| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Ринок праці, заробітна плата й неабиякою |
||
|
У даному навчальному посібнику заробітна плата розглядається раніше, ніж ціни на інші ресурси, тому що для більшості домогосподарств ставка заробітної плати є найважливішою ціною в економіці. Для працівників, зайнятих на умовах найманої праці, це єдиний (або головний) джерело доходу. Сучасна економічна теорія по перевазі визначає заробітну плату як ціну, яка виплачується за використання праці. Однак, визначаючи сутність заробітної плати важливо зупинитися на її трактуванні з позиції марксистського підходу. В умовах ринкової економіки робоча сила виступає як товар і на ринку праці складається ціна даного товару. У марксистській літературі заробітна плата трактується як перетворена форма вартості і ціни робочої сили. К.Маркс розмежовує такі поняття, як праця і робоча сила. Робоча сила - це здатність людей до певного виду діяльності, до певного конкретного праці. Праця ж - це реалізація здатності до праці. Тому К.Маркс звертає увагу на те, що оплачується не весь працю працівника, а оплачується здатність до праці. У свою чергу неоплачена праця втілюється в додаткової вартості, яку привласнює капіталіст, який є власником матеріальних умов виробництва (засобів виробництва). Тому заробітна плата в умовах ринкової економіки (капіталістичного способу виробництва) висловлює експлуататорський характер капіталістичних відносин. К.Маркс пов'язує заробітну плату з вартістю і цінами тих товарів, які повинен придбати найманий працівник, щоб мати можливість відтворювати свою здатність до праці, тобто, щоб працівник був готовий і фізично, і розумово до продовження трудової діяльності. Отже, на свою заробітну плату працівник повинен мати можливість купувати в необхідній кількості споживчі блага, оплачувати житло, проїзд на роботу, отримувати нові знання та утримувати сім'ю. У сучасній економічній літературі заробітна плата розглядається не як ціна робочої сили, а як ціна праці, тобто заробітна плата пов'язується не зі здатністю до праці, а з результатами праці. Заробітна плата - це форма матеріальної винагороди за працю, що є частина вартості створеного і реалізованого товару фірми, яка надходить у розпорядження найманому працівнику і призначена для задоволення його потреб. Англійський економіст А. Маршалл висунув два фактори, що визначають заробітну плату: гранична продуктивність праці (продуктивність праці додаткового працівника) і витрати відтворення, навчання та утримання працівників. Обидва названих фактора знаходяться в єдності. Гранична продуктивність праці визначає попит на нього, а витрати відтворення, навчання та утримання працівників лежать в основі пропозиції праці. Взаємодія попиту і пропозиції праці на ринку і визначає рівень заробітної плати. Прийнято розрізняти номінальну і реальну заробітну плату. Під номінальною заробітною платою розуміється сума грошей, яку отримує працівник за свою працю. За величиною номінальної заробітної плати можна судити про рівень заробітку. Однак вона не дає уявлення про рівень споживання і добробуту людини. Для цього необхідно знати, яка реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата - це та кількість життєвих благ, яку населення може придбати на свою номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата знаходиться в прямій залежності від номінальної заробітної плати і в зворотній - від рівня цін на предмети споживання і платні послуги. Динаміка номінальної та реальної заробітної плати може не тільки не збігатися, а й бути діаметрально протилежною. Якщо номінальна заробітна плата зростає повільніше, ніж рівень цін, то реальна заробітна плата неминуче зменшуватиметься. Проте в основі реальної заробітної плати лежить номінальна заробітна плата. Якщо розглядати заробітну плату не з сутнісної, а з кількісної сторони, то мова ведеться за диференціації заробітної плати або про відмінності в її рівні, а, отже, про різні її измерителях. За специфікою форм номінальної заробітної плати розрізняють погодинну і відрядну заробітну плату. При погодинній заробітній платі оплачується відпрацьований час, при відрядній - кількість виробленої продукції або послуг. У сучасній ринковій економіці більш широко застосовується погодинна заробітна плата, що припускає використання ставки заробітної плати, тобто ціни за одиницю праці (за одиницю часу - за годину, робочий день, місяць). Вона використовується там, де упор робиться не на кількості, а на якості праці. Раціонально її застосування там, де використовується певний, заданий ритм роботи, наприклад, в умовах конвєєрних технологій, а також у всіх випадках, коли неможливо точно врахувати вироблення. В умовах абсолютно конкурентного ринку праці заробітна плата формувалася б через гнучке взаємодію таких ринкових інструментів як попит на працю, пропозиція праці, конкуренція на ринку праці та економічний інтерес покупців і продавців праці. Тому тут не могло бути сталого відхилення заробітної плати (ціни праці) від її рівноважного рівня і відповідно не могло бути сталого відхилення ринку праці від його рівноважного стану. Ринковий механізм коригував би стан ринку, направляючи його до рівноваги. На зовсім конкурентному ринку праці кількість найманих фірмою працівників, визначається двома показниками: величиною ставки заробітної плати, тобто ціною одиниці праці і величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні (МRPL), створюваного працівником. Відповідно до закону спадної граничної продуктивності, із збільшенням кількості найманих працівників, починаючи з певного моменту, відбувається зменшення величини граничного продукту праці в грошовому вираженні. Тобто попит на працю пов'язаний з визначенням продуктивності праці, яка і виражається в параметрах гранично продукту праці в грошовому вираженні. Чим вища заробітна плата, тим менша кількість праці (за інших рівних умов) готові придбати (найняти) роботодавці. При цьому вони будуть пред'являти попит на додаткову одиницю праці з метою збільшення прибутку, поки граничний продукт в грошовому вираженні від застосування цієї одиниці праці буде перевищувати ставку заробітної плати. Тому, залучення фірмою додаткової одиниці праці припиниться тоді, коли величина граничного продукту праці в грошовому вираженні стане дорівнює ставці заробітної плати. Графік попиту на працю (DL) носить низхідний характер (негативний нахил), що відображає зворотну залежність між кількістю праці, на який пред'явлено попит з боку роботодавців, і заробітною платою (за інших рівних умов). При збільшенні заробітної плати, за інших рівних умов, фірма з метою збереження рівноваги між величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні і величиною заробітної плати повинна відповідно скоротити попит на працю, а при зниженні заробітної плати попит на працю зростає. Графік пропозиції праці (SL) має висхідний характер (позитивний нахил), що відображає прямий характер залежності між заробітною платою і кількістю праці, яка бажає надати населення на ринок. Чим вища заробітна плата, тим більша кількість праці (за інших рівних умов) готове запропонувати населення на ринок праці, і навпаки, чим менше заробітна плата, тим менша кількість праці готове запропонувати населення на ринок праці. Рис. 1. Крива попиту на працю, крива пропозиції праці, рівновага на ринку праці L - кількість праці Le - рівноважна кількість праці W / Р-реальна заробітна плата W / Рe - рівноважна заробітна плата Якщо відхилення від рівноважного стану на ринку праці приймає стійкий характер, то це свідчить про те, що на ринку праці присутні позаконкурентних фактори, які сприяють стійкості такого відхилення. Характерною рисою країн з сучасною ринковою економікою є стійке відхилення ринку праці від його рівноважного стану, тобто наявність стійкої безробіття. Той факт, що в останні десятиліття зростання безробіття в розвинених країнах не призводив до зниження заробітної плати та встановленню рівноваги на ринку праці, говорить про наявність і вплив позаконкурентних факторів. Перш за все це держава, активно регулює ринок праці, законодавчо позбавляючи заробітну плату ринкової гнучкості. Так, наприклад, держава встановлює мінімальний розмір заробітної плати, нижче якого ніхто не має права платити. Мінімальна заробітна плата служить орієнтиром для встановлення рівнів доходів всіх категорій зайнятих. Крім того, в окремі періоди держава може проводити політику «заморожування» заробітної плати з метою стримування інфляції, а так само інші заходи з регулювання заробітної плати і ринку праці, позбавляючи заробітну плату ринкової гнучкості. Великий вплив на рівень заробітної плати, як правило, у напрямку її підвищення в порівнянні з рівноважною ціною праці, роблять профспілки, сприяють сталому відхиленню ринку праці від стану рівноваги. Справа в тому, що на багатьох галузевих ринках праці працівники продають свою працю колективно через профспілку, передбачаючи в колективних договорах більш високий рівень заробітної плати. У результаті профспілка виступає як великий продавець праці, знаходячи певну монопольну владу на ринку праці. Такий ринок отримав назву «профспілкова модель ринку праці». До числа позаконкурентних факторів, що роблять значний вплив на рівень заробітної плати та стан ринку праці в цілому, слід віднести великі корпорації. Велика корпорація, як покупець праці, домінуючи на ринку праці, знаходить можливість впливати на цей ринок в своїх інтересах. Такий ринок отримав назву «монопсоніческой модель ринку праці». Ця модель існує в невеликих містах, цікавинками населення в яких залежить від однієї фірми. Коли ж існує 3-4 фірми, які наймають працівників, виникає ринок олігопсонії. Фірма - монопсонист, як і олігопсоніст, порівняно з конкурентним ринком, може зменшити попит на працю і таким чином впливати на зниження заробітної плати. Під впливом зазначених позаконкурентних факторів і з'явилася така характерна особливість сучасного ринку праці як масова стійка безробіття. У сучасній ринковій економіці прийнято розрізняти, насамперед, такі форми безробіття: фрикційне, структурне і циклічне. Фрикційне безробіття - коли в кожен даний момент якась частина економічно активного населення виявляється в положенні «між роботами». Одні добровільно змінюють місце роботи. Інші шукають нову роботу через звільнення. Треті (молодь) вперше шукають роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим. Структурна безробіття з'являється через те, що з плином часу змінюється структура потреб, що веде до зміни структури споживчого попиту. Попит на окремі товари зменшується, а потім може і зовсім зникати, що сприяє зміні структури виробництва, орієнтованого на мінливий попит на товари, і відповідно сприяє зміні структури попиту на робочу силу. Попит на деякі професії зменшується або навіть зникає зовсім. Відповідно, певна частина працездатних громадян, що мають здатність до вже незатребуваними праці в результаті науково-технічного прогресу, знаходиться в стані структурної безробіття. У свою чергу затребуваними стають працівники інший профорієнтації, більш кваліфіковані працівники, здатні виробляти нові або якісніші товари. Таким чином, в умовах наявності структурного безробіття наявна структура робочої сили не збігається зі структурою робочих місць і є ситуація, коли одночасно спостерігається надлишок працівників одних професій і недолік працівників інших професій. Така форма безробіття неминуча в динамічно-розвивається ринкової економіки, і в даному випадку держава повинна брати на себе зобов'язання з фінансування професійних навчальних закладів та з перепідготовки кадрів в центрах занятности з урахуванням зміни попиту на робочу силу. Під циклічної розуміється безробіття, викликана циклічністю розвитку ринкової економіки, коли економічне зростання змінюється економічним спадом. У цьому випадку сукупний попит на товари зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Прийнято вважати фрикційне і структурне безробіття зовсім неминучими. Отже, повна зайнятість досягається тоді, коли рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття, а циклічне безробіття відсутнє. Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття. Економісти вважають, що природний рівень безробіття в розвинених країнах становить приблизно 5-6% від економічно активного населення. Надмірна безробіття тягне за собою великі економічні й соціальні втрати. Економічні втрати - це насамперед відставання виробленого національного продукту в порівнянні з тим його обсягом, який міг би бути зроблений при повній занятности. Згідно з даними американського економіста Артура Оукена, якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, то відставання виробленого національного продукту від потенційно можливого (який міг би бути зроблений при повній занятности) складає 2,5%. Проте циклічне безробіття - це щось більше, ніж економічні втрати. Вона призводить до соціальних потрясінь, що виявляється у втраті джерела існування (немає роботи, немає доходу), у втраті самоповаги, в занепаді моральних засад, а також веде до громадських і політичних заворушень. Усвідомлення негативних наслідків безробіття сприяло створенню в розвинених країнах механізму державного регулювання зайнятості. 3. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2. Ринок праці, заробітна плата й неабиякою" |
||
|
||