| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
Практично жодна сучасна фірма досить великого розміру не може обійтися у своїй діяльності без фінансової підтримки з боку. Банки та інші фінансові інститути, надаючи фірмі грошові ресурси, стають її кредиторами, мета яких полягає в тому, щоб отримувати максимум доходу на вкладені кошти.
І кредитори, і акціонери фінансують активність фірми в виробництві. У чому ж полягає відмінність між ними?
Кредитори завжди отримують відшкодування власних коштів. Навіть якщо проект фірми виявиться збитковим і фірма зазнає банкрутство, належне їй майно (її активи) буде розпродано, а виручені гроші підуть в першу чергу на виплату боргу фірми. Акціонери ж в даному випадку можуть нічого не отримати. Навіщо ж тоді купувати акції? Справа в тому, що в разі успішного ходу проекту кредитори отримують назад видану в борг величину плюс невеликий відсоток в якості плати за користування чужими грошима. І все. Величина відсотка встановлюється заздалегідь і не може бути змінена, навіть якщо проект виявився надуспішних! Дивіденди акціонерів безпосередньо залежать від прибутковості проекту. Чим більш успішним є проект, тим більше величина виплачуваних дивідендів, яка може перевищити те, що отримують кредитори.
Оскільки суми, які отримують кредитори і акціонери, відрізняються один від одного, при зіставленні проектів з різним ступенем фінансування за рахунок власних і за рахунок позикових коштів можливий конфлікт інтересів між акціонерами, які вважають за краще один варіант вкладення грошей, і кредиторами, які вважають за краще зовсім інший. Чим більший борг по відношенню до власного капіталу фірми, тим більш ризикованими стають вкладення в акції, то більша коливання цін акцій вгору і вниз, тим істотніше стає відмінність між тим, що можуть отримати акціонери, і тим, що отримують кредитори, і тим вище ризик конфлікту інтересів між акціонерами і кредиторами.
Подивимося, як реалізується цей конфлікт на простому прикладі.
Припустимо, що фірма може отримати фінансування за рахунок випуску акцій на суму 500 тис. Руб. і надання кредиту на суму
500 тис. Руб. з розрахунком виплати 20% в рік. Таким чином, у розпорядженні фірми виявляється 1000 тис. Руб. Перед керівництвом фірми стоїть завдання вибору виду діяльності. Проект 1 має на увазі отримання 2000 тис. Руб. в разі успіху (ймовірність якого оцінюється в 50%) і лише 500 тис. руб. в разі невдачі. За проектом 2 фірма отримає 1900 тис. Руб. в разі успіху (з тією ж імовірністю 50%) і 600 тис. руб. в протилежному випадку. Підрахувавши очікувану прибутковість кожного проекту (згадаємо, що для цього потрібно перемножити окремо виручку і ймовірність результату, а потім скласти отримані величини): ETRj = 2000 0,5+ 500 0,5 = 1,25 і ETR2 = 1900-0,5 + 600-0,5 = 1,25, ми бачимо, що вони рівні. На перший погляд здається, що фірмі все одно, який проект буде здійснений. З точки зору загальної очікуваної виручки це так. Але ситуація зміниться, коли ми розглянемо інтереси акціонерів і кредиторів більш детально. Зведемо наявні дані в табл. 13.2.
Таблиця 13.2. Оцінка інтересів акціонерів і кредиторів
|
показник |
Значення для кредиторів, тис. Руб. |
Значення для акціонерів, тис. Руб. |
|
1. Первісне вкладення грошей |
500 |
500 |
|
2. Очікуваний дохід: |
||
|
проект 1 |
(500 + 0,2? 500) - 0,5 + 500 = 550 |
(2000-600) -0,5 + 0 = 700 |
|
проект 2 |
500 + 0,2-500 = 600 |
(1900-600) -0,5 + 0 = 650 |
Кредитори повинні отримати відшкодування витрачених коштів в розмірі 500 тис. Руб. плюс плату за користування своїми грошима 0,2 - 500 = 100 тис. руб. Всього це складе 600 тис. Руб. Однак за проектом 1 в разі невдачі сукупний дохід компанії буде всього 500 тис. Руб. І вся ця сума піде на сплату боргу, хоча кредиторам не дістанеться відсоток. За проектом 2 фірма в будь-якому випадку отримає не менше 600 тис. Руб., Цієї суми вистачить, щоб повністю розрахуватися з кредиторами.
Акціонерам дістанеться залишок від виручки фірми після розрахунків з кредиторами. У разі невдачі з обох проектів доходу фірми не вистачить для виплати дивідендів. Акціонери не отримають доходу.
Як ми бачимо, для кредиторів вигідніше проект 2, так як для них він принесе велику величину очікуваного доходу. Для акціонерів більш вдалим буде проект 1, оскільки в даному випадку вони очікують придбати більше.
Таким чином, цей приклад виявляє наявність конфлікту інтересів. Кредитори будуть прагнути націлити фірму на діяльність за проектом 2, а акціонери - за проектом 1.
Питання для роздумів
Чи завжди фірма буде зважати на думку кредиторів?
Деякі акціонери купують акції з метою подальшого перепродажу за вищою ціною і отримання за рахунок цього певного виграшу. Ціна акції називається курсовою вартістю, і подібний дохід носить найменування «виграш від зміни курсової вартості акції». Мета тут полягає в тому, щоб максимізувати прибуток від зміни курсової вартості акцій. Вартість акцій багато в чому залежить від оцінки ринком перспектив розвитку компанії. Для створення сприятливого «іміджу» фірми в очах ринку дані акціонери можуть перерозподіляти кошти на користь тих проектів, які з яких-небудь причин користуються найбільшою популярністю у індивідів, без урахування того, наскільки прибутковими насправді ці проекти є.
До особливого типу акціонерів відносяться стратегічні інвестори, метою яких є встановлення контролю за грошовими потоками всередині і поза фірмою, так як це означає контроль технологічного ланцюжка і виробничого процесу. Подібним акціонерам може бути властиво бажання витіснити інших власників, здійснити захоплення компанії для «викачування» максимально можливих засобів і її руйнування.
Фірмі, яка виступає у вигляді акціонерного товариства, часто притаманні конфлікти між цілями різних типів акціонерів. Так, якщо держава починає в законодавчому порядку захищати права дрібних акціонерів, то під виглядом дрібних акціонерів можуть ховатися реальні великі власники підприємства, які подібним «маскувальним» чином обходять закони держави.