| Головна |
| Наступна » | Е.А. Мариганова, С.А. Шапіро,. МАКРОЕКОНОМІКА. ЕКСПРЕС-КУРС, 2010 - перейти до змісту підручника | |
В умовах ринкової системи доходи господарюючим суб'єктам не гарантовані і розподіляються між різними верствами населення нерівномірно. Нерівність у доходах - одна з головних причин соціальної нестабільності в суспільстві. Для того щоб пом'якшити нерівність і попередити соціальні конфлікти, держава проводить соціальну політику, найважливішим напрямком якої виступає перерозподіл доходів між окремими категоріями населення. |
||
|
Визначимо, що таке дохід і які бувають види доходів. Доходи населення - це сума грошових коштів і матеріальних благ, отриманих або вироблених домашніми господарствами за певний проміжок часу. Рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Доходи населення можна розділити на грошові і натуральні. Грошові доходи - це доходи, що включають в себе всі надходження грошей до бюджету родини у вигляді оплати праці працівників, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності (відсотки за вкладами, ренти, дивідендів по цінних паперах, доходів від нерухомості), гонорарів і ін Натуральні доходи - це доходи, що включають продукцію, вироблену домашніми господарствами для власного споживання. Доходи можна також класифікувати як: | сукупні, що представляють собою загальну суму грошових і натуральних доходів за всіма джерелами їх надходжень; | номінальні, що характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування та зміни цін; | розташовувані, номінальні доходи за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів, тобто засоби, що використовуються населенням на споживання і заощадження; | реальні, що характеризують номінальні доходи з урахуванням інфляційного зростання цін і тарифів; | реальні розташовувані грошові доходи, які визначаються виходячи з грошових доходів поточного періоду за вирахуванням обов'язкових платежів і податків, скоригованих на індекс споживчих цін. Основним доходом трудящих є заробітна плата, складова до 70% доходів працівників. Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата - це ті кошти, які працівник отримує (або які нараховані йому) в грошовому вираженні за свою працю за певний проміжок часу. Номінальна заробітна плата зафіксована в трудовому договорі (контракті), що укладається між працівником і роботодавцем. Реальна заробітна плата відображає купівельну спроможність отриманих грошових коштів і являє собою номінальну заробітну плату, скориговану на індекс споживчих цін. Якщо темпи збільшення номінальної заробітної плати нижче темпів зростання рівня цін на товари та послуги, то реальна заробітна плата знижується. Тому при підвищенні номінальної заробітної плати необхідно враховувати зростання цін, інакше збільшення розмірів оплати праці не буде нести в собі стимулюючої функції. Розподіл доходів відбувається між власниками економічних факторів виробництва - праці, землі, капіталу, підприємницьких здібностей. Однак якщо наймані працівники беруть участь у прибутках підприємства, то частина факторних доходів отримують і вони. Таблиця 10.1 Структура грошових доходів населення,% Вид доходу Рік 1970 1980 1990 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Грошові 100 100 100 100 100 100 100 100 100 100 доходи - всього У тому числі: доходи 2,5 2,2 3,7 16,4 15,4 12,6 11,9 12,0 11,7 11,6 від підпри-приємець-ської діяль-ності оплата 83, 3 79,8 76,4 62,8 62,8 64,6 65,8 63,9 65,0 63,4 праці * соціальні 12,6 15,1 14,7 13,1 13,8 15,2 15 , 2 14,1 12,8 12,8 виплати доходи 0,6 1,3 2,5 6,5 6,8 5,7 5,2 7,8 8,3 10,3 від влас-ності інші 1, 0 1,6 2,7 1,2 1,2 1,9 1,9 2,2 2,2 1,9 доходи * З 1995 р. - включаючи приховану (офіційно не враховану) заробітну плату Джерело: З наведеної таблиці видно, що структура доходів з оплати праці в Росії починаючи з 1995 р. знижується, у той час як соціальні виплати (трансферти) залишаються приблизно на тому ж рівні, що свідчить про слабку соціальної захищеності найманих працівників та малозабезпечених верств населення. Позитивним проявом ринкової економіки є зростання доходів від власності і доходів від підприємницької діяльності, хоча їх отримує менша частина населення. У період планової економіки СРСР спостерігався високий відсоток доходів з оплати праці та соціальних виплат населенню, що свідчило про високу соціальної захищеності трудящих, однак доходи від власності та підприємницької діяльності були вкрай малі, так як в рамках чинного законодавства практично всі види такої діяльності вважалися незаконними. Співвідношення у структурі грошових доходів населення частки заробітної плати і соціальних трансфертів відіграє важливу роль у мотивації праці працівників. Якщо в структурі грошових доходів переважає заробітна плата або доходи від підприємницької діяльності, то це свідчить про зростання підприємницької ініціативи та господарської самостійності. Тенденція до збільшення соціальних трансфертів у структурі грошових доходів може призвести до психології соціального утриманства у частини працездатного населення. Відмінності в рівні доходів на душу населення називаються диференціацією доходів. Нерівність доходів характерно для будь-якої економічної системи. Однак зі зростанням рівня соціально-економічного розвитку країни показники диференціації доходів знижуються. У сучасній Росії диференціація доходів населення істотно вище, ніж в економічно передових країнах, і має тенденцію до подальшого зростання. Значною мірою це пов'язано з тим, що багато підприємств, колишні перш містоутворюючими і часто єдиними джерелами доходів багатьох громадян, виявилися неконкурентними і закрилися. Одночасно з цим виник суспільний шар, який живе і діє за законами ринку, «викрутаси у ринкові відносини» і має незмірно більш високі доходи. Але в міру залучення все більш широких верств населення в ринкові відносини, а також розширення державної підтримки соціально вразливих верств населення розміри нерівності повинні скоротитися. Абсолютно рівномірний розподіл доходів (повна рівність) представлено на рис. 10.1 лінією ОСА, яка вказує на те, що будь-який відсоток сімейних господарств отримує відповідний відсоток доходу. Область між лінією, що позначає абсолютну рівність, і кривою Лоренца ODA відображає ступінь нерівності доходів. Чим ширше ця область, тим більше ступінь нерівності доходів. Для подолання соціальної нерівності в більшості країн світу застосовується пропорційно-прогресивне оподаткування доходів. У Росії до 2001 р. також діяв пропорційно- Рис. 10.1. Крива Лоренца: ОСА - повна рівність; ODA - після відрахування податків; ОЕА - до вирахування податків прогресивний прибутковий податок. З 2001 р. податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) стягується за єдиною ставкою 13%. З одного боку, це, звичайно, непогано, так як більшість населення країни поки ще знаходиться поруч з межею бідності, але з іншого - скасування пропорційно-прогресивного податку суперечить демократичним принципом, який говорить: «Хто більше заробляє, той більше і платить». Прогресивні податки зменшують соціальну нерівність суспільства. Цей принцип справедливості, сформульований ще А. Смітом, наочно демонструє зображена крива Лоренца. На малюнку 10.1 видно, що пропорційно-прогресивні податки роблять розподіл доходів більш рівномірним. У світовій практиці для кількісного виміру рівня нерівності доходів використовують такі коефіцієнти: | коефіцієнт фондів - співвідношення між середніми значеннями доходів порівнюваних груп або їх частками в загальному обсязі доходів; | доцільний коефіцієнт - співвідношення між середніми доходами 10% найбільш забезпечених і середніми доходами 10% найменш забезпечених громадян; | індекс концентрації доходів населення, або коефіцієнт Джині, що змінюється від 0 до 1; чим ближче цей коефіцієнт до одиниці, тим сильніше нерівність у суспільстві. « Попередня |
||
| Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
|
||
2. Доходи населення, їх види, джерела формування і способи розподілу |
||
|
||