| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Національне багатство |
||
|
Національне багатство - це загальний підсумок постійно повторюваного процесу суспільного виробництва за всю історію розвитку національної економіки. Національне багатство - сукупність матеріальних і культурних благ, якими володіє на певну дату національна економіка і які створені працею людей за весь попередній період її розвитку. Національне багатство в широкому сенсі слова являє собою все те, чим так чи інакше володіє нація. У цьому сенсі до національного багатства відносяться не тільки матеріальні блага, але і всі природні ресурси, клімат, твори мистецтва та багато іншого. Але все це дуже важко порахувати в силу цілого ряду об'єктивних причин. Тому в практиці економічного аналізу застосовується показник національного багатства у вузькому сенсі слова. До національного багатства у вузькому сенсі слова відноситься все те, що так чи інакше опосередковано людською працею і може бути відтворене. Іншими словами, національне багатство країни являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, накопичених даною країною протягом її історії на даний момент часу. Це результат праці багатьох поколінь-людей. За своєю структурою національне багатство складається з наступних основних елементів. Першим і найбільш важливим елементом національного багатства слід вважати виробничі фонди. Вони займають найбільшу питому вагу в складі національного багатства. Тут маються на увазі передусім основні виробничі фонди, оскільки їх технічний рівень головним чином визначає можливість економічного зростання національної економіки. Крім основних виробничих фондів до складу національного багатства входять оборотні виробничі фонди - предмети 3 Національний дохід. Наявний особистий дохід. Національне багатство 313 праці. Величина оборотних виробничих фондів складає приблизно 25% величини основних виробничих фондів. Крім основних і оборотних виробничих фондів до національного багатства належать матеріальні запаси і резерви. З функціональної точки зору матеріальні резерви і запаси виконують роль стабілізатора економіки при непередбачених обставинах. Вони визначають стійкість і безперервність виробництва при кон'юнктурних та природних катаклізмах. Але особливо стоїть питання про величину страхових резервів і запасів. Практика провідних індустріальних держав свідчить про те, що вони повинні бути досить великі і становити не менше 25% виробничого потенціалу. Важливим елементом національного багатства є невиробничі фонди, до яких відноситься державний житловий фонд та установи соціально-культурного призначення. Ділення це трохи умовно в силу того, що сюди включається житло. За своєю природою останнє повинно ставитися до розряду домашнього імущест-\ ва, яке в статистиці всіх країн виділяється окремим рядком у структурі національного багатства. Крім житла до домашнього майна відносяться предмети тривалого користування споживчого призначення (телевізори, холодильники, меблі і т.д.). І нарешті, в структурі національного багатства виділяються природні ресурси. При цьому мова йде не про всіх природних ресурсах, а тільки про тих, які залучені в господарський оборот або розвідані і найближчим часом можуть бути залучені в нього. Підхід класичної школи до національного багатства в даний час вимагає доповнення. Справа в тому, що меркантилісти, фізіократи і класична школа свої висновки про національне багатство базуватися не на абстрактних умовиводах, а виходили з реальних потреб життя. Ці потреби диктувалися періодом, який прийнято називати індустріальним. В даний час людська цивілізація вступає в наступний етап свого розвитку, який можна умовно назвати постіндустріальним суспільством. Природно, це вимагає нового підходу до оцінки національного багатства, бо постіндустріальне суспільство характеризують як мінімум два принципово важливих моменти: 1) висока інформатизація суспільства і 2) якісне зростання його добробуту. 314 Глава 12. Національна економіка в цілому та її найважливіші показники З формального боку інформація - це відомості, що володіють елементами новизни для їх отримувача та вимагають прийняття з його боку рішення. Інформація - сировина для процесу прийняття рішення. На відміну від природного сировини інформація приходить в необмеженій різноманітності форм з необмеженого різноманітності джерел. Її економічна цінність також різноманітна. Для когось вона коштує мільйони, для когось - не коштує нічого. Вона - інструмент контролю і в економіці, і в політиці, і в окремій фірмі. Але це сировина повинна збиратися, добуватися й оброблятися. Воно повинно збагачуватися в процесі обробки, і йому повинні надавати цінність. Потім воно викидається на ринок, поширюється і стає основою для прийняття рішень. По суті інформація є основою управління, і лише за допомогою інформації можна повною мірою реалізувати потенціал сучасної економіки. Зараз абсолютно очевидно, що суспільство, не ступить на шлях інформатизації, розвитку і впровадження сучасних інформаційних технологій та радикальної трансформації на її основі всієї структури національного багатства, приречене на деградацію. Бізнес без інформації просто неможливий. Тому інформація є фундаментальне підставу виробництв, торгової та технологічної діяльності, що забезпечує процвітання і розвиток будь-якого сучасного суспільства. Після появи сучасної інформаційної технології, заснованої на комп'ютерах, стало ясно, що економічна, в тому числі ділова, інформація, а також інформація науково-технічна стає не тільки вирішальним фактором суспільного і господарського розвитку, а й одним з основних елементів національного багатства. Збільшення національного багатства є результат зростання суспільного виробництва і матеріальна основа його подальшого розвитку, підвищення добробуту народу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Національне багатство " |
||
|
||