|
Управління оборотними коштами полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим, але достатнім розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі, у мінімальному, але достатньому обсязі. Ефективне управління оборотними коштами в чому залежить від правильного визначення потреби в них.
Нормування оборотних коштів - це процес розробки економічно обгрунтованих нормативів, тобто визначення сум оборотних коштів, потрібних для утворення постійних, мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва та інших елементів оборотних коштів.
Нормативи визначаються по кожному елементу оборотних коштів: виробничих запасів, незавершеного виробництва,
залишкам готової продукції на складі і в дорозі (невідвантаженому і неоплаченої).
Потреба в оборотних коштах для створення виробничих запасів () обчислюється в наступній послідовності:
1) визначається річна (квартальна, місячна) потреба в конкретному матеріалі за кресленнями, кошторисами , розрахунками -;
2) розраховується добова потреба в конкретному будівельному матеріалі, конструкції - шляхом ділення річної потреби на 360 днів, квартальної - на 90 днів, місячної - на 30 днів;
3) за укладеними договорами визначаються календарні терміни між двома поставками матеріалу (конструкції) - календарні дати;
4) розраховуються норми виробничого запасу як половина періоду між двома поставками в днях.
Крім того, має бути враховано час на підготовку матеріалів до виробничого споживання (сортування, сушіння, аналіз, і т. п.), технологічний, страховий (гарантійний) і транспортний запас;
5) розраховується норматив оборотних коштів за матеріалом як добуток добової потреби (п. 2) на норму запасу (п. 4);
6) аналогічним чином розраховуються нормативи але всім іншим матеріалам та іншим елементам виробничих запасів;
7) підсумовуються приватні нормативи для визначення нормативу виробничих запасів.
Потреба в оборотних коштах по незавершеному виробництву визначається за формулою:
де - тривалість виробничого циклу, дн.; С - собівартість річного випуску всієї продукції; К - коефіцієнт наростання витрат.
Де А - частка одноразових початкових витрат у собівартості,%.
Наприклад, місячна сума витрат будівельної організації (розрахунки з замовником проводяться щомісячно) складає 10 млн. р.., В тому числі одноразові початкові (закупівля матеріалів) 4 млн. р.. (40%) і наступні 6 млн. р.. Коефіцієнт наростання витрат
Потреба в оборотних коштах по готовій продукції визначається за формулою
де Тг - кількість днів, необхідних на підготовку, відвантаження продукції та оформлення документів, дн. Загальна сума оборотних коштів:
У нормально працюючій будівельної організації найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, авансовані в процесі виробництва.
Незалежно від того, що виробничі запаси, незавершене виробництво формуються за рахунок авансів замовника, вони повинні постійно контролюватися підрядником.
У практичній діяльності використовуються три методи визначення потреби в оборотних коштах: аналітичний, коефіцієнтний і прямого рахунку.
Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні в будівельних організаціях, що функціонують більше року, мають статистичні показники за минулі роки.
Аналітичний (або дослідно-статистичний) метод передбачає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх фактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. Він відображає сформовану практику організації виробництва, постачання і розрахунків за виконані роботи, переносячи в майбутнє достоїнства і недоліки виробничого досвіду.
При коефіцієнтний метод запаси і витрати підрозділяються па залежать від зміни обсягів виробництва і не залежні від нього. Розміри оборотних коштів але першій групі визначаються виходячи з їх суми в базисному році і темпів зростання обсягів будівельно-монтажних робіт в майбутньому році.
Метод прямого рахунку використовується при організації нового підприємства і полягає в обгрунтованому розрахунку кожного елемента оборотних коштів за методикою нормування, викладеної в даному параграфі.
|
- 9.5 Нормування оборотних коштів
нормуванням оборотних коштів розуміється процес визначення мінімальної, але достатньої (для нормального протікання виробничого процесу) величини оборотних коштів на підприємстві. При плановій економіці кожному підприємству вищестояща організа-ція встановлювала загальний норматив оборотних коштів. У цих умовах підприємства були змушені контролювати цю величину. З переходом на
- 8. 3. Планування потреби торговельних організацій в оборотних коштах.
Нормування, тобто встановлення норм запасів за видами оборотних коштів і розрахунок на цій основі з урахуванням прогнозованого обсягу товарообігу загальної потреби в оборотних коштах або нормативу оборотних коштів на планований період. Особливостями нормування оборотних засобів в умовах ринкової економіки є: - кожна організація може самостійно встановлювати економічно
- § 10.2. Кругообіг оборотних коштів
оборотних коштів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва. Схема кругообігу оборотних коштів показана на рис. 10.2. Рис.10.2. Схема кругообігу оборотних коштів {foto27} Оборотні кошти завжди одночасно перебувають у всіх трьох стадіях обороту. По закінченні обороту
- 3. Оборотний капітал
оборотному капіталу, якщо мати на увазі його економічне визначення, відносять сировину, паливо, енергію, матеріали, напівфабрикати, незавершене виробництво, запаси готової продукції, товари для перепродажу. Якщо брати бухгалтерське визначення оборотного капіталу, то до перерахованого слід додати кошти в розрахунках з постачальниками і покупцями, грошові кошти в касі підприємства та
- Аналіз оборотного капіталу
оборотного капіталу застосовують та інші показники (коефіцієнти), у тому числі: - оборотності оборотного капіталу (оборотних коштів) {foto90}, (17.8) де Об-коефіцієнт оборотності оборотного капіталу (оборотних коштів), раз; Qр - обсяг реалізованої продукції; Коб - середньорічна вартість оборотного капіталу (оборотних коштів). Хоча цей показник сильно коливається в
- § 3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ І ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ. ФОРМУВАННЯ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗМІРІВ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ГАЛУЗЯХ ПРОМИСЛОВОСТІ
нормуванням оборотних коштів шляхом визначення норм і нормативів. При цьому кожна група оборотних коштів нормується відповідно до принципів, Вира-лишнього їх функціональне призначення в кругообігу коштів. У сучасній економіці, як правило, подаються нормуванню всі групи оборотних фондів і готова продукція на складі з елементів фондів обігу. Нормування оборотних коштів
- Економічна сутність основних і оборотних коштів
оборотні кошти. Майновий стан об'єкта охорони здоров'я може бути охарактеризоване сумою оборотного і основного капіталів. Оборотний капітал медичного закладу включає грошові кошти, цінні папери, що належать даному медичному закладу, запаси сировини і матеріалів і дебіторську заборгованість. Сума основного капіталу об'єкта охорони здоров'я включає
- Питання 44. Показники статистики матеріальних оборотних коштів
оборотних коштів у підприємства: {foto134} Для характеристики використання матеріальних оборотних коштів використовуються наступні статистичні показники: 1) коефіцієнт оборотності: {foto135} де РП - виручка від реалізації продукції за період ;? О - середній залишок матеріальних оборотних коштів: {foto136} Даний коефіцієнт характеризує число оборотів оборотних коштів за
- 9.3 Показники рівня використання оборотних коштів
оборотних коштів на підприємстві є коефіцієнт оборотності оборотних коштів і тривалість одного обороту. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів {foto47} Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Коб) показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за аналізований період (квартал, півріччя, рік). Він визначаються-ється за формулою: Тривалість одного
- 9. Сутність нормування праці
нормування праці. Сутність нормування праці полягає в процесі встановлення міри праці, тобто обгрунтованих норм витрат робочого часу на виконання різних робіт. Нормування праці дозволяє визначити трудомісткість планованого випуску продукції; розрахувати очікувані витрати виробництва; встановити необхідну чисельність та професійно-кваліфікаційну структуру персоналу
|