і т. д. Для упорядкування процедури внесення податку в бюджет установлюється порядок сплати податку, що представляє собою нормативно встановлені засоби і процедури внесення податку до бюджету. Одержувачем податку є бюджет або позабюджетний фонд. Конкретні елементи основних податків, які входять у податкову систему Росії, наведено в табл. 1. Після визначення всіх вищевказаних складових відбувається реалізація податкового зобов'язання, а саме, сплата податкового окладу в конкретний бюджет. Всі розглянуті вище елементи податкового зобов'язання докладно розглянуті в гл. 6 і 7 цього підручника. 1. Воронова Л. Податкове право і податкові правовідносини / Радянське фінансове право: Підручник. М.: Юрид. літ., 1987. С. 250. 2. «Російська газета» від 26 лютого 1997 3. Пепеляєв С. Закон про податки: елементи структури. М.: Свеа, 1995. С. 5-6. 4. «Російська газета» від 28 квітня 1995 5. Козирін А. Податкове право зарубіжних країн: питання теорії і практики. М.: Незалежне вид-во «Манускрипт», 1993. С. 18, 38. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3.5. Структура (елементи) податку " |
||
|
||