Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.С. Белокрилова. Теорія перехідної економіки. Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника

4. Інституційні основи реструктурування аг-гідросферу


Як показує накопичений всій землеробської цивілізацією досвід аграрних реформ, становлення ринкової економіки в агросфері - це, насамперед, створення інститутів, що забезпечують її функціонування. Перехід-ная економіка відрізняється від ринкової економіки тим, що в ній відсутні (або тільки починають формуватися) інститути, що забезпечують обмін. Інституційна структура важлива, оскільки ринок вимагає великого об'єк-ема інформації для свого функціонування і центральна роль інститутів полягає в тому, щоб удосконалювати потік інформації. Інституційної ве розвиток необхідно ще з двох причин: Росія не має ні традицій підприємництва, ні досвіду децентралізованого прийняття рішень. У силу цього найважливіше місце у трансформації аграрних відносин займають системно-інституційні перетворення. Їх головна мета - створення дієвих стимулів підприємницької і трудової активності сільського населення. Інституційноїосновою аграрної реформи є стаю-ня нових економічних інститутів - економіко-правових форм власності, виробництва і управління, фінансових інститутів і ринкової ін-фраструктури.
Інститут приватної земельної власності є економіч-ської основою ефективного функціонування сучасної аграрної економіки. У Росії полеміка навколо приватної земельної власності носить, перш за все, політичний характер. Однак політичні поглядом-ди відображаються і в наукових концепціях. Широке поширення в пресі та науковій літературі набула так звана концепція загально-національний оренди - оренди землі у держави як альтернативі ча-стной власності на землю. Приведення невідповідних дійсності даних про розміри державного землеволодіння в Європі та США ("Успішно розвивається сільське господарство в Голландії. Але земля в цій країні не є приватною власністю") виставляє сторін-ників приватної власності в якості ведучих Росію в минуле. Од-нако неупереджений аналіз світової статистики показує, що в країнах Північної Америки, Західної Європи, Океанії сільськогосподарські угіддя в основному належать фермерам на праві власності. У більшості країн світу орендовані землі становлять не більше 25-35%. Здача державних земель в довгострокову оренду і вічне користування поширена тільки в Новій Зеландії і в Австралії. Але, як показали результати дослідження E.Скрімжеора і E.Пасора в Новій Зеландії, здача державної землі в оренду, здійснювана чинів-никами, порушує принципи «демократичної політичної системи», яка дозволяє індивідам кооперуватися і досягати помітних ви-рік за допомогою виробництва і обміну , оскільки «виникає фактіче-ське напруга між інституційними договорами, необхідними для продуктивної економічної системи, і зусиллями узкофокусірован-них груп (бюрократією) порушити рамки отримання вигод». У Захід-ної Європі і в США під орендою розуміють оренду землі у приватних соб-ників, які з якихось причин не можуть господарювати на своїй землі, але й не хочуть розлучатися з нерухомістю. У США землі сільськогосподарського призначення займають близько 1 млн. акрів і повно-стю перебувають у приватній власності тих, хто на них працює.
Приватна власність на землю і майно - найважливіший інсти-тут, що забезпечує ефективне функціонування сучасної зем-ледельческой цивілізації і здатний підняти російську село.
У силу цього аналіз становлення економіко-правового інституту земельної власності в умовах перехідної економіки включає в себе проблеми земельної кодифікації.
Прийняття Цивільного Кодексу (комерційного), кодифікує-вавшего раніше існуючі законодавчі акти з правового оформлення ділової активності, створило інституціональні засади ринкової економіки в Росії. Однак введення в дію глави 17 Цивільного Кодексу "Права власності та інші речові права на землю" відкладено до прийняття Земельного Кодексу РФ, який обговорювалися-ється в Державній думі з 1995 року. Оскільки значна частина статей Земельного Кодексу 1991р. скасована у зв'язку з суперечливістю Конституції РФ 1993р., то правовий вакуум у земельному законодательст-ве був заповнений лише в березні 1996 р. указом Президента "Про реалізацію конституційних прав громадян на землю", що передбачають істотне розширення прав власників земельних часток у напрямку створення земельного ринку.
Як і в інших сферах ринкових реформ, перетворення земельних відносин здійснюється складно і суперечливо.
Після досить сміливого кроку Президента вперед у напрямку створення цивілізованого, а не номенклатурного ринку землі (прийняття Указів "Про право власне-сти громадян і юридичних осіб на земельні ділянки під об'єктами не-рухомості в сільській місцевості" , "Про додаткові заходи щодо роз-тію іпотечного кредитування" і "Про реалізацію конституційних прав громадян на землю") цей процес у проекті Земельного Кодексу, був від-кинутий у період до початку земельної реформи, коли наприкінці 1991р. був прийнятий закон РФ "Про земельну реформу".
Проте економіка будь-якого суспільства являє собою цілісну систему, всі елементи якої об'єктивно необхідні для її ефективного-ного функціонування. Ринкова економіка - це взаємопов'язана сукупність ринків, що охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства. Земельний ринок - необхідний структурний елемент ринкової еконо-мічної системи, без якого вона не може отримати цілісну завер-шенность. У силу цього без ефективного земельного ринку, безумовно, регульованого виробленими сучасної економічної цивілізацією методами і важелями, нормального функціонування агросфери, як по-показувала досвід всієї землеробської цивілізації, забезпечити невозмож-но. Сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає систематичне-ського кредитування сільськогосподарських товаровиробників, а основ-ним активом, який вони можуть запропонувати банкам в якості застави для забезпеченості кредиту, може бути тільки земля. Особливо важливо собст-венніческое ставлення до землі в умовах перехідної економіки, коли селянин не має іншого накопиченого майна, крім отриманої безкоштовно від держави землі, земельної частки. Обговорювався в Думі варіант Земельного Кодексу якраз і передбачав позбавлення селян можливості відчуження (продажу) землі як основоположного (парно-го по відношенню до присвоєння) структурного елементу складного "пучка" прав земельної власності.
Проект Кодексу не вирішує головного завдання перехідної економіки - не регулює перерозподіл землі на користь розвитку більш ефек-тивних форм землекористування і не забезпечує створення цивілізований-ного земельного ринку. Більше того, він сприяє ще тіснішої в порівнянні з колишнім земельним законодавством зрощуванню власності та влади, що є економічною основою корумпований-ності чиновництва. Всупереч декларованим у статті 1 цілям в Кодек-се відображена одна мета - державне регулювання обороту зем-чи.
Кодекс тонко позбавляє селянство, основна маса якого в на-варте час є власниками земельних часток, цієї мінімальна-ної власності. Здійснено це законодавцями через фактичну ліквідацію самого поняття "земельна частка", а відповідно, і поня-ку "власник земельної частки" на основі визначення земельної частки (паю) як "вартісного вираження частини земельної ділянки". Однак селяни (95% в Ростовській області) вже отримали державні свідоцтв на право власності на землю - близько 11 млн., а з родинами - до 30 млн. Крім того, 40 млн. громадян Росії отримали у власність земельні ділянки під будівлями.
Поряд з розширенням прав власності на землю для юридиче-ських осіб новий Кодекс суттєво звужує розпорядження землею селянського (фермерськими) господарствами. Земельні ділянки передаються їм тільки в довічне успадковане володіння або оренду. При припиненні діяльності земельну ділянку незалежно від виду прав на землю біля-жит поверненню у державну чи муніципальну власність на умо-вах його придбання.
Таким чином, даний варіант Земельного Кодексу замість кодифікації-кации (відомості) наявних законодавчих актів, регулюючих зе-мельні відносини в Росії, змінює правове їх регулювання таким чином, що перетворює весь хід аграрної реформи, підміняє з-бій Конституцію, суперечачи їй у багатьох своїх положеннях.
Аграрна реформа - інституціональна основа становлення ринкової ної економіки в агросфері. Тривалість обговорення Земельного Кодексу в Думі робить вельми проблематичним визначення термінів встуила-ння його в дію. Тому Президент чітко сформулював в Указі "Про реалізацію конституційних прав громадян на землю" всі права вла-ділків земельних часток у рамках великомасштабних сільськогосподарс-них підприємств - виділення, успадкування, продажу, здавання в оренду, внесення в якості статутного капіталу, обміну і т. д., що представляють собою повний «пучок» прав власності. З переданих державою безплатно у власність 486 тис.
селян Ростовської області земель-них часток (загальною площею 5,93 млн. га), здані в оренду 932 земельні частки (103,5 тис. га) , 25853 (325,5 тис. га) виділено для приватного госпо-вования і продано 78 земельних часток (1 тис. га). Тобто в тій чи іншій мірі в ринковий оборот включено лише близько 17% земель сільськогоспо-ного призначення. Для розширення ринкового обороту землі адміністра-цією Ростовської області прийнятий «Порядок та умови викупу земельних часток органами місцевого самоврядування», активізується укладення договорів оренди земельних часток між їх власниками і сільсько-господарськими підприємствами та великими господарствами.
Природно-кліматичні, соціальні, економічні особливості півдня Росії обумовлюють специфіку протікання аграрної реформи в Ростовській області. Насамперед, високу родючість донських чорнозем-мов і внаслідок цього відсутність вільних земель обумовлюють осу-ществление земельної реформи лише у формі перерозподілу земель, що раніше перебували в користуванні колгоспів і радгоспів. І хоча за даними Держкомзему в Росії пустують близько 10млн. га перш оброблюваних земель, в Ростовській області таких земель немає: щоб віддати землю фер-міру, її треба у когось вилучити.
В силу високої родючості і, що найголовніше, збереження у дон-ського селянства навичок самостійного господарювання на землі (хоча й на крихітних присадибних ділянках), аграрна реформа в Рос-товський області відрізняється високими темпами. Практично всі колгоспи і радгоспи (98%) стали партнерствами, приватизували землю і визна-лили земельну частку і майновий пай кожного селянина. У ре-док цього в області функціонує, як зазначено вище, достатню різноманіття господарюючих суб'єктів: селянських господарств - 16341, асоціацій - 23, колгоспів - 92, акціонерних товариств закритого і відкритому-того типу - 133, товариств з обмеженою відповідальністю - 19, товари -вин з обмеженою відповідальністю - 421, сільськогосподарських КОО-ператива - 12, підсобних сільськогосподарських підприємств - 22, інших організаційно-правових форм - 70.
Ці господарства виробляють 99% зернових, 98,8% соняшнику, 47,3% м'яса, 57,4% молока, 54,5% овочів, 51,9% плодів.
Крім того, сільськогосподарську продукцію (в основному нетовар-ную) вирощують власники 1,2 млн. особистих підсобних господарств Росії. В цілому російські урядові оцінки ставлять частку особистих під-собних господарств на рівні 1/3 загального випуску сільськогосподарської продукції в 1999 р. Ця нова соціально-економічна структура госпо-дарювання на землі свідчить про те, що відбулися якісні перетворення в сфері земельних відносин.
І хоча за 1995-2000рр. кількість фермерських господарств у Росії знизилося з 280тис. до 270тис., Ростовська область займає друге місце в Росії (після Краснодарського краю) за темпами розвитку фермерства. Звичайно, розбагатіти на 49 га - а такими є середні розміри фермерських господарств в Ростовській області, та й у Росії в цілому - неможливо, але забезпе-чити собі шматок хліба, а дітям - надійне майбутнє фермер цілком у стані.
На всі складнощі і протиріччя здійснення аграрної реформи на Дону накладається ще негативне ставлення козацтва до приватної власності на землю і купівлі-продажу землі. Традиційно притаманне козацтву общинне володіння надільними землями цілком здійсненно в рамках існуючого законодавства, і 111 козацьких суспільства в Ростовській області вже отримали землю у спільну власність. Російське земельне законодавство забороняє реституцію - повернення земель колишнім власникам, але відновлення історичної справед-ливості по відношенню до козацтва вимагає повернення земель цього репрес-сировать прошарку населення. Це передбачається в "Основних поло-женіях концепції державної політики по відношенню до козацтва" і Указі Президента РФ "Про економічні та інших пільги, надається сезон-екпортувати козачим товариствам та їх членам, що взяли на себе зобов'язання щодо несення державної та іншої служби", у відповідність з яким сформований спеціальний земельний фонд для надання земель ка-зачьім товариствам.
Деякі регіональні особливості сільськогосподарського про-виробництва в Ростовській області були враховані при реорганізації ряду сільськогосподарських підприємств області з використанням досвіду Ні-жегородской області, що дозволяє говорити про існування Ростовської моделі аграрної реформи.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Інституційні основи реструктурування аг-гідросферу "
  1. 4. Динаміки постприватизаційної структури акціонерних капіталу
    інституційних інвесторів, а тим більше приватних інвесторів спочатку сформувалася нова структура капі-тала, яка формально - відкрите АТ, але в багатьох випадках більше на-поминає структуру корпорації закритого типу . Незважаючи на замкнутість структури акціонерного капіталу в ході приватизації в Росії почався інтенсивний процес переходу прав власності, отриманих у ході
  2.  6. Державна політика на ринку праці
      інституційної основи дрібного бізнесу як розсмоктувальної що утворюють внаслідок реструктуризації безробіття сфери. За короткий термін число дрібних і середніх підприємств перевищила 900 тис., на них за-нято на постійній основі 8,5 млн. чоловік і ще більше число праців-ників отримують тут додаткову роботу. Вже зараз цей сектор госпо-дарства відрізняється порівняно високою ефективністю: в
  3.  3. Розвиток інвестиційних процесів у перехідній економіці
      інституційної сре-ди для інвестиційної діяльності, що передбачає впровадження нових ефективних форм організації інвестиційного процесу. У тому числі створення фінансово-промислових груп (ФПГ), інвестиційних бан-ков пайових інвестиційних фондів, лізингових та інвестиційних кам-паній, а також подальший розвиток ринку корпоративних цінних паперів. При цьому слід особливо підкреслити, що
  4.  ТЕМА 8. Аграрні відносини і аграрна реформа в перехідній економіці
      основи реструктурування агросфери. 5.Уровень і перспективи державної підтримки сільського госпо-дарства в перехідній економіці. Висновок. Програмна анотація. Ринок земельних ресурсів і земельна рента. Нормативна ціна землі. Структура аграрних відносин та напрями їх реформування в перехідній економіці. Умови створення та особливості становлення аг-рарная ринку в РФ.
  5.  10. Метод економічної науки
      інституціональна економічна теорія, не існують. Є економічна теорія та економічна історія. І їх ні в якому разі не можна змішувати. Всі теореми економічної теорії необхідно дійсні у всіх випадках, коли дані всі зроблені допущення. Зрозуміло, вони не мають практичного значення в тих ситуаціях, коли ці умови відсутні. Теореми, які стосуються непрямому обміну,
  6.  3. Праксиологической аспект полілогізма
      інституційним умовам своєї країни. У довгостроковому плані в ролі підприємця і капіталіста наявність або відсутність тарифів не приносить йому ні користі, ні шкоди. Він буде виробляти ті товари, які при даному положенні справ виробляти найбільш прибутково. Заважати або сприяти його короткостроковими інтересам можуть тільки зміни інституційного оточення. Але ці зміни не мають
  7.  3. Людська праця як засіб
      інституційні бар'єри, що перешкоджають деяким групам людей займатися певними видами професійної діяльності та отримувати необхідну освіту.) Вроджена нерівність індивідів чи не порушує зоологічного однаковості і однорідності людського виду до такої міри, щоб ділити запас праці на ізольовані сектори. Таким чином, потенційний запас праці, наявний для
  8.  6. Рікардіанський закон утворення зв'язків
      інституційно обмежена. Ця теорема без шкоди для правильності її висновків може обійти проблеми цінності, зробивши кілька простих припущень. Ось вони: необхідно провести тільки два продукти; ці продукти вільно переміщувані; для виробництва кожного з них потрібні два чинники; один з цих факторів (або праця, або капітал) однаковий для виробництва обох продуктів, в той час як
  9.  3. Чистий ринкова економіка
      інституціональні фактори, що держава, громадський апарат стримування і примусу, прагне оберігати дію ринкової системи, не заважає її функціонуванню та захищає від посягань з боку інших людей. Ринок свободі; втручання факторів, чужих ринку з його цінами, ставками заробітної плати, ставками відсотка, відсутня. Відштовхуючись від цих припущень, економічна
  10.  5. Конкуренція
      інституційних бар'єрів, зведених з метою обмежити число конкуруючих, обставини ніколи не складаються так, що дозволяють будь-якому конкурувати в будь-якому секторі ринку. У кожному секторі в конкуренції можуть брати участь лише порівняно невеликі групи людей. Каталлактіческая конкуренція як одна з відмінних рис ринкової економіки є суспільне явище. Це не право,