Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника

Внутрішня та зовнішня торгівля, фінанси і кредит в кінці Х1Х - початку ХХ ст.


У міру розвитку капіталістичних відносин в країні розширювався внутрішній ринок, збільшувалася промислово-міське населення, росли застосування найманої праці, попит на робочу силу і товарне звернення.
Незважаючи на зростання промисловості, велику роль на ринку продовжувала грати продукція землеробства, скотарства, лісового господарства. Через величезної території країни, щодо відповідності-ної вузькість внутрішнього ринку і коливань попиту оборотність у сфері торгівлі була порівняно низькою.
Переважна частина торгівлі зосередилася в приватних руках.
Серед товарів, що вивозяться з Росії, головну роль продовжував грати хліб. У передвоєнний п'ятиріччя його експорт, в середньому, щорічно становив 727 млн. пудів. Експорт хліба формувався для отримання активного сальдо, оскільки в цей період ціни на хліб на світовому рин-ке були високими. Росія займала перше місце з вивезення хліба. Перед війною їй принале-жало близько 1/3 світового експорту хліба, далі йшли Аргентина, США та ін
У ввезенні з-за кордону, стримується високими протекціоністськими митами, головними товарами були машини і апарати , бавовна, шерсть, шовк - сирець, чай. Між капіталістичними країнами йшла гостра боротьба за російську ринок. Під зовнішньоторго-вом обороті Росії перше місце належало Німеччині, Англія займала друге місце, на третьому перебувала Голландія.

Царський уряд активно домагалося значного перевищення експорту над вво-зом. Активний торговельний баланс йому був необхідний для розплати за кабальними закордонним позикам. У роки промислового підйому (за винятком 1913р.) Активне сальдо торгового балансу становило щорічно значну суму в кілька сотень мільйонів рублів.
Промисловий підйом після 1908р. і зростання сільськогосподарського виробництва зумовили значне розширення грошового ринку. Збільшилася емісія державних цінних паперів, акцій і облігацій залізниць, акцій банків і торгово-промислових підприємств, зросли ресурси комерційних банків.
За період з 1900 по 1914рр. доходи бюджету перевищували витрати, але були роки, коли бюджет покривався з дефіцитом. У структурі дохідної частини бюджету основними статтями були: прямі податки; непрямі податки (тютюновий, цукровий, сірникову, нафтової); различ-ні мита; дохід від казенної винної монополії; доходи від казенного майна і залоз-них доріг, казенних заводів; доходи від банківських операцій та ін
Значну частину витрат бюджету становили військові витрати. Серед видатків нема-лое місце займали витрати на утримання та викуп залізниць, експлуатація яких була збитковою.
З 90-х років XIX ст. почалася епоха інтенсивного припливу іноземного капіталу в вугілля-ную, металургійну, нафтову промисловість, транспорт та інші галузі.
Іноземним-ні капіталісти охочіше вкладали гроші у промисловість, ніж у державні зай-ми.
З Росії вивіз капіталу не отримав широкого розповсюдження. Експорт товарів різко переважав над експортом капіталів. З Росії капітал направлявся переважно в вос-точні країни. Значні капітали були вкладені в Китаї і Манчжурії. Капітал виводи-зілся і в інші країни: Персію, Афганістан, Монголію, Туреччину і Балканські країни. Вивіз капіталу приносив Росії певні вигоди. За надані позики Росія отримала ряд концесій. Так, Персія перетворилася по суті на напівколонію царизму і англійського імперіалізму, що заволоділи економікою цієї країни. Банки, які надали позику Китаю, отримали право прокладання залізниці, право отримувати концесії на ліс.
Прилив капіталів до Росії в 90-х роках обумовлювався низкою обставин: величезним залізничним будівництвом, більш високою нормою прибутку, ніж у розвинених країнах, високими митами, що перешкоджали ввезення товарів і ін
За розміром ввезеного капіталу в Росію на першому місці стояла Франція, на другому - Англія, за тим йшли Німеччина, Бельгія, США та ін
За 20 років (1891 - 1910гг. ) іноземний фінансовий капітал вивіз з Росії без всякого еквівалента близько 2760 млн. руб. золотом.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Внутрішня і зовнішня торгівля, фінанси і кредит в кінці Х1Х - початку ХХ ст. "
  1. Коментарі
    внутрішнє і зовнішнє. Его називають виконавчим органом особистості, оскільки вона відкриває двері дії, відбирає з середовища те, чому дія повинна відповідати, і вирішує, які інстинкти і яким чином повинні бути задоволені. При цьому его змушене намагатися інтегрувати часто суперечливі команди, які виходять від ід, его і зовнішнього світу. Це непросте завдання, часто тримає его в
  2. БІЛЬШЕ СИЛЬНІ фінансових потрясінь
    внутрішню інформацію про те, як виснажувалися їх резерви іноземної валюти, мабуть, кинулися шукати фінансовий вихід (32). Як тільки про що відбувається почали здогадуватися невтаємничені, вони теж стали шукати вихід. Якщо порівняти втрати іноземних інвесторів в Мексиці з реальними втратами доходів мексиканських громадян, то стає ясно, що мексиканці втратили набагато більше. Якби Мексика
  3. 7.4. Особливості економічного розвитку Росії наприкінці XIX - початку XX вв.
    Внутрішня і зовнішня торгівля. Об'єм внутрішньої торгівлі в 1913 р. становив 18 млрд. руб., Або в півтора рази більше, ніж в 1909 р. Зовнішньоторговельний оборот також збільшився за цей період приблизно в 1,5 рази і склав до 1913 2,6 млрд. руб ., причому обсяг експорту впевнено перевищував обсяг імпорту - відпо-венно 1,5 і 1,1 млрд. руб. Перед першою світовою війною Росія є-лась однією з провідних
  4. 9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
    Внутрішню позику міністра фінансів А. Піне в 1958 р., за-печівшій казні 294 млрд. франків чистого виторгу і 30 млрд. франків в облігаціях колишніх позик. Скорочення державних витрат, у тому числі по соціальних статтях, дозволило створити золоті та ва-лютні резерви, що значно перевищують загальну суму державного-венного боргу. У 1960 р. уряд оголосив про дострокове погашення-ванні частини
  5. 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
    внутрішньої політики Р. Рейгана - скорочення сфе-ри діяльності федерального уряду, особливо в соціаль-ної області, зменшення прибуткових податків, збільшення мощі збройними сил - залишалися незмінними і під час другого терміну його перебування в Білому домі. Відповідно до Закону про прибутковий податок 1986 р. «стелю" особистих прибуткових податків скорочувався з 50 до 28%, а податку на
  6. § 5. Виникнення і еволюція політичної економії до кінця XIX в. Марксизм і сучасність. Історична школа та маржиналізм
    внутрішньої торгівлі. Заслугою Д. Рікардо було чітке розмежування споживчої і мінової вартості, зведення джерела вартості товару до праці. Він звертав увагу на двоїстий характер праці, нерівність між заробітною платою працівника і вартістю продукту його праці, що надалі стало передумовою для з'ясування сутності капіталістичної експлуатації. У вченні Д. Рікардо знайшла
  7. § 22. Причини виникнення і сутність монополій
    внутрішньо необхідні, стійкі - й суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом концентрації, внаслідок дії яких відбувається зростаюче зосередження факторів виробництва (речових та особистих) на великих підприємствах. Дія цього закону з різним ступенем інтенсивності проявляється на всіх етапах розвитку капіталізму, рушійна сила якого - конкурентна
  8. § 43. Бюджетна і податкова системи
    внутрішні і зовнішні. Внутрішні воно отримує всередині країни, зовнішні - переважно під час війн за її межами (кредити, допомога з інших країн). Так, під час другої світової війни близько 1/3 всіх державних доходів Німеччини і Японії припадало на зовнішні джерела. В даний час до зовнішніх джерел державних доходів у вигляді кредитів з інших країн, міжнародних
  9. § 64. Еволюція міжнародної валютної системи
    внутрішньої кредитно-фінансовою системою. Світова валютна система виникла наприкінці XIX в. на основі інтернаціоналізації продуктивних сил, міжнародного поділу праці, формування світового ринку, повсюдного поширення золотого стандарту. Її найважливішими елементами були стабільні золоті валюти та інші міжнародні ліквідні ресурси в більшості розвинених країн, чіткий механізм
  10. Словник термінів
    внутрішній продукт (ВВП) - узагальнюючий макроекономічний показник, що відображає сумарну ринкову вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених на території країни, незалежно від національної приналежності функціонуючих у її народному господарстві юридичних і фізичних осіб за певний період часу. ВВП - модифікація іншого макроекономічного показника - валового національного