| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Реформи в Росії і перехід до ринкової економіки |
||
|
З обранням в 1985 р. генеральним секретарем ЦК КПРС М. С. Горбачова в СРСР наступа-ет період перебудови і зміни соціально-економічної системи (1985 - 1990-ті роки). На першому етапі з березня 1985 р. по серпень 1991 в країні йшов процес перегляду основ Тотал-тарного політичного устрою і планово-розподільчої економічної системи. Виниклий в ті роки термін «перебудова» означав здійснюваний зверху перехід до де-тизації політичного ладу і допуску ринкових відносин в економіці. Це Вира-тулилося в зниженні ролі КПРС у суспільному житті, у створенні парламентаризму, гласно-сти, ослабленні централізованого керівництва економікою, підвищенні прав і відпові-ності регіональних органів влади. Всі ці дії керівництва країни мали поклади-тільну спрямованість і в цьому безперечна історична заслуга М.С. Горбачова. По суті справи це означало, що здійснювався варіант реформування економіки, коли при регулюються-ючий ролі держави мали відбуватися поступове роздержавлення частини суспільної власності і впровадження в економіку ринкових відносин. Ця програма, розроблена і прийнята в середині 1987 р., передбачала з метою перехо-так до регульованої ринкової економіки соціальну переорієнтацію, перетворення струк-тури економіки, реформу ціноутворення і перебудову фінансово-кредитної системи. Однак центральний уряд не змогло поліпшити економічне становище - еко-номический криза заглиблювався, а політична обстановка в країні вийшла з-під контро-ля. Все це призвело до того, що 8 грудня в Біловезькій Пущі в Білорусі президенти Рос-ці, України і Білорусії Б.Н. Єльцин, Л.М. Кравчук і С.С. Шушкевич підписали угоді-ня, в якому констатувалося, що «Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополіт-літична реальність припиняє своє існування». Таким чином, на основі колишніх союзних республік були утворені самостійні незалежні держави. Наслідком такої політики став не тільки розпад найбільшого в XX в. держави у світі, а й значні економічні втрати в кожній з колишніх республік СРСР, необхідність переміщення з республіки в республіку величезного числа осіб. Після розпаду СРСР у Росії починається етап радикальних реформ. Сформований но-ше уряд Росії проведення цих реформ засновувало на монетаризм і так на-зване «шокової терапії». Це виразилося в прискореної приватизації державної власності, у відмові від державного регулювання цін і валютного курсу рубля, пла-нового керівництва економікою і планового розподілу продукції підприємств, бюджет-них дотацій галузям народного господарства і населенню, адміністративної прив'язки про-изводителей продукції до споживача і др . Розпочата з січня 1992 лібералізація цін призвела до їх нестримного зростання. Вже в 1992 р. індекс цін зріс у 26 разів, або 31% на місяць, в 1993 р. - в 9,4 рази, або 10% на місяць, в 1995 р. - 2,3 рази, або 7,3% . Разом з тим зростання цін призвів до різкого зниження купівельної-го попиту населення. Поєднання зростання цін з відкриттям кордонів, ввезенням продовольства і това-рів повсякденного попиту за кордону сприяло насиченню споживчого ринку, вилучення у населення грошової маси і стабілізації споживчого ринку. Однак низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції стала однією з головних причин скорочення збуту, а тому й виробництва продукції російських підприємств. У 1993-1994 р. прискореними темпами проводилася приватизація державної собст-ності. За задумом реформаторів приватизація повинна була підвищити ефективність роботи підприємств, ліквідувати їх дотаційність, зменшити витрати бюджету на ці цілі, створити ринкову економіку, конкуренцію виробників продукції та послуг, сфор-рмувати середній клас у суспільстві, як соціальну опору нового ладу. Для проведення приватизації була розроблена і затверджена схема, по якій державного-жавна власність у виробничій сфері була акціонована, пакети акцій раз-делени між трудовими колективами і державою. З метою підтримки приватизації директорами підприємств їм дозволили отримати 5% акцій. Всім жителям країни було ви-дано по одному ваучеру на людину. Вартість одного ваучера становила одну стопятьдесятмілліонную частку вартості всього державного майна Російської Федерації. Власники ваучерів могли або вкласти їх у вигляді своїх паїв у підприємства, спеціально створені фонди чи продати. Однак спочатку ця схема приватизації державної власності вносила в про-суспільством нерівність. Перевага була віддана членам трудових колективів підприємств виробничої сфери, які отримали пакети акцій приватизованих підприємств. Робіт-ники ж невиробничої сфери, установ, що перебувають на бюджеті, практично нічого не отримали, так як передані ними в основному в інвестиційні фонди ваучери пізніше пропали разом з розваленими фондами. Несправедливість по відношенню до цих верствам населення була і в тому, що підприємства сфери матеріального виробництва були створені і за рахунок коштів, недоотриманих десятиліттями вчителями, лікарями, вченими, військовими та іншими працівниками бюджетних установ у вигляді їх низької заробітної плати. Вже цими діями в суспільстві була створена грунт для розбіжностей. Іншою негативною стороною було прагнення реформаторів штучно форсувати створення середнього класу в Росії. З цією метою підприємства торгівлі, громадського пита-ня, побутового обслуговування практично задарма перейшли у приватну власність. Крім то-го, і промислові підприємства значною мірою виявилися в руках керівників цих підприємств, що зосередили у своїх руках великі пакети акцій. З метою прискорення створення у підприємців початкового капіталу реформатори пішли на скасування державної монополії на виробництво і реалізацію алкогольної продукції, бо легше і швидше всього можна створити капітал, торгуючи горілкою. При цьому бюджетна система не отримала приблизно чверть бюджетних доходів. Це призвело до швидкого майнового розшарування суспільства. Різниця в рівнях душового доходу між забезпеченими верствами населення, питома вага яких не перевищував 10% від усього населення країни, і рештою населення перевищила 20 разів. Для порівняння: в індустріально розвинених країнах ця різниця не перевищує п'яти-восьми разів. Природно, це також негативно позначалося на морально-політичному кліматі в країні. До початку 1993 р. були приватизовані майже всі підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, третина промислових підприємств. У недержавному секторі працювало близько половини зайнятих у народному господарстві. Одночасно з цими процесами в країні спостерігалася політична нестабільність. У 1994-1996 рр.. Уряду не вдалося подолати інерцію спаду в економіці країни. Бюджет позбавлявся доходів у вигляді податку на прибуток, ПДВ, прибуткового податку з фізичних осіб. Збільшувався бюджетний дефіцит. Якщо на перших етапах реформ дефіцитним був лише федеральний бюджет, то пізніше регіональні та місцеві бюджети стали також дефіцитні. Почалися постійні невиплати зарплати в бюджетних галузях і пенсій пенсіонерам. Реформи проводилися і в аграрному секторі економіки. Вони почалися з реорганізації колгоспів і радгоспів. Трудові колективи отримали у спільну власність землю і ос-новні засоби, які були розділені між працюючими і пенсіонерами на паї. При цьому земля ділилася порівну, а майно - за вартістю і у відповідності з трудовим ста-жем працівників. Працівникам надали можливість використовувати три варіанти реоргани-зації колгоспів і радгоспів: організація фермерських 'господарств і сільськогосподарських Коопе-ратива, збереження колгоспу, радгоспу, організація акціонерного товариства. В основному колхами-зи і радгоспи були перетворені в акціонерні товариства і виробничі кооперати-ви. Проте реформи в сільському господарстві йшли повільними темпами. Положення в цій отрас-ли різко погіршився. Причиною було загальне погіршення економічної обстановки в країні, різке скорочення державних дотацій сільськогосподарським підприємствам, значитель-ний розмір імпорту продовольства, зниження платоспроможного попиту населення. Створення фермерських господарств гальмувалося відсутністю у фермерів необхідної матері-ально-технічної бази, труднощами отримання банківського кредиту через практичного від-сутності у фермерів заставної вартості, так як землю вони не мали права продавати і за прокладати в банках. Все це призвело до того, що рівень сільськогосподарського виробництва в країні став щорічно знижуватися. Таким чином мілітаризація економіки, надмірна гонка озброєнь, ведення військових дій в інших країнах, надання військової та економічної допомоги державам, що йде у фарватері ідеологічної і зовнішньої політики СРСР, неефективне господарювання та безгосподарність призвели до виснаження держави і розладу економіки країни, еко-номічного, а потім і політичної кризи і, нарешті, розпаду СРСР. Наслідком цього стали руйнування єдиного економічного простору і хозяйствен-них зв'язків, втрата економічних переваг від міжрегіональної інтеграції, занепад еко-номіки, зниження життєвого рівня населення, ідеологічний розбрат, нестійке внутрішньополітичне становище, психологічний дискомфорт у суспільстві . З геополітич-ських позицій розпад СРСР призвів до ліквідації балансу двох наддержав в світі і гегемонії США. Таким чином, у третє тисячоліття нової ери Росія увійшла економічно ослабленій, з важким вантажем невирішених соціальних проблем, з величезним потенціалом невдоволення на-селища існуючим становищем у країні. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Реформи в Росії і перехід до ринкової економіки " |
||
|
||