| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
9.2. Національні програми відродження економіки |
||
|
На загальному тлі післявоєнного стану економіки західноєвропейських країн особливо гнітюче виглядала Німеччина. У 1946 р. промислове виробництво становило близько 1/3 від довоєнного 1939 р., років на 30 назад було відкинуто сільське господарство. Інфляція сягала 600% до довоєнного рівня. Розроблені ще в ході другої світової війни і остаточно узгоджені на Берлінській (Потсдамській) конференції 1945 принципи післявоєнного устрою Німеччини передбачали її повне роззброєння і демілітаризацію. У порядку часткового відшкодування збитків країнам антигітлерівської коаліції Німеччина повинна була виплатити репарації в обсязі 20 млрд. дол, в тому числі у вигляді обладнання. Джерела репарацій: | вилучення з національного багатства; | товарні поставки сільськогосподарської продукції; | використання праці військовополонених; | дохід із зон окупації країн-переможців. Основною метою реформування економіки Німеччини стало формування соціально орієнтованого ринкового господарства. Його теоретичні основи були розроблені ще в 30-і рр.. представниками Фрайбургской школи. Інструменти механізму соціально орієнтованої ринкової економіки: | панування в економіці приватної власності; | підтримку конкуренції без монополії; | принцип вільного ціноутворення; | стабільність грошового обігу; | економічна самостійність і відповідальність підприємців. Початок функціонування моделі соціального ринкового господарства в Західній Німеччині відноситься до середини 1948 року, коли почала здійснюватися господарська реформа Ерхарда. Вона складалася з двох частин: грошової та цінової реформ. Ще в початку 1948 р. по американським зразком був заснований Банк німецьких земель. У Німеччині стала складатися дворівнева система, в якій Центральний банк був наділений такими функціями: | облік векселів; | операції на вільному ринку; | регулювання грошового ринку (визначення резервів комерційних банків); | всі платіжні операції із закордоном; | емісія грошей. 21 червня 1948 з оголошення рейхсмарок недійсними почалося здійснення грошової реформи. Заміна рейхсмарок дойчмарками за курсом 100: 6,5 призвела до того, що 93,5% грошової маси знищилося. При цьому зарплата і пенсії перераховувалися в співвідношенні 1:1, що стимулювало працю і гарантувала прожитковий мінімум. Половину заощаджень і готівки дозволялося обміняти у співвідношенні 10:1, друга половина була заморожена і пізніше обмінювалася за курсом 20:1. Велика частина грошових зобов'язань підприємств перераховувалася в співвідношенні 10:1. 4 червня 1948 був оприлюднений закон про принципи господарської структури і політики цін. Ціни відпускалися на свободу, скасовувалися адміністративний розподіл ресурсів і численні нормативні документи, що регулювали до цього економічні відносини. Однак вільні ціни не поширювалися на ряд продуктів харчування, деякі види сировини (вугілля, чавун, сталь, мінеральні добрива), а також на житло та енергоносії. Крім того, держава аж до оборотності західнонімецької марки на початку 50-х рр.. зберігало за собою монополію у зовнішній торгівлі. Дещо пізніше для забезпечення умов вільного розвитку підприємництва була проведена податкова реформа: зниження ставок прибуткового податку, податків на підприємницьку діяльність і прибуток корпорацій. Максимальна сума податкових ставок знизилася з 95 до 65%. Всі ці заходи стимулювали процес утворення внутрішніх джерел капіталовкладень, які в подальшому зумовили «німецьке економічне диво». «Економічне диво» - процес, що характеризується швидкими темпами економічного зростання певної держави при не менш швидкому поліпшенні життєвого рівня його населення. Якщо індекс промислового виробництва Німеччини в 1948 р. становив лише 63% порівняно з 1936 р., то в 1950 р. він досяг 113,7, а в 1951 р. - 136. Реальна заробітна плата зростала протягом усього часу з початку економічної реформи темпами, що перевищують 5% на рік. У Японії відновлення народного господарства відбувалося набагато повільніше і значно важче. Це пояснювалося двома найважливішими причинами: | відсутністю ринків швидко розвиваються; | тривалим періодом оновлення інституційної системи за американським зразком. Відразу після закінчення військових дій Японія була окупована американськими військами, що виступали від імені всіх союзних держав. У розвитку економіки країни в умовах окупації можна виділити два основних періоди: 1. 1945-1946 рр.. - Здійснення демілітаризації та демократизації. 2. 1947-1950 рр.. - Вироблення курсу реформ і початок їх реалізації. У перший період були проведені зміни в соціальній і інституційній сфері. У березні 1946 р. проводиться конфіскаційних за своїм характером грошова реформа, яка звелася фактично до вилучення вільних готівкових грошей у населення при обмеженні видачі грошей з рахунків (500 ієн щомісяця). У жовтні 1946 аграрна реформа позбавила володінь великих поміщиків, що не використовували свої землі, і просто розукрупнені великі господарства, хоча і використовувані їх власниками. Після прийняття в 1947 р. нової японської Конституції США почали здійснювати нову політику щодо стимулювання економічного зростання країни, яка в 1949 р. прийняла форму «плану економічної стабілізації» Японії. Відомим американським фінансистом Д. Доджем був розроблений проект збалансованого державного бюджету, який передбачав різке, на 62% збільшення податків, заміну безповоротних державних субсидій на комерційний банківський кредит, стабілізацію заробітної плати, встановлення державного контролю над цінами і т. д. За рекомендацією Д. Доджа були внесені істотні зміни в систему американської економічної допомоги. Був утворений так званий «еквівалентний» фонд, який поповнювався коштами від продажу в Японії американських товарів, що поставлялися раніше в порядку допомоги. Був встановлений твердий обмінний курс у співвідношенні 360 ієн за 1 дол США. Важливу роль у процесі відновлення економіки Японії зіграла війна в Кореї. Надходження від американських військових замовлень в 1950-1953 рр.. досягли 2,5 млрд. дол Вони дозволили Японії покрити зовнішньоторговельний дефіцит і розширити імпорт сировинних ресурсів. В результаті в 1949-1951 рр.. обсяг промислового виробництва в Японії зріс більш, ніж в 1,5 рази, перевищивши довоєнний рівень. Оборот зовнішньої торгівлі за 1950-1954 рр.. став майже в 10 разів більшим, ніж у 1945-1949 рр.. Таким чином, за окупаційний період японська економіка не тільки успішно закінчила відновну фазу, але й змогла створити стартовий фундамент для подальшого розвитку. За основу післявоєнної економічної моделі розвитку Японії була взята теорія Кейнса. При цьому японська модифікація кейнсіанської концепції забезпечила стадію інтенсивної індустріалізації країни в 50-70-і рр.. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 9.2. Національні програми відродження економіки " |
||
|
||