| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Проблема достовірності макроекономічних показників. Чистий економічний добробут |
||
|
Показник ВВП дає можливість у грошовому вираженні виміряти обсяг річного виробництва країни, але ВВП не повністю відображає економічний добробут нації. Відносно новим для нашої економічної науки є показник чистого економічного добробуту. У світовій практи- 4. Проблема достовірності макроекономічних показників 315 ке він застосовується на додаток до показника валового національного доходу. Справа в тому, що валовий національний доход не дає задовільної картини економічного добробуту. Це відбувається з наступних причин: По-перше, практично у всіх країнах відсутня систематична і достовірна інформація таких видів діяльності, як домашній догляд за хворими та дітьми, домашнє благоустрій (ремонт квартир, взуття, апаратури та т.п. своїми силами). По-друге, відсутня оцінка негативних результатів функціонування виробництва (забруднення навколишнього середовища, зміна клімату, виснаження ресурсів), що спричиняє зменшення добробуту суспільства. По-третє, показник ВВП не враховує добробут суспільства, пов'язане з дозвіллям: в умовах високорозвиненої економіки рівень доходів достатній для якісного відпочинку і збільшення вільного часу для значної частини населення, що рівнозначно збільшенню добробуту країни. По-четверте, у світі, в тому числі і в Росії, труднощі достовірного розрахунку макроекономічних показників поглиблюються наявністю тіньової економіки, масштаби якої в даний час не підлягають точній оцінці. На думку Держкомстату Росії, частка її в структурі російського ВВП зараз становить порядку 20%. Але виникає питання: чи обмежується масштаб тіньової економіки цією цифрою і якою мірою її розміри реально враховуються в розрахунках ВВП? За оцінками різних експертів, цей показник варіюється від 30 до 50% у вартісній оцінці. Це впливає на розрахунок таких показників, як, наприклад, швидкість обороту грошових коштів, оборотність коштів у розрахунках. При оцінці чистого економічного добробуту треба враховувати також рівень життя населення, який визначається як співвідношення реальних потреб громадян і можливостей їх задоволення. Тут відбувається оцінка не тільки поточних грошових доходів населення і фактичне споживання, але і наявність грошових заощаджень, кількість і якість накопиченого домашнього майна, житла, послуг, охорони здоров'я і освіти. Крім того, для об'єктивної оцінки чистого економічного добробуту необхідно враховувати розшарування населення за рівнем доходів. Валовий внутрішній продукт цього відбити теж не може. Тут слід використовувати коефіцієнт Джині. Цей коефіцієнт показує характер розподілу всієї суми доходів населення між його окремими групами. При рівномірному розподілі доходів у суспільстві коефіцієнт Джині дорівнює нулю. А чим вище ступінь поляризації суспільства за рівнем доходів, тим ближче коефіцієнт до одиниці. Відсутність достовірної інформації при прийнятті того чи іншого рішення у сфері макроекономічного регулювання веде до певного спотворення запланованого співвідношення між зростанням цін, подорожчанням кредиту і відтоком капіталу з реального сектора в сферу спекуляції. Надзвичайно важливо враховувати наслідки грошової емісії, яку нині знову стало модно розглядати як нібито прийнятний спосіб виходу з кризи. Зберігається строга статистична закономірність у співвідношенні грошової емісії та економічного зростання: - в країнах з емісією нижче 4% на рік середньорічні темпи приросту ВВП на душу населення склали 1,9%; з емісією від 4 до 15 % приріст склав 1,8%; - при емісії від 15 до 30% - приріст 1,7%, при емісії від 30 до 100% економічне зростання склало всього 0,4% на рік; - понад 100% - економічне зростання був негативний, тобто спад в середньому на 2,2% на рік. У Росії максимальним темпам емісії відповідали максимальні темпи економічного спаду, при скороченні емісії спад сповільнювався, а в 1997 р. Необхідно відзначити, що на стан економіки Росії величезний вплив справляє конкретна політична ситуація, діюча практика оподаткування та державного регулювання, що сприяє напрямку фінансових ресурсів на споживання більшою мірою, ніж на накопичення та інвестування. При цьому складності в отриманні об'єктивних вартісних оцінок доповнюються проблемами обліку виробництва продукції в натуральному вираженні, викликаними спробами керівників окремих організацій знизити масштаби випуску продукції в цілях як скорочення оподатковуваної бази, так і обгрунтування причин неплатоспроможності. В результаті в сфері аналізу та прогнозування макроекономічних показників в даний час виникають проблеми при розрахунку: - обсягів проміжного споживання і валового внутрішнього продукту, у тому числі на стадії первинного розподілу і кінцевого використання; - фінансових показників господарської діяльності організацій; - динаміки натуральних і вартісних показників по окремих галузях реального сектора економіки. Таким чином, виникає необхідність розробки системи розрахунку макроекономічних показників, що включає коригування на неврахований обсяг натурально-вартісних і фінансових ресурсів. Макроекономічні показники важливі для прогнозування економічного розвитку країни, прийняття правильних рішень. І хоча різні показники національного доходу не враховують неринкові і нелегальні угоди, зміни фонду вільного часу та якості товарів, складу і розподілу сукупного випуску, а також екологічні наслідки виробництва, проте вони є досить точними і корисними індикаторами економічного стану країни. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4. Проблема достовірності макроекономічних показників. Чистий економічний добробут " |
||
|
||