Головна |
« Попередня | Наступна » | |
13.4. Оцінка ефективності використання позикового капіталу. Ефект фінансового важеля |
||
Одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності використання позикового капіталу, є ефект фінансового важеля (ЕФВ):
де ROA - економічна рентабельність сукупного капіталу до сплати податків (відношення суми прибутку до середньорічної суми всього капіталу); Кн - коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку); СП - ставка позичкового відсотка, передбаченого контрактом; ЗК - позиковий капітал; СК - власний капітал. Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків збільшується рентабельність власного капіталу (ROE) за рахунок залучення позикових коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, якщо економічна рентабельність капіталу вище позичкового відсотка. ЕФР складається з двох компонентів: різниці між рентабельністю сукупного капіталу після сплати податку і ставкою відсотка за кредити: [ROA (1 - Кн) - СП], плеча фінансового важеля: ЗК / СК. Позитивний ЕФР виникає, якщо ROA (1 - Кн) - СП> 0. Наприклад, рентабельність сукупного капіталу після сплати податку становить 15%, в той час як процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10%. Різниця між вартістю позикового і всього капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку позикового капіталу. Якщо ROA (1 - Кн) - СП <0, створюється негативний ЕФР (ефект "кийка"), в результаті чого відбувається "проїдання" власного капіталу і це може стати причиною банкрутства підприємства. Ситуація дещо змінюється з ефектом фінансового важеля, якщо при обчисленні оподатковуваного прибутку враховують фінансові витрати з обслуговування боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка відсотка за кредити зменшується в порівнянні з контрактною. Вона дорівнюватиме: СП (1 - Кн). У таких випадках ЕФР рекомендується розраховувати наступним чином:
Щоб краще зрозуміти сутність ЕФР і різницю між формулами (13.1) і (13.2), розглянемо дві ситуації, коли відсотки за кредитні ресурси не враховуються і враховуються при обчисленні податків.
Як показують наведені дані, при однаковому рівні рентабельності сукупного капіталу в 20% рентабельність власного капіталу різна. Підприємство 2, використовуючи позикові кошти, збільшило рентабельність власного капіталу на 4% за рахунок того, що за кредитні ресурси воно платить за контрактною ставкою 10%, а рентабельність його активів після сплати податків становить 14%: ЕФР (2)=[20 (1 - 0,3) - 10] х 500/500=+4%. Підприємство З отримало ефект важеля ще більший за рахунок більш високої частки позикового капіталу (плеча фінансово го важеля): ЕФР (3)=[20 (1 - 0 , 3) - 10] х 750/250=+12%. А зараз розглянемо другу ситуацію.
Як видно з наведених даних, фіскальний облік фінансових витрат з обслуговування боргу дозволив підприємству 2 збільшити ЕФР з 4 до 7%, а підприємству 3-з 12 до 21% за рахунок податкової економії. Таким чином, основна відмінність між формулами (13.1) і (13.2) полягає в тому, що при розрахунку ЕФР по першій формулі в основу покладена контрактна процентна ставка (СП), а по другій - ставка СП (1-Кн), скоригована на пільги по оподаткуванню. Контрактна ставка замінюється реальною з урахуванням вирахування фінансових витрат. Ефект фінансового важеля у випадку обліку фінансових витрат залежить від трьох чинників: різниці між загальною рентабельністю всього капіталу після сплати податку та контрактної процентною ставкою: ROA (1 - Кн) - СП=20 (1 - 0,3) - 10=+4%; скорочення процентної ставки через податкову економію СП - СП (1 - Кн)=10 - 10 (1 - 0,3)=+3%; плеча фінансового важеля: ЗК / СК=750/250=3. В результаті отримаємо ЕФР=(4 +3) х3=21% (для підприємства 3). Однак потрібно мати на увазі, що ці розрахунки повністю абстрагуються від впливу інфляції. В умовах інфляції, якщо борги і відсотки по них не індексуються, ЕФР і ROE збільшуються, оскільки обслуговування боргу і сам борг оплачуються вже знеціненими грошима. Тоді ефект фінансового важеля буде дорівнює:
Якщо в балансі підприємства сума власного, капіталу проіндексована на рівень інфляції, то ефект фінансового важеля визначається за формулою:
Припустимо, що в звітному році рівень інфляції склав 50%. Скорегуємо наведені вище дані співвідносні рівню інфляції.
Ефект важеля з урахуванням інфляції становить: для підприємства
для підприємства
Порівняння результатів, отриманих за формулами (13.2) і (13.3), показує, що інфляція створює дві додатково складові ЕФР: 1) збільшення прибутковості власного капіталу за рахунок неіндексацію відсотків за позиками:
2) зростання рентабельності власного капіталу за рахунок неіндексацію самих позикових коштів:
Звідси випливає, що в умовах інфляційного середовища навіть при негативній величині диференціала [ROA - СП (1 + І)] <0 ефект фінансового важеля може бути позитивним за рахунок неіндексацію боргових зобов'язань, що створює додатковий дохід від застосування позикових коштів і збільшує суму власного капіталу. Таким чином, в умовах інфляції ефект фінансового важеля залежить від наступних факторів: різниці між ставкою дохідності всього інвестованого капіталу і ставкою позичкового відсотка; рівня оподаткування; суми боргових зобов'язань; темпів інфляції. Використовуючи дані табл. 13.6, розрахуємо ефект фінансового важеля за минулий і звітний місяці для аналізованого нами підприємства за формулою (13.2): ЕФРо=(37,5 - 48/1, 6) (1 - 0,35) х 0,828=+4,03%, ЕФР1=(40,0 - 42/1, 5) (1 - 0,34) х 0,925=+7,32%. У нашому прикладі на кожен рубль вкладеного капіталу підприємство отримало прибуток у розмірі 40 коп., А за користування позиковими засобами воно сплатило по 28 коп. (42:1,5). В результаті вийшов позитивний ефект (40 - 28=+12). Це означає, що з кожної гривні позикового капіталу, використовуваного в обороті, підприємство має прибуток 12 коп. ЕФР знижується за рахунок податків (у даному випадку на 34%). Крім того, ЕФР залежить також від плеча фінансового важеля. Вихідні дані для розрахунку ефекту фінансового важеля
Зараз розрахуємо ЕФВ за формулою (13.4) і дізнаємося, як він змінився за рахунок кожної її складової. Для цього скористаємося способом ланцюгової підстановки:
Загальна зміна ЕФВ становить: 53,6 - 53,7=-0,1%, у тому числі за рахунок:
Отже, в умовах, що склалися вигідно використовувати позикові кошти в обігу підприємства, так як в результаті цього підвищується, рентабельність власного капіталу (ROE): Прибуток підприємства за рахунок залучення позикового капіталу збільшилася на 1903 млн руб.
Таким чином, зовнішня заборгованість - акселератор розвитку підприємства і ризику. Залучаючи позикові кошти, підприємство може швидше і масштабніше реалізувати свої цілі При цьому завдання фінансиста не в тому, щоб виключити будь-який ризик, а в тому, щоб піти на економічно обгрунтований ризик в рамках диференціала ROA-СП / (1 + І), а для цього необхідний прогноз економічної рентабельності підприємства, ставки банківського відсотка і рівня інфляції. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 13.4. Оцінка ефективності використання позикового капіталу. Ефект фінансового важеля " |
||
|