| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 2. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ |
||
|
Як зазначено вище, прибуток є підсумковим показником діяльності підприємств галузі. Це також найважливіший економічний показник. Однак прибуток не показує, не характеризує, якою ціною вона досягнута, якими розмірами засобів. У прибутку не видний розмір виробничого потенціалу, за допомогою якого вона отримана. Для порівняння розміру прибутку і величини використаних засобів для її досягнення у галузевій економіці використовується показник рентабельності виробництва. Рентабельність виробництва є найбільш узагальнюючим, якісним показником економічної ефективності виробництва, ефективності функціонування підприємств галузі. Рентабельність виробництва якраз порівнює величину отриманого прибутку з розмірами тих коштів - основних фондів і оборотних коштів, за допомогою яких вона отримана. Ці використані у виробництві засоби для отримання відомої прибутку є як би її ціною. І чим нижче ця ціна, тобто чим менше витребуваних коштів при тій же величині отриманого прибутку, тим, зрозуміло, ефективніше виробництво, а підприємство функціонує з великим ефектом. Рентабельність виробництва в узагальненому вигляді в галузевій економіці визначають як: де: Р - рентабельність виробництва,% П - сума прибутку, млн. руб. ОФ - вартість основних фондів, млн. руб. ОС - вартість оборотних коштів, млн. руб. Період функціонування підприємства може бути різним-місяць, квартал, рік, а тому вартість основних фондів і оборотних коштів обчислюють в середньому значенні. Рентабельність виробництва можна взагалі визначити в будь-якому діапазоні часу, в будь-який період цільового функціонування, щоб знати ефективність проведених виробничих операцій. Як правило, при стабільному функціонуванні вона обчислюється за квартал, а частіше за рік. У галузевій економіці розрізняють рентабельність виробництва загальну і розрахункову. Загальна рентабельність практично збігається з раніше певної рентабельністю: Прибуток приймається у вигляді загальної, балансової суми, а вартість оборотних коштів до нормованої її частини, що невірно. Розрахункова рентабельність обчислюється як відношення розрахункової (чистої) суми прибутку до вартості основних фондів і нормованих оборотних коштів за мінусом пільгових фондів (звільнених від плати за майно): Розрахункова рентабельність як показник ефективності втратила сенс, і по суті не має якого-небудь практичного значення. Вона може тільки характеризувати, якою ціною, розмірами яких коштів отримано прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства. Набагато більший інтерес представляє показник рентабельності продукції, обчислений як відношення прибутку до повної собівартості продукції: де: Рі - рентабельність конкретного виробу,% П - прибуток від виробу, руб. Сп - повна собівартість продукції, руб. Якщо виріб одне, то формула приймає вигляд: де: Ц - ціна одиниці виробу - повна собівартість одиниці даного вироби. А рентабельність усієї реалізованої продукції обчислюється як відношення всієї отриманого прибутку від реалізації продукції до повної собівартості всієї реалізованої продукції. Цей показник дуже важливий для прийняття поточних і стратегічних рішень. Зазначений показник у ході аналізу показує рентабельність або збитковість виробленої продукції, ступінь їх рентабельності і збитковості. У ринку, де мета підприємницької діяльності - одержання максимуму прибутку, підприємство після такого аналізу має прийняти відповідне рішення - позбутися збиткових і малорентабельних виробів і, навпаки, за допомогою маркетингу збільшити високорентабельні види продукції. Якщо ж галузь дотаційна або окремі вироби дотуються, то слід зробити певні коригування. Аналіз рентабельності окремих видів продукції, а також всієї сукупності її, допоможе виявити внутрішні резерви зниження собівартості продукції, шляхи підвищення якості продукції для можливого відповідного збільшення цін, що в кожному разі підвищить рентабельність продукції, а значить поліпшить фінансове, соціально-економічний стан підприємств промисловості. Як видно із загальної формули рентабельності виробництва факторами зростання будуть: 1. Величина прибутку. 2. Вартість і ефективність використання основних фондів. 3. Вартість і ефективність використання оборотних коштів. Чим вищий прибуток, ніж з меншою вартістю основних фондів і оборотних коштів вона досягнута і більш ефективно вони використовуються, тим вище рентабельність виробництва, а значить вище економічна ефективність функціонування галузі. Таким чином, з факторів рентабельності виробництва слідують і основні шляхи її підвищення. У галузевій економіці до найбільш узагальнюючим шляхам підвищення рентабельності виробництва з урахуванням усього вищевикладеного будуть наступні. 1. Всі шляхи і заходи, що підвищують суму прибутку. 2. Всі шляхи, що поліпшують ефективність використання основних фондів. 3. Всі шляхи, що поліпшують ефективність використання оборотних коштів, що прискорюють їх оборотність. В економічній літературі, в тому числі з фінансів, економіки підприємств, аналізі господарської діяльності та інших використовується безліч специфічних показників рентабельності. Всі вони відіграють в економіці певну роль. Однак для галузевої економіки, для загального погляду на економічні процеси, викладені тут показники цілком достатні і вірні. При нормально функціонуючої економіці рівень рентабельності в промисловості знаходиться в межах 20-25%, а в сільському господарстві - 40-50%. При регулюванні цін державою використовується фиксируемая рентабельність. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 2. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ " |
||
|
||