Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Орієнтація на "ефективний попит" |
||
Д. Кейнс висунув два фактори, на які перш за все повинен бути орієнтований зростання виробництва і ефективний попит: 1) особисте споживання; 2) продуктивне споживання (або інвестиції у виробництво). На відміну від Сея, що вважав, що пропозиція автоматично породжує свій власний попит, Д. Кейнс не визнавав автоматизму, вважав за необхідне стимулювання ефективного попиту. Однією з складових ефективного попиту є приватне потребле-ня, залежне, в свою чергу, від рівня зайнятості. Тому важливим фактором ефективного попиту виступає зайнятість. Зайнятість створює передумови для споживання і заощадження. Заощадження виступають основою інвестицій. Д. Кейнс вважав, що функція споживання є стійкою, тому необхідно зосередити увагу на інвестиціях. Оскільки розмір інвестицій залежить від прибутку та рівня банківського відсотка, основним напрямком макроекономічного регулювання повинні стати грошово-кредитна і фінансова сфери. Таким чином, основними напрямами стимулювання ефективного попиту є зайнятість, процентна і фінансова політика. Ці найважливіші напрямки макроекономічного регулювання досліджені Д. Кейнсом в його основній роботі "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). У кейнсіанської моделі сукупні витрати суспільства складаються з чотирьох компонентів: 1) особистого споживання; 2) інвестиційного споживання; 3) державних витрат; 4) чистого експорту. Проблема "включення" їх в систему ефективного попиту найважливіша зі складова його наукового аналізу. 1 По А. Сміту - товар спочатку виробляється, потім пропонується ринку. Якщо запропонованого-ються ефективно, товар має привабливістю, він купується. При цьому можливість продажу залежить від ефективності пропозиції. Цілком зрозуміло, що розміри особистого споживання залежать від загального обсягу доходу. На рівень споживання впливають об'єктивні і суб'єктивні чинники. Суб'єктивний психологічний закон, на думку Д. Кейнса, полягає в схильності людей збільшувати споживання, але не в тій мірі, в якій збільшується дохід. З ростом доходу людина починає краще харчуватися, одягатися тощо, при цьому зростає абсолютний розмір споживання. Разом з тим відносний рівень споживання скорочується. Поряд із збільшенням споживання з ростом доходу зростають заощадження. Однак при абсолютному зростанні тих і інших відносні розміри споживання скорочуються, а заощадження - збільшуються. Схильність до заощадження проявляють не тільки індивідууми, але і підприемців, які віддають перевагу не вкладати гроші у виробництво, а віддавати їх в позику, отримуючи високу і стійку норму відсотка. Найважливішим завданням держави в цих умовах Д. Кейнс вважав забезпечення високого обсягу "ефективного попиту": а) населення - на предмети споживання, б) підприємців - на інвестиційні товари; в) держави - на економічні та соціальні цілі. Орієнтація на їх ефективний рівень зумовила дослідження граничних залежностей - граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження. Д. Кейнс виходив з посилки, що гранична схильність до заощадження є доповнює до одиниці величиною по відношенню до граничної схильності до споживання. Домінуюча схильність людей до заощадження проявляється не тільки на рівні окремих господарств, а й у суспільстві в цілому. Джон Кейнс надавав велике значення інвестиціям як такої незалежної змінної величини, яка впливає на залежні від неї змінні величини - дохід нації, зайнятість, споживчий попит населення і т. д. Він стверджував, що розширення інвестицій веде до збільшення зайнятості, а тому й доходу суспільства, і тим самим - до підвищення споживчого попиту. Рівень інвестицій залежить від ряду чинників - величини податків, рівня інфляції і т. д. Найважливішим фактором, що впливає на рівень інвестицій, є процентна ставка. Виходячи з органічності їх взаємозв'язку Кейнс зробив висновок, що інвестиції є функція процентної ставки. Незважаючи на те, що рівень інвестицій залежить від рівня заощаджень, їх динаміка визначається багато в чому різними процесами. Це пов'язано з тим, що суб'єкти заощаджень та інвестицій, як правило, різні особи. Суб'єкти заощаджень - найчастіше широкі верстви населення; інвестицій - підприємці, які мають можливість використання не тільки власних, але і позикових заощаджень. Розбіжність "заощаджень" і "інвестицій" порушує макроекономічну рівновагу. Разом з тим національна економіка, як і будь-який живий організм, про-являють тенденцію до рівноваги. Якщо заощадження виявляться більше інвестицій, частина товарної продукції перестане знаходити збут, збільшаться товарно-матеріальні запаси, фірми, що виробляють товари, почнуть скорочувати виробництво. Скорочення товарно-матеріальних запасів, у свою чергу, з'явиться сигналом для бізнесу, що спонукає до розширення виробництва, стимулювання ефективного попиту. На відміну від уявлень класичної школи в моделі Д. Кейнса ра-венство між інвестиціями і заощадженнями допустимо і при неповній зайнятості. "Модель" не виключає скорочення виробництва і звільнення робітників. Разом з тим робиться орієнтація на пожвавлення інвестиційного процесу, що може привести до стану повної зайнятості. Основний постулат кейнсіанської теорії - рівність обсягів збережемо-ний та інвестицій, що забезпечує макроекономічну рівновагу. Державна політика має стимулювати досягнення цієї рівності. Д. Кейнс вважав, що наявні заощадження люди з вигодою для себе мо-гут перетворити в інвестиції, тобто виробничі капіталовкладення, якщо ставка відсотка зробить вигідним звернення заощаджень в інвестиції. Рівень відсотка повинен регулювати і зрівнювати обсяги заощаджень та інвестицій. Грунтуючись на тому, що інвестиції є функція відсотка, а заощадження - доходу, Д. Кейнс досліджує залежність між усіма чотирма складовими: заощадженнями, інвестиціями, рівнем відсотка і рівнем доходу. При цьому використовує два методи. 1. На підставі розробленої Джоном Хіксом1 моделі "Investment - saving - IS" (інвестиції-заощадження) розглядає механізми рівноваги на реальному ринку, тобто ринку товарів і послуг. 2. Інший метод "національний дохід - сукупні витрати" передбачає визначення рівноважного рівня національного доходу на основі взаємодії споживання та інвестицій. - Передумовами аналізу є розглянуті раніше положення про те, що національний доход використовується по двох каналах: на споживання та інвестиції, а сукупні витрати - на приватне і продуктивне споживан-ня. В умовах стагнації економіки схильність до споживання невелика. Рівень національного доходу у зв'язку з рівністю доходів і витрат на особисте споживання встановлюється на рівні нульового заощадження (рис. 9.4). 'Хікс Джон - лауреат Нобелівської премії 1972 Рис.9.4. «Кейнсіанський хрест»
Якщо до витрат на особисте споживання додати інвестиції, лінія "С" зрушиться вгору по вертикалі і займе положення "C + I". Точка перетину кривої лінії рівності доходів і витрат буде наближатися до рівня, відповідного повної зайнятості (F). Чим більше розміри інвестицій, тим вище піднімається крива інвести-цій і заощаджень, значніше наближення до рівня повної зайнятості.
Якщо держава буде не тільки стимулювати приватні інвестиції, а й здійснювати власні витрати, крива заощаджень та інвестицій зіллються в криву, що відображає сукупність заощаджень, інвестицій і державних витрат - C + I + G. З урахуванням зовнішньоторговельних операцій, чистого експорту (Хп) величина сукупних витрат виявиться рівною
Нарощування інвестицій веде до зростання національного доходу і повної зайнятості. При цьому формується так званий умножающий або мультиплікаційний ефект. Д. Кейнс досліджував теорію мультиплікатора (лат. multiplikator - розумно-лишнього, що збільшує), яка визначає ефективність додаткових інвестицій з точки зору їх впливу на обсяг виробництва. Вважав, що збільшення інвестицій призводить до зростання національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж первісний ріст інвестицій. Як камінь, кинутий у воду, викликає кола на воді, так і інвестиції, ^ "кинуті" в економіку, викликають ланцюгову реакцію у вигляді зростання доходу та зайнятості. На думку Кейнса, мультиплікаційний ефект, породжуваний своєрідна-різної ланцюговою реакцією, припускає, що первинні капітальні вкладення в одну галузь викликають потребу в зростанні виробництва (відповідно - доходу) у багатьох суміжних галузях, що постачають будівельні матеріали , сировину, машини, енергію і т. д., "коли відбувається приріст загальної суми інвестицій, то дохід збільшується на суму, яка в" до "разів перевершує приріст інвестицій" 1. Залежно від розширення або стиснення інвестицій мультиплікаційного-ний ефект діє в режимі розширення або стиснення національного дохо-так. Зростання національного доходу з урахуванням мультиплікаційного ефекту визначається за формулою Оскільки величина мультиплікатора пов'язана з граничною схильністю до споживання, яка визначається відношенням приросту споживання (ДС) до приросту доходу (AY), тобто -, к=. Після перетворень формула набуває вигляду
Звідси випливає, що мультиплікатор перебуває в прямій залежності від приросту національного доходу і в зворотній - від приросту споживання за відповідний період. Д. Кейнс відводив важливу роль державі у створенні первісного "інвестиційного поштовху". Інвестиційні проекти можуть реалізуватися в різних видах ра-бот. Для виведення економіки з депресивного стану вважав найбільш переважними громадські роботи, фінансовані державою, - будівництво гребель, доріг і т. д. Орієнтацію саме на громадські роботи в умовах перевиробництва товарів вважав досить вигідним заходом, що сприяє створення додаткового платоспроможного попиту (ефективного попиту) без викиду на ринок додаткової кількості не користуються попитом товарів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Орієнтація на "ефективний попит" " |
||
|