| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 11. Форми суспільного виробництва |
||
|
Історія розвитку суспільства свідчить, що протягом тривалих періодів, що охоплюють різні громадські способи виробництва, зберігаються деякі загальні форми економічного життя. Соціальна практика знає три форми суспільного виробництва - натуральну, товарну і безпосередньо суспільну. У докапіталістичних формаціях панувала натуральна форма виробництва, але вже в період розпаду первісного ладу зароджується товарна. У сучасному світі у всіх розвинених країнах товарна форма виробництва є домінуючою. У міру посилення соціальної орієнтації ринкового господарства отримують розвиток елементи безпосередньо суспільної форми. Зростає роль товарного виробництва і в економічному житті країн Азії, Африки та Латинської Америки, де ще високий рівень натуральної економіки. Все це доводить, що товарне виробництво має високу адаптивну здатність до різних форм власності та способам виробництва. Натуральне виробництво. Історично першим виникло натуральне виробництво, за якого продукти праці призначалися для внутрішньогосподарського споживання. Протягом майже 3 млн років єдиною формою суспільного виробництва було натуральне. У процесі розпаду первіснообщинного ладу виникло товарне виробництво, але натуральна форма ще довго залишалася панівною, поєднуючись при цьому з товарної. Загалом у всіх докапіталістичних формаціях господарство в основному було натуральним. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав виключно від рівня виробництва. Суспільний поділ праці в натуральному господарстві було розвинене слабо. Незважаючи на це, всередині такого господарства праця уже могла бути поділена між окремими людьми і групами людей. Наприклад, всередині латифундій мало місце поділ праці між рабами, які виконували різні види робіт. Але поділу праці між господарськими одиницями не існувало, був лише ідентичний набір видів робіт. Рабовласницькі латифундії або феодальні маєтки відрізнялися не так різноманітністю видів робіт, скільки кількістю зайнятої робочої сили (рабів і кріпаків). Що стосується вільних селян, то структура їх господарств була практично однакова. Селяни не тільки вирощували хліб, а й виготовляли знаряддя праці, одяг, взуття і т.д. Звичайно, і при натуральному господарстві деякі продукти праці (сіно, залізо, прянощі тощо) обмінювалися на ринку як товари. Але такий обмін відігравав другорядну роль. Натуральна форма виробництва існувала в умовах нерозвиненого суспільного розподілу праці і відповідала тому рівню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відносин, які обумовлюють обмежену мету виробництва та підпорядковують його задоволенню незначних за обсягом і однотипних, примітивних за характером потреб . Причини виникнення і сутність товарного виробництва. Організаційно-господарської основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці, яке означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів або певної виробничої діяльності. Суспільний поділ праці та обмін продуктами - два взаємообумовлених і взаємопов'язаних процесу. У докапіталістичних формаціях суспільний поділ праці був слабо розвинене. Виділення пастуших племен з маси первісних поклало початок першому великому суспільному поділу праці, зробило можливим регулярний обмін між общинами. У рабовласницькому суспільстві відбувся другий великий поділ праці - ремесло відокремилося від землеробства, що означало виникнення товарного виробництва, тобто виробництва, спеціально орієнтованого на обмін. Розвиток обміну зумовило виникнення металевих грошей, формування класу купецтва, поява торгового капіталу. Це було третє велике розподіл праці, яке визначило подальший розвиток товарного виробництва. У XX в. в розвинених країнах світу сталося четверте велике розподіл праці - відділення нематеріального виробництва (науки, освіти, охорони здоров'я тощо) від матеріального. З середини 70-х рр.., Тобто з розгортанням інформаційної революції, почалося п'ятий великий суспільний поділ праці - виділення інформаційної діяльності та сфери інформаційних послуг. Але саме по собі суспільний поділ праці, припускаючи наявність обміну продуктами, спонтанно не приводить до появи товарних відносин. Виникнення товарних відносин поряд з організаційно-виробничим відокремленням спеціалізованих ланок суспільного розподілу праці обумовлено соціально-економічної відособленістю виробників, яка дозволяє їм привласнювати вироблений продукт, розпоряджатися ним, бути власниками, результатом матеріальних умов виробництва. Така відособленість з часу розпаду первісного ладу стає економічною основою виникнення приватної власності на засоби виробництва як історично першої форми економічного відокремлення. Внаслідок цього відбувається перетворення обміну діяльністю і продуктами праці в товарний обмін. Ця відособленість може мати різний характер, залежить від пануючого типу власності. Правомірне питання: чому виникає відособленість виробників? З боку безпосереднього змісту праці вона обумовлюється, насамперед, його неоднорідністю, різною складністю, неоднаковим функціональним змістом роботи - співвідношенням творчого та виконавського компонентів, елементів розумової та фізичної праці. Розрізняються і умови праці, залежно від яких виділяють працю простий і складний, в шкідливих умовах і т. д. Не однакові фізичні і духовні здібності людей, їх навички до щоденної і напруженої роботи, тому результативність, ефективність праці різних людей різна. З боку суспільної форми відособленість суб'єктів виробництва зумовлена їхніми інтересами до присвоєння результатів своєї (в умовах простого товарного виробництва) або чужої праці. У сучасних умовах ознаками прояву економічної відособленості товаровиробників є: 1) форми і межі привласнення коштів і результатів виробництва, 2) самостійне визначення обсягів виробництва, встановлення цін, розподіл отриманих прибутків і т.д.; 3) незалежність в управлінні виробництвом і збутом продукції; 4) самостійність у виборі постачальників сировини, електроенергії, комплектуючих виробів, відповідальність за виконання контрактів, договорів; 5) самофінансування, економічний ризик, самоокупність та ін Громадське розподіл праці, за Марксом, проявляється в трьох основних формах: поділ на його великі роди: землеробство, промисловість - загальне, поділ цих родів на. Безпосередньою основою виникнення і розвитку товарного виробництва та відокремлення товаровиробників є загальне і часткове поділ праці. Ці форми створили великі відокремлені один від одного сфери виробництва, злиття яких у сукупний суспільний відтворювальний організм в умовах соціально-економічної відособленості виробників відбувається шляхом обміну продуктами праці як товарами. Таким чином, обмін зробленими товарами через ринок формує економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками. Єдність процесів економічного відокремлення і суспільного розподілу праці полягає в тому, що вони мають загальну орієнтацію на формування і розвиток економічних зв'язків у сфері обміну. Товарне виробництво - це така організація суспільного господарства, за якої окремі продукти виготовляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, які перетворюються в товар. Звідси випливає, що основними рисами товарного виробництва є: а) суспільний поділ праці, б) відокремлення привласнення засобів виробництва; в) виробничо-господарська та соціально-економічна відокремленість власників виробленого продукту; г) економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками, реалізовані через обмін; д) стихійний характер економічного розвитку. Розрізняють просте і капіталістичне товарне виробництво. Просте товарне виробництво грунтується на власній праці, капіталістичне - на використанні найманої праці. Продукт праці в простому товарному виробництві належить товаровиробникові, в капіталістичному - власникові засобів виробництва. Просте товарне виробництво, як правило, - дрібне, а кінцева мета - задоволення особистих потреб товаровиробників. Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, розвинене одиничний поділ праці. Його мета - отримання прибутку. Просте товарне виробництво має обмежено ринковий характер (одна частина вироблених продуктів йде безпосередньо на приватне натуральне споживання, друга - товарна - на ринок), а капіталістичне повністю підпорядковане ринку. Але у простого і капіталістичного товарного виробництва є і загальні риси: конкуренція товаровиробників, розорення одних і збагачення інших, нарешті, один тип власності - приватна, хоча і в різних її формах. В умовах адміністративно-командної системи колишнього СРСР мало місце штучне звуження сфери функціонування товарно-грошових відносин, ігнорування вимог економічних законів ринкової організації виробництва. Це стало однією з причин неефективності радянської економіки та її витратного характеру. Становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки покликане вирішити цю проблему. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 11. Форми суспільного виробництва " |
||
|
||