Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3.1 Економічна система про-вин. Типологія економічних сис-тем |
||
Загальноприйнято економічні системи поділяти на 4 рівня: 1 - Мікро - економіка підприємства, господарюючого суб'єкта, 2 - Мезо - економіка регіону, галузі господарства, 3 - Макро - економіка держави, 4 - Мега - світова економіка. Будь-яка економічна система є частиною більшої системи. Підприємство як економічна система пов'язано з галуззю, з економіч-ської системою суспільства, а остання пов'язана з економічною системою в інших країнах за допомогою міжнародного поділу праці та спеціалізації. Для того щоб задовольняти потреби в економічних благах і послугах, необхідно їх виробити, тому в основі економічної сис-теми лежить процес виробництва, а його елементи є і елементами економічної системи. Щоб процес виробництва міг протікати, необхідна сукупність факторів суспільного виробництва, до якої входять засоби вироб-ництва, що складаються з предметів праці і засобів праці, а також люди, про-лада знаннями, виробничим досвідом, навичками до праці і при-водячи засоби виробництва в дію. Предмети праці - це те, на що спрямована праця людини, що стано-вить матеріальну основу майбутнього готового продукту. Засоби праці - річ або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці; те, чим людина впливає на предмет праці, створюючи готовий продукт. В єдності засоби виробництва і люди, що приводять їх у дію, становлять продуктивні сили. Займаючись економічною діяльністю, беручи участь в суспільному відтворенні, люди вступають у відносини один з одним з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ і послуг. Це реальні, об'єктивні відносини між людьми, гро-ні умови виробництва економічних благ, які можна визначити як економічні відносини. Економічні системи з моменту свого виникнення і до наших днів пройшли значний шлях свого розвитку. До теперішнього часу налічується безліч їх типів, у зв'язку з чим виникає необхідність класифікації економічних систем. З позиції пріоритету форм власності К. Марксом було виді-лено п'ять типів суспільно-економічних формацій, які представ-ляли собою єдність економічного базису і відповідних йому над-строечних відносин. Первіснообщинна формація характеризується неподільним гос-подстве общинної власності на засоби виробництва. Всі работо-здатні члени товариства зобов'язані трудитися для збереження життєдіяльності громади. Рабовласницька формація характеризується повною власністю рабовласника на всі умови виробництва, в тому числі і раба, який сприймається як говорить знаряддя праці. Феодальна формація характеризується повною власністю феоду-лов на землю та юридичної залежністю від них прикріплених до землі селян. Капіталістична формація характеризується приватною собст-венностью на засоби виробництва і відділенням від них робочого, ко-торий, будучи юридично вільним, змушений продавати свою робочу силу капіталісту - власнику засобів виробництва. Комуністична формація характеризується громадської власністю на засоби виробництва, від яких не відокремлені непосредствен-ні виробники, а праця є вільним працею на себе і своє загально-ство і виступає першою життєвою потребою. За рівнем технологічного розвитку класифікація економічних систем базується на аналізі розвитку техніки і виробництва. У відпо-відно з цим американський економіст У. Ростоу виділяє п'ять видів економіч-них систем: - традиційне суспільство - в основі - ручна техніка, преоблада-ня аграрного виробництва, низька продуктивність тру-так; - перехідне суспільство - розвиток науки, ремесел, ринку, зростання еф-бництва; перехід економічної системи від традиційної до більш високого типу економіки індустріального суспільства; - економічна система «зсуву» - значне зростання капітальних вкладень, швидке зростання продуктивності праці в сільському господарстві, розвиток інфраструктури; - суспільство економічної зрілості - швидке зростання виробництва і його ефективності, розвиток всього народного господарства; - суспільство високого масового споживання - виробництво починають нает працювати переважно на споживача, провідне положен-ня займають галузі, що виробляють предмети тривалого поль-тання. У 1970-і рр.. У. Ростоу виступає з концепцією нової, шостої стадії економічного зростання - «пошук якості життя», в якій провідним сек-тором економіки стає сфера послуг і на перший план висувається духовний розвиток людини. Німецький економіст Б. Гільдебранд як критерій рівня розви-ку виробництва використовував мінові відносини і відповідно з цим виділив три історичні типи економічних систем: натуральна, де-ніжна, кредитна. Його співвітчизник економіст К. Бюхер розглядав типи економічних систем з точки зору переважання певного виду господарства: домашнє - предмети споживання використовуються там, де виробляються; міське - безпосередній обмін товару на товар; народне - предмети, перш ніж дійти до споживача, проходить ряд хо- зяйств. Структуру економічної системи суспільства можна розглядати в за-лежно від пануючої форми господарювання: - натуральне господарство - вироблені продукти споживаються всередині господарства, не розвинене суспільний поділ праці; - просте товарне господарство - частина вироблених продуктів реалізується на ринку, відсутній найману працю, приватна собст-венность передбачає певне суспільний поділ праці, обмін продуктами; - ринкова система - панує різноманіття форм власне-сти, характерна різна ступінь державного регулювання і господарства. Економічні системи також доцільно поділяти виходячи зі способу координації входять до неї елементів: - класичний (чистий) капіталізм, або капіталізм епохи свобод-ної конкуренції (laissez faire) , характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків і цін для координації економічної діяльності та управління нею. У той-який системі поведінка кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами, він прагне максимізують-вать свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. На ринку існує безліч самостійно діючих поку-Патель і продавців кожного продукту і ресурсу. У результаті економічна влада виявляється широко розсіяна. Захисники чистого капіталізму стверджують, що така економічна система сприяє ефективності використання ресурсів, стабільності виробництва і зайнятості, швидкому економічному зростанню. У ній дуже мала або зовсім відсутня необхідність в урядовому плануванні, в урядовому контролі і втручанні в економічний процес, оскільки таке втручання-тельство підриває ефективність функціонування ринкової системи; - командна економіка. Свою назву вона отримала через способу управління і координації, яка здійснюється на основі суворої ієрархічної підпорядкованості якомусь центру в особі го-державу. Воно приймає всі рішення про виробництво, розподіл-лення, обміні і споживанні благ і послуг у суспільстві. У цій сис-темі панує суспільна (державна) форма собст-ності на засоби виробництва, що дозволяє забезпечувати державну монополію, що охоплює весь процес загально-жавного відтворення і здійснювати жорстке централізованого-ванне регулювання економіки; - традиційна економіка, заснована на звичаях, характерна для багатьох слаборозвинених країн. Техніка виробництва, обмін, рас-пределеніе доходів базуються тут на освячених часом звичаї. Релігійні та культурні цінності тут первинні в порівнянні з економічною діяльністю. Технічний прогрес і впровадження інновацій різко обмежені, оскільки вони вступають у протиріччя з традиціями і загрожують стабільності гро-ного ладу. - змішані типи систем. У реальній дійсності економі-етичні системи розташовуються десь між крайнощами чистого капіталізму та командної економіки. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 3.1 Економічна система про-вин. Типологія економічних сис-тем " |
||
|