Головна |
« Попередня | Наступна » | |
12.10. Аналіз стану дебіторської заборгованості |
||
Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а, отже, і на фінансовий стан підприємства надає збільшення або зменшення дебіторської заборгованості. Різке збільшення дебіторської заборгованості та її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або неплатоспроможності та банкрутство частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, зростання дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. Необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованість. Наявність останньої створює фінансові труднощі, оскільки підприємство буде відчувати нестачу фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати та ін Крім того, заморожування коштів у дебіторській заборгованості приводить до уповільнення оборотності капіталу. Прострочена дебіторська заборгованість означає також зростання ризику непогашення боргів і зменшення прибутку. Тому кожне підприємство зацікавлене в скороченні термінів погашення належних йому платежів. За образним висловом Д. Стоуна і К. Хітчінг [54], це нагадує рух автомобіля. Натиснеш на акселератор і подача пального збільшиться, а значить, двигун почне швидше працювати. Те ж відбувається з дебіторами. Чим сильніше на них "натиснеш", тим швидше надійдуть гроші в оборот підприємства. Прискорити платежі можна шляхом удосконалювання розрахунків, своєчасного оформлення розрахункових документів, попередньої оплати, застосування вексельної форми розрахунків і т.д. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку, склад, причини і давність утворення дебіторської заборгованості, встановити, чи немає в її складі сум, нереальних для стягнення, або таких, за якими закінчуються терміни позовної давності (табл. 12.14). Якщо такі є, то необхідно терміново вжити заходів з їх стягнення (оформлення векселів, звернення в судові органи та ін.) Для аналізу дебіторської заборгованості, крім балансу, використовуються матеріали первинного та аналітичного бухгалтерського обліку. Аналіз складу і давності утворення дебіторської заборгованості
Працівник, який займається управлінням дебіторської заборгованості, повинен зосередити увагу на найбільш старих боргах і приділити більше уваги великим сумам заборгованості. Оцінюючи стан поточних активів, важливо вивчити якість і ліквідність дебіторської заборгованості. Одним з показників, використовуваних для цієї мети, є період оборотності дебіторської заборгованості (Пд.з), або період інкасації боргів. Він дорівнює часу між відвантаженням товарів і отриманням за них готівки від клієнтів:
Щоб показати ефективність управління дебіторською заборгованістю, період її інкасації можна розрахувати за кожен місяць (рис. 12.6). Для характеристики якості дебіторської заборгованості визначається і такий показник, як частка резерву по сумнівних боргах в загальній сумі дебіторської заборгованості. Зростання рівня даного коефіцієнта свідчить про зниження якості останньої. Ці показники порівнюють в динаміці, з середньогалузевими даними, нормативами і вивчають причини збільшення тривалості періоду перебування коштів у дебіторській заборгованості (неефективна система розрахунків, фінансові труднощі у покупців, тривалий цикл банківського документообігу тощо). Оборачіаваемость дебітской заборгованості по місяцях
На аналізованому підприємстві за звітний рік період інкасації дебіторської заборгованості збільшився від 36 до 40 днів, а частка резерву по сумнівних боргах - від 3 до 5%, що свідчить про зниження її якості. Якість дебіторської заборгованості оцінюється також питомою вагою в ній вексельної форми розрахунків, оскільки вексель виступає високоліквідним активом, який може бути реалізований третій особі до настання строку його погашення. Вексельне зобов'язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення питомої ваги отриманих векселів в загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності. Особливої актуальності проблема неплатежів набуває в умовах інфляції, коли відбувається знецінення грошей. Останнім часом дебіторська заборгованість підприємств країн СНД досягла астрономічної суми, значна частина якої в ході інфляції втрачається. При інфляції, наприклад, 30% на рік в кінці року можна придбати всього 70% того, що можна було купити на початку. Тому невигідно тримати гроші в готівці, невигідно і продавати товар у борг. Однак вигідно мати кредитні зобов'язання до оплати в грошовій формі, так як виплати за різними видами кредиторської заборгованості виробляються грошима, купівельна спроможність яких до моменту платежу зменшується. Щоб підрахувати збитки підприємства від невчасної оплати рахунків дебіторами, необхідно від простроченої дебіторської заборгованості відняти її суму, скориговану на індекс інфляції за цей термін (мінус отриману пеню), або суму простроченої дебіторської заборгованості помножити на ставку банківського відсотка рефінансування за цей період і з отриманого результату відняти суму отриманої пені. Наприклад, клієнт С не повертає борг в сумі 170 млн руб. вже протягом 270 днів. Середньорічний темп інфляції становить 73%. Звідси середньоденний індекс цін, розрахований за середньою геометричною, буде дорівнює 1,001502831 () або 0,15%. Розрахуємо індекс зростання цін за 270 днів за формулою складних відсотків: 1р=(1 + +0,0001502831) 270=1,5. Отже, борг знецінився в 1,5 рази і підприємство втратило від цього 85 млн руб. (170 - 170 х 1,5). Враховуючи нараховану пеню згідно з договором за прострочення платежу в сумі 52,6 млн руб., Реальні втрати підприємства складають на дану дату 32400000 руб. (85 - 52,6). А якщо врахувати альтернативні варіанти використання даної суми, наприклад при вкладенні її в цінні папери, то втрати будуть значно більшими. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 12.10. Аналіз стану дебіторської заборгованості " |
||
|