| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.4.3. Управління формуванням ринку в регіоні |
||
|
Радикальні зміни економічних відносин в Росії в результаті реформ викликають необхідність настільки ж істотних змінних на всіх рівнях управління економікою, в тому числі на рівні місцевого самоврядування - міст і районів. Необхідність ка-кількісний змін управління на цьому рівні обумовлена несумісністю дореформених адміністративно-командних управлінських впливів з приватною власністю, ринковими відносинами. Командно-адміністративна система характеризувалася жорсткою регламентацією економічних відносин, що встановлюються централізовано. Норми, правила поведінки економічних суб'єктів у рай-онах та містах визначалися вищестоящими управлінськими органами. Використання монетарної моделі радикального реформування російської економіки різко обмежило масштаби державного регулювання, у тому числі бюджетного дефіциту. Реальний сектор в нових умовах не став об'єктом державного регіонального регулювання. При цьому не була врахована непристосованість цього сектора до ринкових умов. Відсутність перехідного етапу призвело до дезорганізації діяльності підприємств, усугубленной відкритістю ринку. В результаті нерозвиненості інфраструктури ринку реальний сектор став виконувати поряд з виробничими завданнями функції збуту, пошуку постачальників і споживачів, встановлення цін. Виникнення товарних бірж не призвело до зміни ситуації, оскільки вони керувалися в основному спекулятивними інтересами. З обмеженою і в значній мірі неякісної ін- формацією, високою вартістю послуг посередників при їх сумнівну якість пов'язане зростання трансакційних витрат, що перешкоджає утворенню ринків і викликає зростання цін . В результаті граничні витрати підприємств стають вище граничних доходів, що в кінцевому рахунку викликає масову неплатоспроможність суб'єктів реального сектора. Порушення зв'язків підприємств обмежило можливості обміну, при якому його учасники знали постачальників і споживачів, характеристики та властивості їх продукції. За таких умов транс-акції витрати досить низькі. При існуючому ж «знеособленому» обміні характеристики товарів і послуг можуть мати значні відмінності, обмін розтягнутий у часі, повторюваність угод знижується, тому виникають великі труднощі в дотриманні умов обміну, порушуються угоди, змінюються властивості товарів. Отже, формування розвиненого ринкового середовища в регіоні потребує впорядкування ринкових відносин на основі нових правил, норм і механізмів їх забезпечення. У країнах з розвиненою ринковою економікою ці норми поведінки суб'єктів ринку, правила їх відносин, механізми складалися протягом тривалого часу за допомогою відбору і закріплення. Правила і норми поведінки є найважливішим джерелом стабільності відносин, при цьому перевага віддається не правилам, а нормам поведінки, так як вони являють собою розвиток і уточнення правил, оскільки ці правила стають невід'ємною частиною поведінки людини. На етапі становлення ринку необхідні зміни інституційних, управлінських структур. Їх завдання - досягнення визна-лінощів відносин в ринковій економіці, формування відповідних цим відносинам норм і правил. Виконання нових правил, норм і механізмів їх реалізації вимагає в перехідний період жорсткого контролю. Важливість вирішення цієї проблеми підтверджує низький рівень виконання законодавчих актів, особливо розроблюваних ор-ганами регіональної влади. Представницькі органи на місцях не враховують необхідність встановлення правил і норм, стимулюю-щих розвиток відносин ринку. Жоден регіональний законодавчий орган не розробив, наприклад, закон про внутрішню торгівлю. Немає такого закону і на рівні Російської Федерації. У результаті відбувається локалізація ринків у вузьких межах міста, району, що су-громадської ускладнює формування єдиного регіонального ринку. Відсутність єдиних регіональних ринків багато в чому обумовлено дореформеним розміщенням підприємств без необхідної про-виробничій та транспортної інфраструктури на рівні районів та міст і на міжрайонному рівні. Це викликає відносну обо-собления районів і значні відмінності їх ринків. У найбільш важкому економічному становищі опинилися райони з моновиробництво, в основному сировинного характеру, віддалені від переробних підприємств. Недоліки на таких локальних ринках районів найбільш високі. Рішення проблеми вирівнювання економічного рівня районів і міст вимагає поглибленого аналізу стану їх економіки, розробки класифікації і прийняття конкретних рішень по кожному району і місту. Так, аналіз економічного стану районів Тверській області показав, що створення єдиного регіонального ринку залежить від тер-риториального розміщення структур реального сектора, розвитку їх виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури. Райони, області були розділені на три групи, і по кожній з них розроблені конкретні рекомендації щодо оптимізації економічного стану. Забезпечення керованості економічними процесами в ринкових умовах на рівні місцевого самоврядування вимагає формування компетентних управлінських структур, здатних чинити ефективний вплив На економіку регіону, її розвиток. Спроби в окремих регіонах залучити західних експертів і консультантів не дали очікуваного результату; застосування зарубіжного досвіду вимагає пристосування його до рівня розвитку регіону, обліку менталітету суспільства. Некомпетентність управлінського персоналу та відсутність регуляторів впливу на економіку регіонів, відповідних вимогам перехідного періоду та подальшого розвитку економіки ринкового типу, є однією з найважливіших причин кризового стану економіки районів та міст. Управлінський апарат місцевих органів влади має володіти новими формами і методами управління, адекватними реформованої економіці. Необхідно створювати розвинену систему перенавчання управлінських кадрів регіональних органів. Комплексні системи навчання та перенавчання уп- равленческіх кадрів у багатьох регіонах відсутні або здійснюються епізодично. У нових економічних умовах докорінно повинні змінитися не тільки функції управління в містах і районах, а й методи їх реалізації. Однак це найважливіша вимога в більшості випадків не виконується, конкретні методи реалізації управлінських рішень не розробляються. У результаті прийняті рішення часто або не виконуються, або не дають результатів. Недо достатнє увага приділяється плануванню процесу регулювання економіки та прогнозування його результатів за допомогою установ-лення норм, правил і методів управління. Важливість конкретизації управлінських впливів регіональних органів обумовлена також поширенням в регіонах спільних підходів до вирішення проблем. Найбільш часто розробляються різні програми, в яких відсутні форми і методи конкурують-ного управлінського впливу на виконання програмних вимог, не встановлена відповідальність конкретних осіб за досягнення намічених у програмах результатів. Важливим завданням створення ефективно діючого апарату регіонального управління є визначення рівня заробітної плати управлінських працівників, стимулюючого їх зацікавленість в активній діяльності та знижує ймовірність зловживань, корупції. В даний час практично у всіх регіонах заробітна плата управлінців знаходиться на низькому рівні. Її збільшення при скороченні роздутих штатів дозволить підвищити якість управління. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.4.3. Управління формуванням ринку в регіоні " |
||
|
||