Головна |
« Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
19.2. Диференціація доходів населення. Крива Лоренца |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
а) сукупні доходи - загальна сума грошових і натуральних доходів, отриманих від всіх джерел надходження, у тому числі за рахунок соціальних фондів; б) номінальні доходи - сума нарахованих доходів; в) наявні доходи - доходи, які фактично залишаються у розпорядженні населення, або кінцеві доходи; г) реальні доходи - кількість товарів і послуг, які можуть бути придбані на кінцеві доходи. Реальні доходи населення визначаються співвідношенням кінцевих доходів та індексом споживчих цін за певний період. Велика частина доходів має грошовий вираз і включає такі види доходів, як заробітна плата і доходи її типу; дохід від власності; підприємницький дохід; пенсії, допомоги, стипендії; матеріальна допомога; позики; відсотки і дивіденди ; незаконні грошові доходи. 1 Індекс ІЛР оцінюється за шкалою від 0 до 1. Нижче 0,5 - низький рівень ІЛР; 0,5-0,8 - середній рівень; 0,8-1 - високий рівень ІЛР. Важливим критерієм диференціації доходів населення є платоспроможний попит. Платоспроможний попит населення, або купівельний фонд, вимірюється як різниця між сукупними грошовими доходами населення і нетоварними витратами та заощадженнями. Існує також дійсний попит, який представлений реальним попитом населення ма товари та послуги; реалізований попит, який фактично реалізований н куплених товарах і послугах; незадоволений попит, пов'язаний або з відсутністю певного товару, або з низькою якістю товарів і послуг. Даний попит може бути явним, що призводить до накопичення частини грошового доходу у вигляді заощаджень, а також прихованим, що при-іодіт до реалізації незадоволеного попиту за допомогою покупки інших товарів. Структура грошових доходів населення Росії представлена в табл. 19.1. Таблиця 19.Структура і обсяг грошових доходів населення Індикатори рівня життя. Для визначення дина
міки рівня життя використовуються нормативи, які мають законодавче закріплення і виступаючі системою соціальних гарантій для населення: прожитковий мінімум, мінімальний споживчий кошик, мінімальна заробітна плата та ін Прожитковий мінімум відображає рівень доходу, який повинен забезпечити споживання мінімального набору благ і послуг, необ 1 Починаючи з I кв. 1999 р. в показник «оплата праці» включений обсяг прихованої заробітної плати, який раніше враховувався в статті «інші доходи». Відповідно до зазначених змін у таблиці наведені перераховані дані за 1998 р. хідних для підтримки життєдіяльності людини відповідно до рівня розвитку економіки. У ст. 2 Федерального закону від 24 жовтня 1997 р. № 134-ФЕ «Про прожитковий мінімум Російській Федерації» визначено, що прожитковий рівень застосовується: 1) для оцінки рівня життя населення Російської Федерації при розробці та реалізації соціальної політики і федеральних соціальних програм; 2) обгрунтування встановлюються на федеральному рівні мінімального розміру оплати праці та мінімального розміру пенсії по старості, а також для визначення розмірів стипендій, допомог та інших соціальних виплат; 3) формування федерального бюджету. Прожитковий мінімум, таким чином, бере на себе роль соціального нормативу, за допомогою якого починають регулювати соціальні виплати, оцінюють рівень життя населення. У Російській Федерації прожитковий мінімум розраховується як для населення в цілому, так і для певних категорій населення. Так, прожитковий мінімум за II квартал 2010 р. склав: для всього населення - 5625 руб.; Для працездатного населення - 6070 руб.; Для пенсіонерів - 4475 руб.; Для дітей - 5423 руб. У Росії застосовується «кошикові» підхід для визначення прожиткового мінімуму. Мінімальний споживчий кошик являє собою сукупність мінімальних норм споживання певного переліку продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг. Її вартість визначає нижню межу вартості життя в країні. У споживчий кошик включені близько 40 найменувань продуктів харчування, що становить у вартісному вираженні прожиткового мінімуму 68,3%; непродовольчі товари, частка яких у бюджеті мінімуму становить 19,1%; витрати на послуги - 7,4%; податки та інші платежі - 5,2%. Прожитковий мінімум і споживчий кошик являють собою, таким чином, дві сторони одного і того ж, а саме мінімуму засобів, необхідних людині для життя. Різниця полягає в тому, що «кошик» висловлює натуральну сторону - перелік продуктів харчування, а також необхідних предметів і послуг, тоді як прожитковий мінімум - їх вартісну оцінку. На жаль, динаміка соціальної диференціації в суспільстві складається таким чином, що наростає розрив між величиною розраховується прожиткового мінімуму і середньоподушним рівнем грошових доходів населення. Цей розрив збільшився з 2000 р. по 2007 р. з 47 до 55%. З прожитковим мінімумом тісно пов'язаний показник мінімального розміру оплати праці (МРОТ) у виконує роль соціального нормативу для кожного індивіда суспільства. МРОТ - це оплата за менш кваліфікований, проста праця. Мінімальна заробітна плата все 1990-і рр.. істотно відставала від величини прожиткового мінімуму, покриваючи її, наприклад, в 1999 р. на 9%, втрачаючи роль соціального нормативу. Це зажадало прийняти рішення про підняття рівня мінімальної заробітної плати до 4330 руб., Що станом на кінець 2010 р. становить 80% прожиткового мінімуму. Диференціація доходів. Соціальна диференціація виконує в ринковій економіці ряд функцій, таких як економічне стимулювання виробничої діяльності; збереження і розвиток людського потенціалу; збереження та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. Для визначення ступеня нерівності в світовій практиці використовується крива Лоренца (рис. 19.1). Рис. 19.1. Крива Лоренца (фактичний розподіл доходів)
Крива Лоренца являє собою криву концентрації доходів по групах населення. На малюнку видно, що у випадку рівномірного розподілу доходів попарні частки населення і доходів розташовуватимуться на діагоналі квадрата, що і означатиме повну відсутність концентрації доходів, або абсолютна рівність у суспільстві. У реальному житті не існує ні абсолютної рівності у розподілі доходів, ні абсолютного нерівності, коли все населення, за винятком одного домогосподарства (людини), не має доходів. Крива Лоренца будується на основі розрахунку коефіцієнта Джині. Розрахунок коефіцієнта Джині виробляється на основі даних про розподіл домогосподарств за рівнем середнього на домогосподарства доходу. Вся сукупність одержувачів ділиться на п'ять рівних груп і визначається, якою часткою доходу володіє кожна група домогосподарств. При рівномірному розподілі доходу кожна 20%-ва група мала б п'яту частину доходу. Чим більше відхилення кривої Лоренца від діагоналі (прямий абсолютної рівності), тим більша поляризація доходів у суспільстві. Сам індекс Джині визначається як відношення площі фігури між кривою Лоренца і прямою абсолютної рівності до площі трикутника ОАВ. Коефіцієнт концентрації доходів варіюється від нуля до одиниці, або від 0 до 100%. Більш високе значення коефіцієнта говорить про більш нерівномірному розподілі доходів. Після початку ринкових реформ (1991) майнове розшарування суспільства в Росії значно збільшилася, що можна проілюструвати на графіку кривої Лоренца. Рис. 19.2. Крива Лоренца (розподіл загального обсягу грошових доходів за 20%-ним групам населення в 2007 р. в РФ)
За даними Уряду РФ, протягом 2000 р. по вибірковому обстеженню домогосподарств спостерігалася висока диференціація населення за рівню середньодушових наявних ресурсів. Співвідношення середньодушових наявних ресурсів 10% найбільш забезпеченого населення і 10% населення з низьким рівнем матеріальної забезпеченості зросло з 9,6 рази на III кв. 2000 р. до 10,2 рази в IV кв. На половину обстежених домогосподарств припадала четверта частина загального фонду ресурсів. Існувало також деяке згладжування розподілу доходів, яке виражалося в скороченні загального рівня доходів п'ятої 20%-ної групи населення в 2000 р. по відношенню до рівня 1999 р. з 47,8 до 47,2% і збільшенню доходів четвертої 20%-ної групи з 20,8 до 21,2% за той же період. Це побічно вказує на виникнення і зміцнення позицій так званого середнього класу. Співвідношення доходів п'ятої та першої 20%-них груп населення стабілізувалося, і їх різниця со- гтавляла в 2000 р. 7,7 рази. В даний час нерівність у розподілі доходів населення зберігає тенденцію до подальшого збільшення. Нерівність у доходах породжує проблему бідності, яка не є чисто економічним поняттям. Тривала відсутність коштів для нормальної життєдіяльності означає для певної частини суспільства відтворення стану бідності. У Росії поріг бідності, за яким слід злидні, розраховується на основі прожиткового мінімуму. У нашій країні з'явилися так звані «нові росіяни бідні», до яких належать соціальні групи, що мають високу освіту, кваліфікацію і ніколи раніше не входили в більш низькі верстви суспільства. Це вчителі, лікарі, інженери та інші верстви населення, які працюють переважно у бюджетній сфері. Боротьба з бідністю є найважливішим завданням суспільства, оскільки надає безпосередній вплив на економічне зростання. Падіння доходів населення звужує внутрішній ринок, сукупний попит і викликає падіння темпів розвитку національної економіки. Для забезпечення економічного зростання частка заробітної плати в національному доході має бути збільшена до світового рівня - 60%, тоді як у Росії вона становить 35%. Складовою частиною доходів населення є компенсаційні та дотаційні виплати населенню у зв'язку із зростанням споживчих цін. Виплати здійснюються за допомогою політики індексації, якій підлягають грошові доходи населення, що не носять одноразового характеру: державні пенсії, стипендії, допомоги, оплата праці. Індексації не підлягають грошові доходи населення від власності (від акцій та інших цінних паперів, доходи від ведення фермерського та особистого підсобного господарства, підприємницької та іншої економічної діяльності). Слід зазначити, однак, що індексація доходів, як правило, або відстає від зростання цін, або в кращому випадку дозволяє протягом певного періоду підтримати доходи на колишньому рівні. Хоча з 2000 р., коли в Росії індекс споживчих цін становив 120,2%, до 2006 р. він знизився до рівня 109%. Чинний механізм індексації доходів населення не дозволяє ефективно вирішувати дану проблему. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
« Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна " 19.2. Диференціація доходів населення. Крива Лоренца " |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|