Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
П.Д. Агарков, Г.Г. Балабанова, Л.Г. Галкін, Т.А. Давиденко, Л.І. Журавльова. Історія економіки, 2004 - перейти до змісту підручника

Основні наслідки другого науково-технічної революції


1. За своїм характером друга НТР відрізнялася від промислового перевороту XVIII-XIX вв. Якщо промисловий переворот привів до становлення машинної індустрії і зміни соціальної структури суспільства (формування двох нових класів - буржуазії і робітничого класу) та утвердження панування буржуазії, то друга НТР не торкнулася тип виробництва і суспільну структуру і характер соціально-економічних відносин. Її результати - зміни в техніці і технології виробництва, реконструкція машинної індустрії, пре-обертання науки з малої у велику. Тому її називають не промисловою революцією, а науково-технічної.
2. НТР призвела до появи багатьох нових галузей промислового виробництва, кото-яких історія не знала. Це електротехнічна, хімічна, нафтовидобувна, нафтопереробні та нафтохімічна, автомобільна промисловість, літакобудування, виробниц-тво портландцементу і залізобетону тощо
3. Відбувалася не тільки диверсифікація галузей, а й підгалузей. Це можна бачити на структурі, наприклад, машинобудування. На повну силу заявило про себе транспортне маши-ностроеніе (виробництво локомотивів, автомобілів, літаків, річкових і морських суден, трамваїв та ін.) У ці роки найбільш динамічно розвивалася така галузь машинобудування, як автомобільна. Перші автомобілі з бензиновим двигуном почали створювати в Німеччині К. Бенц і Г. Даймлер (листопад 1886 р.), але незабаром у них вже з'явилися зарубіжні конкуренти. Якщо перший автомобіль на заводі Г. Форда в США був випущений в 1982 р., то вже до початку ХХ століття це підприємство виробляло на рік 4 тис. автомобілів.
4. Бурхливий розвиток нових галузей машинобудування викликало зміна структури чорної металургії - підвищився попит на сталь і темпи її виплавки значно перевершили приріст виробництва чавуну.
5. Технічні зрушення кінця XIX - початку ХХ вв. і випереджальний розвиток нових галузей визначили зміна структури світового промислового виробництва. Якщо до початку другої НТР в загальному обсязі продукції, що випускається переважала частка галузей групи «Б» (виробництво предметів споживання), то в результаті другої НТР підвищилася питома вага галузей групи «А» (виробництво засобів виробництва, галузей важкої промисловості). Це призвело до того, що посилилася концентрація виробництва, стали переважати великі підприємства. У свою чергу велике виробництво потребувало великих капітальних вкладеннях і викликало необхідність об'єднання приватних капіталів, яке здійснювалося освітою акціонерних товариств. Завершенням цього ланцюжка змін стало утворення монополістичних союзів як в області виробництва, так і в області капіталів (фінансових джерел) .
Таким чином, в результаті змін, що відбулися в техніці та технології виробництв-ва і розвитку продуктивних сил, викликаних другий НТР, були створені матеріальні передумови для утворення монополій і переходу капіталізму від промислової стадії і вільної конкуренції до монополістичної стадії. Сприяли процесу монополізації ції та економічні кризи, які регулярно відбувалися в кінці XIX ст., а також початку XX в. (1873, 1883, 1893, 1901 - 1902 та ін.) Оскільки в ході криз гинули насамперед дрібні й середні підприємства, то це сприяло концентрації та централізації виробництва і капіталу.
Монополія як форма організації виробництва і капіталу в кінці XIX - початку XX вв. зайняла панівні позиції в соціально-економічного життя провідних країн світу, хоча ступінь концентрації та монополізації по країнах була неоднаковою; були різними переважні форми монополій.
У результаті другої НТР замість індивідуальної форми власності основною стає акціонерна, у сільському господарстві - фермерська; розвиваю-ється кооперативна, а також муніципальна .
На цьому історичному етапі провідне місце у світі з промислового розвитку займають молоді капіталістичні країни - США і Німеччина, значно просувається Японія, тоді як колишні лідери - Англія і Франція відстають. Центр світового економічного розвитку при переході до монополістичної стадії капіталізму переміщається з Європи в Північну Америку. Першої державою світу з економічного розвитку стали Сполучені Штати Америки.
Кінець XIX - початок XX ст. - період переходу капіталізму до монополістичної стадії - яскраво проявився в економічному розвитку США. Ця молода капіталістична країна пере-живає розквіт практично у всіх сферах господарства і завойовує перше місце в світі не тільки за загальним обсягом продукції, що випускається, але і якісним параметрам (продуктивності праці, концентрації виробництва, формам його організації, монополізації). Центр світового економічного розвитку перемістився з Європи до Північної Америки. Ставши лідером капіталістичного світу, США вийшли на арену зовнішньої та колоніальної експансії.
Це час корінного перелому в економічній історії Німеччини, коли з відстає в господарському розвитку і політично роздробленою країни вона перетворюється на провідну державу світу, що вийшла в світовому промисловому виробництві на друге місце, а в Європі - на першому. Вона перевершує європейські країни також за ступенем концентрації та монополізації виробництва, стає на шлях мілітаризації і розв'язує Першу світову війну.
Прискорює темпи економічного розвитку на рубежі XIX і XX ст. Японія, яка виграла в 1904-1905 рр.. російсько-японську війну. І в цей історичний період японська нація виявила здатність до швидкого і успішного сприйняття зарубіжного досвіду капіталістичного розвитку - вона завершує промисловий переворот, не маючи власних технічних винаходів, здійснює монополізацію економіки, створює нові галузі промисловості. Однак наявність в аграрному секторі пережитків феодалізму, вузькість внутрішнього ринку через бідність трудящих мас зумовлюють вихід Японії на зовнішні ринки та її територіальну експансію. Японія веде завойовницькі війни.
На монополістичної стадії економіка США розвивалася високими темпами, які перевищили всі інші капіталістичні країни. За 1870 - 1913 рр.. щорічний приріст сово-купного суспільного продукту США склав в середньому 4,3%, тоді як у Німеччині - 3%, в Англії - 2,4%, в у Франції - 1,1%. Національне багатство збільшилося майже в сім разів, а промислове виробництво - у дев'ять разів. До початку ХХ в. США обігнали всі капіталістичні країни не тільки за темпами індустріального розвитку, а й за абсолютним рівнем промислового виробництва. Це означає, що вони виробляли більше всіх і швидше за всіх.
Особливо швидко розвивалася в США важка індустрія, що визначалося основними на-правліннями другий НТР. За 1870-1913 рр.. тут видобуток вугілля зріс більш ніж у 17 разів, доби-ча нафти - в 76 разів, виплавка сталі - майже в 46 разів. Структура промислового виробництва змінилася на користь галузей групи «А». Найбільш високими темпами розвивалися нові галузі, викликані до життя досягненнями НТР, - нафтова, алюмінієва, гумова, електро-технічна, сталеливарна, автомобільна. Тільки за 1900-1913 рр.. Г. Форд збільшив випуск автомобілів в 125 разів.
Перехід до монополістичної стадії був підготовлений посиленою концентрацією виробництва.
У 1913 р. в США частка великих підприємств (з числом від 500 і більше робітників) досягнень-гала в загальному обсязі промислової продукції майже 85%. Про централізацію капіталу говорить той факт, що акціонерні товариства зосереджували 80% всіх робітників.
Ще в середині XIX в. Німеччина відставала в економічному відношенні від Англії та Франції. А в 70-ті роки тут відбувся корінний перелом - у країні почався промисловий підйом, Німеччина здійснила технічне та енергетичне переозброєння промислово-сті; тут різко збільшився обсяг продукції, що випускається (особливо у важкій індустрії), підвищилася продуктивність праці, зросли обороти зовнішньої торгівлі.
За останні 30 років XIX в. Німеччина вийшла на друге місце в світі по промисловому виробництву. У Європі вона посіла перше місце. Її частка у світовому виробництві піднялася з 13 до 16%. За темпами економічного розвитку, збільшеному в шість разів, Німеччина поступалася тільки США (в дев'ять разів). Високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо нові. Тільки за перші 10 років ХХ ст. потужність електростанцій збільшилася в 100 разів, виробництво сірчаної кислоти - майже в 20 разів. Виплавка стали майже зрівнялася з виробництвом чавуну . Різко підвищила Німеччина військове виробництво, обігнавши до 1913 випереджальну її Францію майже в чотири рази.
У структурі промисловості Німеччини стали переважати галузі важкої промисловості, тобто групи «А», а також великі підприємства. Такі зрушення вели до суттєвої концентрації виробництва і капіталу, а отже, і їх монополізації. За останні 20 років XIX в. число великих підприємств (понад 1000 робочих місць) у Німеччині зросло в чотири рази. Загальне число монополістичних об'єднань становило в Німеччині напередодні Першої світової війни близько 600.
До кінця XIX в. німецька промисловість, особливо важка, переросла рамки внутріш-нього ринку - вона не мала достатніх запасів сировини і збуту своєї продукції. У неї не було великого кількості колоній, які могли б її забезпечувати дешевою сировиною, і куди Німеччина могла б безмитно вивозити товари. Тому їй доводилося стикатися з жорстокою конкуренцією і для перемоги в цьому змаганні боротися за підвищення якості своїх товарів.
Ці фактори пояснюють крайню агресивність німецького капіталізму і його зовнішню експансію, що і призвело до Першої світової війні.
Японія була першою в той час і єдиною азіатською країною, яка стала на шлях самостійних капіталістичного розвитку. Це розвиток було своєрідним, оскільки зазнавало вантаж феодальних пережитків, які значною мірою гальмували цей розвиток.
Японський капіталізм носив військово-феодальний характер, що означало панування в економічній життя монополій, які поєднувалися із засиллям мілітаристських клік, підтримуваних-екпортувати поміщиками.
Незважаючи на таке протиріччя, перетворення Японії в централізовану державу відбувалося швидкими темпами, і Японія з слабкою відсталої феодальної країни висуну-лась в якості «великої держави», що було притягальним прикладом для інших азіатських країн, що залишилися на становищі колоній і напівколоній.
На цьому етапі тривала концентрація виробництва, змінилася структура японського експорту - був уже не експорт сировини в промислово розвинені країни, а експорт готових виробів в Китай і Корею.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація , релевантна "Основні наслідки другого науково-технічної революції"
  1. 4. Цілі девальвації валюти
    основних цілей девальвації було зниження рівня реальної заробітної плати. Здебільшого вони воліли описувати мета девальвації як усунення уявного фундаментальної нерівноваги між внутрішнім і міжнародним рівнями цін. Вони говорили про необхідність зниження внутрішніх витрат виробництва. Але вони намагалися не згадувати, що однією з двох статей витрат, які, як вони очікували,
  2. 9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
    основних ставок і понаднормових робіт. Однак в 1953-1954 р. країна вступає в смугу чергового еко-ліджень спаду. Для його подолання уряд вдався до фінансових важелів регулювання: був знижений обов'язковий уро-вень резервів у банках ФРС, скорочена облікова ставка для полегшення доступу до кредиту, уряд викинув на ринок частину валютних резервів, були скорочені податки на
  3. 9.4 . Сучасний етап розвитку світового господарства
    основних компонентів попиту, а й впливом специфічних НЕ-циклічних факторів, найважливішими з яких були кризові про-процес в кредитно-фінансовій сфері і скорочення державних військових закупівель. Загальна тривалість спаду склала 10 міся-ців - з жовтня 1990 по березень 1991 р., промислове виробництво со-Крат на 2%. Спад торкнувся в основному автомобільну примушує-ленность в
  4. § 9. НТР та її роль в економічному прогресі
    основні етапи. Особливості сучасного етапу НТР і економічний прогрес Сутність НТР та її основні етапи. В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи. Перший почався з появою найелементарніших знарядь праці й тривав до кінця XVIII - початку XIX в., тобто до виникнення машинного виробництва. Цей етап охоплював понад 3 млн років існування людського суспільства, а
  5. § 22. Причини виникнення і сутність монополій
    основною сферою її діяльності. На основі диверсифікації виникає така найбільш поширена в сучасних умовах форма монополістичних об'єднань, як багатогалузевий концерн - об'єднання десятків і навіть сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, а головна
  6. § 2. ВИРОБНИЦТВО І ЙОГО СУЧАСНА СТРУКТУРА
    основна маса трудящих є працівниками індустріальних галузей господарства (наприклад, у Великобританії ж в середині 40-х років XIX в. 3/4 населення склали фабрично-заводські робітники); різко прискорюється розвиток поділу праці в суспільстві (у промисловості налічується кілька сотень галузей підгалузей і великих видів виробництва). Внаслідок цього розвиваються більш складні форми
  7. § 1. НАТУРАЛЬНОЕ І ТОВАРНЕ ГОСПОДАРСТВО
    основних роду виробництва: натуральне і товарне. Вони є прямо протилежними один одному і розрізняються за такими критеріями: а) за замкнутості або відкритості господарства, б) по розвиненості (або нерозвиненості) громадського поділу праці, в) за формою суспільного продукту; г) за видами економічних зв'язків між виробниками та споживачами благ і послуг. Тому при
  8.  § 2. НОРМА ПРИБУТКУ ТА ЇЇ ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ
      основних фондів і матеріальних оборотних коштів. Рентабельність промислових підприємств в нашій країні була в 1980 р. 12,2% в 1990 р. - 19,9%. Власники капіталу, природно, кровно зацікавлені збільшувати своє багатство, підвищуючи норму прибутку. Англійська публіцист XIX століття T-Дж.Даннінга влучно підмітив: капітал боїться відсутності прибутку або занадто маленького прибутку, як природа боїться
  9.  § 2. Вигідний БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ
      основних факторів: від норми прибутку підприємницького капіталу і норми позичкового відсотка. Норма доходу позичкового капіталу, як правило, не перевищує норму прибутку промислового і торгового капіталу. Тільки в якихось екстремальних випадках (наприклад, для порятунку підприємства від банкрутства) бізнесмен набуває позичковий капітал за надмірно високою процентною ставкою, яка перевищує ступінь
  10.  § 3. Макроекономічна нерівновага
      основного капіталу (його активної частини - машин, обладнання). Це дозволяє здешевити виготовлення продукції, зробити її достатньою мірою прибутковою і вийти на нові, більш високі рубежі виробництва. Стало бути, при класичному капіталізмі діяв мимовільний механізм циклічного розвитку макроекономіки. Вона могла не тільки входити у фазу спаду виробництва, але і без