Головна |
« Попередня | Наступна » | |
5.5. МУЛЬТИПЛІКАТОРИ АВТОНОМНИХ ВИТРАТ, ІНВЕСТИЦІЙ. АКСЕЛЕРАТОР. ПАРАДОКС ОЩАДЛИВІСТЬ |
||
Рівноважний рівень випуску YA може коливатися в відпо-вії із змінами величини будь-якого компонента сукупних расхо-дов. Збільшення будь-якого з них зрушує лінію планованих расхо-дов вгору і сприяє зростанню рівноважного рівня випуску і зайнято-сті. Зниження будь-якого з компонентів сукупного попиту веде до спаду рівноважного випуску і зайнятості і зміщення лінії планованих витрат вниз. На рис. 5.6 показана графічна модель вимірюв-вати макроекономічної рівноваги при зміні інвестицій на величину? I, рівну зміни автономних інвестицій, тобто? I=? Iа. Функція планованих витрат Е=С + I, де С=Са + МРС - Yd, прийме вид Е=С + I +? I і переміститься вгору на величину? I.
Рис. 5.6. Зміна рівноваги при зміні величини інвестицій Рівновага з точки А зміститься в точку А1, а рівноважний обсяг виробництва зміниться на величину? Y. Однак зміна величини автономних інвестицій? Iа, як і зміну іншого компонента ав-тономних витрат (? Са), викликає декілька більша прирощення сукупного доходу? Y завдяки ефекту мультиплікатора. Під-твердження цього явища полягає в наступних перетвореннях рівняння макроекономічної рівноваги і його рішенні що-до доходу (Y): Е=С + I=Y, де I=Iа; Y=Са + МРС? Y + I а; Y=А + МРС - Y, де А=(Са + Іа) - це автономні витрати.
Таким чином, рівноважний дохід дорівнює добутку мульти-плікатора і автономних витрат: Y=m - А, де m> 1. Приріст рівноважного доходу дорівнює ? Y=m -? А. На рис. 5.6 прирощення доходу одно: ? Y=m -? I. Мультиплікатор автономних витрат m - це відношення з-трансформаційних змін рівноважного ВНП (Y) до зміни будь-якого компонента автономних витрат.
Де m - мультиплікатор автономних витрат;? Y - зміна одно-весна ВНП;? А - зміна автономних витрат, що не залежать від динаміки доходу, які можуть бути доповнені: ? А=? (Са + I + G + Xn). Мультиплікатор (множник) показує, у скільки разів сумарний приріст (скорочення) сукупного доходу перевершує першо-початковий приріст (скорочення) автономних витрат. Ефект мультиплікатора - це макроекономічне явище. Воно виникає з того, що збільшення витрат на споживання благ означає збільшення доходів у тих економічних агентів, у яких ці блага придбані. Збільшення доходу, в свою чергу, породжує розширення споживання. Зростання споживання означає зростання еф-тивного попиту, а отже, і доходу. Слідом за первинним приростом доходу слід вторинний, третинний і т.д., тобто однократ-на зміна компонента автономних витрат породжує багато-кратне зміна ВНП (? Y) за рахунок розширення споживання на вели-чину (? А - МРС) у кожному циклі кругообігу «доходи - витрати». Мультиплікатор інвестицій (mI) - числовий коефіцієнт, по-показувала перевищення зростання доходу над зростанням інвестицій. ; . Приклад. Для організації будівництва очисних споруд держава інвестувала 2 млн руб. МРС=0,6. Мультиплікатор mI=1 / (1 - MPC)=1 / (1-0,6)=1 / 0,4=2,5. Приріст ВНП складе ? Y=? I - mI=2 млн - 2,5=5 млн руб. Таким чином, невеликі зміни в величинах С, I можуть ви-кликати значні зміни в рівнях випуску і зайнятості. Поет-му ефект мультиплікатора породжує економічну нестабільність ність, особливо в умовах приєднання індукованих інвести-цій. Так як в кожному наступному циклі виробництва з зрослого сукупного доходу Y фінансуються не тільки більш високі споживацькі, але і зростаючі інвестиційні витрати, виникає еф-фект супермультіплікатора, що підсилює економічну нестабільність. Тому, застосовуючи інструменти бюджетно-податкової політики (податки, державні витрати) і кредитно-грошової політики (відсоткову ставку, норми обов'язкових резервів тощо), правитель-ство може послабити ефект мультиплікатора шляхом відносного зниження величини граничної схильності до споживання (МРС). Ефект мультиплікатора пов'язаний з дією акселератора, суть якого проявляється в залученні індукованих інвестицій в процес розширеного відтворення. Зростання національного доходу, обумовлений ефектом мультиплікатора, викликає зростання споживчого попиту. Це, в свою чергу, веде до зростання попиту на товари виробничого призначення. Для розширення виробництва фірми здійснюють великі одноразові капіталовкладення - інве-стіціі в основний капітал - для створення нових виробничих потужностей. Відбувається подальше зростання споживчого та націо-нального доходу, що викликає подальше зростання інвестицій. Цей ефект називають принципом похідного попиту, або принципом ак-селераціі. Принцип акселератора - це процес, який показує, що попит на інвестиції може бути викликаний зростанням національної дохо-так. Акселератор являє собою відношення приросту інвести-цій до викликав його приросту доходу і виражається формулою 0? К <1, де К - акселератор;? Iu - зміна індукованих інвестицій по-точного періоду;? Y - зміна доходу (Y) попереднього періоду. Якщо акселератор дорівнює нулю, то індукованих інвестицій немає і загальні інвестиції автономні. Якщо дохід в попередньому періоди-де зменшився, то індуковані інвестиції негативні. Акселератор характеризує чутливість інвестицій до вимірюв-нению доходу і пов'язаний з психологічної схильністю підприємцям-телей збільшувати інвестиції при підйомі економіки і скорочувати їх при спаді. Таким чином, поєднання дій мультиплікатора і акселера-тора обумовлює процес розширення і скорочення ділової актив-ності. Акселератор посилює коливання доходу, викликані действи-ем мультиплікатора. Однак необхідно враховувати і зворотні наслідки МУЛЬТІПОСТ-лікатівного ефекту, що проявляються в так званому «парадоксі ощадливості». Таким чином, парадокс ощадливості полягає в тому, що в закритій економіці спроби суспільства збільшити заощадження (S) при-водять до скорочення споживання (С) і доходу суспільства і до збереженню-нію або навіть зменшення початкового обсягу заощаджень (S). Графічне зображення парадоксу ощадливості показано на рис. 5.7: зростання заощаджень? S зрушить лінію заощаджень від S до S1, інвестиції скоротяться на? I, рівноважний рівень національного до-ходу скоротиться на? Y.
Рис. 5.7. Парадокс ощадливості Оскільки ефекти мультиплікатора і акселератора тео-скі передбачувані, з'являється можливість прийняття заходів з боку уряду зі згладжування негативних наслідків від їх прояв-лення. Таким чином, економічна наука, надаючи суспільству продукти своїх досліджень, створює передумови практичного використання знань про закономірності макроекономічного роз-ку. Держава, зацікавлена у забезпеченні економічної стабільності в країні, розробляє економічну політику, на спрямовану на підтримку стабільного економічного зростання, на забезпечення повної зайнятості та на досягнення інших цілей еконо-мічного регулювання. Держава здатна відновити повну зайнятість і забезпечити зростання ВНП через стимулювання сукупного попиту шляхом нарощування державних витрат, зниження на-логів, а також за допомогою кредитно-грошової політики. Кейнсіанська модель панувала в науці і в сфері макро-економічної політики в період після другої світової війни до на-чала 70-х років в капіталістичному світі. Особливу популярність ідеї Кейнса отримали в США, Великобританії, так як в цей період у розвинених країнах спостерігалися високі темпи економічного зростання, майже повна зайнятість, зростання добробуту та міжнародної тор-гівлі. Згодом кейнсіанська модель була модифікована в сучасному напрямку - «неокласичному синтезі» («неокласичної економіці»), що є продовженням і розви-ством класичної та кейнсіанської шкіл в нових соціально-економічних умовах. В даний час ідеї Кейнса втілені в «новій кейнсіанської» і «посткейнсіанской» школах. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 5.5. мультиплікатора автономних витрат, ІНВЕСТИЦІЙ. Акселератор. ПАРАДОКС ощадливість " |
||
|