Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
Д.А. Шевчук. Історія економіки, 2009 - перейти до змісту підручника

7.6. Особливості господарського розвитку Радянської Росії в 1917-1927 рр.


За характером економічної політики перших 10 років після Жовтневої революції поділяються на період «воєнного комунізму» (1918-1920) і період нової економічної політики - неп (1921 -1927), що розрізняються між собою насамперед ставленням до приватного капіталу, застосуванню найманої праці і ступенем використання та визнання товарно-грошових відносин.
«Військовий комунізм» - внутрішня політика Радянської держави в умовах громадянської війни, спрямована на подолання економічної кризи і спирається на теоретичні уявлення про можливість безпосереднього введення комунізму.
Основні риси політики «воєнного комунізму»:
| націоналізація всієї великої і середньої промисловості і більшої частини дрібних підприємств;
| продовольча диктатура;
| продрозкладка;
| прямий продуктообмін між містом і селом;
| карткова система розподілу продуктів;
| натуралізація господарських відносин;
| загальна трудова повинність;
| уравнительность в оплаті праці;
| військово -наказовому система керівництва всім життям суспільства.
В основі системи управління, створеної при «воєнному комунізмі», лежав ресурсно-розподільний принцип. Це виражалося в пануванні в господарському керівництві відомств і установ, які займалися розподілом того чи іншого матеріального ресурсу, відповідно Наркомату продовольства, Комісії використання, Головного паливного комітету та Головного комітету з проведення трудової повинності. Наслідком такої політики стало домінування галузевого принципу управління. Створений у грудні 1917 р. для регулювання економічного життя країни в цілому ВРНГ поступово перетворився на Наркомат промисловості. Вирішення всіх економічних питань, безпосередньо не відносяться до промисловості, у тому числі оперативних, зосереджувалося в Раднаркомі, Політбюро ЦК РКП (б), господарських наркоматах (продовольства, праці, фінансів).
Принципова особливість системи управління даного періоду - відсутність у господарських установ і відомств, виробничих підприємств і окремих працівників зацікавленості в результатах своєї діяльності, підвищенні її ефективності. Це призвело до поширення форм неекономічного примусу - загальної трудової повинності і необхідних методів контролю.
Незважаючи на підрив ринку як регулятора відтворювального процесу, план не зайняв його місце. Розвиток економіки країни було анархічним: відсутній не тільки єдиний план розвитку країни, але й плани розвитку окремих галузей і підприємств. Планують та розподіляють органи (главки) просто не знали кількості підпорядкованих їм підприємств і виробничих потреб у ресурсах. Загальний дефіцит породив особливий механізм перерозподілу, названий «Ударний», що мало на увазі виділення групи підприємств, які отримували сировину і робочу силу в першу чергу. Відомчо-галузева дезінтеграція, анархія виробництва і розподілу приводили до анархії в галузі фінансів. Так, хоча в 1920 р. був проголошений перехід до безкоштовного розподілу державними органами предметів споживання і засобів виробництва, припинено стягування грошових податків і т. д., емісія грошей продовжувала наростати. Якщо в першому півріччі 1919 грошова маса в обігу збільшилася на 65%, а в другому - на 123, то в 1920 р. - на 127 і 128% відповідно. Емісія означала визнання того, що значна частина господарства знаходиться за межами державного контролю і, отже, вироблений там продукт може бути отриманий тільки ринковими методами, шляхом його покупки за гроші. Не менш суперечливою була і аграрна політика. З одного боку, робилися спроби форсованого одержавлення сільськогосподарського сектора, але в 1919-1920 рр.. з соціально-політичних причин форсована колективізація проведено не було. З іншого боку, всі декларації про неприпустимість насильства стосовно найбіднішому та середньому селянству стосувалися тактики, а не стратегії. «Перекачка» ресурсів із сільського господарства, яка спирається на позаекономічний примус, здійснювалася у формах, що підривають зацікавленість селян у результатах своєї праці.
«Військовий комунізм» мав катастрофічні наслідки для економіки країни, значно посиливши шкоди, завданий їй громадянською війною. Валова продукція сільського господарства зменшилася за 1913-1920 рр.. на 33%. Обсяг валової продукції промисловості знизився на 43%. Була повністю зруйнована фінансова система країни. У 1921 р. на Росію обрушилося нове випробування - голод, від якого постраждало не менше 20% населення. У відповідь на посилення державної політики по всій країні спалахували антиурядові повстання. Найбільш великим виступом був заколот матросів і червоноармійців Кронштадта. У цих умовах радикальна зміна господарського механізму стало необхідно.
Основні риси непу (нової економічної політики):
| заміна продрозкладки продподатком;
| зміцнення союзу робітників і селян на економічній основі ;
| кооперування населення на добровільній основі;
| розвиток промисловості на базі електрифікації;
| використання товарно-грошових відносин;
| впровадження госпрозрахунку, стимулювання особистої зацікавленості в результатах праці;
| вдосконалення держуправління.
Всупереч усталеним в літературі традиції, неп не представляє собою комплекс свідомо здійснюваних заходів, спрямованих на розвиток товарно-грошових відносин. Дійсно, дозвіл вільної реалізації надлишків сільгосппродукції селянами передбачало розвиток місцевого товарообігу, а не торгівлі, відродження якої стало для уряду несподіванкою. Визнання ж торгівлі як способу змички між містом і селом змусило переглянути погляди на роль грошей і приватнопідприємницької діяльності в новому суспільстві (табл. 15).
Таблиця 15

Система реформ непу

Система реформ непу


Незважаючи на бурхливий розвиток ринкових відносин , в роки непу зберігалося жорстке державне регулювання економічних процесів. Хоча допускалося функціонування різних інститутів, що заохочують приватну ініціативу, «командні висоти» в економіці залишалися у держави. Для відновлення та інтенсивного розвитку великої промисловості, що стала пріоритетним напрямом у політиці, потрібні були величезні кошти, які можна було витягти тільки з сільського господарства через податки і свідоме встановлення особливої системи цін. Однак на практиці це означало збереження традиційної для країни мобілізаційної моделі розвитку з властивою їй системою компенсацій. Результатом її дії стали глибокі диспропорції, так звані «ножиці цін». Їх існування стало причиною кризи збуту 1923
«Ножиці цін» - розбіжність рівнів і динаміки цін на окремі групи товарів, в період непу прийняло форму встановлення завищених цін на промислові вироби і занижених - на сільськогосподарську продукцію .
Порушення еквівалентного обміну між промисловістю та сільським господарством, а також між легкою і важкою промисловістю створило умови для згортання товарообміну на вартісній основі і поступовій його заміні державним розподілом. Це, в свою чергу, посилювало тенденції до централізації управління економікою і країною в цілому.
Відхід від непу почав позначатися вже з середини 20-х років (посилення адміністративних заходів з регулювання ринку і настанню на частнокапиталистические елементи; відмова від часткової конвертованості червінця; орієнтація, особливо з 1927 р., на директивне планування, зменшення самостійності трестів і синдикатів). Найбільш значний і відчутний удар по непу було завдано в 1928 р. надзвичайними заходами в області хлібозаготівель, коли фактично були відроджені надзвичайні методи «воєнного комунізму».
Причини згортання непу:
1) зростання бюрократичного апарату;
2) загострення політичної боротьби;
3) курс на індустріалізацію;
4) управління на принципах партійності.
Механізм згортання непу можна розглянути на прикладі функціонування радянських трестів і синдикатів.
Трест - основне виробниче ланка в промисловості, що представляє об'єднання однорідних чи взаємозалежних між собою підприємств, що діють на принципах госпрозрахунку, тобто повної фінансової самостійності, аж до випуску довгострокових облігаційних позик.
В період утворення трестів декларувалася їх господарська незалежність від держави, але одночасно основні фонди трестів були вилучені з ринкового обороту і керування ними було передано ВРНГ і наркоматам. Трести не мали права продати, закласти, здати в довгострокову оренду ці фонди, звести будівлі або споруди. Вступ до синдикат, обумовлене пайовим внеском, також санкционировалось ВРНГ.
Синдикат - об'єднання трестів для оптового збуту їхньої продукції, закупівель сировини, кредитування, регулювання торгових операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Адміністративне втручання відбувалося за всіма напрямками діяльності трестів і синдикатів. Вищі органи встановлювали виробничі завдання, стверджували кошторису доходів і витрат, звіти і баланси, призначали і зміщати правління, регламентували процеси ціноутворення та збуту продукції (примусові ціни, збиткові держзамовлення). З середини 20-х рр.. у господарюванні трестів і синдикатів стали посилюватися планово-адміністративні риси. У новому Положенні про трестах 1927 вже зникла орієнтація на прибуток, її місце зайняв план. У їх діяльність увійшли обов'язкові держзамовлення, широке нормування цін, генеральні договори, централізація і суворе регулювання капітального будівництва.
Однак деякі елементи «непівських» методів управління продовжували зберігатися і в наступних заходах партії та уряду: переході від трестівський госпрозрахунку до госпрозрахунку підприємств, розширенні ролі робітників в управлінні, спробах усунення проблем надмірного централізму і монополізму трестів і синдикатів. Разом з тим створюваний в кінці 20-х рр.. новий господарський механізм був орієнтований на пріоритетний розвиток важкої індустрії за рахунок накопичення в самій промисловості, посиленою перекачування ресурсів із сільського господарства, обмеження споживання трудящих.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7.6. Особливості господарського розвитку Радянської Росії в 1917-1927 рр. "
  1. 7.6. Особливості господарського розвитку Радянської Росії в 1917-1927 рр..
    За характером економічної політики перших 10 років після Ок-Жовтневої революції поділяються на період "військового коммуніз-ма" (1918-1920) і період нової економічної політики - неп (1921-1927), що розрізняються між собою насамперед ставленням до част-ному капіталу, застосуванню найманої праці і ступенем використання та визнання товарно-грошових відносин. "Військовий комунізм" - внутрішня
  2. Коментарі
    [1] хитрість природи Мізес має на увазі І. Канта [см. Кант І. Ідея загальної історії у всесвітньо-цивільному плані / / Соч. Т. 6. С. 523] і Г. Гегеля, якому належить вираз хитрість розуму (List der Vernft) [Гегель Г. Філософія історії / / Соч. Т. VII. М., 1935. С. 32.]. [2] праксиология Supplement to Oxford English Dictionary (1982) повідомляє, що англійське слово praxeology (вар. praxiology,
  3. Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
    Структурні зміни в економіці розвинених країн. Зрушення в рас-становке країн-лідерів. Територіальний поділ світу і деформація галузевої структури економіки колоніальних і залежних країн. Зміни у фінансовій системі і торговельній політиці. Економічні причини і наслідки першої світової війни. Версальський мир. Віз-народження економіки Німеччини. Плани Дауеса та Юнга. Світова економічна
  4. 33.4. Народне господарство СРСР у період довоєнних п'ятирічок
    Завершення відновлення і розширення державного (соціалістичного) сектора створили умови і викликали необхідність переходу від річного планування у формі контрольних цифр до перспективного планування. Розробка першого п'ятирічного плану велася протягом кількох років, починаючи з 1925 р. На XV з'їзді була прийнята резолюція «Про директивах по складанню п'ятирічного плану народного
  5. Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
    Структурні зміни в економіці розвинених країн. Зрушення в розстановці країн- лідерів. Територіальний поділ світу і деформація галузевої структури економіки колоніальних і залежних країн. Зміни у фінансовій системі і торговельній політиці. Економічні причини і наслідки першої світової війни. Версальський мир. Відродження економіки Німеччини. Плани Дауеса та Юнга. Світова економічна
  6. 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
    Сучасний етап господарського реформування обумовлений ря-дом об'єктивних причин. Економічні кризи 1980-1982 рр.. та 1992-1993 рр.. були більш глибокими і тривалими, ніж всі інші циклічні кризи повоєнної економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають
  7. 17.3.1. Відставання не фатально
    Створення транс'евразійской залізничної магістралі, - навіть якщо вона пройде по території нашої країни, - при всій своїй привабливості і важливості може забезпечити Росії ефективне вписування лише в регіональний поділ праці. Наявність мінерального та інтелектуального сировини саме по собі недостатньо для успішного розвитку, так як при переробці будь-якої сировини основну вигоду отримують не
  8. Політика військового комунізму
      Війна відрізала Україну, Сибір, Урал, Кавказ. Ці райони давали 90% добувається в країні кам'яного вугілля, майже всю нафту, 85% залізної руди, 70% сталі, весь бавовна. У руках Радянської держави залишався тільки центральний район, правда, район, найбільш наси-щенний фабриками і заводами, але тут не було палива і сировини для цих заводів. Почалася розруха. Вона проявлялася у катастрофічному
  9. Висновки
      1. Ранньофеодальна держава в Росії з центром у Києві утворилося в IХ столітті. До кон-цу Х століття Київська Русь досягла високого рівня економічного і політичного розвитку. 2. Основну роль у господарстві грали землеробство і скотарство; полювання і рибальство яв-лялісь побічними промислами. Поряд з сільським господарством важливу роль в економіці Рос-ці грало ремесло. 3. Натуральне
  10. Керуюча підсистема
      Керуюча підсистема (суб'єкт) є надстроечной частиною системи управління. В силу того, що управлінська діяльність в основному реалізується суб'єктом управління, деякі дослідники (в основному у сфері управління виробництвом) висловлюють думку, що керуюча підсистема і є система управління. Однак такий погляд не дозволяє всебічно, комплексно досліджувати управління,
© 2014-2020  epi.cc.ua