Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника

Реформи Петра I


Реформи Петра I були викликані невідкладними державними потребами. Завдання рефор-мування держави стояли і перед попередниками Петра. Треба відзначити таку осо-сті в процесі реформування, здійснюваного Петром: весь час його царювання супроводжувалося війнами. Перемога під Полтавою (1707г.) виводила Петра на велику європей-ську дорогу. Для того, щоб бути могутньою державою, потрібні чималі кошти. Дже-рел державних доходів виснажувалися. Необхідно було розшукувати нові источни-ки державних доходів. Їх можна було знайти тільки шляхом кращої організації народ-ного праці та державного господарства. Реформа захопила всі частини державного ладу, торкнулася найрізноманітніших сторін народного життя. Цілі реформи були ясні, а план реформи невловимий: вона стосувалася то одних, то інших сторін життя нашої держави, поверталася до вирішення деяких проблем. Непослідовність реформ обумовлена ??війною. На першої черги стояло перетворення військових сил країни. Підтримання регулярної армії вимагало чималих фінансових коштів. Заходи, спрямовані на забезпечення та утримання армії змінювали положення і взаємні відносини станів, вимагали підвищення продуктивності праці. Для успішного проведення реформ потрібна перебудова управління всієї державної машини. Іншим таким загальним умовою була підготовка ділків і умів до реформи. Для успішної дії нового управління, як і інших нововведень, необхідні були виконавці, достатньо підготовлені до справи, що володіють потрібними для того знаннями. Також необхідно було і суспільство, готове підтримувати справу перетворення, второпати його сутність та цілі. Звідси, посилені турботи Петра про поширення наукового знання, про заклад загальноосвітніх та професійних технічних шкіл.
Реформи Петра 1 припускали: військову реформу; зміни в положенні дворянства, спрямовані до підтримання його службової придатності; заходи щодо збільшення державних доходів за допомогою поліпшення якості праці; фінансові нововведення; перетворення управління і пристрій навчальних закладів .
Військова реформа зробила глибокий дію на склад суспільства. Вона внесла наступні нововведення: «виборні» кадрові полки перетворювалися на постійні полки, піхота стала пре-володіти над кіннотою, збройні сили стали повністю утримуватися за казенний рахунок.
Ці зміни сильно підняли вартість утримання армії
Були введені й інші нововведення. До реформи один і той же чоловік виконував і воєн-ную і громадянську службу, Петро розділив їх. Військові та державні службовці повинні були обов'язково вчитися. Був скасований територіальний принцип формування частин. Петро вводить указ про єдиноспадкування, що забороняв дроблення маєтків. Дроблення маєтків між братами і сестрами послаблювало дворян. Тепер служив офіцер мав неподільне по-помісті.
До реформи в Росії існувало безліч класів і верств. Це ускладнювало збір пода-тей. Петро для сільського населення вводить два стани: державні селяни і крепо-стние люди. Відмінності, що існували до реформ між шарами, давали певну сте-пень свободи деяким групам людей. Тепер же ці відмінності стиралися і посилювалися вла-стю поміщиків. Замість подвірного податі Петро вводить подушної податок. Подушна перепис знайшла для скарбниці багато нових податкових душ.
В галузі промисловості і торгівлі економічна політика Петра була спрямована на вирішення наступних завдань: озброєння народної праці кращими механічними прийомами і знаряддями виробництва, введення в народногосподарський оборот нових промислів. Реформою зачіпала всі галузі господарства. Для розвитку російської промисловості було намічено ряд заходів: виклик іноземних майстрів і фабрикантів, організація навчання майстерності російських людей за кордоном.
Для підготовки умов до реформам ведеться державна пропаганда, згідно з якою жодна справа не вважалося ганебним. Дворяни, які не отримали частини свого маєтку, повинні були йти вчитися або торгувати, або служити, або робити що-небудь ще. Незаконнонароджених дітей з виховних будинків Петро повелів учити промислам, художествам.
У цей період держава підтримує злиття великих капіталів. Раніше в торгових будинках об'єднувалися капітали родичів, тепер же великим компаніям надавалися великі пільги, що сприяло об'єднанню не тільки сімейних капіталів. Заборони-них митами промислові підприємства огороджувались від конкуренції з боку іноземців. Фабрикантом було дано право приєднувати до фабрикам села. Фабриканти ста-вилися в привілейоване становище. Але фабрики не виникало дуже швидко. Тоді Петро будував фабрику за державний рахунок і здавав її фабриканту.
Капітали в Росії не пускалися в оборот, а ховалися в силу існуючого беззаконня. Петро наказував доповідати про гроші і платити з них податки. Якщо укриті гроші знаходь-ли, їх конфісковували.
Після петровських реформ в Росії було в наявності 233 фабрики і заводу. Розвиток про-виробництва вело за собою розвиток торгівлі, що вимагало будівництва доріг і каналів.
Для зміцнення економічних позицій держави використовувати купецтво. Купцям да-валися пільги. Так, в 1709 році для позбавлення купців і промисловців від «наказовій во-Локіт» в Москві була створена Бурмістрская палата. Указ 1711г. допускав до торгівлі людей всякого звання.
Вживалися заходи для активізації зовнішньої торгівлі. Експорт товарів через Петербург-ський порт звільнявся від мит. Іноземним купцям, торгуючим в Росії, видавалися жалувані грамоти. Полягали зовнішньоторговельні договори. Створювалися компанії російських купців для ведення зовнішньоторговельних операцій. Таким компаніям вдавалося великі субси-дії. Російські експортери звільнялися від імпортних мит, якщо вартість ввезених товарів перевищувала вартість експортованих не більш, ніж на 26%.
Відповідно принципам протекціонізму заборонялося ввезення товарів, які виробляй-лись в Росії. Тариф 1724г. встановлював заборонні мита на ввезення заліза, полотна, парусини, шовкових тканин, голок, воску і т.
д. у розмірі 75% ввізного ціни. Імпорт же цін-ного сировини (шовк-сирець тощо) звільнявся від мит. Петро I прагнув до розширення тор-гівлі з сходом. Робилися перші кроки з розвитку торгівлі з Китаєм.
Фінансова політика була для Петра найбільш важкою справою. У 1705 - 1707 р.р. ежегод-ний дефіцит державного бюджету становив 13%. Петро наказав провести нову пе-репісь. Але перепис показала спад населення. Потрібні були нові податки для поповнення скарбниці. Петро закликає придворних давати поради, як збільшити податки. На голову платників податків посипалися нові податки. Починаючи з 1704г. один за іншим вводилися збори: поземельний, помірне, весч, хомутейний, шапковий, шевський,, поддужние з візників, шкірний з шкір, пчельний, банний, млиновий - з заїжджих дворів, з найму будинків, криголамний, Погрібний, Водопійний, трубний - з печей, привальний і відвальний - з плавних судів, з дров, з продажу їстівного, з кавунів, огірків, горіхів. З'явилися податки, обурювали навіть московських платників. Обкладенню піддавалися вуса, бороди, релігійні вірування. Указом 1705г. борода була розцінена посословно: дворянська і наказовому - в 60 рублів, рядова торгова - в 60 рублів, холопья - в 30 рублів. Селянин у себе в селі носив бороду даром, але при в'їзді в місто, як і виїзді з нього платив 1 копійку. У 1715г. був встановлений побородний податок на православних бороданів і розкольників в 50 рублів. При бороді покладався обов'язковий старомодний мундир. На мордву, татар та інших нехрещених інородців були покладені шлюбні податки. Всі ці види податків давали мало коштів. Церковні установи також платили податки зі своїх земель.
Кількість дворів, з яких бралися податки, скорочувалися, а населення зростало. Деякі двори мали по 5-6 чоловічих душ. Петро здійснив перехід до подушної податі. Раціональніше було обкладати податком дійсних працівників, а не старих і немовлят. Але Петром рухало бажання взяти якомога більше грошей. Якщо поняття «селянський двір» було навіть для дворян не ясним, то ревізька душа була ще незрозумілішим тяглового двору. Наприклад, одні вважали селянський двір по воротах, а інші - по ізбним димам, що не здогадуючись, що селянський двір - це земельне володіння, земельну ділянку.
75% доходів скарбниці витрачалося на військо і флот. Подушне подати давала 53% доходу. Звідси видно, що основним постачальником державних коштів було простолюдді. Ме-чекаю тим, виходячи з просторості держави, його природного багатства, цар міг би отримати набагато більше і без посилення податкового гніту на основних платників податків - селян.
Основними ворогами казни і загального блага були чиновники і дворяни. За спостереженнями іноземних спостерігачів із 100 зібраних рублів тільки 30 потрапляли в казну, решта чиновники ділили між собою. Через спаду населення від тривалої війни, гніту чиновниками і дворян величезні масиви земель були не оброблені.
Однак після Петра не залишилося жодної копійки державного боргу.
Для проведення інших реформ потрібна адміністративна реформа. Колишня сис-тема управління була строго централізована. Місцеві засоби стікалися до столиці, тут розтікалися по місцевих наказам і лише невелика частка цих коштів витрачалася на місцеві потреби. Петро вирішив поділити країну на округи, поставити там своїх намісників. Вони ж повинні були на місцях вишукувати кошти для державної скарбниці. У 1708 році було об-утворили 9 губерній. Кожна губернія повинна була взяти на себе частину військових витрат. Мета реформи була виключно фіскальна. Губернські установи найменше думали про народний добробут.
Для розпорядження коштами в центрі держави Петро засновує Сенат. Своїх ближай-ших співробітників - Меньшикова, Апраксина, Шереметьєва - Петро не включив до Сенату. Але їх зобов'язав підкорятися вимогам Сенату. У наявності два уряди, які діяли перехрест-но. Рівень сенаторів був невисокий. Наприклад, сенатор М. Долгорукий не вмів писати, не на-багато в цьому мистецтві випередив його і Меньшиков, він насилу міг написати букви свого прізвища.
Одним з перших указів Сенату був указ про вибір обер-фіскалів - це люди, яким наказувалося таємно наглядати над усіма справами. Якщо фіскал доводив своє обвине-ня, то отримував половину штрафу з винного. Якщо ж обвинувачення не доводилося, то це не ставилося в провину фіскалу. Кожне місто забезпечувався одним або двома фіскалами. Безответст венность фіскалів призвела до величезним зловживанням з їхнього боку.
Постановка посади фіскала вносила в управління і в суспільство морально недоброякісний мотив. Великоросійські архієреї мовчали, але малорос митрополит Стефан Яворський не витерпів і в 1713г. у присутності сенаторів прямо назвав у проповіді указ про фіскалам порочним знаком, додавши до того прозорий і докірливий натяк на спосіб життя самого Петра. Сенатори заборонили Стефану проповідувати, але Петро не торкнув свого високосановного викривача і в 1714г., Можливо, згадавши його проповідь, дав фіскальства в новому указі більш відповідальну і більш обережну постановку.
Установа, підлеглі Сенату, були різноманітні, з невизначеними обов'язками, не слухалися ні Сенату, ні царя. Петро придивлявся, як влаштовані державні установи за кордоном, запрошував іноземних юристів, переписувачів, учених. В якості центрального закладу Петро вводить колегії замість наказів. Членами колегій стають іноземці. Порівняно зі старими наказами колегії більш чітко розділили повноваження. Наказ керував усіма справами в одному або декількох повітів. Колегія відала ввіреній їй галуззю по всій державі. Іншою відмінністю колегій від наказів був дорадчий порядок ведення справ. Справи вирішувалися по більшості голосів.
Президенти колегій входили в Сенат і виходило, що вони підкорялися самі собі. Петро це помітив. Він залишив президентів колегій в Сенаті, а на їхні місця вибрав інших. І тільки члени трьох колегій - іноземній і двох військових - підпорядковувалися самі собі.
За діями Сенату треба було стежити.
Якщо створювати будь-яке установа або виносу сить ці справи на суд громадської думки, Сенат втрачав повагу в очах підлеглих. Петро прагнув берегти авторитет Сенату і тому вдавався до цікавого методу виправлення своїх сановників. Наприклад, запрошуючи в свою токарну майстерню князя Меньшикова або іншого ділка, він бив його ломакою наодинці, а потім кликав на обід, як ні в чому не бувало.
Неслухняність чиновників перевершувало непослух старих московських дяків. Дяки, бувало, на 15-му указі неодмінно послати падаючого у справі стійко позначали: «І по тому його великого государя указу піддячий не послав». Чиновники в часи Петра не робили і цього. У 1715г. при Сенаті було введено посаду Генерального прокурора, який повинен був стежити за виконанням указів.
Змінивши центральне управління, варто було змінювати і місцеве. Губернія ставала лише військовим і судовим органом. Вона ділилася на кілька провінцій. На чолі провінції були поставлені воєводи. У провінціях вирішувалися фінансові, поліцейські і народногосподарські справи. Управління губернією і провінціями здійснювалося за шведським образу.
Слідом за губернської, коллежской і провінційної реформою було перебудовано і місто-ське станове управління за шведським образу. Було вирішено організувати міські магістрати. Все міське населення ділилося на дві гільдії. Перша - банкіри, великі знатні купці, доктора. Друга - дріб'язкові торговці, ремісники. Третій клас - підлі люди - це робочі люди, що живуть наймом і чорною роботою. Підлі люди значили тоді нижчі класи, це слово тоді не мало неприємного морального значення.
  Магістрати прийшли на зміну земської хаті, але коло їх діяльності ширше - судові, апеляційні справи, міське господарство, школи, богадільні. Магістрати повинні були дей-ствовать спільно з громадянами. Гільдії вибирали своїх громадян у магістрати. Таким чином, в управлінні справами брали участь тільки заможні люди.
  Спочатку Петро задумав реформу з метою збільшити податки. Надалі він пере-йшов на більш широку народногосподарську точку зору. Він перейнявся думкою, що тільки упорядкований народ може давати казні вірний і хороший дохід. Тому магістрати повинні були не тільки збирати якомога більше податків, але й піклуватися про розмноження мануфактур, про поширення грамотності, про суспільне презирство.
  Дослідники вважають, що Петро зазнав найбільше невдач, реформуючи управління. Ці невдачі були не випадкові. Перетворювальні стануть після Петра хронічним недугою нашого життя, урядові помилки, повторюючись, перетворяться на технічні на-викі, в погані звички наступних правителів.
  Петро спробував розмежувати центральне та обласне управління і побудувати їх на раз-них основах. Старе московське управління було станово-бюрократичним, тобто носило двоїстий характер. Станове управління передбачає, що товариством керує гос-подстве клас або кілька таких класів і його завдання - захищати інтереси правлячих класів. При бюрократичному типі управління вручається верховною владою людям, знаю-щим справу без відмінності їх походження. У ході реформ центральне управління стало бюрократичних. На вищих урядових постах за Петра зустрічалися і родовиті бояри, і його колишній дворецький, і дворяни різних генеалогічних ступенів і багато різних іноземців. У місцевому управлінні брало участь два класи - землевласники і купецтво, найвпливовіші класи в той час. Нова будівля управління будувалося зі старих матеріалів.
  Нові установи не виконали ту роль, яку їм відводив Петро. Чиновники і сенатори займалися тільки особистим збагаченням. Під високим заступництвом Сенату казнокрадство й хабарництво досягли небувалих розмірів. Петро губився в здогадах, як зловити казенні гроші, «які по зарукавья йдуть». Раз, слухаючи в Сенаті доповіді про розкраданнях, він вийшов з себе і зопалу негайно велів оприлюднити іменний указ, у якому йшлося, що, якщо хто вкраде у скарбниці лише стільки, щоб купити мотузку, буде на ній повішений. Генерал-прокурор (з даної посади особа повинна була стежити за виконанням указів) Ягужинський, око государеве при Сенаті, заперечив Петру: «Хіба, ваша величність, хочете залишитися імператором один, без підданих? Ми всі крадемо, тільки один більше і приметнее, ніж інший ». Петро розсміявся і не видав указу. В останній рік життя Петро особливо уважно стежив за слідчими справами про казнокрадство і призначив для цього особливу комісію. Обер-фіскал Мякішін, який доповідав ці справи, одного разу запитав царя: «обрубують Чи тільки сучки, або покласти сокиру на самі корені?» «Рубі все дотла» - відповідав Петро. Деякі іноземці, які жили тоді в Петербурзі, говорили, що якби цар прожив ще кілька місяців, світ почув би про багатьох стратах. В останні роки життя Петро видав ряд указів, пройнятих незвичайним йому настроєм. Це були багатослівні повчання, в яких автор скаржиться на службову розбещеність, скорботи про нехтування указів, що загрожує державі кінцевим падінням, подібно грецької монархії. Гнівний і разом скорботний тон цих указів нагадує вираз його обличчя на пізніх портретах.
  Реформи Петра I залишили великий слід в історії Росії. Петро створив регулярну армію, флот, промисловість. Для промисловості були потрібні освічені кадри - він заводить у столиці академії, училища, в губерніях - школи. Те, що зроблено Петром, при повільному розвитку могло б бути досягнуто лише через 100 років. У старій Русі народ почитав государя, Петро наказав почитати державу. Петро зблизився з Європою тільки для того, щоб вчитися у неї, але не раболіпствувати перед нею. За допомогою іноземців Петро заснував нове центральне управління. Петро ввів в господарський оборот величезна кількість продуктивної праці. Але всі плоди цієї праці пішли не так на збагачення народу, а, на жаль, на війну. Результати реформ були звернені до майбутнього.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Реформи Петра I"
  1.  9. Теоретичні розробки економістів Росії
      реформування соціально-економічних відносин. Це відрізняє і самобутню «Книгу про злиднях і багатство» Івана Тихоновича Посошкова (1652-1726), і програму революційних перетворень Павла Івановича Пестеля (1793-1826), і теорію політичної економії трудящих Миколи Гавриловича Чернишевського (1828-1889), і праці буржуазних лібералів Івана Васильовича Вернадського (1821-1884), Олександра
  2.  Тема 5. Особливості економічного розвитку європейських країн в епоху первісного нагромадження капіталу і мануфактурного виробництва
      реформ.
  3.  Додаткова література
      Баггер Х. Реформи Петра I. - М., 1985. Бааш Е. Історія економічного розвитку Голландії в XVI-XVIII ст. - М., 1949. Ісаєв Г.С. Зростання текстильної промисловості в генезі й розви-тії капіталізму в Росії 1760-1860 рр.. - Л., 1973. Левицький Я. А. Місто і феодалізм в Англії. - М., 1987. Маркс К. Капітал / / Маркс К., Енгельс Ф. Соч., 2-е вид. Т.1. - Гл.24. Обухів Н.П. Первісне
  4.  5.5. Реформи Петра I та їх наслідки
      реформ кількість мануфактур збільшилася приблизно в 5 разів і склало 205 підприємств. Основні успіхи були досягнуті в металургії, Росія стала займати 3-е місце в світі по виплавці чавуну (після Англії і Швеції). Помітні зрушення відбулися у текстильній промисловості, що розвивається в основному приватним ка-капіталом. Для підвищення рівня ремісничого виробництва і підготовки бази для розвитку
  5.  1. Російський меркантилізм
      реформи були багато в чому | '[. оновлені «еталонним ареалом» меркантілізма2 - «магазином | ІРОП» Амстердамом і відобразили всю палітру меркантилізму «від 1'лантікі до Уралу», точніше - «від Атлантики до Тоболу», включаючи | рмано-скандинавську камералістика (див. табл. I). Сучасники і сподвижники першого російського імпер-> ра - саксонський інженер барон Людвіг Люберас; вивчившись про велінням царя
  6.  § 1.2. Розвиток оподаткування в Росії
      реформована Іваном III, який, скасувавши вихід, ввів перші російські непрямі і прямі податки. Основним прямим податком виступив подушний податок, що стягується в основному з селян і посадських людей. Особливе значення при Івані III стали набувати цільові податкові збори, які фінансували становлення молодого Московської держави. Їх введення обумовлювалося необхідністю здійснення
  7.  1. РОСІЙСЬКИЙ МЕРКАНТИЛІЗМ
      реформи були багато в чому натхненні «еталонним ареалом» меркантилізму - «магазином Європи» Амстердамом і відобразили всю палітру меркантилізму «від Атлантики до Уралу», точніше - «від Атлантики до Тоболу», включаючи німецько-скандинавську камералістика (див. табл. 1). Сучасники і сподвижники першого російського імператора - саксонський інженер барон Людвіг Люберас; вивчившись за велінням царя за
  8.  Тест
      реформ Петра 1: а) промислове зростання, б) ліквідація дефіциту державного бюджету; в) зміцнення армії; г) зростання демократизації суспільства. 2. Відносно аграрної реформи П.Столипіна можна сказати. а) у цілому її результати можна оцінити як позитивні, б) в цілому її результати негативні, в) в ході її проведення більша частина селян вийшла з общини, тому вона
  9.  Висновки
      реформи, які зводилися до наступного: військова реформа; зміни в положенні дворянства, спрямовані до підтримання його службової придатності; заходи щодо збільшення державних доходів за допомогою поліпшення якості праці; фінансові нововведення; перетворення управління і пристрій навчальних закладів. 8. Реформи Петра I залишили великий слід в історії Росії. Петро створив регулярну ар-мию,
  10.  Питання для повторення шостої глави
      реформ Петра 1? 7. Які причини, напрями та результати реформи 1861 року? 8. Які особливості формування монополістичного капіталізму в Росії? 9. Яка роль держави в економіці Росії наприкінці Х1Х - початку ХХ століття? 10. Які причини відставання сільського господарства Росії до початку ХХ століття? 11. Яка структура експорту та імпорту Росії наприкінці Х1Х століття і як на основі