ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.А.Ніколаева, І.П.Черная. Історія економіки, 2006 - перейти до змісту підручника

9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства


Сучасний етап господарського реформування обумовлений ря-дом об'єктивних причин. Економічні кризи 1980-1982 рр.. і 1992-1993 рр.. були більш глибокими і тривалими, ніж всі інші циклічні кризи повоєнної економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають розбалансованість економіки, можна відзначити новий виток науково-го прогресу, вичерпання можливостей екстенсивного типу економіч-ського зростання, а також обмеженість традиційних заходів державно-го регулювання економічних процесів. Особливе значення слід придбати тане глобалізація виробництва і споживання, яка стає головним фактором світового економічного розвитку.
Глобалізація - входження всіх країн залежно від досягну-того рівня розвитку у світове господарство, їх інтеграція і взаємодію, розмивання меж між національними комплексами, образо-вання єдиного економічного простору.
Фактори глобалізації:
постійне збільшення загальної кількості держав;
суперечливі наслідки НТР;
виникнення регіональних об'єднань;
розрив у рівні розвитку країн.
На рубежі 70-80-х рр.. ініціатива в ідейно-теоретичній та полі-тичної життя більшості країн Заходу перейшла до неоконсервато-рам. Особливості нової політики особливо яскраво проявилися в розвитку "рейганоміки", названої на ім'я президента США Р. Рейгана.
Програма оздоровлення американської економіки, висунута рейганівської адміністрацією в 1980 р., включала наступні положе-ня:
скорочення податків на корпорації і особистих прибуткових подат-гов;
обмеження зростання урядових витрат за рахунок скор-щення соціальних програм;
дерегулювання підприємницької діяльності;
проведення жорсткої грошово-кредитної політики, спрямований- ної на подолання інфляції.
Націленість "рейганоміки" на стимулювання пропозиції та обмеження попиту при необхідності збільшення заощаджень послу-жило основою для назви даної економічної моделі "теорією пропозиції". Здійснення цієї програми зіткнулося з серйоз-ними труднощами. У 1980-1982 рр.. економіку країни охопив еконо-мічного кризу. Протягом 1982 р. у США діяли 30% вироб-вальних потужностей в обробній промисловості. Безраб-Тіца склала більше 10%. У 1983 р. настав циклічне поліпшення кон'юнктури, прискорене фіскальної та грошово-кредитною політикою. Проте економічний розвиток США відбувалося зовсім не по сцена-рію авторів "теорії пропозиції". Так, середні темпи зростання реально-го ВНП в 1981-1985 рр.. склали 2, 4% - значно менше, ніж обіцяла адміністрація (3,8%). Середньорічні темпи зростання вироб-дітельності праці за цей період (0,9%), хоча і були дещо вище, ніж в 1973-1981 рр.. (0,6%), все ж значно поступалися відповідаю-щему показнику за весь післявоєнний період (1,9%). Відчутнішою стала тенденція до зростання матеріальної нерівності в американському суспільстві. Від скорочення податків виграли головним чином перебуваючи-тільні верстви населення, в той час як від згортання низки соціальних програм в першу чергу постраждали малозабезпечені сім'ї.
Основні цілі внутрішньої політики Р. Рейгана - скорочення сфе-ри діяльності федерального уряду, особливо в соціаль-ної області, зменшення прибуткових податків, збільшення мощі збройними сил - залишалися незмінними і під час другого терміну його перебування в Білому домі.
Відповідно до Закону про прибутковий податок 1986 р. «стелю" особистих прибуткових податків скорочувався з 50 до 28%, а податку на при-були корпорацій - з 46 до 34%. Закон звільнив 6 млн. громадян з низькі-ми доходами від сплати федеральних податків. Податкова політика сти-стимулювати інвестиційну активність, підвищила статус самих бога-тих американців і дала можливість "середнього класу" поліпшити своє матеріальне становище.
У 1983 р. в США почався семирічний господарське піднесення, кото-рий проходив в умовах глибокої структурної перебудови економі-ки, пов'язаної з новим етапом науково-технічної революції. Реаль-ні інвестиції в техніку обробки інформації (ЕОМ, обладнання та зв'язку, контрольно-вимірювальні і наукові прилади) зростали в середньому щорічно на 13%.
Основні фактори економічного підйому 1983-1989 рр..


Разом з тим в 80-і рр.. проявилися й негативні тен-денця в економічному розвитку США. У результаті "рейганоміки" дефіцит державного бюджету країни склав 152 млрд. дол., Перевищення витрат над доходами досягло 5% ВНП; майже таку ж частку ВНП склали витрати з обслуговування державного дол-га. Середня зарплата американців до початку 90-х рр.. перебувала на найнижчому рівні за останні 30 років. Опустилися конкурентні позиції США у світовій економіці. Після 1983 р., втративши статус чистого кре-дитора, що зберігався з 1917 р., США стають чистим боржником, які заборгували іншим країнам більше, ніж повинні ім. У 80-і рр.. важ-дальшої тенденцією американської економіки стало прискорене вовле-чення її в світогосподарські зв'язки, перехід від відносно "автономних" до більш "відкритого" типу економіки, якому властива більш високий ступінь залежності від загальних тенденцій і противоре-чий світового господарства.
Наприкінці 80-х рр.. економіка США вступила в період різкого замед-лення темпів зростання. Депресивний стан американської економіки в 1989-1992 рр.. пояснюється не тільки циклічним ослабленням всіх основних компонентів попиту, а й впливом специфічних НЕ-циклічних факторів, найважливішими з яких були кризові про-процес в кредитно-фінансовій сфері і скорочення державних військових закупівель. Загальна тривалість спаду склала 10 міся-ців - з жовтня 1990 по березень 1991 р., промислове виробництво со-Крат на 2%. Спад торкнувся в основному автомобільну примушує-ленность у зв'язку з розширенням потужності японських фірм в США. Тривалість економічного спаду пояснювалася тим, що впер-ші за післявоєнні роки в кризу була залучена значна частина галузей нематеріального виробництва. Почалося скорочення зайнято-сті в сфері послуг, середня норма безробіття досягла 7,3% робочої сили.
Гострою економічною проблемою початку 90-х рр.. став дефіцит дер-жавного бюджету - 290 млрд. дол., зростаючий державний борг - близько 4 млрд. дол., що призвело до скорочення інвестиційної активності в країні, витіснення приватних позичальників з ринку позикових капіталів і перетворенню США на найбільшого боржника у світі.
У зв'язку з цим головним завданням демократичної адміністрації Б. Клінтона стало оздоровлення економіки шляхом стимулювання інвестицій-стіціонного процесу.
Економічна стратегія Б. Клінтона:
* акцентування уваги на довгострокових проблемах, актив-ве застосування фіскальних заходів;
* використання державного регулювання з метою під-тримки НДДКР, розвитку державної інфраструктури, створення сприятливих умов для діяльності малого бізнесу;
* посилення ролі держави у вирішенні соціальних про-блем.
Новий економічний підйом в американській економіці почався з березня 1991 р., однак початок зрілої фази підйому на рубежі 1994-1995 рр.. супроводжувалося уповільненням економічного зростання. Стримуючий вплив на економічне зростання продовжувала надавати державна бюджетна політика. Її особливістю стало скорочення федеральних закупівель при повільному збільшенні бюджетних витрат властей шта-тов і місцевих органів самоврядування. У 1995 р. уряд Клин-тону вийшло з новими пропозиціями про посилення контролю за бюд-житній витратами, які дозволили б протягом наступних п'яти років утримати дефіцит на рівні 160 млрд. дол. Ці заходи сполучення-ються з деяким зниженням податкового тягаря.
Неоднозначний вплив на економічне зростання США надавав зовнішньоторговельний фактор. Завдяки поліпшенню економічної кон'-юнктури в розвинених країнах і прискоренню інвестиційних процесів в нових індустріальних державах, темп приросту експорту збільшив-ся в основному за рахунок вивезення американського обладнання і химиче-ської продукції. Особливе значення зіграло і включення Мексики в Се-вероамеріканское угоду про вільну торгівлю. У той же час ринок США продовжував "всмоктувати" величезний обсяг світових товар-них ресурсів. У 1994 р. закордонні поставки машинотехнічної про-дукції забезпечили майже 60%, а автомобілів і споживчих това-рів - 25% загального приросту імпорту США. Імпорт США продовжував рости швидше, ніж експорт, обумовлюючи в цілому гальмує ефект зовнішньоторговельного чинника на хід економічного підйому.

Японія - перша з країн, які не належали до західного світу, зайняла місце серед найбільших економічних центрів у період 80-х рр.. Це стало результатом структурної перебудови економіки, коли в ході другого етапу НТР з'явилися нові виробництва й цілі галузі - виробництво мікроелектронної техніки, великих і надвеликих інтегральних схем, нових видів обліково-вимірювальних приладів, біо-технології і т.д. На початку 1986 р. на частку високотехнологічних під-приємств припадало близько 20% їх загальної кількості. Перебудова промисловості призвела до розвитку експортної моделі економіч-ського зростання, який певною мірою був посилений зміцненням позицій долара і поліпшенням конкурентоспроможності японських това-рів.
Головні чинники конкурентоспроможності японських товарів:
1. Мікрорівень:
* особлива система контролю за якістю продукції, не більше 0,01% браку;
* випереджаюче зростання продуктивності праці;
* значно менші втрати трудового часу.
2. Макрорівень:
* більш високий рівень доходів населення;
* перерозподіл доходів на користь виробництва, а не потреб-лення;
* високий рівень приватних накопичень.
Експорт споживчих товарів не був єдиною формою проникнення Японії на американський ринок. Одночасно повели-чивался експорт капіталів, основними одержувачами яких стали державне казначейство та промислові компанії. Ці обставини сприяли створенню центру світової економіки по обидві сторони Тихого океану за рахунок ослаблення атлантичної зони. У 1985 р., коли позиції долара почали слабшати, темпи зростання японської еко-номіки сповільнилися. З 1987 р. Японія обрала нову стратегію - "внут-реннюю" орієнтацію політики економічного зростання. Отримало значи-тільну державну підтримку будівництво житла, почали реа-лізовиваться проекти в галузі інфраструктури, деякі галузі, наприклад, сфера телекомунікацій, стали об'єктом дерегулювання та податкової реформи. Остання передбачала зниження податку на прибуток для стимулювання споживання.
Стан японської економіки початку 90-х рр.. характеризують сле-дмуть дані. З 610 тис. існуючих у світі пристосувань, які виконують виробничі операції відповідно до зало-женной в них програмою, 385 тис. сконструйовані в Японії. Вона займає перше місце і за кількістю роботів на одного робітника. Особливе значення має той факт, що цій країні вдається утримувати лідерство у світі за стабільності цін і рівнем заробітної плати. Разом з тим останнім часом в японській економіці наростають нега-тивні тенденції. Економічний підйом змінила стагнація. Рекорд-но високою є безробіття. Стагнація попиту і долар внаслідок високого курсу ієни імпорт спровокували зниження цін. Це чинить негативний вплив на економічну кон'юнктури туру.


Початок 80-х рр.. виявилося важким періодом і для Західної Євро-пи (табл. 21). Обмежувальна політика урядів, спрямована на боротьбу з інфляцією і оздоровлення державних фінансів, знижений-ня рівня інвестицій в промисловість і зростання структурної безробіттю-тіци стали причинами стагнації європейської економіки. Але після світової економічної кризи 1980-1982 рр.. економіка Західної Європи пройшла фази депресії і пожвавлення і з 1985 р. вступила в фазу підйому, яка тривала до 1992 р. Особливістю цього періоду стало одночасне вирішення сукупності макроекономічних завдань: рос-та ВНП, зменшення безробіття, падіння темпів інфляції, підтри-жанія стабільності західноєвропейських валют, розширення світового товарообігу і поліпшення стану платіжних балансів, зростання при-бувальщин і доходів трудящих, полегшення податкового тягаря і знижено-ня дефіцитів державних бюджетів.
У Великобританії поворот в економічній політиці пов'язаний з не-оконсерватівной програмою уряду М. Тетчер. Ідеологічною основою її курсу були декілька основоположних елементів-тов:
вільне підприємництво;
особиста ініціатива;
крайній індивідуалізм.
В області грошового обігу, фінансів і банківської справи консерватори виходили з монетаристської концепції, що ставить задачу жорсткого обмеження грошової суми у зверненні. Засобами для досягнення цієї мети стали ослаблення податкового контролю за функціонуванням ринку, підвищення ролі кредитно-грошових институ-тов, радикальна зміна структури бюджетного механізму, в част-ності, відхід від прямого і прогресивного оподаткування приватних осіб та підприємців. Для боротьби з інфляцією було зроблено скорочення позик, що надаються державою приватному сектору, здійснювався контроль над темпами зростання грошової маси в звертання-нии, а контроль над цінами і заробітною платою був скасований. З метою стимулювання капіталовкладень уряд зрушило акцент з прямого оподаткування на непряме, були підвищені ставки податку на додану вартість з 8 до 15%. Крім того, до 17% були по-вишени облікові ставки Банку Англії.
  Іншим найважливішим напрямком реформ був курс на значитель-ве скорочення державного підприємництва. Це висловив-лось насамперед у здійсненні широкої денаціоналізації під-приємств державного сектора економіки і переважному стимулюванні приватного бізнесу. Уряд М. Тетчер провело також структурну перебудову національної економіки.
  Реформи торкнулися і зовнішньоекономічний сектор. Після скасування валютних обмежень в 1980 р. вивіз капіталу став рости швидкими темпами. Основна частина англійського експорту капіталів прямувала в розвинені індустріальні країни. На країни прихо-доводилося тільки 18% англійських прямих капіталовкладень.
  Наслідком проведеної економічної політики був економіч-ський зростання Великобританії в 80-і рр.. в середньому на рівні 3-4% на рік, що було вище, ніж в інших західноєвропейських країнах. Щотижня в середньому створювалося 500 нових фірм. Продуктивність праці в середньому зростала на рівні 2,5% на рік, поступаючись лише Японії. Разом з тим в роки піднесення посилився дисбаланс зовнішньої торгівлі. З 1985 р. темпи зростання обсягу імпорту товарів в 3 рази випереджали експорт. Зростання фунта стерлінгів на 5,2% в 1988 р. погіршив конкурентоспроможність англій-ських експортерів і сприяв імпорту готових товарів, що в підсумку призвело до дефіциту платіжного балансу. Загострилися та соціальні проблеми, пов'язані з реалізацією програми скорочення державного-ських витрат на соціальні потреби. Серйозним прорахунком кабінету Тетчер стало проведення навесні 1990 р. реформи місцевого оподатковування. Новий прем'єр Дж. Мейджор практично не змінив економі-чеський програми своєї попередниці. Особливо важливе значення мало для країни підписання 2 серпня 1993 Маастрихтських злагоди-шений. Цей договір був логічним розвитком економічних і полі-тичних відносин, що склалися між низкою європейських держав і Англією в рамках ЄЕС. Договір передбачав введення нової грошової одиниці, "скасування" кордонів і створення надгосударстве-них органів регулювання економічних і політичних пи-тань.
  У першій половині 90-х рр.. в економіці Великобританії відбува-дили позитивні процеси. Досить стабільно ріс ВНП і сокраща-лась безробіття. За цей період вдалося забезпечити сприятливе поєднання стійких темпів зростання і найнижчих темпів інфляції. Крім того помітно покращився стан платіжного балансу, кото-рий в 1995 р. вперше починаючи з 1987 р. був зведений з активним сальдо. Таким чином, "тетчерізм" як британська модель неоконсерватизму підтвердив, що ринкова економіка є гнучкою системою, здатного пристосовуватися до мінливих соціально-економічних умов, перебудовуватися і модернізуватися.
  Таблиця 21
  Динаміка ВВП розвинених країн (% зростання або падіння в порівнянні з попереднім роком) 


  * - Тут і далі до 1991 р. - ФРН, потім - об'єднана Герма-ня.
  ФРН в 1983-1990 рр.. також переживала стадію підйому. У його осно-ве лежали інтенсивні процеси накопичення, розширення експорту, істотного збільшення інвестицій та ін
  Важливою причиною економічного зростання стало значне роз-ширення зовнішнього попиту. Перед фактом збільшення позитивного зовнішньоторговельного сальдо ФРН США наполягали на тому, щоб остання вела політику заохочення економічного зростання і взяла на себе роль локомотива світової економіки, виконувану США. Однак прави-будівництві ФРН продовжувало дотримуватися обмежувальної монетарія-ної політики. У 1989 році економічне зростання ФРН склав 4,3%, перевищивши середньоєвропейський показник, а позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 5% ВНП.

  З 1 липня 1990 з моменту набуття чинності економічного і валютного союзу з НДР почалося об'єднання Німеччини (табл 22). Економічна політика уряду була по суті "шоковою терапією" для п'яти нових земель, але в умовах, коли поруч в 11 землях існувало соціальне ринкове господарство.
  "Шокова терапія" - комплекс радикальних заходів, спрямованих на оздоровлення економіки, що порушує звичний плин хозяйствен-них відносин, явищ і супроводжується рядом негативних по-наслідків: зростанням цін, інфляцією, падінням зайнятості і т.д.
  Таблиця 22
  Особливості формування об'єднаної економіки 


  "Шокова терапія", заснована на величезних інвестиціях, позво-лила в досить короткий термін зупинити падіння виробництва і ка-капіталовкладень. Вже в 1992 р. після двох років падіння ВНП на терри-торії колишньої НДР виріс на 7%, в 1993 р. - на 5%; зростання інвестицій склав відповідно 13,5 і 10%. Проте економіка країни все ще продовжує бути розколотою. Руйнування старого і створення нового сьогодні йдуть паралельно. Триває процес ліквідації підпри-ємств, спостерігається скорочення робочих місць в старих галузях і втрата ринків збуту.
  Досить суперечливим є і сучасний розвиток французької економіки. На початку 80-х рр.. особливо серйозної шкоди Франції завдала американська валютно-фінансова політика, в част-ності штучне завищення курсу долара: приблизно 1/3 француз-ського імпорту оплачувалася в американській валюті. Валютний криза зумовила зростання безробіття і цін на споживчі товари і обост-ширення соціальних проблем. Тому уряд блоку лівих сил, який прийшов до влади в 1981 р., протягом року з червня 1981 по червень 1982 провело понад 200 реформ. У першу чергу було підвищено рівень мінімальної заробітної плати, на 40-50% збільшено розміри пенсій та допомог, вводилася п'ятий тиждень оплачуваної відпустки, робочий тиждень скоротився до 39 годин. Така політика призвела до нового витка інфляції. У жовтні 1981 р., а потім в червні 1982 р. уряд П. Моруа змушене було девальвувати франк. За девальвацією після-довай важливе рішення уряду про заморожування на 4 місяці цін і зарплати, крім мінімальної.
  Серед важливих реформ, проведених лівими, знаходиться закон про приватизацію, прийнятий в середині лютого 1982 р. У результаті його здійснення Франція стала розташовувати найбільшим серед розви-тих країн державним сектором, який охоплював приблизно 25% промислових робітників, забезпечував чверть всього експорту, третину промислової продукції. Частка державного сектора у сфері фінан-нансування і кредиту склала 95%.
  Перебудова виробничої структури Франції на початку 80-х рр.. спиралася не тільки на націоналізований сектор, але і на ство-ня значного числа порівняно невеликих приватних підпри-ємств, що використовують новітні технології. Їх фінансування і свя-занний з ним ризик повинні були взяти на себе націоналізовані банки.
  Зниження темпів економічного зростання до 0,7%, а також політи-чний і економічний натиск з боку США і ФРН змусили французький уряд перейти до нової економічної політики. Була прийнята "програма з десяти пунктів", яка за ім'ям міні-стра економіки, фінансів і бюджету стала називатися "планом Справа-ра". Основу його складав режим жорсткої економії. Головною метою "плану Делора" було оголошено скорочення зовнішньоторговельного дефіцит-та, а продовження соціальних реформ ставало справою второстепен-ної важливості. Реалізація програми дозволила кілька стабілізується ровать економіку, але вирішити проблему збільшення темпів економіч-ського зростання до 3% і зменшення безробіття не вдалося.
  Новий уряд консерваторів на чолі з Ж. Шираком розроб-ботало програму найбільшого сприяння приватному капита-лу. Її основою стали денаціоналізація, скорочення масштабів оподаткування і дерегламентірованіе різних сфер економічної діяльності.
  Причини денаціоналізації у Франції:
  1) необхідність відновлення адаптаційних здібностей фірм;
  2) потреби в інтернаціоналізації приватного капіталу;
  3) формування основ «народного капіталізму».
  За короткий термін уряд підготував приблизно 30 законо-проектів, позитивно вплинули на стан економіки Франції в другій половині 80-х рр.. У 1986-89 рр.. в країні спостерігався економіч-ський підйом. Щорічний приріст ВВП склав у середньому близько 3%, промислового виробництва - 4%. Капіталовкладення за цей період зросли більш ніж на 50%. Однак до початку 90-х рр.. фактори росту вичерпали себе. Навесні 1992 Франція виявилася втягнутою у світову економічну кризу, який за показниками був порівнянний з кри-зисом 1974-75 рр..
  Антикризова програма Ж. Ширака:
  розширення громадських робіт;
  активізація житлового будівництва;
  забезпечення стабільності франка стосовно західноєвропейської валют;
  приватизація конкурентоспроможних державних підпри-ємств;
  підтримка цінової стабільності;
  боротьба з безробіттям.
  У результаті в 1995 р. збільшилися темпи зростання ВВП, капітало-вкладень, особистого споживання. Зросла кількість робочих місць, інфляція зменшилася до 1, 8% на рік. Темпи зростання цін були одними з найнижчих серед розвинених капіталістичних країн, за винятком-ням Канади та Японії. При цьому величезне значення набуло участь Франції в Європейському економічному співтоваристві. Вирівнювання економічної структури зробило країну рівноправним партнером в ЄЕС.
  Таким чином, в сучасній економіці можна виділити три ос-новних центру: США, Японію і інтегровану Європу.
  Не менш важливою характеристикою сучасного етапу розвитку світової економіки є розпад світової соціалістичної систе-ми і перехід цих країн від командно-адміністративної до ринкової системи.
  Незважаючи на серйозні країнові відмінності в проведенні економі-чеських реформ, всі вони умовно діляться на дві групи: радикальні і еволюціоністські. Практика показує, що країни, котрі стали на шлях радикальних перетворень, домоглися найкращих результатів. Вони вже пройшли період економічної кризи і продемонстрували стаб-лизацию або вже почався ріст виробництва. До їх числа відносяться Польща, Чехія, Словенія, Угорщина, Румунія. Країни, які здійснюють повільну або поступову трансформацію своєї командної еконо-міки в ринкову (Росія, Болгарія, Македонія, Хорватія, большинст-во країн СНД), домоглися менших результатів.
  Країни радикальних економічних реформ добилися істотних результатів не тільки в лібералізації своєї економіки, ліквідації бюрократичних інститутів колишньої системи управління, а й у практичному здійсненні макроекономічної або фінансової стабілізації, створенні ринкової інфраструктури. Суть питання про перехід до ринкової економіці не зводиться до апріорно вибору стратегії або до темпів цього переходу. У різних країнах цей вибір робиться по-різному залежно від конкретних умов (табл. 23).
  Так, в Росії пошук шляхів переходу до більш ефективної моделі господарювання почався в середині 80-х рр.. і триває донині. У його рамках виділяються три основні періоди реформування (табл. 24).
  Таблиця 23
  Річні прирости ВВП і промислового виробництва (ПП) в постсоціалістичних країнах (%) 

  Таблиця 24
  Соціально-економічні реформи в СРСР і Росії (1985-1998 рр..) 


  Головним результатом здійснення реформ в Росії є формування системи ринкових відносин. У країні з'явилися всі види ринків: товарів, послуг, праці, капіталів, кредитів, власності і т.д. Проведена масова приватизація, зміцнилися позиції приватного сектора. Проте проведення такої масштабної реформи не могло не спричинити за собою безліч негативних соціально-економічних наслідків. Радикальної російська економічна реформа була максимум лише в першій половині 1992 Потім вона швидко прийняла поступовий, уповільнений, еволюціоністський характер. Настав майже шестирічний період хитань і застою. Назад, до радянської еконо-мічної моделі країна не пішла, але просунутися вперед до зрілої ринковій економіці не вдалося. По відношенню до країн Заходу і найбільшим країнам, що розвиваються (Китай, Індія, Бразилія) поло-ються Росії в 90-і рр.. явно погіршився. Якщо в 1990 р. ВНП Росії по відношенню до рівня США становив близько 18%, то в 1996 р. - 8,6%, а зараз - лише трохи більше 8%. Таким чином, проведення ради-кальних ринкових соціально орієнтованих реформ залишається пер-воочередной завданням держави.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства"
  1.  2. Класифікація економічних систем
      сучасного перехідного періоду зводиться не до переходу глечик (від ринку до ринку перейти не можна), а до зміни однієї цивілізації іншою. Затвердження ж про сучасний переході Росії до ринку свідчить про те, що ми перебуваємо в полоні примітивних стереотипів, штампів, згідно з якими вважалося, що соціалізм (у тому числі і побудований в Росії) несумісний з ринком, план і ринок - антиподи і
  2.  Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
      сучасний етап ідейної боротьби, який збігається з періодом загальної кризи капіталізму. Таким чином, виникнення вульгарної австрійської школи потрібно трактувати як реакцію на появу марксіз-ма, реакцію серед економістів буржуазного табору. При цьому буржуазні економісти висували різні методи боротьби з марксизмом. Ці методи можна звести до трьох груп. Перший метод, найбільш
  3.  Лекція 16-я Каутськіанства - його буржуазна сутність. Р. Гільфердінг
      сучасний капіталізм переживає перехідний період, саме період переходу від ка-піталізма до соціалізму, період трансформації і всіляко підкреслював, що перехід від капіталізму до соціалізму со-вершиться обов'язково мирним способом. У чому він вбачав ознаки соціалістичного розвитку? По-перше, в тому, що капіталізм перестав бути стихійно розвиваються процесом, що нібито
  4.  Показники рівня економічного розвитку
      сучасної галузевої структурі економіки (низька частка сільського господарства та інших галузей первинного сектора; висока частка вторинного сектора, насамперед за рахунок обробної промисловості, особливо машинобудування; переважна частка третинного сектору, насамперед за рахунок освіти, охорони здоров'я, науки і культури). Галузева структура економіки Росії характерна скоріше для
  5.  § 1. Сутність і структура продуктивних сил і виробничих відносин
      сучасна техніка без дій людини стає Омертвляння капіталом), по-третє, потреби та інтереси людини - основна рушійна сила соціально-економічного прогресу суспільства. Предмети праці входять до складу продуктивних сил в тій мірі, в якій вони йдуть на продуктивне споживання або використовуються як джерело енергії. Наприклад, сила вітру, енергія сонця, води і т, п.
  6.  § 10. Розвиток сутнісних сил людини - вирішальний фактор соціально-економічного прогресу
      сучасної людини є діалектично суперечливе поєднання колективного та індивідуального привласнення. При цьому його індивідуальна форма відповідає природі відтворення людини як біологічної особини і як носія функції робочої сили. Колективна ж форма привласнення в зазначеному протиріччі відображає соціальну якість економічної сутності людини, розкриває його
  7.  § 51. Фінансові та структурні кризи в економіці
      сучасних структурних криз можуть служити кризи в 70-х рр.. XX в. Вони охопили, насамперед, групу галузей паливно-енергетичного комплексу (енергетична криза) і енергоємних галузей (автомобільна, сталеливарна та ін.) У глибокому кризовому стані опинилися вугільна, металургійна (чорна металургія), суднобудівна, автомобільна, гумова, текстильна і деякі
  8.  § 1. ПОТРЕБИ СУСПІЛЬСТВА І ЕКОНОМІКА
      сучасникові для приготування того ж шматка м'яса потрібно газова плита або гриль. У свою чергу, економічні потреби надають зворотний вплив на виробництво. По-перше, потреби є передумовою, внутрішньою спонукальною причиною і конкретним орієнтиром творчої діяльності. По-друге, запитам людей властиво властивість швидко змінюватися в кількісному і
  9.  § 3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС І ЕФЕКТИВНІСТЬ НАКОПИЧЕННЯ
      сучасного накопичення. У другій половині XX в. у високорозвинених країнах почався якісно новий етап у процесі накопичення і в цілому в розширеному відтворенні. Спонукальними причинами змін послужили різке прискорення науково-технічного прогресу і посилення нецінової конкуренції. Остання диктує свої правила - щоб "утриматися на плаву", треба весь час забезпечувати вищий
  10.  § 1. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН
      сучасний етап розвитку всесвітнього господарства. На цьому етапі з'явилися нові тенденції прогресивних змін глобальної економіки (рис. 18.2.). Тенденції глобальної економіки Міжнародне співробітництво на основі матеріальної зацікавленості Зростання глобального ринкового простору Розвиток сукупності світогосподарських відносин Інтернаціоналізація виробництва
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний