| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Числовий приклад |
||
|
Приклад формування доходів при дійсному рівноправ'ї факторів вироб-ництва наведено в табл. 5. Таблиця 5 Формування доходів при рівноправність факторів виробництва, грн. / Од. товару Фактор виробництва Вартість / ціна витрат фактора виробництва Додаткова вартість вар-тість власника ринкова ціна Засновник: - фундація 200 250 50 - капітал підприємства 125 150 25 - «земля» підприємства 25 35 10 Сума 350435 85 Власник робочої сили: - праця 350500150 - капітал підприємства 250 300 50 - «земля» підприємства 50 70 20 Сума 650 870 220 Власник орендованого капіталу: - власний капітал 150 200 50 - капітал підприємства 100 120 20 - «земля» підприємства 20 28 серпня Сума 270348 78 Власник орендованої "землі": - власна «земля» 45 50 5 - капітал підприємства 25 30 5 - «земля» підприємства 5 7 лютого Сума 75 87 12 Всього 1345 1740 395 Оскільки підприємство належить усім учасникам пулу, кожен з них крім власного фактора виробництва володіє також частиною капіталу і «землі» підпри-ємства. (Домовимося, що власним фактором виробництва будемо називати той, з кото-рим його власник спочатку входить в пул). Вартості витрат власних факторів виробництва? засновництва, праці, орендованих капіталу і «землі» з боку їх власників у табл. 5 прийняті тими ж, що і в табл. 4, відповідно 200, 350, 150 і 45 грн. / Од. товару. У нашій ідеальної моделі обмін між засновником і власниками інших факторів виробництва відсутній, по-цьому категорія «договірні ціни витрат» не використовується, а засновницькі вартості витрат рівні вартостям власників. Згідно з прийнятим допущенню, можуть бути визначені ринкові ціни витрат усіх факторів виробництва окремо цзфп, i. У табл. 5 значення ринкових цін витрат власних факторів виробництва дорівнюють 250, 500, 200 і 50 грн. / Од. товару. (В табл. 4 у відповідних осередках були проставлені "?"). У реальній дійсності точно так само? як різниця ринкової ціни витрат і вартості власника фактора виробництва додаткова вартість розраховується тільки для засновника (див. попередню главу). Додаткова вартість для решти власників факторів виробництва дорівнює різниці ринкової ціни витрат та договірної ціни за-трат. Як вже сказано, учасникам пулу належать частини капіталу і «землі» підпри-ємства, пропорційні внеску кожного у формування ринкової ціни товару Ц1. Ве-личина цього вкладу визначається часткою ринкової ціни витрат належить суб'єкту фактора виробництва цзфп, i в сумарній ціні витрат усіх власних факторів вироб-ництва (засновництва, праці, орендованих капіталу і «землі»). Наприклад, частка заснував-теля становить (див. табл. 5) 250 / (250 +500 +200 +50)=0,25. Відповідно до неї йому пола-гаются частини вартості капіталу і «землі» підприємства (у перерахунку на одиницю товару), рівні відповідно 0,25 - 500=125 грн. / Од. товару і 0,25 - 100=25 грн. / од. товару, де 500 і 100 - сукупні капітал і «земля» підприємства в грошовому вираженні, грн. / од. товару, їх значення взяті з табл. 4. Аналогічним чином розраховані частини капіталу і «землі» підприємства, що належать іншим учасникам пулу. Капітал і «земля» підприємства є рівноправними факторами виробництв-ва, їх витрати також оцінюються споживачами (ринком) відповідним значенням цзфп, i і, отже, на їх частку припадає деяка додаткова вартість. Дохід кожного учасника пулу визначається ринковою ціною витрат трьох факторів виробництва? його власного, а також належної йому частини капіталу і «землі» підприємства. Додаткова вартість привласнюється власником фактора виробництв-ва. 1. Розглянута модель показує, що справедливий розподіл теоретично можливо навіть за наявності приватної власності і приватного засновництва. Цей факт ні про що не говорить. Навіть трудова теорія теоретично (!) Допускає відсут-ність експлуатації у разі, якщо капіталіст повертатиме всю присвоєну їм при-бавочную вартість своїм найманим робітникам. 2. Слід розглянути ще один спосіб розподілу. У табл. 1 наведені МНТ суб'єктів обміну: ? МНТ рибалки? 30 заходів зерна і 5 оленів; ? МНТ хлібороба? 60 лососів і 5 оленів; ? МНТ мисливця? 40 лососів і 20 заходів зерна. При цьому суспільне виробництво в змозі повністю задовольнити запити кожного суб'єкта. Наприклад, хліборобові і мисливцеві в сукупності потрібно 100 Лосо-сей, і саме 100 лососів складають ресурси рибалки? див. табл. 1. Теоретично можна уявити, що всі обміни здійснюються без визначення значення вартості кожного товару. Наприклад, рибалка просто віддає 60 лососів земле-ділку і 40 лососів мисливцеві, отримуючи натомість від них необхідні йому 30 заходів зерна і 5 оленів. (В період військового комунізму це називалося «прямий продуктообмін»). У результаті кожен суб'єкт отримує свій МНТ в повному обсязі, тобто, задовольняє свої потреби. Цей спосіб розподілу, коли кожен отримує «по потребі» (маються на увазі розумні потреби), віддаючи суспільству «по здібності», відповідає Комуністична-ському способу виробництва. На даний момент розвиток суспільства ще не досягло тієї стадії, коли кожен його член готовий трудитися без примусу, повністю реалізуючи свій потенціал. Існую-щий економічний механізм, заснований на визначенні вартості продукту та обмін товарів відповідно до закону вартості, покликаний виявити внесок кожного виробника в сукупний суспільний продукт. Розподіл в ідеалі має здійснюватися в со-відповідності з величиною цього вкладу. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Числовий приклад " |
||
|
||