| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.3.1. Логіка експрес-аналізу звітності |
||
|
перегляд звіту за формальними ознаками; ознайомлення з висновком аудитора; виявлення "хворих" статей у звітності та їх оцінка в динаміці; ознайомлення з ключовими індикаторами; читання пояснювальної записки (аналітичних розділів звіту); загальна оцінка майнового і фінансового стану за даними балансу; формулювання висновків за результатами аналізу. Перегляд звіту за формальними ознаками. Смислове навантаження цієї, на перший погляд абсолютно формальною, неаналітичних процедури, в ході якої оцінюються обсяг і якість звіту, зручність його структурування, наявність мінімального набору необхідних звітних форм, наявність і повнота аналітичних розшифровок, доступність і потрактований приводяться аналітичних індикаторів і т.п. , полягає в наступному. Культура складання звіту є важливим чинником успішного ведення бізнесу як з позиції самої компанії, що підготувала звіт, так і з позиції її зовнішніх контрагентів. По-перше, добре структурований звіт дозволяє керівництву підприємства і його власникам по-новому поглянути на стан справ на підприємстві, досягнуті результати фінансово-господарської діяльності, визначитися з перспективами її розвитку. По-друге, для контрагентів підприємства бухгалтерський звіт все більшою мірою стає основним інформаційним документом, що підтверджує можливість і економічну доцільність взаємодії з даним підприємством. По-третє, звіт є своєрідним способом реклами діяльності. Нерідко першим кроком фірми-контрагента при встановленні виробничих контактів є запит про можливість ознайомлення з річним бухгалтерським звітом потенційного партнера, тому від того, наскільки грамотно і привабливо складений звіт, може в значній мірі залежати результат майбутніх переговорів про співпрацю. Правило: перш ніж підписувати контракт, ознайомся з останнім річним звітом потенційного контрагента - є непорушною істиною для будь-якого досвідченого бізнесмена. Іншими словами, річний звіт є своєрідною візитною карткою підприємства - по ній складають перше, іноді вирішальне, уявлення про підприємство. Причини незадовільно або недбало складеного (за формальними і змістовними ознаками) звіту, звичайно, можуть бути сформульовані, однак у кожному разі вони мало пробачливих. Логіка міркувань стороннього аналітика (постачальника, кредитора та ін.) абсолютно очевидна: якщо потенційний контрагент, звіт якого проглядається в даний момент, навіть не може уявити в нормальному вигляді свою "візитну картку" (немає часу, не вважає головним, шкода грошей на оформлення , звичайна недбалість і т.п.), то навряд чи можна бути впевненим у діловій спроможності такого партнера. У бізнесі немає дрібниць, тим більше якщо мова йде про річному звіті як формальному підтвердженні фінансової спроможності підприємства. Ознайомлення з висновком аудитора. Існує кілька типів аудиторських висновків, регламентованих вітчизняними правилами (стандартами) аудиторської діяльності: безумовно позитивне, умовно позитивне, негативне, з відмовою від висловлення думки про достовірність бухгалтерської звітності *. Саме перші два види висновків наводяться у річних звітах, вони і мають у силу своєї доступності певну пізнавальну цінність. * Призначення, принципи складання, склад і зміст, процедура подання своєму клієнтові, а також примірні форми різних видів аудиторських висновків описані в стандарті "Порядок складання аудиторського висновку про бухгалтерської звітності". Безумовно позитивний аудиторський висновок (unqualified opinion) являє собою підготовлений в достатньо уніфікованому і короткому викладі документ, що містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність представлених у звітності (звіті) відомостей про майновий та фінансовий стан компанії, а також відповідно принципів формування та складання звітності чинним нормативним документам. При наявності такого висновку зовнішній аналітик цілком може покластися на думку аудитора і не робити додаткових аналітичних процедур з метою визначення фінансової спроможності компанії, звіт якої піддається їм аналізу. Умовно позитивне (нестандартне) аудиторський висновок (qualified opinion) зазвичай більш об'ємно і, як правило, містить деяку додаткову інформацію, яка може бути корисною користувачам звітності або розглядається аудитором як доцільна до опублікування виходячи з прийнятої технології аудиторської перевірки. Нестандартне аудиторський висновок може містити або беззастережну позитивну оцінку поданої звітності і фінансового стану, підтверджуваного нею, або позитивну оцінку, але з застереженнями. Причинами нестандартного аудиторського висновку можуть бути: використання думки іншої аудиторської фірми (наприклад, у випадку аудіювання звітності різних самостійних підрозділів однієї корпорації різними аудиторськими компаніями); зміна аудируемой фірмою облікової політики; деякі невизначеності фінансового або організаційного характеру (наприклад, участь аудируемой компанії в незавершеному судовому процесі з непередбачуваним результатом, недостатня ефективність системи внутрішнього контролю) та ін Аудиторський висновок полегшує прийняття рішення про доцільність бізнес-контактів з даним підприємством, але воно ні в якому разі не повинно розглядатися як безумовна гарантія його надійності і спроможності. Аудитори висловлюють свою професійну думку про достовірність звітних даних, але не є гарантами результатів і наслідків діяльності свого клієнта. Аудиторські послуги коштують дуже недешево, причому чим авторитетніше аудиторська компанія, тим більше плата за аудит. Тому навіть по імені аудитора можна скласти певне уявлення про фінансові можливості даного підприємства. Не секрет, що в умовах становлення ринкових відносин можливі окремі прояви профанації та аудиторської професії, тому в разі виникнення якихось сумнівів щодо солідності аудитора необхідно звернутися за довідкою в регіональну аудиторську палату. Виявлення "хворих" статей у звітності та їх оцінка в динаміці. При читанні звітності необхідно звертати увагу насамперед на так звані "хворі" статті. Сенс цієї перевірки полягає в наступному. Дані про недоліки в роботі комерційної організації можуть бути безпосередньо присутніми в бухгалтерській звітності в явному або завуальованому вигляді. Перший випадок має місце, коли в звітності є "хворі" статті, які умовно можна поділити на дві групи: - свідчать про вкрай незадовільну роботу комерційної організації в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі ; - свідчать про певні недоліки у роботі комерційної організації. До першої групи відносяться: "Непокриті збитки минулих років" (форма № 1), "Непокритий збиток звітного року" (форма № 1), "Кредити і позики, не погашені в строк" (форма № 5), "Кредиторська заборгованість прострочена" (форма № 5), "Векселі видані прострочені" (форма № 5). Ці статті свідчать про вкрай незадовільну роботу комерційної організації в звітному періоді і сформованому в результаті цього поганому фінансовому становищі. Причини утворення негативної різниці між доходами та витратами по укрупненої номенклатурі статей можна простежити у формі № 2 (результат від реалізації, результат від іншої реалізації, результат від позареалізаційних операцій). Більш детально причини збиткової роботи аналізуються в ході внутрішнього аналізу за даними бухгалтерського обліку. Наявність сум за статтями "Кредити і позики, не погашені в строк", що означають, що до моменту складання балансу комерційна організація не змогла розрахуватися за наданими їй кредитами, слід за наявності інформаційних можливостей оцінювати в динаміці. Якщо суми за цими статтями присутні в балансах декількох суміжних періодів, це говорить про хронічно незадовільну роботу комерційної організації. Якщо в передували балансах суми за даними статтями були відсутні, то мова, з очевидністю, повинна йти про погіршення фінансового стану саме у звітному періоді. До другої групи належать статті, безпосередньо представлені в балансі, або елементи статей, які можуть бути виділені за допомогою аналітичних розшифровок в ході внутрішнього аналізу. Про певні недоліки в роботі комерційної організації можна судити також по деяких несприятливих співвідношенням між окремими статтями. Сенс показників другої групи полягає в наступному. Будь-яке підприємство має певний запас міцності. Так, дебітори можуть затримувати оплату, але підприємство буде продовжувати роботу; може наростати величина неліквідів, але оборотних коштів ще достатньо для забезпечення прийнятною ритмічності технологічного процесу і т.п. Проте може настати ситуація, коли кількісні зміни перейдуть у якісні. Саме з цієї області і показники другої групи - вони говорять про те, що підприємство не цілком раціонально використовує свої кошти; поки ще запас міцності дозволяє підприємству витримувати цей стан справ, але така ситуація не може тривати до нескінченності, особливо якщо має місце несприятлива динаміка. Якщо аналіз проводиться тільки за даними річного звіту, то до статей другої групи відносяться в основному дані, що наводяться у другому розділі форми № 5: "Дебіторська заборгованість прострочена", "Векселі отримані прострочені" і "Дебіторська заборгованість, списана на фінансові результати ". Значимість сум за цими статтями щодо стійкості фінансового стану, безумовно, залежить від їх питомої ваги у валюті балансу. Що стосується їх смислового навантаження, то вона очевидна: комерційна організація має проблеми зі своїми покупцями і клієнтами. До певного моменту ці проблеми не є критичними, проте ситуація може різко змінитися при збігу в часі ряду факторів. Іншими словами, матеріали цієї групи можуть бути в балансах не тільки збиткових, але й цілком рентабельних комерційних організацій. Дані статті характеризують величину іммобілізованих оборотних коштів, тому незалежно від загальної оцінки фінансового стану необхідний по можливості детальний аналіз динаміки цих статей *. * Слід розрізняти два трактування терміна "іммобілізація". Перша трактування відноситься до протиставлення оборотних (тобто мобільних) і необоротних (тобто іммобілізованих, іншими словами, які не є мобільними) активів. У цьому випадку термін "іммобілізовані кошти" відноситься до засобів, вкладеним в довгострокові активи підприємства, і не носить негативного відтінку. Друге трактування відноситься до характеристики коштів, вкладених в необгрунтовану дебіторську заборгованість, неліквіди і наднормативні запаси. Це кошти, абстрактні з обороту, по суті, непрацюючі і не приносять дохід їх власникові. Таке трактування носить чітко виражений негативний відтінок, саме вона більш поширена у вітчизняній спеціальній літературі та обліково-аналітичній практиці. Рекомендовані ПБО 4/99 та наказом Мінфіну РФ № 4н формати звітності містять й інші досить інформативні дані про фінансовий стан - такі, які раніше було не прийнято відображати у звітності і тим більше робити їх доступними для зовнішніх аналітиків. Зокрема, це перелік кредиторів та дебіторів з найбільшою заборгованістю, забезпечення видані, розшифровки окремих прибутків і збитків (штрафи, пені, неустойки). Недоліки в роботі в прихованому, завуальованому вигляді відображаються в ряді балансових статей, що може бути виявлено в рамках внутрішнього аналізу із залученням даних поточного обліку. Це викликано не фальсифікацією даних, а існуючої методикою складання балансу, згідно з якою багато балансові статті комплексні. Виявлення подібних завуальованих недоліків не може бути метою експрес-аналізу - потрібен детальний аналіз із залученням додаткових, причому не завжди доступних зовнішньому аналітику, даних бухгалтерського обліку. Ознайомлення з ключовими індикаторами. Будь-яке підприємство прагне показати себе з найбільш вигідного боку. Робиться це шляхом складання зведеної таблиці з основними показниками в динаміці (обсяг реалізації, прибуток, прибуток на акцію, рівень дивідендів та ін.) Таблиця нерідко супроводжується графіками та аналітичними викладками, а також склепінням алгоритмів розрахунку. Деякі показники не прийнято приводити в цьому розділі, однак їх нескладно і доцільно розрахувати самостійно, оскільки вони мають безумовну аналітичну значимість. Зокрема, сюди відноситься показник, що характеризує частку собівартості у виручці. Очевидно, що за динамікою цього і подібних показників можна зробити певні висновки про фінансове становище підприємства. Читання пояснювальної записки (аналітичних розділів звіту). Даний розділ (або розділи) представляє безперечну цінність для будь-якого аналітика. Його структура і зміст не пропонуються нормативними документами, тому в значній мірі визначаються традиціями у складанні річного звіту, що склалися на даному підприємстві. При читанні аналітики слід мати на увазі, що вона, безумовно, є односторонньою; її мета - демонстрація найбільш привабливих тенденцій і результатів. Проте вона хороша вже тим, що містить аналітичні показники і коефіцієнти, які, з одного боку, не треба самостійно розраховувати і, з іншого - не завжди рассчітиваеми за даними публічної звітності. Загальна оцінка майнового і фінансового стану за даними балансу. Дана процедура проводиться в тому числі і в розвиток попередньої, оскільки аналітику потрібні не тільки індикатори, позитивно характеризують об'єкт аналізу, але й показники, значення яких можуть бути не цілком задовільні, тому в аналітичній частині річного звіту про них "забувають" згадати. Тут передбачається побіжний перегляд балансу і оцінка його структури: зміна валюти балансу, частка необоротних активів, структура основних засобів, частка позикових коштів у валюті балансу, співвідношення позикових і власних коштів (рівень фінансового левериджу) та ін Деякі з цих показників можуть наводитися або в таблиці ключових індикаторів, або в аналітичній частині звіту. При необхідності значення показників нескладно розрахувати за укрупненими алгоритмам (мається на увазі - без додаткового очищення або реструктурування балансу). Формулювання висновків за результатами аналізу. Ця процедура є завершальною в експрес-аналізі. Рекомендується систематизувати позитивні і негативні моменти, виявлені в ході аналізу, і після цього робити заключні висновки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4.3.1. Логіка експрес-аналізу звітності" |
||
|
||