| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
У параграфі 3.1 т. 1 було показано, що думки кейнсіанців і неокласиків суттєво розходяться при описі поведінки домашніх господарств на ринку благ. Якщо згідно з концепцією класичної школи обсяг споживання домашніх господарств визначається прагненням індивідів витягти максимум користі з наявних в їх розпорядженні ресурсів, то в кейнсіанської концепції споживання домашніх господарств пропорційно величині реального доходу. Р. Клауер, один з основоположників неокейнсианства, показав, як кейнсіанську функцію споживання можна вивести і на основі неокласичної методології аналізу поведінки споживача.
На рис. 13.1 показано, як відповідно до неокласичної концепцією індивід визначає величину свого доходу і пропорцію його розподілу між споживанням і заощадженням. На відміну від рис. 3.7 на рис. 13.1 враховується, що індивід, крім трудових доходів (лінія wN, нахил якої визначається ставкою заробітної плати), може отримувати дохід від майна (лінія П).
Мал. 13.1. Визначення гіпотетичних обсягів пропозиції праці і споживання благ в поточному періоді
При заданих значеннях доходу від майна і ставки заробітної плати обсяг пропозиції праці визначається точкою дотику променя wN з кривою байдужості U (N0, г /0), Що представляє максимально можливе добробут індивіда. В квадраті I показано, як індивід розподіляє свій доход між поточним (CJ) і майбутнім споживанням (Ct*), Визначаючи тим самим обсяг заощаджень.
Значення ендогенних параметрів (ЛГ, у *, Cq, С), максимізує функцію корисності індивіда, називають гіпотетичними. Вони визначаються системою цін на блага і фактори виробництва, а також величиною майна індивіда. Оскільки гіпотетичні значення економічних параметрів максимізують функцію корисності суб'єкта, то його діяльність буде спрямована на їх досягнення.
А як поведе себе індивід, якщо виявиться, що гіпотетичні значення з яких-небудь причин будуть недосяжними? Припустимо, що на ринку праці замість наміченого N * кількості праці індивід може продати тільки N< N* (Див. Рис. 13.1). В цьому випадку і його дохід буде менше гіпотетичного (у < уц). Через зменшення доходу не вдається реалізувати гіпотетичний обсяг споживання (С < Cq).
Отже, в поведінці домашнього господарства, що прагне максимізувати свою функцію корисності, виділяються два етапи. На першому індивід планує своє господарство тільки на основі сущест-чих цін і намічає собі гіпотетичні значення трудової діяльності, доходу, поточного споживання і заощадження. Якщо в ході здійснення наміченої програми господарювання індивід зустрічається на ринку з дефіцитом або надлишком, то він коригує спочатку намічені значення ендогенних параметрів відповідно до виявившисьтруднощами кількісними обмеженнями. Таким чином, поведінка домашнього господарства визначається не тільки ціновими, але і неціновими (кількісними) сигналами ринку. В цьому суть гіпотези подвійного рішення, автором якої є Р. Клауер.
Значення ендогенних параметрів, визначені відповідно до гіпотезою подвійного рішення (на рис. 13.1 це у, С), називають як і в кейнсіанської моделі IS - LM, дійсними (effective).
Гіпотеза подвійного рішення дає теоретичне обгрунтування кейнсіанської функції споживання за допомогою понять і постулатів неокласичної концепції. Домашнє господарство формує план споживання на основі максимізації корисності своєї господарської діяльності. Але якщо при заданих цінах не вдається реалізувати гіпотетичну пропозицію праці, то дохід індивіда з ендогенного перетворюється в екзогенний параметр, що визначає розмір поточного споживання.
Гіпотеза подвійного рішення поширюється і на поведінку підприємців. Вони визначають обсяги випуску і попиту на фактори виробництва з умови максимізації прибутку при заданих цінах. Якщо в ході реалізації намічених планів підприємці зустрічають обмеження на одному з ринків, то вони коригують свої операції на інших ринках.