Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3.1. БЕЗРОБІТТЯ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ. ВИМІР БЕЗРОБІТТЯ |
||
У кожен момент часу працездатне населення, пропо-гающим свої послуги на ринку праці, ділиться на дві групи: працюю-щие (зайняті); що не працюють, але активно шукають роботу (безработ-ні). Це розділення обумовлено співвідношенням пропозиції праці та попиту на робочу силу, яке формується на ринку праці під впливом соціально-економічних і виробничих факто-рів. Пропозиція праці - це сукупність економічно активного населення країни, що пропонує свою робочу силу на ринку праці. Попит на працю - це сукупність затребуваною найманої робочої сили з боку роботодавців у межах їх платоспроможності та виробничої потреби. У результаті взаємодії попиту на працю і пропозиції праці на даному ринку встановлюється одно-весна ціна робочої сили і визначається рівень зайнятості (безробіттю-тіци) в економіці. Зайнятість відображає відповідність пропозиції праці та попиту на робочу силу. Безробіття - це таке нерівноважний стан ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на нього. Співвідношення числа за-нятих і безробітних графічно зображено на рис. 3.1, де DL - крива попиту на працю (робочу силу); SL - крива пропозиції праці; точка E - стан рівноваги, при якому пропозиція праці і попит на нього (Lе) рівні при рівноважному рівні заробітної плати Wе.
Рис. 3.1. Безробіття на ринку праці При ставці заробітної плати W1 число зайнятих відповідає відрізку OL2, число безробітних - відрізку L2L1. У сукупності зайняті і безробітні складають робочу силу в розмірі OL1. За методологією Міжнародної організації праці (МОП) працездатності населення у віці від 16 років і старше підрозділяється на 4 групи (рис. 3.2). Економічно активне населення (робоча сила) - особи трудо-здатного віку, які беруть участь у суспільному виробництві. До них належать такі категорії: 1) наймані працівники; 2) самостійні працівники; 3) допомагають члени сім'ї на сімейних підприємствах; 4) сезонні працівники; 5) тимчасово не працюють з об'єктивних причин (хвороба, відпустка); 6) учні вечірніх відділень; 7) учні, які проходять професійну підготовку на виробництві; 8) військовослужбовці. Економічно неактивне (пасивне) населення - особи, які не мають роботи й активно її не шукає. Вони вважаються вибивші-ми зі складу робочої сили. До них відносяться особи, потенційно мають можливість працювати, але з якихось причин не рабо-тануть: 1) учні очної форми навчання; 2) домогосподарки; 3) пенсіонери; 4) бездомні; 5) зневірені знайти роботу і припинили її пошуки; 6) особи, які перебувають тривалий час в інституціональних установах (психіатричних лікарнях, в'язницях).
Рис. 3.2. Класифікація працездатного населення Зайняті - особи, які мають оплачувану роботу на повний, чи не-повний робочий день, тиждень, а також тимчасово відсутні в свя-зи з хворобою, відпусткою, перепідготовкою. Безробітні - особи працездатного віку, які в на-варте час не мають роботи, активно шукають її, готові до неї при-ступити і не мають інших джерел доходу, крім заробітної пла-ти, у сфері оплачуваної зайнятості. У Росії безробітними вважаються працездатні громадяни, що не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи та готові приступити до неї. Прийнята система обліку безробіття в нашій країні не відображає реального стану російського ринку праці в кожен момент вре-мени, оскільки більшість безробітних не реєструється-руется на біржах праці, вважаючи за краще шукати роботу самостійно або вдаючись до послуг недержавних посередницьких струк-тур. Існують основні теоретичні напрямки в досліджень-нии причин безробіття: неокласичний, марксистське, кейнсіансько-ське і монетаристское. Неокласичний напрям розглядає безробіття як добровільне, викликане занадто високими вимогами до оплати праці, тимчасове явище. Тому причиною безробіття стає відмова працівників трудитися за меншу зарплату. Зменшення розмірів безробіття і відновлення рівноваги на ринку праці в умовах досконалої конкуренції забезпечується за допомогою регулювання ціни праці, яка гнучко реагує на попит ринку робочої сили. Перевищення пропозиції праці над спро-сом на робочу силу сприяє зниженню високого рівня заро-бітної плати (W1) до рівноважного значення (We). В результаті по-ніженіе ставки заробітної плати скорочує пропозицію робочої сили до рівня Lе, а зниження витрат на наймання робочої сили повели-чивает попит підприємців на робочу силу до значення Lе. Не погоджуючись з пониженням номінальної заробітної плати, працівники роблять добровільний вибір між зайнятістю та безробіттям на користь останньої. Марксистське напрямок розглядає безробіття як результат накопичення капіталу, при якому потреба в живому працю з розвитком науково-технічного прогресу (НТП) зростає повільніше, ніж потреба в машинах і устаткуванні. У результаті частина робочої сили вивільняється з суспільного виробництва, утворюючи «ре-зервной армію праці», якою можна маніпулювати в інтересах капіталу. Кейнсіанське напрямок розглядає основною причиною безробіття недолік сукупного попиту, сукупних витрат в економіці, особливо в умовах спаду виробництва, коли безработ-ні згодні працювати за меншу заробітну плату. Рівень заня-тости визначається динамікою ефективного попиту, який у свою чергу складається з очікуваних витрат на споживання домаш-них господарств і передбачуваних інвестицій продуктивного секто-ра економіки. Прихильники цього напряму виступають за державне ре-гулювання ринку праці шляхом збільшення або зменшення сово-купного попиту для запобігання нерівноважного стану ринку. Монетаристські напрямок розглядає безробіття як наслідок деформації, інерційності і негнучкості ринку праці. Даний ринок неоднорідний і складається з багатьох спеціалізованих ванних ринків, що склалися в рамках окремих територій, отрас-лей або груп професій. Різноманітність ринків праці робить немож-можна встановлення рівноваги на всіх ринках одночасно. Пе-перерозподіл робочої сили з трудоізбиточних регіонів у трудо-дефіцитні регіони країни, усунення дисбалансу між затре-ванними і неактуальними професіями в результаті структурних зрушень в економіці не може відбуватися миттєво, а потребує вре-мени і фінансових ресурсів. Крім того, втручання держави і профспілок у функ-ціонування ринку праці шляхом контролю за заробітною платою усі-чених негнучкість, інерційність ринку праці, породжуючи безробіття на одних спеціалізованих ринках і незадоволений попит на робочу силу на інших ринках. Так, консервація заробітної плати на ринках, де попит на робочу силу впав нижче її пропозиції, під-держівает пропозиція робочої сили на колишньому рівні, в той час як інші ринки відчувають нестачу пропозиції робочої си-ли. Виходячи з розглянутих наукових теорій, виділяють основні причини безробіття: 1) падіння темпів економічного зростання; 2) технічний прогрес; 3) структурна перебудова економіки; 4) інфляція; 5) демографічна та соціально-економічна політика дер-жави; 6) втручання профспілок у функціонування ринку тру-так. Для кількісного виміру розмірів безробіття застосовують-ють два показники: а) рівень безробіття, який визначається як співвідношення чисельності офіційно зареєстрованих безробітних та чисельні-ності робочої сили або як співвідношення частки зайнятих, щомісяця втрачають роботу, і суми цієї частки з часткою безробітних, щомі-но знаходять роботу. Формула розрахунку фактичного рівня безробіття має вигляд U%=(U / N) - 100, де U% - рівень безробіття, U - чисельність безробітних; N - чисельність робочої сили; б) тривалість безробіття - це час перебування в ка-честве безробітного. У табл. 3.1 наведено динаміку рівня безробіття в економіці РФ за період з 1992 по 2000 рр.. Таблиця 3.1 Динаміка рівня безробіття в економіці РФ за період з 1992 по 2000 рр.. (Тис. чол.)
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "3.1. БЕЗРОБІТТЯ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ. ВИМІР БЕЗРОБІТТЯ" |
||
|