| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Очікувана інфляція при неполнойпріспособленності інститутів |
||
|
Зміни в законодавстві та функционирова-ванні інститутів влади відбуваються дуже медленнодаже у разі очікуваної інфляції. КОНТРОЛЬ НАД ставки відсотка і «ВИТРАТИ НА ВЗУТТЄВІ підметки». Максі-формальні номінальні ставки зазвичай контролиру-ються законодавчо і, отже, не вполнеоператівно реагують на інфляцію. Прімеромздесь служать Сполучені Штати, де процентниеставкі, що виплачуються банками за депозитами, контролювалися з 1930-х років аж до 1986 р. У цей же період у багатьох штатах существовалізакони, спрямовані проти лихварства іогранічівающіе зростання призначуваних кредітораміпроцентних ставок У разі коли номінальні процентні ставкіне можуть вільно реагувати на зміну еконо-вів умов, інфляція приносить додаткового-тільні витрати. Наприклад, якщо при зростанні ін-фляции банки не вправі самостійно подніматьпроцентную ставку по депозитах, тримати останнім гом стає невигідно. Люди намагаються найтіпуті більш ефективного використання мають-ся у них грошей. В результаті у населення постепеннопоявляются нові інституціональні возможностіполучать вищі відсотки на свої вкладений-ня. Так, в 70-ті роки у відповідь на посилення контроляза процентними ставками банків в умовах загально-го підвищення норми відсотка в економіці на де-ніжному ринку стали інтенсивно розвиватися раз-особисті фонди, що дозволяли дрібним інвесторам со-вместно володіти високоприбутковими активами, та- кими, наприклад, як казначейські векселі. До по-явища подібних інститутів контроль * над процен-тної ставкою створював додаткові витрати отінфляціі. Чому ж становище людей погіршується в слу-чаї, якщо банки не платять ставку відсотка по депо-зітам, відповідну рівню інфляції? У кін-це-решт, якщо вкладники зазнають збитків через те-го, що отримують менше за своїми депозитами, тобанк повинен витягувати прибуток, оскільки платітменьше своїм вкладникам. Може бути, ці резуль-тати взаємно компенсують ефект свого осуще ствленія13? Це дійсно так, але в такій ситуа-ції існує і ще один вид витрат. Людітеперь змушені витрачати більше часу ісредства на те, щоб правильним чином розмі-стити свої грошові кошти. ПОДАТКИ. Інший важливий елемент витрат від ін-фляции (в умовах вірних очікувань, але неповної 13 Коли ми говоримо про взаємну компенсації двох явищ, ми игнори-руем існування ефекту розподілу; іншими словами, ми необращающіхся увагу на то, хто зазнав збитків, а хто витягнув прібиль.Возможно, співчуття з боку суспільства в більшій мірі заслуговуючи-ють клієнти банку, а може бути, і навпаки. У першому випадку потеріобщества тим більше, чим вище прибутку банків, отримані за счетсвоіх клієнтів. пристосованості інститутів) виникає з-утруднити адаптації податкової системи до інфля-ційних процесів. Тут існують дві крупниепроблеми. По-перше, із зростанням рівня цін частка налоговихвиплат в загальній величині реальних доходів повели-чивается, народжуючи, таким чином, ефект прогресивним зростання податків. Якби податки знаходилися впостоянной пропорції до номінальних доходамнезавісімо від величини останніх, у цьому не булоб жодної проблеми, оскільки в такому случаелюді виплачували б однаковий, не залежний отуровня цін відсоток своїх доходів у вигляді налогов.Но так як норма оподаткування при вико-вання його прогресивної форми має тенденціюрасті разом з рівнем номінальних доходів, тоінфляція, приводячи до зростання номінальних доходів, тим самим збільшує і частку податків в реальнихдоходах. Друга проблема пов'язана з оподаткуванням ка-питала. Оподаткування доходів на капітал є-лось складною проблемою і в кращі часи Пріетом основним було питання, чи повинні прибутку откапітала обкладатися податком як доходи або ж поспеціальной, нижчою ставкою, як це робилося вСоедіненних Штатах до податкової реформи 1986 р. При появі в економіці інфляції ця проблемаеще більше ускладнюється, тому що зростання капіталу, свя-занний з приростом ринкової вартості активів, реагує на інфляцію більш оперативно, чемреальние прибутку. Схожа проблема оподаткування капіталавознікает і щодо доходів у вигляді процентовна капітал. Візьмемо простий приклад. Предполо-жим, що інфляція збільшується з 5 до 10% іпроцентние ставки зростають разом з інфляцією впропорціі один до одного, як це і передбачає-ся залежністю Фішера Із збільшенням номінальною відсоткової ставки на 5 пунктів реальна процентної ставка до сплати податків не змінюється. Ноесли номінальний дохід на відсотки облагаетсяналогом в розмірі 28%, то уряд забирає у вигляді податку 1,4 (0,28 х 5%) процентного пункту ізсовокупних п'яти пунктів інфляційної надбавки, скорочуючи, таким чином, одержувану кредітораміреальную суму доходів за відсотками після сплата платником ти податків. У цьому випадку кредитор практично не-сет збитки в результаті дії інфляції, тогдакак уряд дістає прибуток. Такі умо- вия дестимулюють кредиторів, що й є не-бажаним ефектом інфляції при неполнойпріспособленності інститутів до інфляціоннимпроцессам14. Як ми бачимо, навіть очікувана інфляція викликають кість втрати в економіці, якщо інститути властіадаптіровани до неї не повністю. Подібні поті-ри стають особливо істотними в условіяхконтроля над процентною ставкою, неадекватногоналогообложения доходів на капітал і прогресив-ного зростання податкових ставок, що збільшують реаль-ні податкові виплати. Під адекватним налогооб-ложением в умовах інфляції ми подразумеваемтакой порядок справляння податків, при якому на-логом не обкладається інфляційний компонент при-зростання активів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Очікувана інфляція при неполнойпріспособленності інститутів " |
||
|
||