Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаМакроекономіка → Макроекономічне планування та прогнозування. Частина 2 → 
« Попередня   ЗМІСТ   Наступна »

ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ І ЗАЙНЯТОСТІ

В результаті вивчення даного розділу студент повинен:

знати

вміти

володіти

Демографічна ситуація як основа планування трудових ресурсів і зайнятості

Для розгляду основ демографічного аналізу проаналізуємо найважливіші показники демографічної статистики. Відповідно до «Методологічними положеннями за статистикою Росстату» до основоположних показниками демографічної статистики відносяться показники чисельності і складу населення, кількості народжених, померлих, шлюбів, розлучень, чисельності прибулих в країну і вибулих з неї, а також показники числа прибуттів і вибуття всередині країни і її регіонів. На їх основі формуються розрахункові та похідні показники, що дозволяють всебічно охарактеризувати структуру і рух населення, соціально-демографічні процеси. Поняття «прибули» і «вибули» в статистичному обліку характеризують міграцію з деякою умовністю, оскільки один і той же людина може протягом року змінити місце постійного проживання не один раз.

В основі демографічної статистики лежить розподіл населення на дві категорії.

наявне населення - категорія населення, яка об'єднує людей, що знаходяться на момент перепису в житлових приміщеннях даного населеного пункту (незалежно від того, які постійно або тимчасово вони тут проживають), а також тих, хто був на цей момент не вдома, але на території того ж населеного пункту (наприклад, в гостях, в театрі) або навіть за її межами, але поза житловими приміщеннями, де міг би бути переписаний, або під час виконання службових обов'язків.

постійне населення - категорія населення, яка об'єднує людей, для яких даний населений пункт або територія є місцем звичайного проживання в даний час. За критерій постійного проживання прийнятий проміжок часу, рівний шести місяцям. Між численностями постійного і наявного населення існує наступна залежність:

Постійне населення = Наявне населення +

+ Тимчасово відсутні - тимчасово присутні.

Для оцінки чисельності населення використовуються підсумки перепису населення, які проводяться, як правило, 1 раз в 10 років. Поточні оцінки чисельності населення на 1 січня розраховуються але підсумками останнього перепису населення, до яких щорічно додаються числа народжених і прибулих на дану територію та з яких віднімаються числа померлих і вибулих з даної території. Поточні оцінки чисельності населення за минулі роки уточнюються на підставі підсумків чергового перепису.

Головним показником в макроекономічній статистиці є середньорічна чисельність населення, яка дорівнює середній арифметичній численностей населення на початок даного і початок наступного року.

Для аналізу чисельності населення використовуються показники структури населення по иолу і віком. Підлога являє собою сукупність тілесних (генетичних, морфологічних, фізіологічних), репродуктивних, поведінкових, соціально-психологічних і психологічних ознак, що визначають біологічний і соціальний особистісний статус чоловіка і жінки. вік людини - це період від його народження до того чи іншого фіксованої моменту його життя. Поряд з іолом вік є найважливішим демографічним ознакою.

Показники структури населення є найважливішою характеристикою населення. Для наочності вони представляються у вигляді вікової піраміди. При графічному зображенні вікової піраміди (рис. 10.1) по вертикальній осі відкладається вік або рік народження, по горизонтальній - чисельність людей кожного віку, вліво - для чоловіків, вправо - для жінок.

Чисельність і склад населення (населення за статтю та віком на 2013 р)

Мал. 10.1. Чисельність і склад населення (населення за статтю та віком на 2013 р)

Піраміда фіксує якийсь стан структури населення в ході безперервного процесу відтворення населення в певний момент часу, т. Е. Зображує віково-статеву структуру населення. Порівняльна довжина щаблів від найстарших вікових груп (людей, що народилися давно) до наймолодших (народилися недавно) дає уявлення про вплив на віковий склад населення процесів народжуваності і смертності протягом тривалого часу, а також про вплив сформованого до даного моменту вікового складу на перспективи зростання населення.

Статево-вікова структура населення може ілюструвати демографічний процеси в країні в такий спосіб:

Нерівні межі вікової піраміди відображають зміни в характері приросту і втрат населення в минулому під впливом порушень в чисельності та вікової структури населення або в інтенсивності його відтворення, викликаних, наприклад, війною, яка призводить до падіння рівня народжуваності та до зменшення числа молодих чоловіків. Такі порушення надовго залишають слід у віковій структурі населення.

У представленій на рис. 10.1 піраміді чисельності населення Росії на 2013 р добре проглядається демографічний «провал« 1943 г. (70 років), пов'язаний з Великою Вітчизняною війною, а також початок періоду депопуляції в Росії в 90-і рр. XX ст. Можна відзначити особливо «урожайний» період 70-80 рр. XX ст., Де чисельність населення у віці 20-30 ліг демонструє найвищі показники піраміди.

Накладені один на одного вікові піраміди дозволяють проводити порівняння (наприклад, за двома переписами, для міської та сільської місцевості, чоловіків і жінок і т. д.), Застосовуються при вивченні відтворення населення і демографічному прогнозуванні.

Середній вік є узагальнюючою характеристикою вікового розподілу населення. Найчастіше середній вік обчислюється як середня арифметична зважена. У чисельнику береться сума творів віку на чисельність населення, його досяг, або на частку населення даного віку в загальній чисельності населення, для якого розраховується середній вік. Якщо дано розподіл населення не по окремим віковим групам, а за віковими групами, то при розрахунку в якості віку береться середина вікового інтервалу (наприклад, для групи 0-4 роки - 2,5, для 5-9 років - 7,5 і т. д.). В якості знаменника виступає загальна чисельність населення, для якого розраховується середній вік, або 100% (якщо розрахунок ведеться з використанням часткою населення по віковим групам або віковими групами). Він може розраховуватися як для всього населення в цілому, так і для окремих вікових груп.

Іноді застосовується показник медіанного віку, що розраховується за формулою медіанної середньої. Медіанний вік ділить населення на дві частини щодо медіанного віку: молодші і старше. Цей показник застосовується, коли розподіл населення за віком нерівномірно.

Наступним показником, використовуваним в практиці демографічного аналізу і прогнозу, є група показників демографічного навантаження.

показник демографічного навантаження - узагальнена кількісна характеристика вікової структури населення, що показує навантаження на суспільство непродуктивним населенням. Показник демографічного навантаження розраховується як відношення загального числа дітей, числа осіб пенсійного віку і суми числа дітей і осіб пенсійного віку до чисельності населення працездатного віку (табл. 10.1). На практиці ці показники використовуються при розрахунках витрат, необхідних для пенсійного забезпечення, при розробці заходів щодо соціального забезпечення та раціонального використання трудових ресурсів:

де 5Д0 1б років - чисельність населення до 16 років; '5гсіише 54/59 років - чисельність населення у віці понад 54/59 років відповідно жінки / чоловіки; б '_54/ 59 - чисельність населення у віці від 16 до 54/59 років включно.

Таблиця 10.1

Показники демографічного навантаження (2013)

Чисельність населення, тис. Чол.

2013 р

коефіцієнт

демографічної

навантаження

всього

143 347

З них у віці:

працездатному *

86 137

молодше працездатного

24 110

0,28

старше працездатного

33 100

0,38

невиробниче населення

57 210

0,66

* Чоловіки 16-59 років, жінки 16-54 роки.

Загальні показники природного і міграційного руху населення використовуються для оцінки поточних змін в розвитку населення в цілому, наприклад, як складові при розрахунку його чисельності.

Різниця чисел народжених і померлих становить природний приріст населення, який відбивається в статистиці або за попередніми звітними даними, або за даними розробки матеріалів поточного обліку за рік, в якій враховані всі випадки пізньої реєстрації цих подій.

В свою чергу, міграційний приріст розраховується як різниця чисел прибулих і вибулих. Прийняті в поточних розрахунках чисельності населення міграційні прирости відрізняються від звітних даних через поправки на недооблік деякої частини випадків зміни місця проживання. Загальний приріст населення являє собою суму природного і міграційного приростів. Загальний, природний і міграційний прирости можуть мати негативні значення.

Фактичну динаміку цих показників демонструє таблиця компонент зміни загальної чисельності населення (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Компоненти зміни загальної чисельності населення, тис. Чол.

рік

Чисельність населення на 1 січня

Зміна за рік

природний

приріст

міграційний

приріст

загальний

приріст

загальний приріст,%

1990

147 665,1

333,6

275,0

608,6

0,41

тисячу дев'ятсот дев'яносто один

148 273,7

104,9

136,1

241,0

0,16

одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві

148 514,7

-219,2

266,2

47,0

0,03

+1993

148 561,7

-732,1

526,3

-205,8

-0,14

1994

148 355,9

-874,0

978,0

104,0

0,07

1995

148 459,9

-822,0

653,7

-168,3

-0,11

1996

148 291,6

-776,5

513,5

-263,0

-0,18

1 997

148 028,6

-740,6

514,1

-226,5

-0,15

1998

147 802,1

-691,5

428,8

-262,7

-0,18

1999

147 539,4

-918,8

269,5

-649,3

-0,44

2000

146 890,1

-949,1

362,6

-586,5

-0,40

2001

146 303,6

-932,8

278,5

-654,3

-0,45

2002

145 649,3

-916,5

230,8

-685,7

-0,47

2003

144 963,6

-888,5

93,1

-795,4

-0,43

2004

144 333,6

-793,0

260,4

-532,6

-0,37

2005

143 801,0

-846,5

282,1

-564,4

-0,39

2006

143 236,6

-687,1

313,2

-373,9

-0,26

2007

142 862,7

-470,3

355,1

-115,2

-0,08

2008

142 747,5

-362,0

351,7

-10,3

-0,01

2009

142 737,2

-248,9

345,2

96,3

0,07

2010

142 833,5

-239,6

271,5

31,9

0,02

2011

142 865,4

-129,1

320,1

191,0

0,13

2012

143 056,4

-4,3

295,0

290,7

0,20

2013

143 347,1

22,9

295,9

318,8

0,22

Чисельність постійного населення Російської Федерації на 1 січня 2014 р склала 143,7 млн чол. і за минулий рік зросла на 318,8 тис. чол., або на 0,22%. Чисельність населення в 2013 р збільшилася за рахунок природного та міграційного приростів. При цьому міграційний приріст склав 92,8% від загального приросту населення. У представленій таблиці (див. Табл. 10.2) 2013 року є видатним в демографічному сенсі роком, так як єдиний раз за останні 20 років спостерігається позитивний природний приріст населення.

Графічно динаміка компонент зміни чисельності за останні сім років представлена на рис. 10.2.

Компоненти зміни чисельності населення за період 2007-2013 рр

Мал. 10.2. Компоненти зміни чисельності населення за період 2007-2013 рр.

Для аналізу демографічної ситуації використовуються показники природного руху населення, основними з яких є коефіцієнти народжуваності і смертності.

Загальні коефіцієнти народжуваності розраховуються як відношення числа народжених живими протягом року до середньорічної чисельності населення, обчислюються в проміле (на 1000 чол. населення):

де N - число народжених живими за рік; Р - середньорічна чисельність населення.

Вікові коефіцієнти народжуваності розраховуються як відношення кількості народжених за рік у жінок даної вікової групи до середньорічної чисельності жінок цього віку. При обчисленні коефіцієнта для вікової групи до 20 років в якості знаменника прийнята чисельність жінок у віці 15-19 років. При обчисленні коефіцієнта для вікової групи 15-49 років в чисельник входять всі народилися, включаючи народжених у матерів віком як до 15 років, так і після 50 років.

Сумарний коефіцієнт народжуваності показує, скільки в середньому дітей народила б одна жінка протягом усього репродуктивного періоду при збереженні в кожному віці рівня народжуваності того року, для якого обчислюється показник. Репродуктивним вважається вік від 15 до 50 років. Сумарний коефіцієнт народжуваності не залежить від вікового складу населення і характеризує середній рівень народжуваності в даному періоді.

Загальні коефіцієнти смертності розраховуються як відношення числа померлих протягом календарного року до середньорічної чисельності населення, обчислюються в проміле (на 1000 чол. населення):

де М - число померлих за рік; Р - середньорічна чисельність населення.

Із загальних коефіцієнтів слід зазначити коефіцієнт життєвості Покровського

де N - число народжених живими за рік; де М - число померлих за рік.

якщо коефіцієнт ДоШШ1 > 1, то спостерігається перевищення народжених над померлими.

Загальні коефіцієнти народжуваності і смертності суттєво залежать від статево-вікової структури населення. Чим молодше населення, тим вище загальний коефіцієнт народжуваності і нижче загальний коефіцієнт смертності. І навпаки, чим старше населення, тим нижче загальний коефіцієнт народжуваності і вище загальний коефіцієнт смертності.

Найкращим показником, що характеризує рівень народжуваності в цілому, є сумарний коефіцієнт народжуваності. Він не залежить від особливостей половозрастного складу населення і характеризує не тільки рівень народжуваності, а й відтворення населення. Сумарний коефіцієнт народжуваності показує середнє число народжених дітей у розрахунку на одну жінку дітородного віку. Сумарний коефіцієнт народжуваності - це число народжень дітей обох іолов, яке може мати жінка при збереженні спостережуваних рівнів статево-віковою народжуваності. У цьому числі дітей важливо кількість дівчаток, які заміщають своїх матерів.

Коригування сумарного коефіцієнта народжуваності дає два спеціальних показника природного руху населення: брутто-і нетто-коефіцієнти відтворення жіночого населення.

Брутто-коефіцієнт відтворення - узагальнена характеристика відтворення населення. Дорівнює сумарному коефіцієнту народжуваності, помноженому на частку дівчаток серед новонароджених, яка приймається рівною приблизно 0,488 і однаковою для всіх вікових груп жінок. Він показує заміщення матерів дочками, т. Е. Скільки в умовному поколінні в середньому в однієї жінки у віці від 15 до 49 років народиться дівчаток:

де Дор - коефіцієнт народжуваності (у віці від 15 до 49 років) за відсутності їх смертності; я?дів - частка дівчаток, народжених живими.

Нетто-коефіцієнт відтворення (Чистий коефіцієнт відтворення) включає поправку на смертність. Поправка дозволяє визначити, скільки дівчаток доживе до середнього віку початку народжень в своєму поколінні. Вікові показники народжуваності жінок в дітородному віці необхідно помножити на середні числа живих жінок в кожному віковому інтервалі. Чим менше вікова смертність в віковому інтервалі, тим більше жінок доживе до наступного вікового інтервалу. Сума результатів характеризує, скільки народжених дівчаток доживе до віку початку дітонародження у їхніх матерів. Нетто коефіцієнт відтворення має сенс лише в рамках моделі стабільного населення:

де б /ЛСВ/ Р - частка дівчаток, народжених живими і дожили до віку матері, в якому вона її народила.

Крім брутто і Негт-коефіцієнтів відтворення існує інший спеціальний показник природного руху населення - коефіцієнт фертильності (плодючості) жінок:

або

де Р ^ 15_49 - середньорічна чисельність жінок в фертильному віці від 15 до 49 років; dw 15-49 - частка жінок фертильного віку.

Сумарний коефіцієнт народжуваності дозволяє розрізняти три типи відтворення населення: розширене, коли чисельність молодших поколінь перевищує чисельність старших; звужене - молодші покоління чисельно менше старших; Найпростіше - чисельності молодших і старших поколінь рівні.

режим відтворення населення становить кількісну міру відтворення, об'єднує режими народжуваності і смертності, що відповідно виражається в показниках відтворення. при розширеному відтворенні нетто-коефіцієнт, або чистий коефіцієнт відтворення населення, більше 1. При звуженому відтворенні нетто-коефіцієнт, або чистий коефіцієнт відтворення населення, менше 1.

Оскільки сумарний коефіцієнт народжуваності включає хлопчиків і дівчаток, то кордону відтворення дещо інші. Сумарний коефіцієнт народжуваності, що дорівнює приблизно 2,1-2,2, в цьому випадку відповідає простого відтворення населення, коли чисельність населення від покоління до покоління не змінюється. Менші значення сумарного коефіцієнта народжуваності відповідають звуженому відтворення населення, коли чисельність кожного нового покоління виявляється менша за чисельність попереднього. Великі значення - розширеного відтворення. Якщо сумарний коефіцієнт народжуваності істотно менше 2,1-2,2, то яким би низьким не був при цьому рівень смертності, заміщення поколінь не відбувається і чисельність населення від покоління до покоління буде скорочуватися. Скорочення чисельності населення може гальмуватися або відкладатися на деякий час під впливом ситуації, сприятливої вікової структури населення, але тільки на деякий час. У цьому випадку проблему низької народжуваності, безумовно, слід віднести до числа основних, найгостріших демографічних проблем, а завдання її підвищення винести в число пріоритетних завдань демографічної політики.

Поряд з сумарним коефіцієнтом народжуваності слід використовувати і вікові коефіцієнти народжуваності, що дозволяє оцінити відмінності або зміни у віковій моделі народжуваності. Інтегральною характеристикою вікової моделі народжуваності є середній вік матері при народженні дітей. Аналіз його зміни дозволяє оцінити, чи відбувається «омолодження» або «постаріння» народжуваності. Такі зміни можуть відбуватися з двох причин.

По-перше, реальна зміна віку при народженні дітей як через зміну віку вступу в шлюб (його реєстрації), так і з-за зміни інтервалу часу між вступом у шлюб (його реєстрацією) і народженням першої дитини, зміни часових інтервалів між народженнями дітей. По-друге, зміна рівня народжуваності впливає на середній вік матері, так як народження більш старших черг (другі, треті і т. д.) Відбуваються в більш старшому віці: при скороченні рівня народжуваності стає менше народжень у жінок щодо більш старших вікових груп, що веде до зниження середнього віку матері, а при підвищенні - до його зростання через більшого числа народжень дітей старших черг у відносно більш старшому віці. Для того щоб розділити вплив двох цих причин, розраховується середній вік матері при народженні дітей кожної черговості окремо.

До загальних показників природного руху населення також відносять коефіцієнти природного обороту населення і ефективності відтворення.

Він показує число народжених і померлих на 1000 чол. населення в середньому за рік.

Коефіцієнт ефективності відтворення населення обчислюється за формулою

Він показує частку природного приросту в загальному обороті населення.

Очікувана тривалість життя розглядається як один з основних індикаторів соціально-економічного благополуччя населення.

Очікувана тривалість майбутнього життя, розрахована за таблицями доживання, в агрегованому вигляді характеризує рівень смертності і дає можливість зіставлення рівня смертності між будь-якими територіями (табл. 10.3). Це дозволяє визначити положення тієї чи іншої демографічної сукупності по відношенню до інших з точки зору стану рівня соціально-економічного розвитку, якості життя, епідеміологічних процесів і т. П.

Таблиця 103

Очікувана тривалість життя при народженні (на 1000 народжених живими), число років

населення

2001 р

2006 р

2011 р

2012 р

Усе

65,2

66,7

69,8

70,2

чоловіки

58,9

60,4

64,0

64,6

жінки

72,2

73,3

75,6

75,9

джерело: Росстат. Населення. Демографія. URL: http://www.gks.ru/wps/wcm/ connect / rosstat_main / rosstat / ru / statistics / population / demography / #

Очікувана тривалість життя розраховується на основі набору вікових коефіцієнтів смертності: 5-річних (короткі таблиці) або 1-річних (повні таблиці). Для практичного аналізу використовуються, як правило, короткі таблиці дожиття. Розрахунок таблиць дожиття входить в програму розробки показників смертності і здійснюється в територіальних органах Федеральної служби державної статистики.

Очікувана тривалість життя розраховується для новонароджених як найбільш часто використовуваний показник, але його можна розрахувати також для осіб, які досягли віку, наприклад вийшли на пенсію, для оцінки очікуваної тривалості життя в пенсійному віці.

Відстрочена середня тривалість життя використовується в демографічному аналізі, наприклад, для оцінки тривалості життя новонароджених в майбутньому їм працездатному періоді. Окремий випадок показника відстроченої тривалості життя - тривалість життя в віковому інтервалі, рівному середньому числу років, яке належить прожити в даному віковому інтервалі тим, хто дожив до його початку. Цей показник дозволяє визначити реальні втрати людино років життя за рахунок смертності в конкретному віковому інтервалі. Наприклад, якщо розрахункова тривалість життя в віковому інтервалі 20-30 років склала 9,5 років, а фактичний інтервал дорівнює 10 років, то втрати на кожного, хто досяг 20 років, при збереженні поточного рівня смертності складуть 0,5 року. Знаючи фактичну чисельність населення у віці 20 років для даної сукупності, легко визначити сумарні (гіпотетичні) втрати, які понесе дане покоління при даному рівні смертності в майбутні 10 років життя.

Для оцінки демографічної ситуації в цілому можна використовувати показник, що характеризує рівень депопуляції, під якою розуміється перевищення смертності над народжуваністю, т. Е. Природний спад населення. Її значення можна розглядати лише стосовно до одного і того ж регіону, порівняння же для різних регіонів або їх муніципальних утворень не допускаються, так як чисельності населення в них різні. Там, де більше чисельність населення, при інших рівних умовах і істотніше будуть масштаби його природного скорочення. Щоб усунути вплив чисельності населення на рівень депопуляції, рекомендується застосовувати коефіцієнт депопуляції, який розраховується як відношення чисел померлих до народжених.

Показники обсягу міграції являють собою абсолютні числа міграцій або мігрантів. Ці числа можуть не збігатися між собою через те, що один і той же чоловік може мігрувати за досліджуваний період кілька разів. Отже, число міграцій більше числа мігрантів або дорівнює йому, але ніколи не може бути менше.

У поточному статистичному обліку в даний час умовно фіксуються числа прибулих і вибулих, в дійсності ж мова йде про числах прибуттів і вибуття. Основними показниками міграції є:

Показники обсягу міграції можна розділяти і групувати за різними ознаками (територіальним, тимчасовим, соціально-демографічними, цільовим).

За 2013 р число мігрантів, які переселяються в межах Росії, збільшилася на 236,2 тис. Чол., Або на 6,3% в порівнянні з попереднім роком (табл. 10.4). Міграційний приріст населення Росії збільшився на 0,9 тис. Чол., Або на 0,3%, що відбулося в результаті збільшення кількості прибулих в Російську Федерацію (на 64,6 тис. Чол., Або на 15,5%), в тому числі за рахунок іммігрантів з країн держав - учасниць СНД - на 58,8 тис. чол., або на 16,1%. Поряд з цим збільшилася кількість вибулих за межі Росії на 63,6 тис. Чол., Або на 51,8%, в тому числі до держав - учасниць СНД - на 52,3 тис. Чол., Або на 54,7%

Таблиця 10.4

Загальні підсумки російської міграції в 2012-2013 рр.

показник

2012 р

2013 р

число,

чол.

число

на 10 тис. чол. населення

число,

чол.

число

на 10 тис. чол. населення

Міграція - всього:

прибулі

4 196 143

293,0

4 496 860

313,3

вибули

3 901 213

272,4

4 201 002

292,7

міграційний приріст (+), зниження (-)

+294 930

+20,6

+295 858

+20,6

в тому числі в межах Росії:

прибулі

3 778 462

263,9

4 014 620

279,8

вибули

3 778 462

263,9

4 014 620

279,8

міграційний приріст (+), зниження (-)

-

-

-

-

Міжнародна міграція:

прибулі

417 681

29,2

482 240

33,6

вибули

122 751

8,6

186 382

13,0

міграційний приріст (+), зниження (-)

+294930

+20,6

+295858

+20,6

джерело: Росстат. Населення. Демографія. URL: http://www.gks.ru/wps/wcm/ connect / rosstat_main / rosstat / ru / statistics / population / demography / #

Оскільки показники обсягу міграції залежать від чисельності населення відповідної території, для аналізу міграційних процесів використовуються відносні показники.

коефіцієнт прибуття

де П - число прибулих; Р - середньорічна чисельність населення.

де В - число вибулих; Р - середньорічна чисельність населення.

показники інтенсивності міграції характеризують частоту зміни місця проживання в сукупності населення за певний період. Найчастіше використовуються загальні коефіцієнти інтенсивності міграції в розрахунку на 1000 або 10 000 жителів в розрахунку на рік. Для того щоб уникнути випадкових відхилень в міграційних процесах в окремі роки, розраховуються також і середні коефіцієнти міграції за ряд років (наприклад, за 5 років). При цьому використовуються показники міграції і чисельність населення в середньому за обраний період часу. Коефіцієнти інтенсивності можуть бути розраховані по прибуттю, вибуття, міграційного приросту, а також для різних груп населення (вікових, статевих, етнічних та ін.). Формули, за якими обчислюються коефіцієнти міграції, наведені нижче.

Загальний коефіцієнт інтенсивності міграції (коефіцієнт механічного приросту)

де М - міграційний приріст (сальдо міграції, або чиста міграція) = = П - В: П - число прибулих, В - число вибулих; Р - середньорічна чисельність населення.

Коефіцієнт інтенсивності міграційного обороту

де Q - обсяг міграції (валова міграція, або брутто-міграція) = П + В; Р - середньорічна чисельність населення.

Коефіцієнт ефективності міграції

де М - міграційний приріст; Q - обсяг міграції.

Ці коефіцієнти відображають відмінності в міграційній рухливості (активності) населення або його різних груп на певній території в динаміці за ряд років. Показники інтенсивності міграції дозволяють також зіставляти ці процеси по окремим територіям та нерівнозначних періодів часу. Однак використовувати їх для міжтериторіальних порівнянь слід з обережністю, так як коефіцієнти відображають не тільки власне інтенсивність міграції населення (або даної групи населення), але і особливості її структури на територіях вибуття і прибуття.

  1. Рівновага на окремих ринках, ринок благ
    В системі національного рахівництва, розглянутої в гол. 2, відображаються економічні процеси і результати економічній діяльності в минулих періодах. Тому представлені в СНС обсяги покупок і продажів на всіх ринках завжди рівні (тотожні) і національна економіка постає у вигляді повністю збалансованої
  2. Рівновага і квазірівновага
    Щоб з'ясувати, як виникають кількісні обмеження (раціонування) при здійсненні ринкових угод, простежимо за встановленням ОЕР на прикладі взаємодії одного представницького домашнього господарства з одного представницької фірмою. Для обох сторін ціни на блага і фактори виробництва екзогенно
  3. Рівновага і економічне зростання
    Під економічним зростанням національного господарства мають на увазі таке його розвиток, при якому збільшується реальний національний дохід. Мірою економічного зростання служить темп приросту реального національного доходу в цілому або на душу населення. ? Економічне зростання називають
  4. Рішення задач, введення в макроекономіку
    №1 а) Визначимо величину НД на основі даних про його використання: Оскільки прямі податки становлять 30 ден. од., то наявний дохід дорівнює б) Амортизаційний фонд (D) відповідає різниці ВНП - ЧНП. У свою чергу ЧНП = 445 + 20 - 25 = 440. Отже, D = 500 - 440 = 60. в) Стан державного бюджету
  5. Ринок праці
    №51_ Виробництво благ відображається виробничою функцією у = 1ОЛ * 0,5 ; обсяг ефективного попиту дорівнює 20 од., а ставка реальної заробітної плати 2 ден. од. Визначити обсяг попиту на працю відповідно до неокласичної і кейнсіанської концепціями. №52 Технологія виробництва відображається
  6. Ринок фінансових активів, модель формування цін на активи (Лукас)
    Зазвичай ціну фінансового активу розглядають як результат взаємодії об'єктивних ринкових факторів. Тут ми покажемо, що ціна активу істотно залежить від суб'єктивних переваг інвесторів щодо обсягів свого споживання. є п активів, що приносять дивіденди. Розглянемо i -й актив: p xt - його ціна
  7. Рікардіанська еквівалентність
    Нехай тепер державні витрати фінансуються за допомогою випуску облігацій держборгу. Раз податки не збільшуються, то можна припустити, що повинна спрацювати звичайна логіка, пов'язана з мультиплікатором, і кейнсіанський підхід призведе до бажаних результатів - вплив зростання держзакупівель
  8. Реальний ВВП і дефлятор ВВП
    Розглянутий нами показник ВВП вимірюється в поточних ринкових цінах, за номінальною вартістю, а тому також називається номінальним ВВП. Зміна ВВП від року до року може відбутися як за рахунок зміни фізичних обсягів випуску товарів та послуг, так і за рахунок зміни цін. Щоб відокремити ефект
© 2014-2021  epi.cc.ua