Головна |
« Попередня | Наступна » | |
12.1. Еволюція валютних систем та її закономірності |
||
Валютна система - політика і практика використання інструментів міжнародних розрахунків. Валютний курс - пропорції обміну однієї валюти на іншу. Прямий валютний курс показує, скільки одиниць іноземної валюти обмінюється на одну одиницю вітчизняної валюти. Прямий оцінкою валютного курсу користуються США, Великобританія і ряд інших країн. Зворотний валютний курс показує, скільки одиниць вітчизняної валюти обмінюється на одну одиницю іноземної валюти. Зворотній оцінка валютного курсу використовується в Росії, ряді латиноамериканських країн. Історичні види валютних систем: 1. Золотий стандарт (1879-1934 рр..). Валютний курс регулюється «золотими точками». Він відхиляється від паритету на суму витрат по страхуванню, упакування і транспортування золота. Переваги - стабільність грошового обігу, виключення інфляції. Недоліки - внутрішній економічний розвиток повністю підпорядковане підтримці стабільності валютного курсу. 2. Золотодевизном система (1944-1971 рр..). Валютні курси були фіксованими. Але національні держави мали право самостійно змінювати курс валюти в межах 10% паритету. Зміна валютного курсу понад цю межу допускалося тільки за згодою Міжнародного валютного фонду (МВФ). Підтримка фіксованих курсів валют вимагало проведення всіма країнами єдиної економічної політики. Проблеми створювалися і неоднаковими темпами інфляції. Парадокс резервної валюти: резервна валюта повинна бути доступною для всіх країн, це можливо при дефіцитності платіжного балансу країни - емітента резервної валюти; але дефіцитність платіжного балансу породжує сумніви в надійності даної валюти і втеча від неї. 3. Система керованих плаваючих валютних курсів (Ямайська валютна система, 1971 р.). Рамки незалежності внутрішньої економічної політики від стану платіжного балансу розширилися. Пристосування національної економіки до зовнішньоекономічних відносин здійснюється за допомогою зміни валютного курсу. Недолік: велика ступінь невизначеності і непередбачуваності. Тенденція розвитку системи плаваючих валютних курсів: в глобальному масштабі курси продовжують плавати. При цьому центральні банки прагнуть координувати свої дії в цій області. Разом з тим регіональні угруповання (ЄЕС, АСЕАН) прагнуть фіксувати валютні курси в межах регіону. - Фактори, що визначають плаваючий валютний курс 1. Модель доходи / витрати концентрується на товарному ринку і виявляє вплив торгового балансу або балансу по поточних операціях на валютний курс. Відповідно до цього підходу все, що збільшує попит на товари вітчизняного виробництва щодо іноземних товарів, веде до подорожчання національної валюти, оскільки в цьому випадку попит на вітчизняну валюту також виросте (рис.
Ріс.12.1. Вплив зростання попиту на вітчизняні товари на валютний курс :ER - валютний курс; Q - кількість валюти Аналогічно все, що збільшує попит на іноземні товари відносно товарів вітчизняного виробництва, веде до здешевлення національної валюти, оскільки в цьому випадку зросте пропозиція національної валюти на валютних ринках з метою придбання іноземної валюти (рис. 12.2).
Рис. 12.2. Вплив зростання попиту на імпортні товари на валютний курс 2. Портфельна модель вважає, що на валютний курс впливає не тільки торговий баланс, але і баланс за рахунками капіталовкладень, при цьому акцент переноситься на останній. Ця теорія бере до уваги ту обставину, що в сучасній розвиненій ринковій економіці обсяг зовнішньої торгівлі відносно малий порівняно з обсягом угод на валютному ринку (у США, наприклад, річний обсяг валютних угод більш ніж в 25 разів перевершує обсяг експортно-імпортних операцій). Тому рішення про інвестування коштів в національні або іноземні фінансові активи грають більш значну роль у формуванні валютного курсу, ніж попит на експортні та імпортні товари і послуги. В основі портфельної моделі лежить теорія паритету процентних ставок, яка говорить, що в умовах міжнародної мобільності капіталів і за відсутності трансакційних витрат прибутковість ідентичних фінансових активів повинна бути однаковою. Тоді валютний курс визначається співвідношенням прибутковості ідентичних вітчизняних і зарубіжних фінансових активів. Прибутковість вітчизняних фінансових активів Rвн дорівнює процентній ставці iвн, виплачується за ним всередині країни, d прибутковість закордонного фінансового активу Rін для вітчизняного держателя визначається як
де Rін - прибутковість іноземного фінансового активу; i - ставка відсотка, що виплачується власникові даного активу країною-емітентом; - темп приросту валютного курсу .Тоді паритет процентних ставок описує умова рівноваги і на валютному ринку, тому що якщо Rвн=Rін, то ER1=ER0 + ER0 (iвн - iін). Тільки коли валютний курс встановиться на такому рівні, що прибутковість внутрішніх і зарубіжних фінансових активів буде однаковою (iвн=iін), т.e. коли буде виконуватися умова паритету процентних ставок, перетік капіталу з країни в країну припиняється і валютний курс стабілізується (ER1=ER0). 3. Концепція паритету купівельної спроможності (ПКС) виходить з теорії єдиної ціни У. Джевонса: за відсутності транспортних витрат, бар'єрів у торгівлі та однакових якісних характеристиках ідентичний товар має продаватися за однією і тією ж ціною в усіх країнах. Паритет купівельної спроможності на практиці відповідає співвідношенню рівня цін в різних країнах. Валютний курс з урахуванням ППС - це номінальний валютний курс, помножений на співвідношення рівня цін. Такий валютний курс називається реальним валютним курсом. Номінальний валютний курс - пропорція, в якій валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої. Реальний валютний курс - співвідношення купівельної спроможності двох валют (бере до уваги ще й співвідношення цін на товари в різних країнах):
Наприклад, реальний обмінний курс рубля до долара (зворотний):
Відповідно до теорії ППС зростання рівня цін в одній країні щодо рівня цін в іншій країні призводить до здешевлення валюти першої країни (і подорожчання валюти другої країни). Недоліки теорії паритету купівельної спроможності: ? Показник загального рівня цін в різних країнах розраховується для «кошика» товарів, більшість яких не є ідентичними (наприклад, автомобілі «Волга» і «Мерседес»). ? Теорія ППС не враховує, що багато товарів і послуги, ціни яких включаються в «кошик», використовувану для розрахунку національного рівня цін, не продаються за кордоном (нерухомість, багато видів послуг). Тому навіть якщо ціни на ці товари зростатимуть і це призведе до встановлення більш високого рівня цін, ніж в іншій країні, прямий вплив даної події на валютний курс буде незначним, оскільки для встановлення єдиної ціни потрібно вільний перелив товарів і послуг між країнами. 4. Монетаристская модель обмінного курсу передбачає, що головним фактором, що визначає валютний курс, є співвідношення темпів інфляції. Формула зміни валютного курсу рубля по відношенню до долара США за певний період часу:
- темп приросту обмінного курсу рубля до долара ;? РФ - темп інфляції в Росії за даний період часу; ? США - темп інфляції в США за той же період часу; ? - Індекс, що характеризує зміну умов торгівлі між РФ і США. Отже, обмінний курс між будь-якими двома валютами буде змінюватися таким чином, щоб відображати зміни рівня цін в обох країнах. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 12.1. Еволюція валютних систем та її закономірності " |
||
|