|
В останні десятиліття все більшого значення набував чистий відтік капіталу (чистий відтік дорівнює чистої вартості активів, придбаних резидентами за кордоном).
Протягом тривалого часу країни, що розвиваються виступали тільки в ролі об'єктів експансії ТНК розвинених капіталістичних країн. Ситуація змінилася в 70-80-і роки. Група країн світу, що розвивається включилася в експорт підприємницького капіталу, нерідко випереджаючи становлення в них сучасних форм підприємництва. У другій половині 90-х років на країни, що розвиваються припадало 13% світового обсягу вивозу прямих капіталовкладень.
Вивіз капіталу у формі прямих інвестицій значною мірою знижує величину чистого припливу капіталу. У 90-ті роки частка відтоку капіталу до припливу більш ніж подвоїлася, склавши 30,5%. Це означало, що на кожен долар чистого припливу доводилося 30,5 центів чистого відтоку. Якщо до зареєстрованого чистого відтоку капіталу додати незареєстрований відтік, то ця частка буде вища - близько 40%.
Таблиця 28.8
Вивіз прямих капіталовкладень із країн,
млрд дол в середньому
Регіони 1984-1989 1995-1999 Країни, що розвиваються - всього 5,2 46 Африка 1,0 0,6 Західна Азія 0,8 1,3 Решта Азія 2,7 32,8 Латинська Америка 0,6 11,3
І с т о ч н і до: World Investment Report.
1996, 1999. UN.
Чому відбувається вивіз підприємницького капіталу? Як зазначалося, перехід до індустріальної системі продуктивних сил здійснюється в країнах, що розвиваються на якісно новій технічній основі, привнесеної з центрів світового господарства, до створення розвиненого внутрішнього ринку. Останній пред'являє обмежений попит на засоби виробництва і предмети споживання. В результаті передумови для перенагромадження капіталу на основі найбільших індивідуальних капіталів створювалися на ранніх етапах становлення ринку в процесі індустріалізації. Це пов'язано з тим, що в багатьох країнах, що розвиваються створенню рентабельного виробництва перешкоджає абсолютна величина внутрішнього ринку.
Обмежені можливості міжгалузевого переливу капіталу всередині країн. Йому перешкоджають структурні особливості периферійної економіки, що пояснюється не тільки дезинтегрированием її структури, паралельним розвитком різних стадіальних і технологічних типів господарства, а й розірваністю сучасного сектора господарства. Нерідко великі приватні та державні компанії не інтегровані з дрібними і середніми підприємцями, домінування в нових і новітніх галузях іноземного капіталу нерідко також перешкоджає розширенню сфери діяльності національного капіталу. У підсумку надлишкових обсягів індивідуальних капіталів відбувається при одночасній хронічної нестачі капіталу на макрорівні.
Тому експорт капіталу стає способом вирішення проблеми перенагромадження великих індивідуальних капіталів.
В експорті підприємницького капіталу беруть участь компанії країн в основному із середнім рівнем розвитку. На шлях експорту капіталу компанії штовхає посилення зовнішньоекономічних зв'язків, так як просування товарів і послуг на зовнішніх ринках значною мірою залежить від прямих капіталовкладень. Для компаній ряду країн, наприклад Індії, важливою причиною вивозу капіталу виступали гострі структурні протиріччя в економіці.
Наслідки експорту капіталу для національних економік неоднозначні і залежать від ряду факторів: рівня економічного розвитку, структурних особливостей внутрішнього ринку, положення в світогосподарських зв'язках. Для найбільш просунулися в економічному відношенні країн вивезення капіталу дозволяє здійснювати переклад виробництв, які втрачають відносні переваги, в менш розвинені країни. Він сприяє адаптації країн-експортерів до світогосподарських процесів, але відволікає ресурси від внутрішнього накопичення. Якщо в 1985-1989 рр.. вивіз капіталу у формі прямих інвестицій становив у середньому 1%, то в 1990-1994 рр.. - 2,2%, в 1995-1999 рр.. - 3,75 валових капіталовкладень країн в основний капітал країн, що розвиваються.
|
- Кругообіг продукту, витрат і доходів
Виявлення найбільш типових рис поведінки економічних агентів (агрегування агентів) і найбільш істотних закономірностей функціонування економічних ринків (агрегування ринків) дозволяє агрегувати макроекономічні взаємозв'язки , тобто дослідити закономірності поведінки макроекономічних агентів на макроекономічних ринках. Це робиться за допомогою побудови схеми кругообігу
- Національне багатство
Національне багатство - це загальний підсумок постійно повторюваного процесу суспільного виробництва за всю історію розвитку національної економіки. Національне багатство - сукупність матеріальних і культурних благ, якими володіє на певну дату національна економіка і які створені працею людей за весь попередній період її розвитку. Національне багатство в широкому
- Платіжний баланс
Істинну картину, що характеризує реальний ефект зовнішньої торгівлі, відображає платіжний баланс країни. Платіжний баланс - ето'вираженное у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, і сумою платежів, переведених за кордон, за той чи інший період (рік, квартал, місяць). I. Рахунок поточних операцій 1.
- Сутність і структура Системи національних рахунків
Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних показників, що застосовується для опису й аналізу макроекономічних процесів. Вона дає відомості про всіх стадіях економічного кругообігу - виробництві та обміні, первинному і вторинному розподілі (перерозподілі), споживанні і заощадженні (накопиченні). СНР ООН 1993 включає оцінку тіньової економіки, яка, як уже
- Класифікація статей платіжного балансу
Періодично видаючи Керівництво з платіжного балансу, МВФ розробив його уніфіковану схему, яка дозволяє здійснювати міждержавні зіставлення. Наведений у табл. 38.1 платіжний баланс Росії складено на базі стандартних компонентів відповідно до методики, викладеної в п'ятому виданні МВФ Керівництва з платіжного балансу, чинного з 1993 р. Таблиця 38.1. Платіжний баланс
- Глосарій
А Абсолютна межа бідності - мінімальний рівень життя, який визначається на основі фізіологічних потреб людини в продуктах харчування, одязі і житло, тобто на базі вартості кошика товарів, достатніх для задоволення основних потреб людини Абсорбційний підхід - кейнсіанський підхід до проблем платіжного балансу, що пропонує для його поліпшення насамперед підвищувати
- § 65. Валютний ринок і валютне регулювання
Сутність валютного ринку та механізм його функціонування. Валютний курс і валютна політика Сутність валютного ринку та механізм його функціонування. Сучасний валютний ринок і його масштаби тісно пов'язані з міжнародними угодами, що передбачають: 1) експорт та імпорт товарів і їх оплату в іноземній валюті; 2) міжнародну торгівлю послугами з оплатою в іноземній валюті; 3) експорт
- 5. Переливи капіталу і Перехід до флоатингу
Інвестори (домашні господарства, фірми, фінансовим-ші інститути) стоять перед проблемою: у какойформе зберігати свої фінансові активи? Следуетлі їм зберігати їх у вигляді грошей, облігацій або ак-цій? Чи слід їм тримати французькі, амери-канського або німецькі облігації? Багато інвесто-ри диверсифікують свої портфелі за рахунок іност-ранних цінних паперів. Купівлі та продажу іност-ранних активів є
- Відмінності в процентних ставкахі переливи капіталу
Серед короткострокових факторів найбільш значні ни для динаміки валютних курсів международниепереліви капіталу. Потоки капіталу між країна-ми пов'язані з впливом грошової політики на про-процентні ставки. Якщо Сполучені Штати ужесто-сподіваються грошову політику, то процентні ставки вСоедіненних Штатах мають тенденцію зростати від-вано процентних ставок в іншому міре.Інвестори, бажаючи витягти
- Глосарій
АВТОМАТИЧНІ СТАБІЛІЗАТОРИ. Automatic stabiliz-ers. Економічні механізми, такі, як прибутковий податок, які автоматично пом'якшують реакцію рівня ВНП назміна сукупного попиту. Акордна ПОДАТКИ. Lump-sum taxes. Податки, встановлювали-емие державою на рівні, не що залежить від розмірів до-ходів або покупок. АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ. Opportunity costs.Альтернатівная вартість товару
|