Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
Головна → Економіка → Загальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Є.Г. Єфімова. Економіка для юристів, 1999 - перейти до змісту підручника

7.2. Витрати виробництва

Розглянута раніше виробнича функція встановлює натурально-речову (технологічну) зв'язок між використанням (витратами) факторів виробництва і обсягом продукції, що випускається. У даному питанні мова піде про вартісну залежності між обсягом виробленої продукції та витраченими факторами виробництва.
Витрати виробництва (С) - це вартість використаних факторів виробництва. Величина витрат залежить від обсягу витрачених ресурсів і їх ціни. Однак оскільки ресурси обмежені, то їх використання для виробництва даного продукту означає відмову від виробництва інших, альтернативних продуктів. Звідси: всі витрати виробництва за природою своєю альтернативні, тобто вони пов'язані з упускає можливості застосування ресурсів в іншому виробництві.
Сталь, використана при виробництві автомобілів, виявиться втраченою для виробництва верстатів, інструментів тощо Якщо слюсар зайнятий у виробництві того ж автомобіля, витрати, пов'язані з використанням праці цього слюсаря на автомобільному заводі, рівні тому внеску, який він міг би зробити у виробництво холодильників.
Розрізняють зовнішні та внутрішні витрати виробництва.
Зовнішні (грошові, явні) витрати - альтернативні витрати, що приймають форму грошових платежів, зроблених фірмою постачальникам факторів виробництва (заробітна плата робітників і службовців, витрати на сировину і матеріали, орендна плата тощо). Це виплати, здійснювані з метою залучення обмежених ресурсів саме в дане виробництво і призводять тим самим до відволікання цих ресурсів від інших альтернативних варіантів їх застосування.
Внутрішні (неявні, імпліцитні) витрати - це грошові доходи, якими жертвує фірма, самостійно використовуючи належні їй ресурси, тобто це доходи, які могли б бути отримані фірмою за самостійно використовувані ресурси (грошові кошти, приміщення, обладнання тощо) при найкращому з можливих способів їх застосування.
Наприклад, якщо фірма розташовується в приміщенні, що належить власнику фірми, то тим самим упускається можливість здати це приміщення в оренду і отримувати орендну плату. Хоча внутрішні витрати носять неявний, прихований характер і не відображаються в бухгалтерській звітності, вони завжди повинні враховуватися при прийнятті економічних рішень, тобто упущена (неодержаний) в даному прикладі орендна плата є частиною економічних витрат виробництва.
Внутрішні витрати включають в себе також так звану нормальний прибуток. Нормальна прибуток являє собою мінімальну плату, якої повинні винагороджуватися підприємницькі здібності, щоб стимулювати їх застосування на даній фірмі, тобто це мінімальний дохід, який має отримувати підприємець, щоб залишатися в даному бізнесі. Цей дохід повинен бути не менше прибутку, яку підприємець міг би мати в іншій, найбільш вигідною для себе сфері діяльності, але «упускається» ім. Практично нормальна прибуток визначається самим підприємцем як оцінка альтернативних можливостей додатка своїй заповзятливості.
Таким чином, економічні витрати включають в себе як зовнішні, так і внутрішні (в тому числі нормальний прибуток) витрати, а бухгалтерські витрати - тільки зовнішні.

Оскільки величина бухгалтерських та економічних витрат виробництва не збігається, остільки існують і відмінності у величині бухгалтерської та економічного прибутку.
Бухгалтерський прибуток дорівнює виручці від реалізації продукції за вирахуванням бухгалтерських (зовнішніх, явних) витрат виробництва.
Чистий економічний прибуток дорівнює виручці від реалізації за вирахуванням економічних витрат виробництва (зовнішніх і внутрішніх, включаючи нормальний прибуток).
Можливості зміни способів і витрат виробництва варіюються залежно від того, скільки часу потрібно фірмі, щоб змінити технологію виробництва або відреагувати на зміни ринкової кон'юнктури. Цей факт знаходить своє відображення в існуванні відмінностей між витратами виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах.
Короткостроковий період - це період, коли більша частина факторів виробництва залишається постійною, фіксованого, і для того, щоб збільшити (або скоротити) обсяг виробництва фірма може змінювати тільки один фактор виробництва. У короткостроковому періоді такі види витрат, як будівлі, обладнання, посівні площі, залишаються постійними, тому фірма може впливати на обсяг виробництва, змінюючи лише, наприклад, число залучених працівників.
У довгостроковому періоді фірма може внести зміни у всі фактори виробництва. Вона може не тільки найняти додаткових працівників, але й розширити свої виробничі потужності за рахунок будівництва або придбання додаткових приміщень і обладнання, що дозволить здійснювати випуск продукції в таких масштабах, які найкращим чином будуть відповідати новим ринковим умовам.
Аналізуючи витрати, необхідно розрізняти витрати на весь обсяг випуску продукції - повні (загальні, сумарні) витрати виробництва - і витрати виробництва одиниці продукції - середні (питомі) витрати.
Розглядаючи витрати на весь обсяг випуску, виділяють наступні витрати виробництва:
- постійні (FС) - витрати, які не залежать від обсягу продукції, що випускається (Q) і виникають вже тоді, коли виробництво ще не розпочато. Так, ще до початку виробництва слід мати в розпорядженні підприємства такі фактори, як будівлі, машини, обладнання. У короткостроковому періоді постійними витратами є орендна плата, витрати на охорону, податок на нерухомість тощо;
- змінні (VC) - витрати, які змінюються в залежності від обсягу випуску. До них відносяться: основні і допоміжні матеріали, заробітна плата робітників, транспортні витрати, витрати електроенергії на виробничі цілі тощо;
- сукупні (ТС) - сума постійних і змінних витрат:
TC=FC + VC.
Змінні і сукупні витрати виробництва зростають разом із збільшенням випуску продукції, проте темп зростання цих витрат неоднаковий. Починаючи з нуля, у міру зростання виробництва вони спочатку ростуть дуже швидко, потім у міру подальшого збільшення обсягів виробництва їх темп зростання сповільнюється і вони ростуть повільніше, ніж продукція (позначається позитивний ефект масштабу). Надалі, проте, коли вступає в дію закон спадної віддачі, змінні і сукупні витрати починають обганяти зростання виробництва (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Витрати виробництва всього обсягу випуску
Сукупні (ТС), змінні (VC) і постійні витрати (FC)
Для економічного аналізу особливий інтерес представляють витрати в розрахунку на одиницю продукції , або середні витрати:
- середні постійні витрати (AFC) - постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції:
AFC=FC: Q.

У міру збільшення обсягу виробництва постійні витрати розподіляються вже на більшу кількість продукції, так що середні постійні витрати знижуються;
- середні змінні витрати (АVC) - змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції:
AVC=VC: Q.
У міру збільшення обсягу виробництва середні змінні витрати спочатку падають (позитивний ефект масштабу), досягають свого мінімуму, а потім під дією закону спадної віддачі починають рости.
- середні сукупні витрати (АТС) - сукупні витрати в розрахунку на одиницю продукції:
АТС=ТС: Q.
Динаміка середніх сукупних витрат відображає динаміку середніх постійних і змінних витрат. Поки знижуються і ті й інші - середні сукупні падають, але коли в міру збільшення обсягу виробництва зростання змінних витрат починає обганяти падіння постійних - середні сукупні витрати починають рости.
В економічному аналізі широко використовуються граничні витрати (МС) - приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції:
МС=? ТЗ:? Q
Граничні витрати показують, у скільки обійдеться фірмі збільшення обсягу випуску продукції на одиницю. Граничні витрати вирішальним чином впливають на вибір фірмою обсягу виробництва, бо це саме той показник, на який фірма може впливати (рис. 7.4).

Рис. 7.4. Витрати виробництва на одиницю продукції
Граничні (МС), середні постійні - (AFC), середні змінні -
(AVC), середні сукупні - (АТС) витрати виробництва
Вище була розглянута динаміка витрат виробництва, пов'язаних зі зміною обсягу випуску при заданому рівні постійних витрат. У довгостроковому періоді фірма може змінювати всі використовувані фактори виробництва. Якщо фірма досягає обсягу виробництва, при якому граничні витрати різко зростають, то вона змушена внести зміни і в ті фактори виробництва, які раніше були постійними, тобто в довгостроковому періоді всі витрати виробництва є змінними.
Витрати виробництва, що характеризують витрати факторів виробництва на одиницю продукції в довгостроковому періоді, називаються довгостроковими середніми витратами (LAC). На динаміку довгострокових середніх витрат і відповідно на форму їх кривої впливає ефект масштабу.
Залежно від співвідношення темпів зростання витрат виробництва і обсягу виробництва розрізняють:
- зростаючу (позитивну) віддачу від масштабу - обсяг виробництва зростає швидше, ніж витрати, і отже , середні витрати виробництва знижуються;
- убуваючу (негативну) віддачу від масштабу - витрати ростуть швидше, ніж обсяг виробництва, і отже, середні витрати виробництва зростають;
- постійну віддачу від масштабу - обсяг виробництва і витрати ростуть однаковими темпами, відповідно витрати виробництва одиниці продукції не змінюються.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7.2. Витрати виробництва "
  1. 5. Коріння ідеї стабілізації
    витрати виробництва. Бухгалтерський облік, який намагається визначити результат минулої діяльності, знаходиться в такому ж становищі, оскільки спирається на оцінку основних засобів, запасів і дебіторської заборгованості. Незважаючи на невизначеність, економічний розрахунок в змозі успішно виконувати поставлені перед ним завдання, оскільки ця невизначеність не випливає з недоліків системи розрахунку. Вона
  2. 8. Підприємницькі прибутки і збитки
    витрати. Витяг прибутку постійна мета будь-якої діяльності. Якщо поставлені цілі не досягаються, то дохід або не перевищує витрат, або залишається нижче рівня витрат. В останньому випадку результат означає збиток, зменшення задоволення. У своєму первісному значенні прибуток і збиток психічні явища і як такі не доступні вимірюванню і не можуть бути визначені в такому вигляді, щоб
  3. 9. Підприємницькі прибутки і збитки в економіці, що розвивається
    витрати, понесені продавцями. Підприємницька прибуток НЕ винагороду, жалуемой покупцем того постачальнику, який обслужив його краще, ніж ледачий рутинерами. Вона є наслідком прагнення одних покупців перебити ціну інших, настільки ж пристрасно бажаючих придбати частину обмеженої пропозиції. Дивіденди корпорацій зазвичай називаються прибутком. Насправді вони представляють
  4. 13. Комерційна пропаганда
    витрати, понесені на рекламу, є частиною загального списку виробничих витрат. Комерсант витрачає гроші на рекламу, якщо і оскільки він очікує, що збільшення продажів призведе до збільшення загальної чистої виручки. У цьому відношенні не існує відмінностей між витратами на рекламу та іншими витратами виробництва. Робилися спроби провести різницю між виробничими витратами і
  5. 4. Облік витрат виробництва
    витратами є сума грошей, яка потрібна для придбання факторів виробництва. Підприємець намагається займатися тими проектами, від яких очікує найбільшого перевищення виручки над витратами, і уникати проектів, від яких він очікує більш низького рівня прибутку або навіть збитків. Роблячи таким чином, він погоджує свої зусилля з максимально можливим рівнем задоволення
  6. 6. Монопольні ціни
    витрати граничного оператора складають s + t. Місцеві заводи в змозі продати весь свій сукупний випуск за ціною s + t. Дія мита створює стимул місцевим виробникам розширити виробництво р з рівня b до рівня трохи нижче a. Але якщо b більше а, то картина змінюється. Якщо ми припустимо, що b велике настільки, що навіть при ціні s внутрішнє споживання менше нього і надлишок може
  7. 9. Вплив монопольних цін на споживання
    витрати виробництва і тим самим збільшує кількість капіталу та праці, які можна використовувати для додаткового виробництва. Однак не потрібен ніякий картель, щоб усунути завод, що має високі витрати. Конкуренція на вільному ринку досягає цього результату без всякої монополії і монопольних цін. Навпаки, часто метою заохочувальною державою картелизации є саме
  8. 10. Цінова дискримінація з боку продавця
    витрати виробництва це не робить ніякого впливу. Самий звичайний приклад цінової дискримінації це лікарі. Нехай лікар, який може провести 80 процедур на тиждень і бере 3 дол. за кожний прийом, повністю зайнятий відвідуваннями 30 пацієнтів. При цьому він отримує 240 дол. на тиждень. Якби він брав з 10 найзаможніших пацієнтів, які споживають 50 процедур, по 4 дол. замість 3 дол., то вони
  9. 6. Зміни в купівельній спроможності під дією грошових чинників і умов на товарних ринках
      витрати виробництва грошей шляхом використання паперових грошових знаків. Однак знання грошової історії представляє проблему в іншому світлі. Якщо подивитися на катастрофічні наслідки колосальної інфляції паперових грошей, слід визнати, що дорожнеча виробництва золота є меншим злом. Марно заперечувати, що причина цих катастроф в неправильному використанні державою
  10. 10. Сенс грошового відношення
      витратами виробництва. Збільшення кількості вироблених товарів, при інших рівних умовах, повинно приводити до поліпшення умов існування людей. Наслідком цього є падіння грошових цін на товари, виробництво яких було збільшено. Але це падіння цін ні в найменшій мірі не зменшує користь від додатково виробленого багатства. Можна вважати несправедливим збільшення
© 2014-2022  epi.cc.ua